Ефект ілюзорної правди: як повторення підвищує правдоподібність
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика
Ефект ілюзорної правди — це встановлена в експериментальній психології закономірність: твердження, з яким людина вже стикалася, за певних умов здається їй правдоподібнішим, ніж нове твердження з тим самим фактичним статусом. Повторення може підвищувати суб’єктивну оцінку правдивості як правильних, так і помилкових повідомлень. Відчуття знайомості тут стає додатковим сигналом під час судження про достовірність, хоча сама частота появи висловлювання не засвідчує його істинності. Hasher, Goldstein і Toppino, 1977; Ye та співавт., 2026.
Це явище особливо важливе для психології інформаційного середовища: люди бачать ту саму думку в заголовках, розмовах, дописах і повідомленнях різних каналів. Наукове питання полягає в тому, за яких умов повторення впливає на оцінку достовірності, які процеси пам’яті беруть у цьому участь, коли ефект послаблюється і як відрізнити знайомість повідомлення від незалежного підтвердження факту.
Що означає ефект ілюзорної правди
В англомовній науковій літературі явище називають illusory truth effect або truth-by-repetition effect. Українські відповідники — «ефект ілюзорної правди» та «ефект ілюзії правди». Йдеться про зміну оцінки істинності твердження після попереднього контакту з ним. Експериментально таку зміну зазвичай виявляють, порівнюючи оцінки повторених і нових висловлювань або оцінки тих самих висловлювань у різні моменти. Dechêne та співавт., 2010.
Наприклад, людині кілька разів трапляється неперевірене повідомлення про властивість певного продукту. Згодом, коли її запитують, наскільки це повідомлення правдиве, вона може оцінити його вище лише тому, що вже зустрічала цю фразу. Це умовний приклад механізму, а не висновок про конкретний продукт. Можна впізнати речення, не знати його джерела, сумніватися в ньому й водночас оцінювати його дещо правдоподібнішим за незнайоме.
Важливим є предмет вимірювання. Типовий експеримент реєструє суб’єктивну оцінку правдивості за шкалою, а не обов’язково стійку зміну світогляду, готовність діяти чи реальне поширення повідомлення. Деякі роботи досліджують додатково намір поділитися новиною, але перехід від оцінки твердження до поведінки потребує окремих даних. Udry і Barber, 2024.
Як відкрили ефект: від класичних дослідів до сучасного метааналізу
У класичному дослідженні Лінн Гашер, Девід Ґолдштейн і Томас Топпіно запропонували учасникам оцінювати правдивість коротких тверджень протягом трьох сеансів з інтервалами у два тижні. Частина фраз повторювалася, інші з’являлися вперше. Оцінки достовірності повторених тверджень зростали незалежно від того, чи були вони фактично правильними; для нових тверджень аналогічного зростання не виявили. Це дослідження 1977 року стало відправним пунктом експериментальної програми. Hasher, Goldstein і Toppino, 1977.
Перший великий метааналітичний огляд узагальнив 51 дослідження й продемонстрував, що висновок залежить також від способу зіставлення повторених і нових тверджень. Порівняння того самого матеріалу в часі й порівняння різних груп матеріалів у момент оцінювання дають не цілком однакові величини ефекту. Dechêne та співавт., 2010.
У 2026 році опубліковано систематичний огляд і трирівневий метааналіз 182 досліджень із 366 оцінками ефекту та загалом 31 184 учасниками. Після статистичного коригування можливих малих дослідницьких ефектів середнє стандартизоване значення становило g = 0,37; 95-відсотковий довірчий інтервал — від 0,30 до 0,44. Отже, на рівні сукупності досліджень повторення справді підвищує суб’єктивну правдоподібність, хоча величина зміни помітно відрізняється між умовами. Це стандартизована оцінка ефекту, а не твердження, що «37 % людей повірять неправді» або що довіра кожної людини зростає на 37 %. Ye та співавт., 2026.
Цей метааналіз має важливу перевагу перед популярними поясненнями: він враховує неоднорідність результатів, методологічні ризики та вплив умов першої зустрічі з інформацією. Автори водночас застерігають щодо обмеженої культурної представленості вибірок і складності перенесення лабораторних оцінок безпосередньо на всі суспільні ситуації. Ye та співавт., 2026.
