Змішаний депресивний та тривожний розлад (ICD-11 6A73): симптоми, діагностика та лікування

10 лип. 2023 р.

Читати 8 хв

Оновлено: 16 вер.

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 10 липня 2023 · Редакційна політика

Змішаний депресивний та тривожний розлад — офіційна діагностична категорія ICD-11 з кодом 6A73. Вона описує стан, у якому симптоми депресії та тривоги присутні одночасно й спричиняють помітне страждання або порушення повсякденного функціонування, але жодна з двох груп симптомів окремо не відповідає вимогам іншого депресивного чи тривожного розладу. Це важлива межа: поєднання тривоги й пригніченого настрою саме по собі ще не визначає цей діагноз.

У клінічному посібнику ICD-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я ця категорія належить до депресивних розладів. Для оцінки важливі не лише назви симптомів, а їхня тривалість, вираженість, вплив на життя, історія маніакальних або змішаних епізодів, соматичні стани та вплив речовин чи ліків.

Що таке змішаний депресивний та тривожний розлад

ICD-11 описує 6A73 як поєднання депресивних і тривожних симптомів, які переважають протягом щонайменше двох тижнів. Серед депресивних проявів має бути пригнічений настрій або помітне зниження інтересу чи задоволення, а тривожний компонент охоплює кілька проявів занепокоєння, напруження або фізіологічного збудження. Водночас окремо депресивна й тривожна симптоматика не досягають рівня іншого відповідного розладу.

Тому 6A73 не означає «трохи депресії плюс трохи тривоги». Стан може бути клінічно значущим і суттєво впливати на роботу, навчання, стосунки, сон і здатність виконувати повсякденні справи. Дослідження ICD-11 також показує, що змішана симптоматика може бути пов’язана з вираженим функціональним порушенням, тому слово «змішаний» не варто сприймати як синонім легкого стану.

Як може проявлятися поєднання депресії та тривоги

У різних людей картина відрізняється. Частина проявів більше нагадує депресію, частина — тривогу, а деякі симптоми, наприклад порушення сну, втома або труднощі з концентрацією, можуть виникати в обох станах. Нижче наведені типові прояви для розуміння клінічної картини, а не домашній тест для встановлення діагнозу.

Депресивні прояви

стійке відчуття пригніченості, смутку або емоційної важкості;
зниження інтересу й задоволення від занять, які раніше були важливими;
втома, брак енергії, відчуття, що звичайні справи потребують значно більше зусиль;
труднощі з концентрацією, прийняттям рішень або організацією дня;
самокритичні думки, песимістичні очікування, відчуття безнадії;
зміни сну або апетиту, якщо вони з’явилися разом з іншими емоційними симптомами.

Тривожні прояви

часте або важко контрольоване занепокоєння;
відчуття внутрішнього напруження, нервозності або постійної настороженості;
страх, що станеться щось погане, навіть коли важко назвати конкретну загрозу;
труднощі з розслабленням, м’язове напруження;
серцебиття, пітливість, тремтіння, дискомфорт у шлунку чи інші прояви вегетативного збудження;
уникання справ або ситуацій через тривогу, якщо воно починає звужувати повсякденне життя.

Панічні атаки, нав’язливі думки, виражені фобії або тривога, зосереджена на конкретному змісті, можуть вказувати на інший тривожний чи обсесивно-компульсивний розлад. Їхня наявність потребує окремої оцінки, а не автоматичного віднесення до 6A73.

Чому виникають змішані депресивні й тривожні симптоми

Єдиної причини не існує. На розвиток симптомів можуть одночасно впливати індивідуальна вразливість до депресії або тривоги, тривалий стрес, втрати й життєві зміни, порушення сну, хронічне перевантаження, соціальна ізоляція, соматичні захворювання, вживання алкоголю чи інших психоактивних речовин, а також дія деяких ліків. У конкретної людини значення цих чинників різне.

Фізичні симптоми не слід автоматично пояснювати «психосоматикою». Серцебиття, слабкість, тремтіння, зміна ваги, порушення сну або концентрації можуть мати як психічні, так і соматичні причини. За нових, виражених або незвичних симптомів лікар може оцінити стан здоров’я, ліки та інші можливі пояснення.

Чим 6A73 відрізняється від близьких станів

Депресивний розлад із тривожними симптомами

Якщо депресивні симптоми вже відповідають вимогам депресивного розладу, а тривога супроводжує його, клінічна картина відрізняється від 6A73. NICE окремо розглядає депресію, що супроводжується тривогою, і рекомендує визначати пріоритет лікування за тим, який стан є основним і сильніше порушує функціонування.

