Лідерство у спортивній команді: формальне, неформальне і спільне лідерство
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 8 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Лідерство у спортивній команді — це процес впливу на спільні рішення, взаємодію, мотивацію та поведінку спортсменів заради командних цілей. Його здійснюють тренер, офіційно призначений капітан і гравці, чий авторитет сформувався у повсякденних стосунках. У добре організованій команді лідерські функції можуть розподілятися між кількома людьми, залежно від завдання, ситуації та компетентності.
Формальне лідерство пов’язане з визначеною посадою або повноваженнями. Неформальне виникає через довіру, досвід, поведінку та визнання іншими спортсменами. Спільне лідерство означає, що вплив і відповідальність за частину командних процесів поділяють кілька учасників. Ці форми часто діють одночасно: тренер визначає стратегію, капітан представляє команду, один гравець організовує виконання ігрового плану, а інший підтримує партнерів після помилок.
Значення лідерства виходить за межі окремої промови перед матчем. Воно проявляється в тому, хто допомагає команді домовлятися, відстоювати спільні правила, орієнтуватися під тиском, відновлювати співпрацю та обговорювати проблеми без страху покарання. Сучасний систематичний огляд і метааналіз 50 досліджень за участю 17 158 спортсменів встановив невеликий позитивний зв’язок лідерства зі спортивною результативністю. Цей зв’язок пояснює, чому лідерство важливе для команди, але не дає підстав вважати один стиль або одну лідерську посаду універсальною умовою перемоги.
Хто є лідером спортивної команди
У спортивній психології корисно розрізняти формальну посаду, реальний вплив і конкретну функцію. Капітан може мати право звертатися до арбітра, проте на тренуванні інші спортсмени можуть бути авторитетнішими в тактичних питаннях. Тренер відповідає за підготовку та організацію, але частина командних норм формується у щоденній взаємодії гравців. Саме тому запитання «хто головний?» дає неповну картину того, як команда працює.
Лідерство можна впізнати за повторюваною поведінкою: людина допомагає визначити наступну дію, пояснює спільну мету, підтримує взаємну відповідальність, помічає проблеми координації та створює умови, у яких інші можуть діяти ефективно. Статус зіркового гравця, вік, гучність голосу або спортивні нагороди самі собою ще не показують якість лідерства.
У дослідженні за участю 776 спортсменів поведінкові характеристики, особливо здатність формувати спільне відчуття «ми», краще відрізняли високооцінених лідерів від інших учасників, ніж особистісні риси. Це підтримує практичний висновок: лідерські навички можуть розвиватися, а добір лідерів варто будувати на спостереженні за їхніми діями, а не лише за репутацією.
Формальне лідерство: тренер, капітан і призначені ролі
Формальний лідер отримує повноваження за правилами клубу, команди чи змагань. Тренер визначає навчальні цілі, підбирає завдання, координує підготовку, ухвалює кадрові й тактичні рішення у межах своїх обов’язків. Капітан зазвичай представляє спортсменів у визначених ігрових та організаційних ситуаціях. Інші офіційні ролі можуть включати старшого гравця, керівника лідерської групи або представника команди у взаємодії з персоналом.
Посада забезпечує визначені повноваження і зрозумілу відповідальність. Її ефективність залежить від якості дій, довіри, компетентності та того, наскільки сама роль зрозуміла іншим. Призначення капітаном створює можливість впливати на команду, однак щоденне визнання цієї ролі формується у спільній діяльності.
У великому дослідженні Франсен та співавторів 2014 року, що охопило 4451 учасника з дев’яти командних видів спорту у Фландрії, 44% опитаних не назвали свого капітана провідним лідером у жодній із чотирьох досліджуваних функцій. Ця цифра описує конкретну вибірку та метод оцінювання, а не частку неефективних капітанів у всіх спортивних командах. Вона показує принципову різницю між наданням титулу і розподілом реального впливу.
Що має робити капітан
Завдання капітана визначаються видом спорту, віком і культурою команди. Зазвичай до них належать передавання важливої інформації, підтримка спільних правил, представлення команди, координація у складні моменти та конструктивний зворотний зв’язок. Від капітана корисно очікувати послідовності, відповідальності, здатності слухати та дотримання домовленостей.