Чому повторення змінює відчуття правдивості
Легкість опрацювання інформації
Одне з провідних пояснень спирається на легкість когнітивного опрацювання: знайоме речення швидше впізнається, простіше читається, його смисл легше відновити. Це відчуття легкості людина іноді використовує як непрямий сигнал достовірності. Під час оцінювання твердження мозок має справу водночас зі змістом і з попереднім досвідом його опрацювання; суб’єктивна плавність сприйняття здатна впливати на підсумковий висновок. Brashier і Marsh, 2020.
Схематично процес виглядає так: повторна зустріч із фразою підвищує її знайомість; знайомість полегшує обробку; якщо людина не встановлює окремо, звідки взялася ця легкість, вона може сприйняти її як свідчення того, що фраза правдива. Така схема пояснює частину явища, але не вичерпує всіх результатів. Сучасна література розглядає також значення структури знань, зв’язків між поняттями й завдання, яке людина виконувала під час першого контакту. Ye та співавт., 2026.
Знайомість без чіткого спогаду про джерело
Людина може пам’ятати саму фразу значно краще, ніж обставини, у яких її почула. Коли походження інформації відновлюється неповно, знайомість висловлювання іноді помилково сприймається як ознака раніше перевіреного знання. Огляд механізмів судження про правду виділяє три джерела таких висновків: вихідні очікування щодо повідомлень, відчуття легкості опрацювання та узгодженість зі знаннями, доступними в пам’яті. Brashier і Marsh, 2020.
У чотирьох попередньо зареєстрованих експериментах з 773 учасниками повторювані твердження частіше оцінювали як такі, що люди «знали ще до досліду». Автори описали це як ілюзію попереднього знання, пов’язану з повторенням. Така помилка джерела пам’яті є близьким процесом, однак її слід відрізняти від безпосереднього судження «це правда». Speckmann і Unkelbach, 2024.
Смислова зв’язність і попередні знання
Повторення може посилювати доступність зв’язків між словами й поняттями. Якщо зміст фрази зрозумілий, подальше опрацювання полегшується; якщо кілька повідомлень суперечать одне одному за змістом, просте повторення спільних слів не обов’язково спричиняє такий самий результат. Огляд Джессіки Удрі та Сари Барбер підкреслює роль смислової послідовності повторюваних тверджень. Udry і Barber, 2024.
Звідси випливає практичне розрізнення: людина може добре знати тему, помітити хибність повідомлення і все ж відчути невелике зростання його правдоподібності після повторення. Експерименти Лізи Фаціо та колег виявили вплив повторення навіть тоді, коли учасники мали відповідні фактичні знання. Водночас це не означає, що знання марні: точний пошук у пам’яті й активне зіставлення з доказами залишаються важливими складниками оцінювання. Fazio та співавт., 2015.
Чи достатньо одного повторення
Іноді навіть одна попередня зустріч із висловлюванням змінює його подальшу оцінку. Пеннікук, Кеннон і Ренд досліджували заголовки вигаданих новин, представлені у форматі соціальної мережі. Одне попереднє пред’явлення збільшувало оцінку точності деяких таких заголовків як під час того самого сеансу, так і через тиждень. Загальна довіра до матеріалів могла залишатися низькою, а середній зсув оцінки — відносно невеликим. Pennycook, Cannon і Rand, 2018.
Із цього результату випливає, що для механізму істотною може бути вже початкова знайомість із фразою. Проте він не встановлює універсальної кількості показів, після якої конкретна людина повірить повідомленню. Між дослідами відрізняються тривалість показу, проміжки між зустрічами, характер тверджень, спосіб перевірки та попередні знання учасників. Ye та співавт., 2026.
За яких умов ефект сильніший або слабший
Початкова оцінка достовірності
Один із найважливіших результатів метааналізу 2026 року стосується першої зустрічі з повідомленням. Коли учасники вже під час початкового показу оцінювали правдивість тверджень, подальший ефект повторення був слабшим, ніж за пасивного читання або виконання сторонніх завдань. Для умов первинного оцінювання правди середнє значення становило g = 0,10 з довірчим інтервалом, що охоплював нуль; у відповідних групах пасивного опрацювання чи сторонніх завдань ефект був помітно більшим. Цей аналіз підтримує роль ранньої перевірки, але ще не означає доведеної ефективності будь-якого навчального заходу в повсякденному житті. Ye та співавт., 2026.
