Ефект третьої чверті в ізоляції: гіпотеза та докази

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 17 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Ефект третьої чверті — це гіпотеза про характерну зміну психологічного стану людини або групи під час тривалої ізоляції: після проходження половини запланованого терміну, переважно протягом третьої з чотирьох частин місії, настрій може погіршуватися, а дратівливість і міжособистісне напруження — зростати. Гіпотеза виникла з полярних спостережень і згодом поширилася на дослідження космічних та підводних екіпажів. Водночас найсильніші узагальнення наявних даних не підтверджують універсального піка психологічних труднощів саме в цей період. Метааналіз антарктичних досліджень і систематичний огляд командної динаміки в аналогових місіях засвідчують мінливість часових траєкторій.

Важливо розрізняти два твердження. Перше: ізоляція, тривале співжиття, обмежена приватність, порушення сну та складна робота можуть супроводжуватися емоційними й командними труднощами. Це добре відомі предмети дослідження психосоціальної адаптації в екстремальних середовищах. Друге: ці труднощі обов’язково досягають максимуму в календарно визначеній третій чверті. Саме це вузьке часове передбачення має суперечливу доказову основу. Стаття присвячена тому, звідки воно походить, що саме перевіряли дослідники й які висновки можна зробити для реальних екіпажів.

Що означає третя чверть місії

Якщо відома запланована тривалість експедиції, її умовно ділять на чотири рівні частини. Третя чверть — проміжок після 50% і до 75% загального часу. Наприклад, для 120-денної місії це приблизно дні 61–90. У річній експедиції йдеться про третій із чотирьох тримісячних відрізків, але для конкретної антарктичної зимівлі важливі також сезон, полярна ніч і реальні дати прибуття та від’їзду.

Слово «ефект» історично закріпилося у фаховій літературі, але його звична форма не означає, що існує встановлений психологічний закон. Це назва дослідницької гіпотези про часовий розподіл змін настрою, мотивації, соціальних взаємин або поведінки. Вона не є медичним діагнозом, діагностичним критерієм чи синдромом із затвердженим набором симптомів. Стаття Skorupa, Paliga і Domurat безпосередньо перевіряє, чи виникає передбачена закономірність у коротких аналогових космічних місіях.

Значення має точне розташування піка. Погіршення настрою одразу після середини місії, зниження задоволеності в останні дні або сезонне погіршення самопочуття взимку — різні часові явища. Наявність будь-якого з них сама по собі ще не підтверджує гіпотезу третьої чверті.

Звідки походить гіпотеза

Історичне підґрунтя становлять спостереження за зимівниками на полярних станціях, учасниками експедицій та іншими невеликими групами, які тривалий час жили й працювали в обмеженому середовищі. Роберт Бехтел і Емі Бернінг сформулювали термін у розділі «The Third-Quarter Phenomenon: Do People Experience Discomfort After Stress Has Passed?» у збірнику From Antarctica to Outer Space 1991 року. Бібліографічне походження терміна підтверджене виданням Springer і докладно обговорюється в пізнішому емпіричному дослідженні.

В основі ранньої інтерпретації лежала ідея, що після початкової мобілізації та пристосування до незвичних умов людина усвідомлює тривалість перебування, обмеження щоденного життя й віддаленість завершення. Звідси виникло припущення, що моральний стан найпомітніше погіршується вже після подолання половини шляху, але перед наближенням фіналу. У літературі також описували можливе підвищення напруження, дратівливості, конфліктності та змін мотивації. Ці пояснення є психологічно можливими механізмами, проте самі по собі не доводять їхню причинну роль або універсальність часової послідовності.

Перекази учасників експедицій мають наукову цінність як джерело гіпотез: вони допомагають визначити, які переживання та ситуації потребують систематичного вимірювання. Водночас ретроспективний спогад може сильніше зберігати незвичну сварку чи кризу, ніж тижні стабільної роботи. Для перевірки саме третьої чверті потрібні регулярні вимірювання впродовж усієї місії й заздалегідь визначені критерії пікового погіршення. Огляд Kanas, Gushin і Yusupova спеціально пояснює, чому результати наукових перевірок залишаються різними.