Капітану складно одночасно бути найкращим тактиком, головним мотиватором, організатором позаспортивної підтримки й представником у зовнішніх контактах. Розподіл цих функцій між гравцями може зменшувати перевантаження капітана і робити команду менш залежною від однієї людини. При цьому повноваження тренера, капітана й інших лідерів мають бути узгоджені, щоб спортсмени отримували послідовні, зрозумілі повідомлення.
Як тренер впливає на лідерство гравців
Тренер визначає, чи можуть спортсмени пропонувати рішення, давати один одному зворотний зв’язок і брати відповідальність. Якщо будь-яка ініціатива сприймається як непокора, неформальні лідери приховують свій вплив або використовують його лише поза увагою тренера. Якщо межі відповідальності визначені, група може використовувати знання й соціальний авторитет кількох спортсменів.
Дослідження 44 шкільних спортивних команд Японії, усього 1120 спортсменів, виявило зв’язок між орієнтованим на служіння команді лідерством тренера, сприятливішим внутрішнім середовищем і більш розподіленим лідерством спортсменів. Це спостережний результат: він узгоджується з припущенням про значення тренерського середовища, але сам по собі не доводить напрям причинності.
Неформальне лідерство: чому гравці слухають одне одного
Неформальний лідер отримує вплив через взаємодію з командою, а не через офіційне призначення. Одного спортсмена слухають через тактичну точність, іншого — через уміння стабілізувати емоційний стан групи, третього — через довіру під час обговорення конфлікту. Роль може змінюватися разом із етапом сезону, складом команди та типом завдання.
Неформальний вплив помітний у повсякденних дрібницях. Коли новачок помиляється, хтось задає тон реакції команди. Коли після поразки поширюється взаємне звинувачення, хтось переводить розмову до аналізу дій. Коли партнери плутають тактичні ролі, хтось пояснює домовленість у зрозумілих словах. Такі дії поступово формують авторитет.
Неформальне лідерство може приносити користь або шкоду. Авторитетний гравець здатний підтримувати дисципліну, взаємоповагу й відповідальність, а також може закріплювати виключення новачків, знецінення помилок чи змову мовчання. Тому оцінювати потрібно і силу впливу, і його наслідки для людей та командних норм.
Чотири функції лідерів серед спортсменів
У дослідженнях лідерства спортсменів часто використовують чотири ролі, які можуть виконувати різні учасники. Ці ролі описують напрям впливу, а не чотири незмінні типи особистості.
Лідер виконання завдання
Допомагає команді реалізовувати тактичний план: уточнює позиції, підтримує увагу до ігрових сигналів, вчасно називає потрібну зміну, організовує короткий аналіз помилок. Такий гравець особливо корисний, коли ситуація швидко змінюється і довге обговорення неможливе.
Мотиваційний лідер
Підтримує зусилля й готовність діяти після невдач, допомагає команді зберігати конструктивне ставлення до складних завдань і нагадує про спільну мету. Ефективна мотиваційна поведінка пов’язана із конкретною дією: «повертаємося в захист», «виконуємо домовлений пресинг», «граємо наступний епізод», а не лише з емоційними закликами.
Соціальний лідер
Підтримує включеність учасників, помічає ізоляцію, допомагає інтегрувати нових гравців, сприяє взаємній повазі й відновленню контактів після напружених ситуацій. Ця роль важлива для стосунків, які дозволяють команді працювати разом у складний період.
Лідер зовнішньої взаємодії
Представляє інтереси команди у контактах із тренерським штабом, клубом, організаторами або іншими сторонами там, де це доречно. Він допомагає передавати запити й рішення, не підміняючи офіційні канали звернення, зокрема з питань безпеки.
У дослідженні соціальних мереж 25 та 21 команди спортсмени оцінювали лідерів у загальному та окремих функціональних вимірах. Цей підхід показав, що визначення одного «найголовнішого» гравця може приховувати різних людей, до яких звертаються з різних питань. Новіше змішане дослідження трьох спортивних команд описало, як соціальне лідерство підтримує підґрунтя для співпраці, а лідери виконання завдання й мотивації впливають на її організацію й коригування. Через невеликий масштаб його висновки передусім уточнюють механізми, а не встановлюють універсальні правила.
Спільне лідерство: коли команда має кількох лідерів
Спільне лідерство — це організація командного впливу, за якої важливі лідерські функції здійснюють кілька людей, а учасники визнають внесок одне одного. Його можна побудувати на основі вже наявних неформальних ролей або розвивати цілеспрямовано. Спортсмени залишаються відповідальними за свої дії, а тренер і капітан зберігають власні визначені повноваження.
