Лібідо: що це, від чого залежить сексуальне бажання і що мав на увазі Фройд
Оновлено: 1 вер.
Лібідо — це слово, яким сьогодні найчастіше називають сексуальне бажання або інтерес до сексуальної активності. Воно не має одного «правильного» рівня: бажання відрізняється між людьми й може помітно змінюватися в однієї людини протягом життя. У психоаналізі Зиґмунда Фройда слово мало інше, спеціальне значення — позначало теоретичну психічну енергію сексуальних, а пізніше ширше любовних потягів. Ці два значення важливо не змішувати.
Коротко: що таке лібідо
У сучасній повсякденній і медико-психологічній мові лібідо зазвичай означає сексуальне бажання: наскільки людина відчуває інтерес до сексу, еротичних думок, фантазій або сексуальної взаємодії. Це не окрема «речовина» в організмі й не показник, який можна визначити одним аналізом крові.
Сексуальне бажання формується під впливом багатьох чинників одночасно: фізичного здоров’я, емоційного стану, стресу й втоми, якості стосунків, відчуття безпеки, болю або дискомфорту під час сексу, ліків, гормональних змін, вагітності, післяпологового періоду, менопаузи, віку та життєвого контексту. Тому фраза «у мене впало лібідо» описує переживання, але сама по собі ще не пояснює його причину.
Лібідо, збудження, сексуальна функція й оргазм — не одне й те саме
Бажання — це інтерес або мотивація до сексуальної активності. Фізіологічне збудження — реакції тіла, наприклад приплив крові до геніталій, ерекція або зволоження. Сексуальна функція охоплює ширший комплекс реакцій, а оргазм є окремою фазою сексуальної відповіді. Ці компоненти можуть не збігатися: людина може хотіти сексу, але мати труднощі зі збудженням; або тіло може реагувати на стимуляцію без вираженого суб’єктивного бажання.
Саме тому зміни лібідо не варто автоматично пояснювати «гормонами», а труднощі з ерекцією чи оргазмом — автоматично називати низьким лібідо. Для різних проблем потрібні різні запитання й, за потреби, різні фахівці.
Чи існує нормальний рівень лібідо
Універсальної кількості сексуальних думок, контактів або «правильного» рівня бажання не існує. Для однієї людини комфортним може бути частий сексуальний інтерес, для іншої — рідкісний. Важливішими за порівняння з чужою нормою є зміна від власного звичного рівня, особистий дискомфорт, вплив на здоров’я чи стосунки та те, чи є ця зміна небажаною.
Mayo Clinic прямо наголошує, що немає «магічного числа», яке визначало б низький сексуальний потяг. Отже, саме по собі рідше бажання не робить людину хворою й не є доказом психологічної проблеми.
Від чого може залежати сексуальне бажання
На лібідо можуть впливати стрес, тривога, депресивні симптоми, виснаження, нестача сну, конфлікти або втрата емоційної близькості, негативний досвід, зміни образу тіла та почуття безпеки. Фізичні причини також важливі: хронічні захворювання, біль, ендокринні порушення, сексуальні дисфункції та деякі інші стани здатні змінювати бажання.
Окрему роль можуть відігравати вагітність, народження дитини, грудне вигодовування й менопауза. Тут діють не лише гормональні зміни, а й втома, біль, сухість слизових, зміна способу життя, навантаження з догляду за дитиною та емоційний контекст.
Гормони важливі, але лібідо не зводиться до тестостерону або естрогену
Статеві гормони справді беруть участь у сексуальній функції та можуть впливати на бажання. Але проста схема «високий тестостерон = високе лібідо, низький естроген = низьке лібідо» не описує реальну сексуальність. Бажання виникає на перетині біологічних, психологічних і стосункових чинників. Навіть за подібних гормональних показників люди можуть мати дуже різний сексуальний інтерес.
Саме тому лабораторне обстеження має сенс не як універсальний «тест на лібідо», а лише тоді, коли лікар бачить конкретні показання перевірити певний стан.