Що саме передбачає гіпотеза

У вузькому, перевірюваному формулюванні гіпотеза передбачає, що небажані психологічні показники зростатимуть після середини ізоляції, досягатимуть характерного максимуму в межах третьої чверті та зменшуватимуться під час наближення завершення. Коли говорять про ефект незалежно від загальної тривалості, додатково припускають подібне розташування цього максимуму і для коротшої, і для довшої місії. Саме так її описують Hawkes і Norris у метааналізі.

Вимірювати можна різні результати: самооцінений негативний настрій, позитивні емоції, відчуття напруження, згуртованість, частоту відкритих конфліктів, якість комунікації або виконання завдань. Ці змінні не тотожні. Емоційно виснажений член екіпажу може зберігати високі робочі показники; напружена команда здатна виконати складне завдання; а зниження кількості неформальних розмов може означати зміну соціального ритму, а не погіршення психічного здоров’я. Систематичний огляд Bell та співавторів показує, наскільки складно безпосередньо зіставляти ці різні командні показники.

Власне дослідницьке запитання формулюється так: чи частіше, ніж в інші відрізки місії, і з достатньою повторюваністю між різними екіпажами виникає чітко визначений несприятливий пік у третій чверті? Якщо підйоми та спади спостерігаються в різні дні, гіпотеза має слабшу підтримку навіть тоді, коли загальні ризики ізоляції реальні.

Які наукові дані існують

Антарктичні експедиції: метааналіз 21 дослідження

Клер Гокс і Кімберлі Норріс у 2017 році об’єднали дані 21 дослідження за участю 1826 людей, які перебували в Антарктиді. Авторки аналізували негативний настрій у різні періоди перебування, зокрема за місяцями та в порівняннях до і після експедиції. Результат метааналізу не підтримав передбачення про максимум негативного настрою саме в третій чверті. Вибірки, умови зимівлі, способи оцінювання й доступність вимірювань різнилися, тому висновок стосується перевіреного часового шаблону, а не відсутності психологічних труднощів загалом. Первинна стаття в Polar Record.

Цей висновок особливо важливий для популярних пояснень, у яких третю чверть називають неминучим періодом психологічного спаду. Якщо передбачений пік не відтворюється у великому узагальненні полярних спостережень, твердження про універсальність потребує істотно сильніших доказів.

Командна динаміка: систематичний огляд 72 джерел

Сюзанна Белл, Шанік Браун і Тайрі Мітчелл у 2019 році проаналізували 72 наукові джерела про команди в умовах, подібних до тривалих космічних експедицій. Огляд охопив 253 оцінки ефектів і 1150 точок даних. Його описові порівняння не виявили послідовної підтримки ефекту третьої чверті для командного настрою. Окремі команди демонстрували зміни, але типової для всіх кривої не було. Автори також відзначили, що стабільна ефективність команди в часі траплялася частіше, ніж її поступове погіршення. Повний текст систематичного огляду.

Тут важливо не підміняти показники: висновок щодо командного настрою не означає, що будь-які індивідуальні симптоми чи міжособистісні конфлікти виключені. Огляд також обмежений неоднорідністю методів, невеликими екіпажами та переважно спостережним характером даних.

Реальні космічні польоти: дослідження Міжнародної космічної станції

Нік Канас зі співавторами досліджував психосоціальні взаємодії в екіпажах Міжнародної космічної станції та серед наземного персоналу. Учасники щотижня заповнювали опитувальники настрою й групового клімату. Опублікована 2007 року робота не знайшла підтвердження передбаченого погіршення самопочуття у другій половині місій чи в будь-якій окремій їхній чверті. Водночас дослідники виявили інші міжособистісні закономірності, зокрема перенесення негативних почуттів на зовнішніх керівників. Стаття в Acta Astronautica.

Ці дані особливо цінні, оскільки отримані в реальному орбітальному середовищі. Однак вони стосуються конкретних екіпажів, умов роботи станції й способів вимірювання. Їх також не слід автоматично переносити на майбутній тривалий міжпланетний переліт із затримками зв’язку та істотно більшою автономністю.

Сучасні аналогові місії: LunAres, 2024 рік

Агнешка Скорупа, Матеуш Паліґа й Артур Домурат у 2024 році опублікували дослідження 88 учасників шістнадцяти двотижневих аналогових місій на польській станції LunAres. Автори не виявили очікуваного шаблону третьої чверті: найнижча емоційна позитивність у цих місіях припадала на шостий день, а оцінки виконання завдань загалом поліпшувалися ближче до завершення. Оригінальна публікація в Journal of Environmental Psychology.