Спільний розподіл впливу найкраще працює за зрозумілих правил: команда знає, хто координує ігрову дію, хто допомагає з внутрішніми стосунками, хто представляє спільні запити, як ухвалюються остаточні рішення і як можна висловити незгоду. Без узгодженості кілька впливових учасників можуть створювати суперечливі вказівки та суперництво за статус.
Практична цінність цього підходу полягає у використанні кількох джерел компетентності й довіри. Тактичний лідер може бути найкориснішим під час матчу, соціальний — у процесі включення нового гравця, мотиваційний — після серії помилок, зовнішній — у взаємодії зі штабом. Команда зберігає здатність координуватися, навіть якщо один із таких спортсменів відсутній.
Чим спільне лідерство відрізняється від колективного голосування
Спільне лідерство передбачає розподіл функцій та можливість взаємного впливу, а спосіб ухвалення рішення визначається ситуацією. Під час швидкого ігрового епізоду потрібні оперативні сигнали та визначена відповідальність. Під час планування командних правил доречне ширше обговорення. Медичні питання, допуск до змагань, захист дітей і реагування на насильство мають окремі професійні та організаційні процедури.
Спільне лідерство також не зобов’язує кожного спортсмена бути публічним мотиватором. Учасник може робити цінний внесок через надійне виконання, вміння слухати, подавання прикладу або точну фахову допомогу.
Що показують дослідження про лідерство й результативність
Найбільш узагальнене джерело на сьогодні — систематичний огляд із метааналізами Клер та співавторів 2025 року. Автори об’єднали 50 досліджень із 17 158 спортсменами та встановили загалом невелику позитивну кореляцію між лідерством і результативністю: r = 0,21. В огляді сильніші зв’язки з командним результатом спостерігали для капітанів (r = 0,34), ніж для тренерів (r = 0,18) та неформальних лідерів-спортсменів (r = 0,15).
Ці оцінки потребують точного прочитання. Вони порівнюють неоднорідні дослідження, вимірювання та контексти; кореляція сама по собі не доводить причинного впливу. Вищий показник для капітана також не спростовує розподіленого лідерства: оцінювання ефекту окремої ролі й перевірка командної структури лідерства — різні дослідницькі запитання. Не можна робити висновок, що капітан у кожній команді має керувати всім або що будь-яке делегування знижує результат.
Дані Франсен та співавторів 2016 року показали, що якість лідерства і тренера, і спортсменів була окремо пов’язана з командною впевненістю та згуртованістю у вибірці 343 спортсменів. Важливим механізмом виявилася ідентифікація з командою. Дослідження трьох професійних футбольних команд теж пов’язало якісніше лідерство спортсменів із кращими показниками командного функціонування, але його дизайн і кількість команд обмежують узагальнення.
Загальний висновок наукової літератури полягає в тому, що лідерство має значення для результату через якість спільної роботи, а його ефект залежить від поведінки лідерів, ролей, взаємин, контексту та способу оцінювання. Інші вирішальні чинники спортивного результату — рівень підготовки, суперник, тактика, фізичний стан і випадкові події матчу — продовжують діяти.
Як лідерство працює психологічно
Спільна ідентичність: від окремих виконавців до «ми»
Коли спортсмени відчувають себе частиною команди, їм легше пов’язувати особисті зусилля зі спільною метою. Лідер підтримує цю ідентичність, коли дотримується командних правил, справедливо визнає внесок різних гравців, захищає гідність учасників і формулює цілі мовою спільної відповідальності.
Цей механізм досліджували Франсен та співавтори: командна ідентифікація частково пояснювала зв’язки між якістю лідерства, колективною впевненістю та згуртованістю. Ідентичність не потрібно посилювати шляхом ворожості до іншої команди; спільне «ми» може спиратися на компетентність, повагу й відповідальність.
Ясність ролей і координація
Членам команди потрібне спільне розуміння завдань: хто подає сигнал, хто підтримує зміну побудови, хто відповідає за передавання інформації та до кого звернутися, коли план не працює. Лідерство зменшує зайву невизначеність через своєчасне пояснення і коригування. Ясність ролей особливо важлива, коли кілька гравців мають вплив у різних функціях.