Ліки та речовини теж можуть змінювати лібідо
На сексуальне бажання можуть впливати деякі антидепресанти, препарати для лікування артеріального тиску, гормональна контрацепція та інші ліки. Алкоголь і деякі психоактивні речовини також здатні змінювати сексуальну реакцію. Якщо зміна бажання з’явилася після початку або зміни лікування, не варто самостійно припиняти препарат — краще обговорити це з лікарем, який його призначив.
Низьке лібідо: коли це просто варіація, а коли варто шукати причину
Низьке сексуальне бажання саме по собі не обов’язково є розладом. Воно може бути тимчасовою реакцією на стрес, виснаження, життєві зміни або особливістю людини. Звернути увагу варто, якщо зміна є різкою або стійкою, турбує саму людину, супроводжується болем, іншими фізичними симптомами, помітними змінами настрою чи виникла після початку нового лікування.
Окрема стаття Українського психологічного ХАБу про низьке лібідо розбирає причини й маршрут допомоги детальніше, тому тут ми не дублюємо її.
Високе лібідо теж не є діагнозом
Сильне або часте сексуальне бажання не є проблемою лише тому, що воно вище, ніж у партнера чи в середньому у знайомих. Клінічне значення має не сама інтенсивність бажання, а, наприклад, втрата контролю над поведінкою, значна шкода, ризиковані дії або виражений дистрес. Такі ситуації потребують окремої оцінки й не повинні автоматично описуватися словом «високе лібідо».
Показовий історичний приклад того, як високе жіноче бажання колись патологізували, — «німфоманія». Її назва походить від образу німфи, а сучасна клінічна мова оцінює передусім втрату контролю та істотні наслідки. Докладніше: «Німфа: міф, німфоманія, жіноча сексуальність та історія психології».
Звідки взялося слово «лібідо»
Libido — латинське слово зі значеннями «бажання», «прагнення», «потяг». Воно існувало задовго до психоаналізу. Наприкінці XIX століття, коли в Європі формувалася наукова сексологія, слово почало входити й до спеціальної мови дослідження сексуальності.
Тому твердження «Фройд придумав термін лібідо» є історично неточним. До його головних праць про сексуальність уже працювали Ріхард фон Крафт-Ебінґ, Альберт Молль та інші дослідники сексуальної поведінки.
Лібідо до Фройда: Альберт Молль і рання сексологія
Особливо показова праця берлінського лікаря Альберта Молля «Дослідження сексуального лібідо» — Untersuchungen über die Libido sexualis. Її частини вийшли 1897 року, а видання, що об’єднало матеріал, — 1898-го. Історики медицини показують, що Молль розробляв загальну теорію сексуального потягу ще до появи «Трьох нарисів з теорії сексуальності» Фройда.
Є також документальні підстави вважати, що Фройд читав працю Молля невдовзі після її виходу: у листуванні 1897 року він відзначав близькість окремих ідей, а в його примірнику книги були позначені відповідні місця. Це не применшує оригінальності психоаналізу, але допомагає точно розрізняти історію терміна і внесок Фройда.
Що зробив із поняттям лібідо Зиґмунд Фройд
Фройд не запровадив слово, але зробив лібідо центральним поняттям власної теоретичної системи. У ранньому психоаналізі він пов’язував його передусім із сексуальними потягами та намагався описувати через нього психічну сторону сексуального збудження. Це була частина ширшої спроби пояснити, як бажання, конфлікт і витіснення беруть участь у формуванні симптомів.
У «Трьох нарисах з теорії сексуальності» 1905 року Фройд значно розширив поняття сексуальності порівняно з буденним значенням слова «секс». Його цікавили дитяча сексуальність, різні джерела тілесного задоволення, спрямування потягу на об’єкти та розвиток сексуальної організації. Саме в цій історичній системі лібідо стало одним із ключових пояснювальних понять.
Лібідо і психосексуальний розвиток за Фройдом
У фройдівській моделі психосексуального розвитку лібідо пов’язувалося з послідовною організацією джерел задоволення в дитинстві. Звідси походять його оральна, анальна, фалічна, латентна та генітальна стадії, а також поняття фіксації й регресії. Сьогодні цю схему слід подавати як історичну психоаналітичну модель, а не як емпірично встановлену універсальну карту розвитку дитини.