Це коректна перевірка в стандартизованому аналоговому середовищі, але двотижнева добровільна місія має іншу тривалість, мотивацію, соціальну структуру та інший рівень ризику, ніж багатомісячна зимівля або політ до Марса. Дослідники прямо зазначають, що не оцінювали всі аспекти соціальних взаємин і групової динаміки. Отже, дослідження спростовує універсальність передбачення для перевірених показників у цій вибірці, не встановлюючи однакову часову траєкторію для кожного іншого типу експедиції.

Чому гіпотезу продовжують досліджувати у 2026 році

Огляд Карін Паре, Каті Колломп і Од Вільмен, опублікований у березні 2026 року, описує суперечливість визначень та емпіричних результатів і потребу поєднувати психологічні, фізіологічні й якісні показники. Авторки пов’язують подальшу перевірку гіпотези з міждисциплінарною програмою PAHPA ICE на антарктичній станції Конкордія. Огляд у Polar Science.

Існування нового дослідницького проєкту означає, що питання залишається відкритим і науково значущим. Це не є підтвердженням універсального ефекту. Дослідникам належить з’ясувати, чи відтворюються певні траєкторії за однакових методів, чи їх краще пояснюють сезонні, командні, організаційні та індивідуальні чинники.

Чому результати досліджень відрізняються

Різні визначення одного явища

В одних публікаціях йдеться про падіння морального стану, в інших — про тривожність, відчуття напруження, конфлікти, мову щоденників або продуктивність. За таких умов одна команда може відповідати критерію за настроєм, але не відповідати йому за виконанням завдань. Порівнювати результати можна лише після визначення однакових показників і часових меж. На цій проблемі наголошують Bell та співавтори й Paret та співавторки.

Малі вибірки та відмінності між екіпажами

Невеликі команди характерні для полярної й космічної роботи, тому кожна сильна подія — конфлікт, хвороба, зміна керівника, збій обладнання — істотно впливає на середню оцінку групи. В окремому екіпажі може виникнути виразний пік напруження, який зникне в середньому при об’єднанні багатьох експедицій. Це не робить індивідуальну кризу менш реальною, але унеможливлює висновок про календарний закон із одиничного прикладу. Огляд психології ізольованих середовищ підкреслює роль міжособистісного й організаційного контексту.

Календар місії і природний сезон

На антарктичних станціях полярна ніч, доступність природного світла, обсяг робіт, зміна погодних умов і очікування евакуаційного вікна можуть збігатися з конкретними місяцями. Якщо важкий сезон припав на третю чверть експедиції, потрібно з’ясувати, що саме пояснює погіршення самопочуття: частка пройденої місії, освітлення, сон, навантаження чи їхнє поєднання. Метааналіз Hawkes і Norris спеціально досліджував часові та сезонні відмінності негативного настрою.

Спогади, щоденники й регулярні вимірювання

Розповіді після завершення експедиції, аналіз особистих щоденників і повторні опитувальники відповідають на різні запитання. Щоденник добре передає переживання, але частота записів та готовність описувати конфлікти можуть змінюватися. Щотижневі опитувальники забезпечують часову послідовність, проте залежать від самооцінювання й можуть пропускати короткі події між вимірюваннями. Тому для перевірки гіпотези доцільно поєднувати кілька методів і фіксувати, які дані були відсутні. Огляд Paret та співавторок обґрунтовує потребу змішаних методів.

Очікування самого «ефекту»

Якщо екіпаж заздалегідь знає, що в третій чверті очікується психологічна криза, учасники можуть уважніше помічати поганий настрій саме тоді. Можлива і протилежна реакція: небажання розповідати про труднощі, щоб не виглядати менш придатними до місії. Ці механізми є методологічними можливостями, які треба контролювати в дослідженнях, а не встановленими поясненнями будь-якої конкретної експедиції. Kanas, Gushin і Yusupova згадують вплив очікувань, особистісних відмінностей і перебігу місії як можливі причини розбіжностей.