Колективна впевненість і реакція на помилки
Віра команди у здатність виконати спільне завдання пов’язана з попереднім досвідом, якістю взаємодії та реалістичним оцінюванням можливостей. Лідер допомагає використовувати помилку як інформацію: назвати, що сталося, уточнити наступну дію й повернутися до виконання. Порожні обіцянки неминучої перемоги не замінюють підготовки та перевірки плану.
Довіра й психологічна безпека
Команді потрібна можливість сказати про помилку, непорозуміння або загрозу, не очікуючи приниження. Дослідження лідерства, психологічної безпеки та функціонування спортивних команд розглядає психологічну безпеку як можливий механізм зв’язку між лідерством на основі спільної ідентичності, співпрацею, благополуччям та іншими командними показниками. Результат дослідження показує значення механізму й потребу подальшої перевірки його причинної ролі.
Психологічна безпека стосується можливості міжособистісного висловлювання. Захист від насильства, домагань, знущань і примусу вимагає також чітких незалежних процедур. Це різні, хоча й пов’язані, завдання.
Як розпізнати лідерську структуру в реальній команді
Спочатку варто розібратися, до кого спортсмени звертаються у різних ситуаціях. У команді, де офіційним капітаном є найдосвідченіший гравець, питання тактики може найкраще пояснювати молодший спортсмен, якого партнери вважають дуже уважним до гри. Людина, здатна підтримати команду після поразки, може взагалі не прагнути офіційної посади.
Корисні запитання під час командного обговорення: хто допомагає краще зрозуміти ігрове завдання; хто мотивує вас діяти після невдачі; кому можна довірити напружену міжособистісну розмову; хто найкраще представляє командні потреби; хто здатен уважно вислухати гравців із меншим статусом? Відповіді збирають конфіденційно, пояснюючи учасникам мету та використання даних.
У дослідженнях використовують аналіз соціальних мереж: кожен гравець оцінює інших у конкретних ролях, а дослідники вивчають розподіл визнаного впливу. Метод описаний у праці про якісне лідерство спортсменів 2015 року. Така оцінка показує структуру сприйняття в конкретний момент, тому не повинна перетворюватися на публічне ранжування «хороших» і «поганих» гравців або використовуватися для приниження.
Приклад практичної карти: капітан зберігає офіційні повноваження; тактичний лідер допомагає з координацією; мотиваційний лідер підтримує мобілізацію в складні моменти; соціальний лідер сприяє включенню та взаємоповазі; представник команди передає узгоджені запити тренерському штабу. В одній людині можуть поєднуватися дві ролі, а в невеликій команді немає потреби створювати окремі посади для кожної функції.
Як розвивати лідерство спортсменів
Програма розвитку починається з визначення конкретних завдань і бажаних змін поведінки. Замість абстрактного заклику «станьте лідерами» тренер і команда погоджують, які дії допоможуть краще координуватися, підтримувати зусилля, висловлювати проблему чи представляти спільні потреби.
Перший крок — з’ясувати поточну структуру впливу: хто вже виконує лідерські функції, чи є довіра до таких людей, які потреби залишаються без уваги. Другий — уточнити повноваження, щоб капітан, лідери-спортсмени й тренер не подавали суперечливих сигналів. Третій — тренувати дії на реалістичних спортивних ситуаціях, а не обмежуватися мотиваційними розмовами.
Четвертий крок — дати спортсменам зворотний зв’язок: наскільки їхня поведінка допомагає партнерам, чи розуміють інші їхні вказівки, чи залишається місце для запитань та незгоди. П’ятий — перевіряти зміни не тільки за результатом матчу, а й за якістю командної координації, включеності та послідовності дій. Турнірні перемоги залежать від багатьох чинників, тому оцінювання лише за рахунком спотворює висновки.
Що відомо про програми спільного лідерства
Один із найбільш досліджених підходів — програма 5R спільного лідерства, у якій команда виявляє лідерів за функціями й розвиває поведінку, що формує спільну ідентичність. Експеримент у восьми баскетбольних командах показав сприятливі зміни у командній ідентифікації та окремих показниках функціонування. Рандомізоване дослідження з відкладеним початком втручання також надало обнадійливі результати для командного функціонування та благополуччя.
