Люди старшого віку під час війни: психологічні потреби й доступ до підтримки
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 14 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Для людей старшого віку війна змінює умови безпеки, повсякденні звички, доступ до ліків, житла, транспорту, спілкування та фахової допомоги. Психологічні потреби виникають у цій сукупності життєвих обставин. Підтримка стає дієвою, коли поряд із розмовою про переживання людина отримує зрозумілу інформацію, можливість впливати на рішення та практичні засоби для задоволення важливих потреб.
Спільна заява установ ООН і HelpAge International щодо України прямо пов’язує благополуччя людей старшого віку під час війни з доступом до укриття, евакуації, харчування, питної води, медичної допомоги, необхідних ліків, допоміжних засобів, пенсій, транспорту й психосоціальної підтримки. Особливі труднощі можуть виникати за обмеженої рухливості, втрати зв’язку з близькими та тривалого проживання в небезпечних районах.
Цей матеріал присвячений саме віковому контексту війни: психологічним потребам, доступності підтримки, допомозі під час переміщення та повсякденним рішенням. Загальну тему психічного здоров’я людей старшого віку, особливості вікових психологічних потреб і клінічні діагнози розкрито в окремих канонічних статтях.
Чому війна створює особливі виклики у старшому віці
Потреби визначаються поєднанням небезпеки, стану здоров’я, життєвого досвіду та доступності середовища. Людина, яка вільно пересувається, має близьких поруч і стабільний доступ до лікування, стикається з іншими перешкодами, ніж людина, що живе сама на верхньому поверсі без ліфта, потребує постійних препаратів або втратила звичне коло підтримки. Календарний вік сам по собі не визначає ані здатності долати труднощі, ані права самостійно вирішувати питання свого життя.
У лютому 2026 року ВООЗ повідомила, що атаки на цивільну інфраструктуру, переміщення та переривання лікування залишаються ключовими проблемами системи охорони здоров’я України. У червні 2026 року мобільні команди первинної допомоги працювали у важкодоступних прифронтових населених пунктах, де значну частину пацієнтів становили люди старшого віку. Ці повідомлення описують системні бар’єри, а не індивідуальний психіатричний прогноз.
Важливими є й історичні обставини: частина людей пережила переміщення раніше, втрату партнера, тривале розлучення з дітьми чи зміну житла. Інші залишаються активними учасниками громади, допомагають сусідам, доглядають рідних і беруть участь у волонтерстві. Їхні можливості та уподобання слід з’ясовувати в безпосередній розмові.
Психологічні потреби: безпека, передбачуваність, автономія та зв’язок
Безпека і базові умови життя
Коли поруч відбуваються обстріли, тривалі відключення світла чи води або виникають труднощі з харчуванням, першочерговою підтримкою є реальна можливість убезпечитися. Для людини з обмеженою рухливістю це доступне укриття, маршрут без неподоланних сходів, допомога з евакуацією та наявність засобів пересування. Для людини з хронічним захворюванням — запас призначених ліків, зв’язок із медичним працівником і план дій у разі перерви в лікуванні.
Підхід ВООЗ до здорового старіння пояснює, чому функціональна спроможність залежить і від особистих можливостей, і від оточення. Наявність доступного транспорту, опалення, зв’язку та допомоги може змінити здатність людини діяти самостійно навіть за незмінного стану здоров’я.
Зрозуміла інформація і відчуття передбачуваності
Повідомлення про небезпеку, можливість евакуації, місце отримання допомоги та умови проживання мають бути доступними в зрозумілому форматі. Комусь зручніше читати великий шрифт, комусь — слухати повторене вголос повідомлення, а комусь потрібне спокійне пояснення без поспіху. Важливо відокремлювати підтверджену інформацію від чуток і домовлятися, хто повідомлятиме про зміни.
Передбачуваність підтримують конкретні домовленості: хто телефонує після повітряної тривоги, де зберігаються документи, як дістатися аптеки, хто допоможе вийти з дому за відсутності ліфта. Навіть обмежена можливість впливати на порядок дня може бути значущою.