Нарцисизм: лібідо Я та об’єктне лібідо
У подальшому розвитку теорії Фройд почав розрізняти лібідо, спрямоване на власне Я, і лібідо, спрямоване на інших людей або об’єкти. Це розрізнення стало особливо важливим у його роботі про нарцисизм 1914 року. Йдеться про внутрішню логіку психоаналітичної метапсихології, а не про два типи біологічної енергії, які можна виміряти сучасними методами.
Від сексуального лібідо до Еросу
Після Першої світової війни Фройд змінив теорію потягів. У пізній моделі він протиставляв життєві потяги, об’єднані поняттям Еросу, деструктивним або смертельним потягам. Лібідо залишалося пов’язаним із любовними та життєствердними потягами, але його місце в системі вже не було тотожним ранній моделі сексуальної енергії. Тому вислів «лібідо у Фройда» завжди потребує уточнення, про який період його теорії йдеться.
Чи є лібідо реальною «психічною енергією»
У фройдівській метапсихології мова про енергію була способом моделювати напруження, інвестицію в психічні об’єкти, конфлікт і перерозподіл потягів. Сучасна психологія та нейронаука не використовують фройдівське лібідо як вимірювану фізичну енергію на кшталт електричного заряду або концентрації гормону.
Водночас сучасна наука цілком реально досліджує сексуальне бажання, мотивацію, збудження, гормональні впливи, винагородження, стосункові чинники й сексуальне здоров’я. Це інший рівень опису, і його не слід подавати як пряме підтвердження психоаналітичної енергетичної моделі.
Поширені міфи про лібідо
Міф 1: лібідо — це просто тестостерон. Насправді гормони є лише одним із багатьох чинників сексуального бажання. Міф 2: у здорової людини лібідо має бути постійно високим. Бажання природно змінюється. Міф 3: низьке лібідо завжди означає розлад. Значення мають контекст, тривалість, дистрес і можливі причини. Міф 4: Фройд придумав слово «лібідо». Термін і сексологічна дискусія існували до нього. Міф 5: лібідо й фізіологічне збудження — одне й те саме. Це пов’язані, але різні компоненти сексуальної відповіді.
Коли варто звернутися по професійну допомогу
Обговорити зміни сексуального бажання з лікарем або іншим відповідним фахівцем варто, якщо вони турбують вас, тривають довго, з’явилися раптово, супроводжуються болем, проблемами сексуальної функції, помітними змінами настрою чи іншими симптомами або виникли після початку прийому ліків. Якщо основна складність пов’язана зі стресом, стосунками, соромом, конфліктами або негативним сексуальним досвідом, корисною може бути робота з психологом чи сексологічно компетентним психотерапевтом.
Не потрібно чекати, поки ситуація відповідатиме формальному діагнозу: звернутися по консультацію можна й тоді, коли зміни просто викликають занепокоєння. Водночас психолог не замінює медичне обстеження, якщо є біль, виражені фізичні симптоми, підозра на побічну дію ліків або інші медичні причини.
Лібідо в каноні Українського психологічного ХАБу
У каноні ми розрізняємо сучасне поняття сексуального бажання і його історичні психоаналітичні значення. Основна канонічна сторінка «Лібідо» відповідає на запит про саме поняття. Окремі матеріали описують теорію сексуальності Фройда, психосексуальний розвиток, психоаналіз і практичні причини низького бажання. Це дозволяє не видавати історичну модель за сучасну клінічну норму.
Висновок
Лібідо сьогодні найзручніше розуміти як сексуальне бажання, яке змінюється під впливом тіла, психіки, стосунків і життєвого контексту. Воно не має універсальної норми й не визначається одним гормоном. У Фройда «лібідо» було значно ширшим теоретичним поняттям усередині психоаналізу. Він не вигадав саме слово, але радикально розвинув його й зробив одним із центральних понять своєї теорії сексуальності. Саме розмежування сучасного й історичного значень дозволяє говорити про лібідо точно — без міфів, самодіагностики та псевдонаукової «енергетики».