У систематичному огляді 36 досліджень втручань, опублікованому 2026 року автори відзначили перспективність програм, які розвивають вплив уже визнаних формальних і неформальних лідерів та підтримують спільну ідентичність. Водночас методологічна якість кількісних досліджень була неоднорідною, а частина досліджень — слабкою для причинних висновків. Тому оптимальна тривалість програми, ефективність у різних видах спорту та її безпосередній вплив на перемоги залишаються відкритими питаннями. Практику варто пристосовувати до команди й перевіряти її наслідки.
Навчальні ситуації для команди
Після серії помилок: лідер коротко називає потрібну наступну дію, уникає пошуку винного, перевіряє розуміння та повертає увагу до завдання. Після конфлікту двох спортсменів: сторони отримують можливість бути почутими, уточнюють предмет розбіжності й домовляються про перевірювану форму співпраці; можливе зловживання владою потребує окремого безпечного реагування.
Після приходу новачка: соціальний лідер допомагає освоїти правила, знайомить із партнерами й перевіряє, чи людина може поставити запитання. Перед важливим матчем: тренер пояснює загальний план, а визначені гравці координують короткі сигнали й командні домовленості в межах власних функцій.
Після поразки: лідери допомагають відрізнити контрольовані дії від випадковостей, організовують навчальний аналіз і підтримують гідність учасників. Якщо розмова переходить у приниження, її потрібно зупинити та відновити в безпечному форматі.
Коли спільне лідерство створює труднощі
Розподілений вплив потребує координації. Проблеми виникають, коли кілька лідерів дають несумісні вказівки, коли група впливових ветеранів перекриває голос молодших, коли лідерська група стає закритим колом або коли тренер формально делегує відповідальність, але карає за самостійні рішення.
Надмірна залежність від харизматичної людини теж ризикована: команда може втратити здатність працювати під час її відсутності. Інша крайність — розмивання відповідальності, коли ніхто не знає, кому належить остаточне рішення. Рішенням є зрозумілий розподіл функцій, відкритість зворотного зв’язку, можливість перегляду ролей і прозорі правила щодо конфлікту інтересів.
Від спортсменів, які мають визнаний вплив, слід очікувати поваги до меж інших людей. Слово «лідерство» не легітимізує приниження, примус, ізоляцію чи психологічний тиск.
Лідерство, благополуччя і безпека спортсменів
Лідери формують правила емоційної взаємодії: якою є реакція на помилку, чи нормально говорити про втому, чи має новачок право на незгоду, чи команда підтримує звернення по допомогу. У дослідженні трьох професійних австралійських команд якісніше лідерство спортсменів було пов’язане з кращими самооцінками здоров’я та нижчими показниками вигорання, а командна ідентифікація статистично пояснювала частину зв’язку. Це спостережне дослідження з конкретної чоловічої вибірки; з нього не випливає, що одна лідерська програма лікує психічні розлади або запобігає кожному випадку вигорання.
Консенсус Міжнародного олімпійського комітету 2026 року наголошує, що підтримка психічного здоров’я спортсменів включає організаційну культуру, поведінку лідерів та системи захисту, а не тільки індивідуальну допомогу. Тренер або капітан може підтримати спортсмена й допомогти знайти фахівця, але не встановлює клінічний діагноз за окремою реакцією, результатом гри чи опитувальником.
Консенсус МОК 2024 року щодо міжособистісного насильства та захисту у спорті рекомендує системний підхід, орієнтований на повагу, безпечні стосунки, право спортсменів бути почутими й незалежні механізми реагування. Якщо спортсмен повідомляє про залякування, погрози, приниження, домагання або примус, вирішення питання лише всередині лідерської групи може бути небезпечним. Потрібні відповідні процедури клубу, організації та, за необхідності, компетентних служб. При безпосередній небезпеці пріоритет мають фізична безпека й невідкладна допомога.
Лідерство в дитячо-юнацькому спорті
У молодіжній команді лідерство пов’язане також із розвитком автономії, соціальних навичок та відповідальності. Діти й підлітки можуть практикувати прості лідерські завдання: організувати розминку у визначених межах, допомогти новачкові, озвучити спільне запитання тренеру, зібрати пропозиції щодо правил взаємоповаги.