Генералізований тривожний розлад

При генералізованому тривожному розладі (ГТР) центральною проблемою стає стійке, надмірне й важко контрольоване занепокоєння, яке має власну клінічну структуру. Якщо тривожна симптоматика сама відповідає вимогам окремого тривожного розладу, 6A73 зазвичай не є найточнішою категорією для цієї картини.

Два окремі розлади одночасно

У людини можуть одночасно існувати депресивний і тривожний розлади. Це не те саме, що змішаний депресивний та тривожний розлад. Для 6A73 принципово, що жодна група симптомів окремо не досягає діагностичних вимог іншого депресивного або тривожного розладу.

Розлад адаптації

Якщо симптоми виникли у відповідь на конкретний значущий стресор і клінічна картина відповідає логіці розладу адаптації, лікар оцінює саме цей зв’язок, часовий перебіг і характер порушення. Наявність стресової події сама по собі не визначає діагноз.

Біполярний розлад

Історія маніакальних, гіпоманіакальних або змішаних епізодів суттєво змінює діагностичну логіку. При підозрі на біполярний розлад потрібна спеціалізована оцінка, особливо до початку медикаментозного лікування. Періоди різко зниженої потреби у сні, незвично високої енергії, прискореного мислення, ризикованої поведінки або вираженого збудження слід обговорити з психіатром.

Як відбувається професійна оцінка

Діагноз не встановлюють за одним симптомом, онлайн-тестом або сумою балів у шкалі. Професійна оцінка включає розмову про початок і перебіг симптомів, їхній вплив на роботу, навчання, стосунки та самообслуговування, попередні епізоди, сон, уживання алкоголю чи інших речовин, ліки, соматичні стани й сімейний психіатричний анамнез. Окремо оцінюють суїцидальні думки, самоушкодження, психотичні симптоми та ознаки манії або гіпоманії.

Скринінгові опитувальники на кшталт PHQ-9 або GAD-7 можуть допомогти кількісно описати вираженість окремих симптомів і відстежувати зміни з часом. Вони не визначають 6A73 і не замінюють клінічного інтерв’ю.

Почати оцінку можна із сімейного лікаря або психіатра. Психіатр особливо важливий, коли симптоми виражені, є суїцидальний ризик, можливі маніакальні чи психотичні прояви, потрібне медикаментозне лікування або діагноз залишається неясним. Ролі фахівців і межі їхньої компетенції докладно пояснені у матеріалі «Психолог, психотерапевт чи психіатр: до кого звертатися».

Лікування змішаного депресивного та тривожного розладу

Лікування добирають за реальною клінічною картиною, а не лише за кодом 6A73. Важливі вираженість депресивних і тривожних симптомів, функціональне порушення, тривалість, попереднє лікування, супутні розлади, фізичне здоров’я, ризики та переваги самої людини. Для частини людей достатньою основою буде структурована психотерапія; іншим може бути потрібне медикаментозне лікування або поєднання методів.

Психотерапія

Когнітивно-поведінкові підходи мають широку доказову базу для депресивних і тривожних розладів. Трансдіагностична КПТ працює з механізмами, спільними для різних емоційних розладів: униканням, румінаціями, тривожним прогнозуванням, поведінковим звуженням і труднощами з регуляцією емоцій. Систематичний огляд і метааналіз 53 досліджень показав значуще зменшення і депресивних, і тривожних симптомів порівняно з контрольними умовами.

Конкретний формат психотерапії визначають разом із фахівцем. При вираженій тривозі робота може включати навички роботи із занепокоєнням і поступове зменшення уникання; при депресивному компоненті — відновлення активності, структури дня й контакту з важливими сферами життя. Для людей, які шукають психологічну підтримку саме через тривогу, є окрема сторінка про роботу психолога при тривозі.

Медикаментозне лікування

Ліки призначає лікар після оцінки показань, ризиків, інших препаратів і можливого біполярного контексту. Для депресивних і багатьох тривожних розладів можуть застосовуватися антидепресанти, але наявність коду 6A73 не означає, що медикаменти потрібні кожній людині. NICE не радить автоматично робити антидепресант лікуванням за замовчуванням при менш вираженій депресії; вибір залежить від тяжкості, уподобань, попередньої відповіді та доступності психологічної допомоги.

Самостійно починати, змінювати дозу або різко припиняти психотропні препарати не слід. Ризик побічних ефектів, взаємодій і симптомів відміни потребує медичного супроводу. Загальна порада «приймати анксіолітики» без уточнення класу препарату, показань і ризиків є надто спрощеною для клінічної практики.

Як визначають, що допомога працює

Під час лікування оцінюють не лише зменшення окремих симптомів, а й відновлення сну, працездатності, соціальної активності, здатності виконувати щоденні справи та загальну якість життя. Якщо покращення недостатнє, фахівець переглядає діагностичну картину, прихильність до лікування, супутні стани й сам план допомоги.