Позначки правдивості й спростування
Додаткову роль відіграють підказки про достовірність. У метааналізі явні сигнали хибності, надані під час пред’явлення, загалом зменшували або змінювали напрям ефекту порівняно з умовами без таких сигналів. Водночас окремі формати позначок працюють по-різному: важливі момент їх появи, чіткість пояснення, контекст і те, чи учасник справді опрацьовував позначку. Тому позначка «сумнівно» чи одноразове спростування не гарантує зникнення впливу повторення. Ye та співавт., 2026; Pennycook, Cannon і Rand, 2018.
Правдоподібність змісту
Ефект залежить від вихідної правдоподібності твердження. У дослідженні заголовків неправдивих новин повторення не підвищувало оцінок для вкрай неправдоподібних фраз на кшталт неможливих фізичних тверджень. Однак для спірних повідомлень, які видавалися хоча б трохи можливими, навіть один попередній контакт міг мати значення. Інші роботи показують, що деякі суперечливі чи неправдоподібні висловлювання також реагують на повторення, тому межу не варто перетворювати на просте правило «абсурдна інформація завжди безпечна». Pennycook, Cannon і Rand, 2018; Udry і Barber, 2024.
Вік, освіта та індивідуальні відмінності
Дослідження людей різного віку й рівня знань виявляють ефект у багатьох групах. В окремому експерименті молодші й старші дорослі демонстрували підвищені оцінки правдивості повторюваних заголовків, причому за відповідних умов зміни були більшими серед старших учасників і під час відкладеної перевірки. Цей результат стосується конкретної вибірки, дизайну й матеріалів; він не є підставою оголошувати всіх старших людей менш критичними. Udry і Barber, 2025.
Ефект знайомості також не дає змоги оцінити інтелект, психологічну зрілість або клінічний стан людини. Наукова література описує загальну властивість обробки інформації, яку потрібно вивчати з урахуванням змісту повідомлення, ситуації та методу вимірювання. Ye та співавт., 2026.
Ілюзорна правда в новинах, рекламі та соціальних мережах
Цифрове середовище створює багато шляхів повторної зустрічі з одним твердженням: та сама фраза може з’явитися у стрічці новин, відео, коментарях, приватних повідомленнях і пошукових підказках. Це робить вивчення повторення суспільно значущим. Однак однакова поява повідомлення в кількох місцях ще не доводить, що алгоритм цілеспрямовано змінив переконання аудиторії або що всі читачі відреагують однаково. Потрібно розмежовувати кількість контактів, суб’єктивну оцінку правдивості, міцність переконань і реальну поведінку. Brashier і Marsh, 2020; Pennycook, Cannon і Rand, 2018.
У рекламі повторення здатне підвищувати впізнаваність повідомлення, але впізнаваність бренду, прихильність до нього, фактична достовірність рекламної обіцянки та ефект ілюзорної правди — різні результати. Так само постійне цитування певної думки в публічній дискусії може зробити її знайомою, але для висновку про масову зміну переконань необхідні спеціальні дослідження. Загальні механізми медіа та їх контекстуальність розкрито у статті «Медіапсихологія: що це і як медіа впливають на увагу, емоції, уявлення та поведінку».
Коли той самий вислів повторюють різні джерела
Повторення однієї фрази десятками облікових записів може створювати враження широкої підтримки. Проте для оцінювання достовірності слід розрізняти незалежність джерел і кількість відтворень одного першоджерела. Якщо кілька сторінок копіюють повідомлення з одного невідомого допису, вони збільшують його видимість, але не додають незалежних свідчень. Це практичний висновок з принципів перевірки джерел; сам ефект ілюзорної правди не є емпіричним доказом того, що будь-яка масова публікація автоматично змінює суспільну думку.
Для розуміння поширення поглядів у замкнених інформаційних колах корисно окремо розглянути ехо-камери і фільтрувальні бульбашки. Вони описують характеристики інформаційного середовища, тоді як ілюзорна правда стосується психологічної оцінки повтореного твердження.