Призначення «найкращого гравця» капітаном не завжди розвиває лідерство всіх. Корисно створювати доступні можливості для різних учасників, враховувати вік і рівень підготовки, пояснювати відповідальність і оцінювати поведінку, а не популярність. Дані дослідження 44 команд японських старшокласників свідчать про роль підтримувального тренерського середовища у формуванні розподіленого лідерства.
Дорослі відповідають за безпеку дітей і належне реагування на скарги. Дитячий капітан не має бути посередником у повідомленнях про насильство, виконувати роль психолога чи нести відповідальність за конфлікти дорослих.
Чим лідерство відрізняється від згуртованості, тренерської психології та комунікації
Лідерство описує вплив на спільну діяльність. Згуртованість — ступінь єдності команди навколо завдань і соціальних зв’язків. Комунікація — способи обміну повідомленнями, узгодження дій та реагування на непорозуміння. Психологічна безпека — умови, за яких учасник може говорити про ризики, помилки й незгоду без міжособистісного покарання. Ці процеси взаємопов’язані та мають різні власні запитання.
Для ширшого контексту зверніться до матеріалу про спортивну психологію. Якщо головне питання полягає у змагальному виконанні, розгляньте психологію результативності; якщо йдеться про роботу з психологічними навичками, — психологічну підготовку спортсменів.
Поширені запитання
Хто важливіший у команді — тренер чи капітан?
Ці ролі мають різні джерела повноважень і різні завдання. Тренер організовує підготовку й відповідає за визначені професійні рішення. Капітан виконує офіційну командну роль і може координувати дії гравців. Їхня співпраця важливіша за універсальне ранжування, а якість обох ролей залежить від конкретної поведінки.
Чи може лідером бути спортсмен без капітанської пов’язки?
Так. Неформальне лідерство виникає завдяки визнаному впливу на рішення, взаємодію, мотивацію та підтримку партнерів. Воно може охоплювати різні функції, навіть якщо гравець не має офіційного статусу.
Чи потрібно призначати чотирьох лідерів у кожній команді?
Чотири функції — це дослідницька модель для розуміння командного впливу. Кількість людей і формальні призначення залежать від розміру команди, її структури та реальних завдань. Один спортсмен може виконувати кілька функцій, а кілька спортсменів — поділяти одну.
Чи є спільне лідерство кращим за одного сильного капітана?
Дослідження показують перспективність розподіленого лідерства для різних аспектів командної роботи. Водночас метааналіз 2025 року встановив позитивні зв’язки з результатом і для капітанів, і для тренерів, і для неформальних лідерів. Порівняння моделей потребує врахування виду спорту, ролей, якості поведінки й способу вимірювання. Найважливіше — узгоджений вплив, ясна відповідальність і повага до спортсменів.
Як обрати капітана спортивної команди?
Варто визначити завдання посади, спостерігати за поведінкою кандидатів, враховувати довіру команди та здатність співпрацювати з тренером. Якщо використовують голосування, його результати доцільно поєднати з оцінюванням конкретних лідерських умінь. Рішення має бути прозорим, а критерії — відомими спортсменам.
Чи можна навчити спортсмена лідерства?
Так, існують програми розвитку комунікації, командного впливу, рефлексії та поведінки лідера. Систематичний огляд 2026 року описує перспективні підходи, але якість кількісних доказів відрізняється, тому результат конкретної програми варто оцінювати без завищених очікувань.
Що робити, коли неформальний лідер підриває рішення тренера?
Спершу з’ясувати зміст розбіжності: інколи гравець помітив реальну проблему координації чи ризик. Потрібно узгодити спосіб висловлення заперечень і межі відповідальності. Якщо вплив супроводжується приниженням, залякуванням або виключенням інших, ситуацію розглядають також у контексті безпеки, а не лише дисципліни.
Чи пов’язане лідерство з психічним здоров’ям спортсменів?
Якість командної взаємодії та лідерських практик може бути пов’язана з благополуччям, ставленням до помилок і готовністю звертатися по підтримку. Ці взаємозв’язки не використовують для постановки діагнозу. Про спорт-специфічні чинники, ознаки неблагополуччя та маршрути допомоги йдеться у статті «Психічне здоров’я спортсменів».