Що можна робити самостійно як частину підтримки

Самодопомога може зменшувати загальне навантаження на нервову систему й підтримувати лікування, але при клінічно значущому стані не замінює професійної оцінки. Корисно стабілізувати час сну й підйому, підтримувати регулярне харчування, повертати посильну фізичну активність, планувати невеликі реалістичні справи, зберігати контакт із людьми, яким довіряєте, і відстежувати вплив алкоголю, канабісу, стимуляторів та надлишку кофеїну на тривогу й сон.

Дихальні або релаксаційні техніки можуть тимчасово знижувати фізіологічне напруження. Їх варто сприймати як інструмент саморегуляції, а не як спосіб «вилікувати» розлад. Якщо людина дедалі більше уникає роботи, навчання, спілкування або виходу з дому, це важливий сигнал не обмежуватися самодопомогою.

Коли звертатися по професійну допомогу

Звернення до фахівця доцільне, якщо пригнічений настрій і тривога тривають близько двох тижнів або довше, повторюються, посилюються чи помітно заважають спати, працювати, навчатися, підтримувати стосунки або доглядати за собою. Раніше варто звернутися, якщо є панічні атаки, різке погіршення стану, проблемне вживання алкоголю чи інших речовин, підозра на біполярний розлад або думки про смерть і самоушкодження.

Якщо медичні ризики виключені або вже ведуться лікарем, психолог чи психотерапевт може працювати з тривожними й депресивними симптомами, поведінковим униканням, навичками саморегуляції та поверненням до повсякденної активності. При питаннях про діагноз, медикаменти, виражені симптоми або різкі зміни стану потрібна медична оцінка.

Знайти психолога для підтримки

Коли потрібна невідкладна допомога

Невідкладна допомога потрібна, якщо з’явилися суїцидальні наміри або план, людина не впевнена, що зможе залишатися в безпеці, є високий ризик самоушкодження, психотичні симптоми, різке збудження чи сплутаність, ознаки манії з небезпечною поведінкою, або стан настільки погіршився, що людина не може забезпечити базові потреби. В Україні можна зателефонувати 112 або 103, звернутися до найближчого відділення невідкладної допомоги й попросити близьку людину залишатися поруч до отримання професійної допомоги. Служба 112 працює по всій Україні і координує виклик екстрених служб.

Якщо небезпека безпосередня, не залишайтеся наодинці й не відкладайте звернення в очікуванні планової консультації. Кризова допомога має пріоритет над самодіагностикою або пошуком «правильного» ярлика для стану.

Поширені запитання

Чи є змішаний депресивний та тривожний розлад офіційним діагнозом?

Так. У ICD-11 Всесвітньої організації охорони здоров’я він має код 6A73 і належить до депресивних розладів.

Чи означає 6A73, що в людини одночасно депресія і тривожний розлад?

Не обов’язково. Для 6A73 характерне клінічно значуще поєднання депресивних і тривожних симптомів, але кожна група окремо не відповідає вимогам іншого депресивного або тривожного розладу. Якщо обидва окремі розлади присутні, діагностична логіка інша.

Чи можна встановити цей діагноз за PHQ-9 і GAD-7?

Ні. Ці шкали можуть допомогти оцінити вираженість окремих симптомів і стежити за змінами, але вони є скринінговими інструментами й не встановлюють 6A73.

Чи завжди потрібні антидепресанти?

Ні. Вибір між психотерапією, медикаментами або їх поєднанням залежить від тяжкості, функціонального порушення, ризиків, попереднього лікування, супутніх станів і переваг людини. Ліки призначає лікар.

До кого звертатися — психолога чи психіатра?

При виражених симптомах, суїцидальному ризику, можливій манії чи психозі, діагностичній невизначеності або потребі в медикаментах потрібен психіатр чи інший лікар відповідного профілю. Психолог або психотерапевт може проводити психологічну допомогу й психотерапію в межах своєї компетенції.

Чи може діагноз змінитися з часом?

Так. Перебіг симптомів дає важливу діагностичну інформацію. Якщо згодом формується повна картина депресивного, тривожного або біполярного розладу, фахівець може переглянути клінічне формулювання і план лікування.

Скільки триває лікування?

Фіксованого строку немає. Тривалість залежить від тяжкості й тривалості симптомів, обраного методу, відповіді на лікування, супутніх станів і ризику повторних епізодів. План регулярно переглядають за результатами.

Що робити, якщо з’явилися суїцидальні думки?

Якщо є намір, план, високий ризик самоушкодження або ви не впевнені у власній безпеці, потрібна невідкладна допомога: телефонуйте 112 або 103, зверніться до відділення невідкладної допомоги й попросіть когось залишатися поруч.