Повторення в пропаганді й дезінформації
Дезінформацією називають хибну або оманливу інформацію, що поширюється з наміром ввести в оману; помилкова інформація може поширюватися без такого наміру. Ефект ілюзорної правди описує процес сприйняття повторення і може виникати за будь-якого походження повідомлення. Для його існування не потрібен доказ навмисної маніпуляції. Він також стосується правдивих висловлювань, які повторюються в освіті або звичайному спілкуванні.
Пропагандистські кампанії можуть застосовувати багаторазове повторення гасел, але пропаганда охоплює ширшу систему добору повідомлень, ідентичності, емоційних звернень та організації комунікації. Про ці процеси окремо йдеться у статті «Пропаганда». Експериментально встановлений зсув оцінки фрази слугує одним із можливих компонентів інформаційного впливу, а не універсальним поясненням успіху кампанії.
Особливої уваги потребує медична дезінформація. Багаторазово побачене твердження про лікування, щеплення чи безпеку препарату варто перевіряти за офіційною інструкцією, клінічними настановами та профільними установами. Знайомість такого твердження не є доказом його медичної правильності, а оцінки читача за психологічною шкалою не замінюють клінічних досліджень.
Яку роль відіграють алгоритми та генеративний штучний інтелект
Рекомендаційні системи можуть повторно показувати схожі теми або дописи, а генеративні моделі здатні швидко створювати численні мовні варіанти повідомлення. Це технічні можливості, які роблять повторення інформації масштабованим. Проте з факту алгоритмічної рекомендації чи машинної генерації не випливає автоматична причинність щодо переконань конкретного користувача. Для такого висновку потрібне дослідження показів, фактичних зустрічей із текстом, оцінок правдивості та поведінкових наслідків.
У дослідженнях ілюзорної правди варіюють також дослівне й смислове повторення. Метааналіз 2026 року виявив явище за різних форматів, але не встановив, що будь-яка велика кількість перефразувань, створених штучним інтелектом, матиме однакову силу впливу в реальних стрічках. Коректно говорити про обґрунтований напрям подальших перевірок, а не про наперед доведений масштаб суспільного ефекту. Ye та співавт., 2026.
Чим ефект ілюзорної правди відрізняється від схожих явищ
Ефект простого пред’явлення описує тенденцію до зростання симпатії чи позитивного ставлення до стимулу після повторної зустрічі. Ілюзорна правда стосується саме судження про істинність твердження. Людина може частіше бачити знак, мелодію або назву й більше прихилятися до них, навіть коли питання фактичної правди взагалі не постає. Додатково дивіться «Ефект простого пред’явлення».
Ефект дезінформації в дослідженнях пам’яті описує зміну спогадів про подію після отримання неточної інформації про неї. У випадку ілюзорної правди головним результатом є оцінка правдивості повтореної фрази. Пам’ять і судження можуть взаємодіяти, але їх слід вимірювати окремо. Детальніше — у статті «Ефект дезінформації: як післяподійна інформація змінює пам’ять».
Підтверджувальне упередження означає схильність шукати, помічати або тлумачити інформацію відповідно до вже наявних переконань. Ілюзорна правда може виникати і для тверджень, що не узгоджуються з поглядами людини. У дослідженні неправдивих заголовків ефект спостерігали навіть тоді, коли повідомлення суперечили політичній орієнтації учасників. Pennycook, Cannon і Rand, 2018.
Ефект тривалого впливу дезінформації після спростування описує ситуацію, коли вже виправлена хибна інформація продовжує позначатися на подальших висновках. Він не тотожний підвищенню правдоподібності внаслідок повторення. Відмінність важлива для розроблення наукових інтервенцій: початкова знайомість із фразою та збереження хибної пояснювальної моделі після корекції можуть вимагати різних способів перевірки й реагування.
Як розпізнати вплив повторення у власному інформаційному досвіді
Корисним сигналом для самоперевірки є думка «я вже багато разів про це чув». Вона повідомляє про історію контакту з твердженням, а не про якість доказів. Наступне запитання має бути конкретним: звідки походить повідомлення, чи існує незалежне підтвердження, який документ або результат дослідження його підтримує, чи не цитують усі публікації той самий допис.
Для практичної перевірки варто знайти первинне джерело, звернути увагу на дату й контекст, відділити фактичні твердження від оцінок і порівняти незалежні свідчення. Якщо повідомлення стосується небезпеки, здоров’я або невідкладних дій, пріоритет мають актуальні офіційні повідомлення відповідальних установ. В інформаційних ситуаціях, де джерело ще встановлюють, правомірна відповідь — «даних поки недостатньо», а не вимушений вибір між «правда» та «брехня».