Повага до власного вибору та гідності
Людина старшого віку зберігає право брати участь у виборі місця проживання, виду допомоги та кола людей, яким довіряє. Потреба в супроводі, слуховому апараті або догляді не є підставою автоматично перебирати контроль над рішеннями. Практичні способи домовлятися та підтримувати прийняття рішень у старшому віці розглянуто окремо.
Під час розмов про евакуацію корисно пояснити можливі наслідки кожного варіанта, вислухати причини бажання залишитися й спільно шукати доступне рішення. Якщо загроза безпосередня, потрібні оперативні дії відповідно до офіційних повідомлень і вимог безпеки. У решті ситуацій участь людини в плануванні зменшує ризик примусу, конфліктів і втрати довіри.
Спілкування, належність і продовження звичного життя
Друзі, сусіди, родина, релігійні чи громадські спільноти можуть бути важливими джерелами інформації та підтримки. При цьому самотність є суб’єктивним переживанням браку бажаної близькості, а соціальна ізоляція описує обмеженість контактів. Людина може жити сама й мати добрі стосунки, або мешкати серед інших і гостро почуватися самотньою.
Систематичний огляд Tippens та співавторів (2023) охопив 23 дослідження старших біженців і показав, що психологічні ресурси формуються на різних рівнях: безпека та базові послуги, підтримка громади, сімейні зв’язки, культурна тяглість і особисті способи адаптації. Це переважно контекстні дані про захисні чинники, а не експериментальне доведення ефекту кожної окремої практики.
Які переживання можливі під час тривалої небезпеки
Після обстрілу, загибелі близьких, переїзду або тривалого очікування новин люди можуть переживати страх, роздратування, смуток, провину, безсилля, напруження, проблеми зі сном чи концентрацією. Реакції відрізняються за інтенсивністю і тривалістю. Підтримувальна розмова та відновлення побутових умов можуть бути достатніми для частини людей; іншим потрібне професійне оцінювання.
За ВООЗ, у старшому віці психічні розлади нерідко залишаються нерозпізнаними, а стигма та труднощі доступу перешкоджають лікуванню. В умовах гуманітарних криз підвищену увагу приділяють людям із хронічними хворобами, соціальною ізоляцією, втратою житла та іншими додатковими обмеженнями. Сама наявність тривоги після небезпеки ще не означає психіатричного діагнозу.
Горе, втрата дому та розрив звичного життя
Втрата людини, дому, місцевої спільноти чи звичних речей може порушувати почуття тяглості власної біографії. Для декого оселя пов’язана з десятиліттями праці, пам’яттю про сім’ю і власною самостійністю; тому перспектива евакуації іноді викликає складні суперечливі почуття. Допомога включає право розповідати про втрати у власному темпі та можливість зберегти значущі речі й контакти, коли це безпечно.
Прагнення повернутися до колишнього помешкання може мати вагомий психологічний зміст. Рішення про повернення потрібно співвідносити з поточною безпекою, житловими умовами та доступом до медичної допомоги. Окрема стаття пояснює психологічну адаптацію до переїзду в старшому віці.
Відмінність між стресовою реакцією та розладом
Потреба у клінічному оцінюванні виникає, коли симптоми тривалі, значно порушують повсякденне функціонування, супроводжуються вираженим відчаєм, небезпечними змінами поведінки або ризиком завдати собі шкоди. Фахівець оцінює симптоми, тривалість, захворювання, медикаменти, пережиті події та доступні ресурси. Гуманітарний посібник mhGAP ВООЗ містить рекомендації для медичних працівників у кризових умовах щодо гострого стресу, горя, депресії, посттравматичних симптомів та ризику самогубства.
Різка поява дезорієнтації, сплутаності свідомості, незвичної сонливості, гострих порушень мовлення або інших раптових змін стану потребує термінової медичної оцінки. Такі прояви можуть мати фізіологічні чи неврологічні причини; їх не слід пояснювати віком або психологічним стресом без огляду.
Чому доступ до підтримки може перериватися
Практичні перешкоди нерідко накладаються одна на одну: віддаленість медичного закладу, пошкоджені дороги, небезпека пересування, брак ліків, непристосований транспорт, труднощі оплати проживання, проблеми із зором чи слухом, цифрові бар’єри, недоступність інтернету та відсутність близьких, які можуть супроводжувати. Важливо окремо запитувати людину, яка саме ланка допомоги стала недоступною.