Які психологічні механізми можуть бути пов’язані з тривалою ізоляцією

Виснаження від монотонності й тривалого навантаження

Повторюваний розпорядок може посилювати відчуття одноманітності, а велика відповідальність — накопичувати напруження. Новизна місії поступово зменшується, цілі здаються віддаленими, а обсяг рутинних завдань не обов’язково скорочується. Індивідуальна реакція залежить від характеру роботи, можливості відпочити, автономності рішень і відчуття сенсу. Дослідження ізольованих середовищ описують як труднощі, так і позитивні зміни адаптації. Огляд Palinkas і Suedfeld.

Сон і зміна добових ритмів

Недостатній сон, несталий графік і порушення синхронізації внутрішнього годинника можуть впливати на самопочуття та робочу уважність. Їхній перебіг залежить від освітлення, розкладу, навантаження й умов перебування, а тому не має підстав автоматично прив’язуватися до днів між половиною та трьома чвертями місії. NASA відносить втрату сну й порушення добових ритмів до важливих ризиків ізоляції. Детальніше режим розглянуто в матеріалі про сон і відпочинок в ізольованих місіях.

Постійна близькість і брак приватності

У невеликому екіпажі учасники одночасно залежать одне від одного й потребують часу на усамітнення. Дрібні побутові розбіжності, різні стилі спілкування та неоднакові уявлення про справедливий розподіл праці можуть ставати більш помітними з часом. Команда може навчитися краще домовлятися або, навпаки, накопичувати невисловлені претензії. Те, який шлях реалізується, залежить від конкретних стосунків і умов. Ці процеси належать до ширшої командної динаміки космічного екіпажу, а не до обов’язкової часової фази. Огляд Bell та співавторів.

Очікування завершення й контроль над ситуацією

Учасники можуть по-різному сприймати відстань до завершення експедиції. Для когось половина пройденого часу означає досягнення, для іншого — усвідомлення тривалості обмежень. Зміна планів, невизначена дата повернення чи перебої зв’язку здатні впливати сильніше, ніж сама частка часу. Тому корисно оцінювати суб’єктивну керованість ситуації та конкретні події місії, а не виводити переживання тільки з календаря. Критичний огляд Kanas та співавторів.

Чи однаково проявляється явище в Антарктиді, на орбіті та в аналогових місіях

Антарктична зимівля поєднує географічну віддаленість, сезонні зміни освітлення, обмежені можливості виїзду та невелику соціальну групу. Це важливий природний контекст для спостереження, але він має власні фізичні й організаційні чинники. Метааналіз антарктичних досліджень стосується саме такого класу експедицій.

Міжнародна космічна станція дає можливість спостерігати справжній орбітальний політ, реальні професійні обов’язки й контакт із наземним центром. Водночас досвід МКС формувався за конкретного режиму забезпечення та зв’язку, тому результати Kanas та співавторів не встановлюють автоматично закономірності для ізольованих марсіанських екіпажів.

Наземні експериментальні середовища, зокрема LunAres, дають дослідникам більше контролю над процедурою вимірювання. Але двотижнева модель тривалого космічного польоту відтворює лише частину умов справжньої експедиції. Результати Skorupa та співавторів слід інтерпретувати в межах цього аналогового досвіду.

Антарктична Конкордія, наземні моделі марсіанських експедицій та реальні орбітальні польоти мають спільні елементи ізоляції, але різні режими освітлення, відбору учасників, складності завдань, медичної підтримки та можливостей залишити середовище. Порівнювати їх можна за конкретними змінними, а не вважати взаємозамінними. NASA визначає ізоляцію та замкненість важливим чинником ризику, який досліджують як на Землі, так і в космосі.

Що було б переконливим доказом ефекту третьої чверті

Переконлива перевірка починається з попередньо визначеної гіпотези: які саме показники погіршуватимуться, наскільки тривалим має бути спад і що вважати піком у третій чверті. Дослідники мають порівнювати однакові показники впродовж усіх чотирьох частин місії, а не вибирати окремі найгірші тижні після завершення спостережень.

Потрібні повторні вимірювання настрою, сну, взаємодії та діяльності, контекст подій, відомості про робоче навантаження, освітлення, зміни персоналу й реальну дату завершення. Особливо важливо відокремити індивідуальні траєкторії від усереднених командних показників: середній спокійний стан може приховувати труднощі одного учасника, а одиничний конфлікт — створити враження кризи всієї команди. Bell та співавтори і Paret та співавторки обґрунтовують потребу детальніших повторних вимірювань і кращого зіставлення методів.