Окремої уваги заслуговують репости зі спростуваннями: повторення спростовуваного гасла може знову робити його знайомим. Це не аргумент приховувати спростування; варто ставити перевірений факт у центр повідомлення, чітко пояснювати помилку й додавати доказ або альтернативне пояснення. Експериментальні результати щодо різних форм позначок і раннього оцінювання правдивості підтримують потребу продуманого подання, проте не дають підстав обіцяти нульовий ефект від одного виправлення. Ye та співавт., 2026.
Чи можна зменшити ефект: що показують втручання
Усвідомлена перевірка під час першої зустрічі
Найпослідовніший напрям доказів стосується уваги до достовірності на ранньому етапі. Якщо людина оцінює, наскільки твердження правдиве, ще під час першого контакту, подальший вплив повторення зазвичай менший, ніж за пасивного ознайомлення. Проте цей результат переважно походить з експериментальних процедур; його перенесення на щоденне користування соціальними платформами потребує додаткових перевірок. Ye та співавт., 2026.
Пояснення самого когнітивного механізму
У трьох експериментах 2025 року освітнє втручання з попередженням про можливу неправдивість тверджень і коротким поясненням ілюзорної правди усувало ефект у дослідній групі за виміряних умов. Ці результати показують перспективність спеціально розробленого навчання, але не підтверджують, що будь-яке коротке відео або загальне гасло про критичне мислення матиме таку саму дію в різних аудиторіях. Shi та співавт., 2025.
В іншому дослідженні, присвяченому молодшим і старшим дорослим, застосоване попереднє «психологічне щеплення» не покращило розрізнення правдивих і неправдивих заголовків та не зменшило ефекту повторення. Автори також виявили зв’язок активного висування контраргументів із кращим розрізненням повідомлень. Сукупність таких результатів підказує, що ефективність залежить від конкретної форми, моменту та змісту втручання. Udry і Barber, 2025.
Фактчекінг і медіаграмотність
Фактчекінг може надати інформацію для перегляду переконань, а медіаграмотність — навички пошуку першоджерел, читання доказів і розпізнавання контексту. Проте ці підходи мають різні цілі, показники ефективності й дослідницькі обмеження. Дані про зменшення конкретного лабораторного ефекту після попередження не слід автоматично переносити на довгострокову зміну поведінки суспільства. Оцінювання практичних програм потребує окремого вимірювання точності суджень, перенесення навичок на нові теми й тривалості результату. Udry і Barber, 2024; Ye та співавт., 2026.
Обмеження наукових доказів
Лабораторні експерименти створюють контрольовану можливість відокремити повторення від інших причин змін оцінки. Водночас у звичайному медіасередовищі інформація надходить із різних джерел, супроводжується емоціями, соціальними сигналами, власними спогадами та спростуваннями. Реальні наслідки залежать від усієї цієї сукупності обставин. Не кожне статистично значуще підвищення оцінки правдивості означає сильне переконання; підвищення схильності ділитися заголовком також не тотожне фактичному поширенню. Pennycook, Cannon і Rand, 2018.
Метааналіз 2026 року виявив суттєву неоднорідність досліджень, ознаки залежності результатів від розмірів дослідів, а також брак достатньої культурної представленості. Після статистичного коригування середній ефект залишався, проте точність його перенесення на конкретну мовну, вікову чи суспільну групу залишається відкритим питанням. Тому немає науково виправданої «універсальної формули» повторів для зміни переконань будь-якої аудиторії. Ye та співавт., 2026.
Часті запитання
Чи перетворює багаторазове повторення брехню на правду?
Ні. Фактичний статус твердження залишається тим самим. Повторення може впливати на суб’єктивну оцінку його правдивості за певних умов. Саме розходження між об’єктивною правильністю і враженням достовірності становить сутність ефекту.
Чи виникає ефект лише для неправдивих повідомлень?
Ні. Класичні досліди показали підвищення оцінок як правильних, так і помилкових повторених тверджень. Тому повторення саме по собі не дає змоги відрізнити правду від неправди. Hasher, Goldstein і Toppino, 1977.