У звіті Моніторингової місії ООН з прав людини за грудень 2024 — травень 2025 року описані перешкоди для евакуації людей старшого віку та людей з інвалідністю, труднощі пошуку доступного житла після переміщення й ризик вимушеного проживання в інституціях. Це свідчить про потребу поєднувати психологічну допомогу з доступним житлом, супроводом та підтримкою самостійного життя.
Медична допомога і безперервність лікування
Для людини, яка приймає ліки щодня, перебої з лікуванням можуть бути серйознішими за окремі емоційні прояви стресу. Корисно зібрати перелік препаратів із дозуванням, контакти лікарів, інформацію про хвороби та потрібні допоміжні засоби. Змінювати дозування або переривати призначене лікування самостійно не варто.
НСЗУ пояснює, що звичайним першим кроком до медичної допомоги є сімейний лікар або терапевт: він оцінює стан, надає первинну допомогу й за потреби скеровує далі. Отримати безоплатні послуги за Програмою медичних гарантій можна в надавачів, які мають відповідні договори з НСЗУ. Психологічні труднощі на тлі хронічних захворювань доцільно розглядати разом із фізичним станом.
Втрата доступу до зв’язку й цифрових послуг
Смартфон, банківський застосунок або електронна реєстрація можуть полегшувати життя, але для частини людей вони створюють додаткові бар’єри. Допомога має передбачати телефон, паперове повідомлення, доступну особисту консультацію або підтримку довіреної людини. Необхідно запитувати дозвіл перед передаванням документів, медичних даних чи доступу до облікових записів.
Залишатися чи евакуюватися: психологічні аспекти складного рішення
Причини залишатися у небезпечній місцевості бувають різними: турбота про партнера, домашніх тварин, страх розлуки, відсутність доступного житла на новому місці, труднощі пересування, недовіра до невідомих умов і глибокий зв’язок з домом. Відмова від переїзду не дає підстав робити висновок про неспроможність людини розуміти ситуацію.
Під час планування варто з’ясувати наявність транспорту, супроводу, безбар’єрного житла, доступу до ліків, харчування, санітарних умов і зв’язку з рідними. Людина повинна знати, куди вона прибуде, хто зустріне її, де буде отримувати лікування та як зв’язатися з довіреними особами. Офіційні евакуаційні повідомлення й правила безпеки мають пріоритет у ситуаціях безпосередньої небезпеки.
У практиці УВКБ ООН в Україні окремо описано програми соціальної адаптації та підтриманого проживання для переміщених людей старшого віку й людей з інвалідністю. Наявність таких варіантів у конкретній громаді потрібно уточнювати окремо. Для ширшого питання доступності після переміщення існує матеріал про людей з інвалідністю після переселення.
Як підтримати людину, яка залишилася сама
Допомога починається з перевірки умов: чи є вода, їжа, тепло, необхідні ліки, заряджений засіб зв’язку, можливість дістатися укриття. Далі варто домовитися про регулярний контакт — у зручний для людини час і спосіб. Якщо зв’язок зник, потрібен попередньо узгоджений порядок дій із сусідами, родичами чи місцевими службами.
Підтримка може включати супровід до лікаря, допомогу з покупками, спільний пошук гуманітарної інформації, відвідини та можливість долучатися до справ громади. Добре, коли людина сама визначає, яку допомогу прийняти. Навіть за щільного графіка родини короткі регулярні розмови часто корисніші за рідкісні спроби вирішити всі проблеми одразу.
Під час розмови краще ставити конкретні запитання: «Чого вам зараз найбільше бракує?», «Яке питання хотіли б вирішити першим?», «Хто може бути поруч, коли мене немає?». Підтримка з повагою до вибору допомагає зберегти довіру та відчуття особистої спроможності.
Психологічна перша допомога після небезпечної події
ВООЗ описує психологічну першу допомогу як людяну, практичну й ненав’язливу підтримку в кризових умовах. У центрі — безпечне місце, оцінювання нагальних потреб, уважне вислуховування без тиску, доступ до необхідної інформації та зв’язок із близькими й службами. Це може бути важливо після евакуації, обстрілу чи іншої гострої події.