Пов’язані статті
Джерела
Butalia, R., Rupp, K.-S., Tuand, K., Boen, F., Steffens, N. K., Bongaerts, L., Loughead, T. M., Schepers, K., Hendrickx, M.-L., & Fransen, K. (2026). A systematic review of interventions for developing athletes as leaders. International Journal of Sport and Exercise Psychology. https://doi.org/10.1080/1612197X.2025.2600983
Clare, C., Hardy, J., Roberts, R., Tod, D., & Benson, A. (2025). Do leaders actually influence sports performance? An integrated systematic review and meta-analyses. Journal of Sport and Exercise Psychology, 47(4), 205–222. https://doi.org/10.1123/jsep.2024-0312
Fransen, K., et al. (2014). The myth of the team captain as principal leader: Extending the athlete leadership classification within sport teams. Journal of Sports Sciences, 32(14). https://doi.org/10.1080/02640414.2014.891291
Fransen, K., Van Puyenbroeck, S., Loughead, T. M., Vanbeselaere, N., De Cuyper, B., Vande Broek, G., & Boen, F. (2015). The art of athlete leadership: Identifying high-quality athlete leadership at the individual and team level through social network analysis. Journal of Sport and Exercise Psychology, 37(3), 274–290. https://doi.org/10.1123/jsep.2014-0259
Fransen, K., Decroos, S., Vande Broek, G., & Boen, F. (2016). Leading from the top or leading from within? A comparison between coaches’ and athletes’ leadership as predictors of team identification, team confidence, and team cohesion. International Journal of Sports Science & Coaching, 11(6), 757–771. https://doi.org/10.1177/1747954116676102
Fransen, K., Vansteenkiste, M., Vande Broek, G., & Boen, F. (2018). The competence-supportive and competence-thwarting role of athlete leaders: An experimental test in a soccer context. PLOS ONE, 13(7), e0200480. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0200480
Fransen, K., Haslam, S. A., Steffens, N. K., Mallett, C. J., Peters, K., & Boen, F. (2020). Making ‘us’ better: High-quality athlete leadership relates to health and burnout in professional Australian football teams. European Journal of Sport Science, 20(7), 953–963. https://doi.org/10.1080/17461391.2019.1680736
Fransen, K., Haslam, S. A., Steffens, N. K., & Boen, F. (2020). Standing out from the crowd: Identifying the traits and behaviors that characterize high-quality athlete leaders. Scandinavian Journal of Medicine & Science in Sports, 30(4), 766–786. https://doi.org/10.1111/sms.13620
Fransen, K., McEwan, D., & Sarkar, M. (2020). The impact of identity leadership on team functioning and well-being in team sport: Is psychological safety the missing link? Psychology of Sport and Exercise, 51, 101763. https://doi.org/10.1016/j.psychsport.2020.101763
International Olympic Committee. (2026). Mental health in elite athletes: International Olympic Committee consensus statement (2026). British Journal of Sports Medicine. https://doi.org/10.1136/bjsports-2025-111514
Mertens, N., Boen, F., Steffens, N. K., Cotterill, S. T., Haslam, S. A., & Fransen, K. (2020). Leading together towards a stronger ‘us’: An experimental test of the effectiveness of the 5R Shared Leadership Program in basketball teams. Journal of Science and Medicine in Sport, 23(8), 770–775. https://doi.org/10.1016/j.jsams.2020.01.010
Mertens, N., Boen, F., Steffens, N. K., Haslam, S. A., Bruner, M., Barker, J. B., Slater, M. J., & Fransen, K. (2021). Harnessing the power of ‘us’: A randomized wait-list controlled trial of the 5R shared leadership development program in basketball teams. Psychology of Sport and Exercise, 54, 101936. https://doi.org/10.1016/j.psychsport.2021.101936
Shah, E. J., Arnold, R., Moore, L., Lyon-Monk, O., & McEwan, D. (2026). A mixed-methods exploration of how shared athlete leadership influences teamwork. Psychology of Sport and Exercise, 83, 103060. https://doi.org/10.1016/j.psychsport.2025.103060
Takamatsu, S., Shah, E. J., & Kawata, Y. (2025). Relationships between coach servant leadership, internal team environment, and shared athlete leadership: A social network approach. Psychology of Sport and Exercise, 80, 102866. https://doi.org/10.1016/j.psychsport.2025.102866
Tuakli-Wosornu, Y. A., et al. (2024). IOC consensus statement: Interpersonal violence and safeguarding in sport. British Journal of Sports Medicine, 58(22), 1322–1344. https://doi.org/10.1136/bjsports-2024-108766