Чи захищають освіта й знання?
Фактичні знання допомагають перевіряти твердження, але повністю усунути вплив попередньої знайомості вони можуть не завжди. Експерименти фіксували ефект і щодо висловлювань, які учасники могли спростувати за допомогою наявних знань. Fazio та співавт., 2015.
Чи можна нейтралізувати ефект простим написом «фейк»?
Одні позначки й попередження зменшують ефект за певних умов, інші процедури не дають очікуваного результату. Важливі час появи попередження, спосіб пояснення, увага читача та зміст матеріалу. Універсальної гарантії окрема позначка не дає. Ye та співавт., 2026; Pennycook, Cannon і Rand, 2018.
Чи є схильність до ілюзорної правди психічним розладом?
Ні. Це досліджуваний когнітивний ефект оцінювання інформації, а не самостійний клінічний діагноз. За частотою читання певних новин або повторенням тверджень неможливо визначити психічний стан людини.
Як допомогти людині, яка часто бачить одне й те саме сумнівне повідомлення?
Найкорисніше разом перевірити первинний документ, час і контекст його появи, знайти незалежні підтвердження й чітко сформулювати перевірений висновок. Соромлення або ярлики не замінюють доказів. Варто відокремлювати переконання людини від якості інформації, яку вона отримала, і залишати місце для зміни думки після перевірки.
Висновок
Ефект ілюзорної правди показує, що знайомість твердження є чинником судження про його достовірність. Його існування підтверджують класичні експерименти, дослідження цифрових заголовків і великий метааналіз 2026 року. Найважливіші межі стосуються того, що ефект у середньому невеликий, залежить від умов першого знайомства, змісту, позначок достовірності й вимірюваної відповіді. Практичний принцип випливає з цієї структури: перевіряти походження твердження та незалежність доказів саме тоді, коли воно починає здаватися знайомим. Ye та співавт., 2026.
Пов’язані статті
Джерела
Brashier, N. M., & Marsh, E. J. (2020). Judging truth. Annual Review of Psychology, 71, 499–515. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-010419-050807.
Dechêne, A., Stahl, C., Hansen, J., & Wänke, M. (2010). The truth about the truth: A meta-analytic review of the truth effect. Personality and Social Psychology Review, 14(2), 238–257. https://doi.org/10.1177/1088868309352251.
Fazio, L. K., Brashier, N. M., Payne, B. K., & Marsh, E. J. (2015). Knowledge does not protect against illusory truth. Journal of Experimental Psychology: General, 144(5), 993–1002. https://doi.org/10.1037/xge0000098.
Hasher, L., Goldstein, D., & Toppino, T. (1977). Frequency and the conference of referential validity. Journal of Verbal Learning and Verbal Behavior, 16(1), 107–112. https://doi.org/10.1016/S0022-5371(77)80012-1.
Pennycook, G., Cannon, T. D., & Rand, D. G. (2018). Prior exposure increases perceived accuracy of fake news. Journal of Experimental Psychology: General, 147(12), 1865–1880. https://doi.org/10.1037/xge0000465.
Shi, Z., Shearon, J., Kaufman, E. M., Lu, A. Y., Suarez, A. M., Rogler, N. M., Miller, M. R., & Cohen-Shikora, E. R. (2025). Mitigating the illusory truth effect through a novel educational intervention. Applied Cognitive Psychology, 39(2), e70055. https://doi.org/10.1002/acp.70055.
Speckmann, F., & Unkelbach, C. (2024). Illusions of knowledge due to mere repetition. Cognition, 247, 105791. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2024.105791.
Udry, J., & Barber, S. J. (2024). The illusory truth effect: A review of how repetition increases belief in misinformation. Current Opinion in Psychology, 56, 101736. https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2023.101736.
Udry, J., & Barber, S. J. (2025). The effects of inoculation interventions and repetition on perceived truth in younger and older adults. Cognition, 265, 106275. https://doi.org/10.1016/j.cognition.2025.106275.
Ye, S., Attali, D., Ghazi, M., Cachia, A., Cassotti, M., & Borst, G. (2026). Systematic review and meta-analysis of the evidence for an illusory truth effect and its determinants. Nature Communications, 17, 3270. https://doi.org/10.1038/s41467-026-70041-x.