Після небезпечного епізоду спершу забезпечують фізичну безпеку й медичні потреби, говорять спокійно і зрозуміло, пропонують воду чи допомогу зі зв’язком. Не потрібно вимагати докладної розповіді про пережите, змушувати людину «виговоритися» або нав’язувати заспокійливі техніки. Дозвіл побути наодинці, мовчання або бажання зв’язатися з родиною можуть бути цілком прийнятними реакціями.
Психологічна перша допомога не замінює лікування гострих фізичних станів, спеціалізованої психотерапії чи кризової психіатричної допомоги. Якщо виникли ознаки невідкладного стану, першочерговим є звернення по екстрену медичну допомогу.
Професійна підтримка: що відомо з досліджень
У систематичному огляді Tippens та співавторів захисні чинники старших біженців описані на рівнях особистості, сім’ї, громади й соціальних систем. Огляд показує важливість безпеки, контактів та доступності послуг, але більшість даних не дозволяє визначити, який окремий компонент спричиняє поліпшення психічного здоров’я.
Метааналіз Rajkumar та співавторів (2025) про психологічні втручання для людей, які стали біженцями внаслідок воєн, охопив 21 дослідження в систематичному огляді та 8 рандомізованих досліджень у кількісному синтезі. Отримано обнадійливі результати для очних і дистанційних втручань, але вибірки не представляли всіх людей старшого віку в Україні, тому переносити точну величину ефекту на цю групу некоректно.
Систематичний огляд McDermott та співавторів (2024) аналізував культурні адаптації психологічної допомоги дорослим біженцям і шукачам притулку. Його результати підтримують увагу до мови, контексту переміщення та прийнятності допомоги. При цьому дані про окремі вікові підгрупи та локальні українські умови обмежені.
Практичний приклад комплексної допомоги описує ВООЗ у матеріалі про старших українських біженців у Чехії (2026): поєднання психологічних зустрічей, спільнотних заходів та засобів для пересування. Це опис реалізованої програми, а не рандомізована оцінка її ефективності.
Куди звернутися по допомогу в Україні
Сімейний лікар і спеціалізована допомога
Міністерство охорони здоров’я України описує інтеграцію послуг психічного здоров’я до первинної медичної допомоги. Сімейний лікар може стати першою точкою контакту при тривожних переживаннях, погіршенні сну, тривалому пригніченому настрої або необхідності узгодити психічне й фізичне здоров’я.
За інформацією НСЗУ про центри ментального здоров’я, фахова психосоціальна та психіатрична допомога в закладах із відповідними договорами надається безоплатно в межах Програми медичних гарантій; у передбачених умовами програми випадках залучаються мобільні мультидисциплінарні команди. Порядок звернення, доступність виїзду та послуг слід уточнювати у відповідного надавача.
Актуальне місце надання послуг і умови їх безоплатного отримання можна з’ясувати через контакт-центр НСЗУ 16-77. Це довідкова служба з питань Програми медичних гарантій, а не кризова психологічна лінія.
Соціальна й гуманітарна допомога
У громаді доцільно звернутися до органу соціального захисту, центру надання соціальних послуг або уповноваженого місцевого органу, щоб дізнатися про супровід, догляд удома, транспортування, доступне житло та підтримку після евакуації. Конкретний перелік послуг і критерії надання залежать від місця та поточних програм.
УВКБ ООН повідомляє, що з квітня 2026 року гуманітарна грошова допомога за пріоритетами орієнтована на різні ситуації, зокрема проживання біля лінії фронту, евакуацію, наслідки обстрілів і тривале переміщення. Відповідність умовам програми встановлюють за актуальними критеріями, а не лише за віком. Для перевірки доступних варіантів є інформаційна служба УВКБ ООН в Україні.
За потреби допомоги з евакуацією слід звертатися до офіційних каналів своєї обласної або місцевої військової адміністрації та відповідних служб евакуації. Потрібно заздалегідь повідомити про труднощі пересування, необхідність медичного супроводу, домашніх тварин і допоміжні засоби. Приватні пропозиції транспорту чи житла перевіряйте через надійні контакти.