Нарешті, закономірність має відтворюватися в різних командах і типах місій із належним урахуванням тривалості та умов. Лише тоді можна говорити про загальне часове передбачення. Наразі наявні результати краще підтримують висновок, що психологічні зміни в ізоляції варіативні, а їхні причини потребують багатофакторного аналізу.

Практичні наслідки для керівників та учасників експедицій

Підтримка протягом усієї місії

Корисніше планувати психологічну підтримку від підготовки до завершення експедиції, ніж резервувати її переважно на третю чверть. Слід регулярно оцінювати навантаження, сон, потребу в приватності, комунікацію, доступність допомоги й робочі конфлікти. Якщо труднощі виникають на початку чи наприкінці, вони заслуговують на ту саму увагу, що й у середині. NASA Human Research Program досліджує засоби вчасного виявлення ризиків і підтримки поведінкового здоров’я.

Доцільно створювати передбачувані процедури зворотного зв’язку, давати можливість обговорювати проблеми без стигматизації, підтримувати відновлення після навантажень і чітко розмежовувати оцінювання працездатності та медичну допомогу. Конкретний набір заходів залежить від тривалості, забезпечення та медичних протоколів місії. NASA підкреслює роль командної взаємодії, сну та психологічної готовності.

Спостереження без навішування ярликів

Якщо людина стала дратівливою на шістдесятий день 120-денної експедиції, сама дата не пояснює її стану. Варто розглядати фактичні обставини: сон, втому, хворобу, суперечку, робочі обмеження чи особисті події. Не можна робити висновок про психічний розлад за тим, що поведінка змінилася в певній чверті. За стійких симптомів, погіршення працездатності або ризиків безпеці потрібна фахова оцінка відповідно до медичних і операційних процедур місії.

Психологічні спостереження мають бути співмірними з метою й прозорими для учасників. Конфіденційність, межі доступу керівництва до приватних даних та способи повідомлення про ризики слід визначати заздалегідь. Без цього навіть корисне спостереження може підривати довіру до підтримки. Ширший науковий контекст емоційних змін описано в матеріалі про переживання людини в замкненому середовищі.

Автономні екіпажі та віддалені місії

Під час майбутніх експедицій за межі навколоземної орбіти важливими будуть спроможність команди самостійно узгоджувати рішення, підтримувати безпечні взаємини та отримувати допомогу за обмеженого зв’язку. Дослідження ізоляції можуть інформувати про такі потреби, але жодна перевірка третьої чверті в полярній чи короткій наземній місії не дозволяє точно передбачити, в який день матиме труднощі конкретний майбутній марсіанський екіпаж. Огляд Palinkas і Suedfeld розглядає зростання автономності як організаційне питання тривалого польоту.

Тому практична цінність гіпотези полягає передусім у правильній постановці запитань: як змінюються потреби екіпажу з часом, які ризики залежать від конкретного середовища, коли підтримка має бути доступною та які показники варто регулярно оцінювати. Календарні чверті можуть бути зручними інтервалами дослідницького аналізу, але не повинні ставати готовою відповіддю на індивідуальні труднощі.

Поширені запитання

Ефект третьої чверті — це реальне явище?

Це назва наукової гіпотези, яка виникла з окремих спостережень у тривалій ізоляції. У певних екіпажах траплялися спади настрою після середини експедиції. Проте метааналіз 2017 року, огляд 2019 року і дослідження 2024 року не підтвердили обов’язкового піка в третій чверті. Найточніше говорити про непослідовно відтворювану часову закономірність.

Чим третя чверть відрізняється від середини місії?

Середина — позначка 50% загальної тривалості. Третя чверть починається після цієї позначки й завершується на рівні 75%. Якщо труднощі спостерігаються точно в середині або протягом останніх 25% місії, це окремі часові спостереження, які ще потрібно порівнювати з початковим визначенням гіпотези.

Чи обов’язково екіпажі сваряться саме в третій чверті?

Ні. Конфлікти можуть виникати в різні періоди й залежать від робочих подій, норм команди, стилю керівництва, приватності та інших умов. Систематичний огляд командної динаміки виявив конфлікти в досліджуваних командах, але не встановив універсальної прив’язки напруження до третьої чверті.

