Етичні межі в парній терапії: ролі партнерів і конфіденційність

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Етичні межі в парній терапії — це правила професійної роботи психолога або психотерапевта з двома партнерами, які визначають, хто є клієнтом, як узгоджуються цілі допомоги, хто ухвалює рішення, як проводяться спільні й окремі зустрічі та як зберігається конфіденційність інформації. Особливість цього формату полягає в тому, що кожен партнер залишається окремою особою з власними правами, а процес допомоги одночасно стосується взаємин між ними. Етична організація роботи має враховувати обидві обставини.

У парній терапії конфіденційність потребує попередніх конкретних домовленостей. Те, що один партнер розповів фахівцеві наодинці, не стає автоматично доступним іншому. Водночас обіцянка безумовно зберігати кожну таємницю одного учасника може зробити спільну роботу суперечливою. Фахівець пояснює правила до появи таких ситуацій, отримує поінформовану згоду кожної особи та оцінює, чи залишається обраний формат безпечним.

Ця стаття присвячена професійним ролям, конфіденційності, межам нейтральності, добровільності та безпеці саме парної роботи. Загальні правила професійної етики психотерапії, професійних меж психолога та конфіденційності у психотерапії розкрито окремо.

Що означає етика парної терапії

Парна терапія передбачає спільну роботу з людьми, які перебувають або перебували у близьких стосунках і звернулися по професійну допомогу щодо цих стосунків. Її предметом можуть бути конфлікти, спілкування, довіра, труднощі домовленостей, рішення про продовження чи завершення стосунків. Слова «парна терапія», «сімейна терапія» та «консультування пари» іноді перетинаються в побутовому вжитку, проте конкретний вид послуги, професійна кваліфікація й правовий статус надавача мають бути названі точно.

Етика парної роботи охоплює чотири пов'язані обов'язки: визначити професійну роль і коло клієнтів; забезпечити справедливий процес участі двох осіб; заздалегідь установити зрозумілі правила використання та розкриття інформації; реагувати на ризики примусу й заподіяння шкоди. Стандарт 10.02 Етичного кодексу Американської психологічної асоціації (APA) прямо вимагає на початку роботи з парою або сім'єю з'ясувати, хто є клієнтами, характер професійних відносин із кожним учасником та ймовірне використання отриманої інформації. Це професійний орієнтир APA, а не окрема норма українського законодавства.

Принцип справедливості означає увагу до інтересів обох учасників і послідовність процедури. Він не вимагає оголошувати однаково прийнятними будь-які їхні дії. Коли йдеться про насильство, залякування або обмеження свободи, відповідальність за відповідні дії залишається за тим, хто їх учиняє, а пріоритетом фахівця стає безпека.

Хто є клієнтом: пара, кожен партнер чи один із них

Початкове питання договору полягає в тому, чи надають допомогу обом партнерам у спільному форматі, чи один із них є основним індивідуальним клієнтом, а другий залучається до окремих зустрічей. Фраза «клієнт — наші стосунки» може допомогти позначити предмет роботи, але вона не скасовує прав кожної людини на особисту інформацію, згоду, повагу до гідності та припинення участі.

Якщо обидва партнери є учасниками спільної терапевтичної роботи, психолог має пояснити кожному, які послуги надаються, як визначаються цілі, хто оплачує зустрічі, які записи ведуться та за яких умов інформація може бути повідомлена іншому партнерові, третій особі або органу, уповноваженому законом. Факт оплати одним партнером не надає йому автоматичного права керувати лікувальними чи консультативними рішеннями та отримувати персональні відомості іншого.

Один із партнерів може прагнути зберегти стосунки, а другий — з'ясувати, чи хоче їх продовжувати. Етична робота допускає визнання цієї різниці без примушування до спільної кінцевої мети. Фахівець може допомагати формулювати індивідуальні та спільні очікування, а за істотної несумісності запиту запропонувати уточнити формат допомоги.