Як близьким спілкуватися без тиску і приниження
Важливо звертатися безпосередньо до людини, а не лише до її дітей чи доглядальників, пояснювати обставини без наказового тону й залишати час на відповідь. За порушень слуху варто перевірити, чи людина почула зміст, замість підвищувати голос. За погіршення зору — запропонувати доступний спосіб ознайомитися з інформацією.
Не кожна людина прагне розповідати про воєнні переживання або одразу звертатися до психолога. Можна почати із запитання про найближчу потребу, запропонувати супровід до сімейного лікаря та описати, чого очікувати від консультації. Розгорнуті рекомендації збережені у статті як запропонувати психологічну допомогу старшій людині.
Корисно домовлятися про конкретні дії: «Я можу віднести ліки в четвер або в п’ятницю — який день зручніший?», «Чи хочете, щоб я зателефонував до закладу разом із вами?». Такий спосіб спілкування допомагає обговорити реальний внесок родини, не відбираючи право вирішувати.
Підтримка після вимушеного переїзду
Переміщення змінює звичний простір, статус у громаді, маршрути лікування та коло щоденних контактів. Перші потреби часто стосуються житла, харчування, ліків, документів і зв’язку з близькими. Психологічна допомога має враховувати ці умови, адже тривале очікування оформлення послуг або нестабільне проживання можуть підтримувати стрес.
План адаптації зручно будувати навколо запитань: де найближча амбулаторія й аптека, як організовано транспорт, хто допоможе з покупками, де можна зустріти людей зі схожими інтересами, як підтримувати зв’язок зі своєю громадою. Якщо людина прагне працювати, волонтерити чи продовжувати догляд за близькими, важливо зберегти реалістичну можливість участі.
Старші люди, які потребують допомоги в пересуванні, можуть зіткнутися з небезпекою довготривалого перебування в закладах, навіть якщо раніше жили самостійно; це питання окремо порушувала Моніторингова місія ООН. Тому після евакуації потрібно оцінювати можливість доступного проживання в громаді, підтримки автономії та продовження потрібного догляду.
Що робити, якщо симптоми посилюються
Якщо страх, пригніченість, порушення сну або уникання повсякденних справ тривають і суттєво заважають життю, доцільно звернутися до лікаря та обговорити психічний стан. Важливо згадати про хвороби, ліки, порушення слуху чи зору, останні втрати та перебої в лікуванні. Фахівець визначить потребу в подальшій психологічній або психіатричній допомозі.
Підставами для термінового звернення по медичну допомогу є думки про самогубство з наміром або планом, різка дезорієнтація, втрата свідомості, нові неврологічні симптоми чи небезпечна для людини поведінка. У такій ситуації важливі безпека, невідкладна оцінка стану та перебування поруч із людиною до прибуття професійної допомоги, коли це безпечно.
Часті запитання
Чи всі люди старшого віку важче переживають війну?
Ні. Переживання залежать від інтенсивності загроз, підтримки, стану здоров’я, минулого досвіду та можливостей довкілля. Деякі люди мають значні ресурси адаптації, інші потребують тривалої практичної та фахової підтримки. Коректна допомога починається з оцінки конкретної ситуації.
Чи потрібно наполягати, щоб родич негайно переїхав?
Під час безпосередньої небезпеки слід діяти за офіційними вимогами безпеки. Для планування заздалегідь ефективніше обговорювати конкретні умови переїзду: куди їхати, як дістатися, хто зустріне, де отримати ліки, як зберегти зв’язки. Обговорення має враховувати волю та потреби людини.
Чи можуть розмови з родиною замінити психолога?
Соціальна підтримка важлива для повсякденного благополуччя. За тривалих виражених симптомів, суттєвого погіршення функціонування або ризику для безпеки потрібне професійне оцінювання. Родина може допомогти отримати послугу, але клінічний висновок має робити підготовлений фахівець.
Як знайти допомогу, якщо людина не користується інтернетом?
Можна почати з сімейного лікаря, місцевих соціальних служб або телефонної консультації НСЗУ 16-77. Для гуманітарних питань доступні контактні канали УВКБ ООН. Якщо потрібно, близька людина може допомогти з організаційними питаннями, узгоджуючи з одержувачем допомоги передавання персональних даних.
Чи є психологічна допомога в Україні безоплатною?