Чи підтверджено ефект під час справжніх космічних польотів?

Дослідження на Міжнародній космічній станції не виявило передбаченого погіршення настрою та групового клімату в певній чверті місій. Це вагоме пряме спостереження в космосі, але воно охоплює конкретні умови орбітальних експедицій. Kanas та співавтори, 2007.

Чи можна переносити результати LunAres або Антарктиди на політ до Марса?

Наземні аналоги дозволяють перевіряти окремі психологічні механізми, але умови короткої імітації, полярної зимівлі й міжпланетної експедиції різняться. Їхні висновки потрібно переносити лише за обґрунтованою подібністю конкретних чинників, без припущення про тотожність усіх психосоціальних процесів. NASA досліджує такі ризики окремо.

Що робити, якщо настрій у місії погіршився після половини терміну?

Слід оцінити конкретні обставини й доступну підтримку: якість сну, стан здоров’я, навантаження, взаємини, можливість відпочинку та потребу в особистому просторі. Важливими є своєчасна розмова з відповідальними фахівцями й дотримання чинних процедур безпеки. Сам часовий збіг із третьою чвертю не встановлює причини стану та не замінює професійної оцінки.

Висновок

Ефект третьої чверті залишається історично впливовою й дослідницьки корисною гіпотезою про можливий час психологічного спаду в умовах ізоляції. Полярні спостереження пояснюють її походження, а систематичні перевірки показують, що настрої, взаємини та робочі показники змінюються складніше за єдину календарну схему. Науково обґрунтований підхід до безпеки й добробуту автономного екіпажу враховує всю тривалість експедиції, конкретні події, індивідуальні потреби та якість командної взаємодії.

Пов’язані статті

Тривала ізоляція екіпажу: психологічні ефекти й ризики — базовий огляд ризиків і способів адаптації до тривалої місії.

Емоційні зміни під час перебування в замкненому середовищі — як досліджують різні траєкторії настрою й переживань.

Режим сну та відпочинку в ізольованих місіях — чинники сну, відновлення та працездатності.

Психологічна адаптація до ізоляції та обмеження простору — процеси пристосування до тривалих обмежень.

Командна динаміка космічного екіпажу — згуртованість, норми, конфлікти та взаємна підтримка.

Космічна психологія: психіка та поведінка людини у космосі — загальна наукова рамка психології космічних місій.

Джерела

Bechtel, R. B., & Berning, A. (1991). The third-quarter phenomenon: Do people experience discomfort after stress has passed? In A. A. Harrison, Y. A. Clearwater, & C. P. McKay (Eds.), From Antarctica to Outer Space: Life in Isolation and Confinement (pp. 261–265). Springer. Оригінальне видання.

Bell, S. T., Brown, S. G., & Mitchell, T. (2019). What we know about team dynamics for long-distance space missions: A systematic review of analog research. Frontiers in Psychology, 10, 811. DOI.

Hawkes, C., & Norris, K. (2017). Time-dependent mood fluctuations in Antarctic personnel: A meta-analysis. Polar Record, 53(5), 534–549. DOI.

Kanas, N., et al. (2007). Psychosocial interactions during ISS missions. Acta Astronautica, 60(4–7), 329–335. DOI.

Kanas, N., Gushin, V., & Yusupova, A. (2021). Whither the third quarter phenomenon? Aerospace Medicine and Human Performance, 92(8), 689–691. DOI.

NASA Human Research Program. (n.d.). Hazard: Isolation and confinement. Офіційний огляд.

NASA Human Research Program. (2025). About human factors and behavioral performance. Офіційний матеріал.

Palinkas, L. A., & Suedfeld, P. (2021). Psychosocial issues in isolated and confined extreme environments. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 126, 413–429. DOI.

Paret, K., Collomp, K., & Villemain, A. (2026). The third-quarter time phenomenon: State of research, findings, and perspectives in isolated, confined, and extreme environments. Polar Science, 47, 101354. DOI.

Skorupa, A., Paliga, M., & Domurat, A. (2024). The third quarter phenomenon revisited: The case of analog space habitat. Journal of Environmental Psychology, 99, 102415. DOI.