Частина послуг фінансується за Програмою медичних гарантій у закладах з відповідними договорами. Види послуг і маршрути звернення потрібно уточнювати через офіційну інформацію НСЗУ або її контакт-центр. Умови гуманітарних програм встановлюють організації, які їх надають.
Пов’язані статті
Психічне здоров’я людей старшого віку: чинники, підтримка та маршрути допомоги — головний матеріал про віковий контекст психічного здоров’я.
Психологічні потреби людей старшого віку: автономія, зв’язки та значущість — про потреби, важливі під час криз і повсякденного життя.
Самотність у старшому віці: причини, наслідки та допомога — про суб’єктивне переживання самотності та підтримку.
Переїзд у старшому віці: прив’язаність до дому та пристосування — про психологічну адаптацію до зміни місця проживання.
Підтримка прийняття рішень у старшому віці: як поважати вибір людини — про збереження автономії та гідності.
Як розмовляти зі старшою людиною про психологічну допомогу — про тактовну розмову та професійну підтримку.
Джерела
McDermott, L., Hameed, I., & Lau-Zhu, A. (2024). Cultural Adaptations, Efficacy, and Acceptability of Psychological Interventions for Mental Health in Adults with Refugees and Asylum-Seeker Status: A Systematic Review. Trauma, Violence, & Abuse. DOI.
Rajkumar, E., Lipsa, J. M., Harshit, S., & Gopi, A. (2025). Effectiveness of psychological interventions for mental health problems among war refugees: A systematic review and meta-analysis. Psychiatry Research, 348, 116432. DOI.
Tippens, J. A., Erwin, S., Eller, K., et al. (2023). Multisystemic Resilience and Psychosocial Wellbeing among Older Refugees: A Systematic Review with Implications for Mental Health and Psychosocial Support. Journal of Immigrant and Minority Health, 25, 1152–1170. DOI.
Всесвітня організація охорони здоров’я. Healthy ageing and functional ability. ВООЗ.
Всесвітня організація охорони здоров’я, War Trauma Foundation та World Vision International. (2011). Psychological first aid: Guide for field workers. Публікація ВООЗ
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2015). mhGAP Humanitarian Intervention Guide: Clinical Management of Mental, Neurological and Substance Use Conditions in Humanitarian Emergencies. Публікація ВООЗ.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2025). Integrated care for older people (ICOPE): Guidance for person-centred assessment and pathways in primary care, 2nd edition. Публікація ВООЗ.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2026, 6 лютого). Ukraine: WHO seeks US$42 million in 2026 to protect health care as war enters its fifth year. ВООЗ.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2026, 12 червня). Older Ukrainian refugees receive mental health and psychosocial support in Czechia. ВООЗ.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2026, 30 червня). Reaching communities close to hostilities in Ukraine – with primary health care. ВООЗ.
Всесвітня організація охорони здоров’я. (2026, 20 липня). Mental health of older adults. ВООЗ.
Міністерство охорони здоров’я України. Психічне здоров’я: послуги на первинному рівні медичної допомоги. МОЗ України.
Національна служба здоров’я України. (2026, 4 березня). 195 центрів ментального здоров’я: безоплатна допомога по всій Україні. НСЗУ.
Національна служба здоров’я України. (2026, 12 серпня). З чого почати, якщо потрібна медична допомога? НСЗУ.
Національна служба здоров’я України. (2026, 12 жовтня). Контакт-центр НСЗУ 16-77: інформація та роз’яснення для пацієнтів. НСЗУ.
УВКБ ООН. (2025, 28 серпня). Ukraine: Enabling older people and people with disabilities to restore their lives in safety and dignity. УВКБ ООН.
УВКБ ООН. (2026). Грошова допомога за пріоритетами: актуальні умови програми в Україні. УВКБ ООН.
УВКБ ООН. Контакти та інформаційна підтримка в Україні. УВКБ ООН.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини. (2025). Report on the Human Rights Situation in Ukraine, 1 December 2024 – 31 May 2025. Моніторингова місія ООН.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини, UNFPA, ВООЗ та HelpAge International. (2022, 14 червня). Joint statement on the situation of older persons in Ukraine. ВООЗ.