Чи повинен терапевт бути нейтральним

Професійна неупередженість означає відсутність таємного союзу з одним партнером, справедливий розподіл можливості висловитися, обґрунтоване застосування методів і відкритість щодо ролі фахівця. Вона поєднується з правом психолога назвати приниження, залякування, погрози чи контроль небезпечними й змінити спосіб роботи.

Психотерапевт не виконує ролі арбітра сімейної суперечки й не має надавати одному партнерові моральний або юридичний «вирок» щодо іншого. Якщо запит фактично полягає у створенні доказу для суду, перевірці правдивості зізнання або примушуванні до розлучення, професійні цілі треба переглянути. APA у стандарті 10.02 окремо звертає увагу на конфлікт між сімейною терапевтичною роллю та подальшою роллю свідка у процесі розлучення: такий конфлікт потребує перегляду або припинення несумісної ролі.

Інформована згода двох партнерів і домовленості перед початком

Кожному партнерові потрібна доступна інформація про те, яку допомогу він отримуватиме, які очікуються форми участі, які існують альтернативи, як оброблятимуться дані та як можна відмовитися від подальшої роботи. Згода на консультацію має бути добровільною і зберігати значення протягом процесу: людина може ставити запитання, переглядати згоду й повідомляти, що певна тема або процедура для неї неприйнятна.

Закон України «Про систему охорони психічного здоров'я в Україні» № 4223-IX, введений у дію 7 лютого 2026 року, передбачає право отримувачів допомоги на інформацію про умови, способи та форми послуг, участь у рішеннях і письмову згоду чи незгоду, крім установлених законодавством випадків. Застосування конкретної процедури залежить від виду послуги, статусу надавача та інших норм, які регулюють відповідну діяльність. Для парного формату це означає необхідність окремо з'ясувати волевиявлення обох осіб, а не покладатися лише на ініціативу того, хто записався.

До першої змістовної сесії варто узгодити предмет роботи, тривалість і вартість, правила скасування зустрічей, формат окремих бесід, порядок обміну повідомленнями, ведення записів, допустимі контакти між сесіями, можливість супервізії та конфіденційність. Особливо важливе запитання: що відбудеться, якщо один партнер повідомить психологові інформацію, яку просить приховати від іншого?

У домовленостях доцільно визначити також умови завершення парної роботи, можливість перенаправлення одного чи обох партнерів і правила консультацій на відстані. Додаткові організаційні угоди не замінюють законних підстав оброблення персональних даних та професійних обов'язків.

Конфіденційність у парній терапії: три різні рівні

Перший рівень — захист інформації про обох партнерів від сторонніх осіб: родичів, роботодавців, знайомих, інших клієнтів і публіки. Другий — розуміння того, які відомості, отримані під час спільних сесій, партнери можуть обговорювати поза кабінетом і як вони поводитимуться з особистими історіями одне одного. Третій — внутрішня конфіденційність: що психолог робитиме з інформацією, яку один учасник повідомив на індивідуальній зустрічі або в приватному листуванні.

Фахівець може професійно зобов'язатися захищати дані від розголошення, але він не контролює кожної дії самих партнерів після зустрічі. Партнер не стає професійним зберігачем таємниці лише тому, що прийшов на спільну сесію. Тому правила поваги до почутого й заборони використовувати особисті розповіді для приниження чи помсти треба обговорити з учасниками.

За стандартом 4.02 APA психолог пояснює передбачуване використання інформації та межі конфіденційності на початку професійного зв'язку і повторює пояснення, коли змінюються обставини. BACP Ethical Framework також наголошує на узгодженні кола осіб, які мають доступ до відомостей, підстав розкриття та способів захисту особистої інформації. Це нормативні професійні стандарти відповідних об'єднань; національні юридичні підстави визначає законодавство України.

Чи може терапевт розповісти партнерові те, що почув окремо

Сам факт спільного звернення не є загальним дозволом передавати одному учасникові особисті зізнання іншого. Конкретна можливість обміну залежить від законної підстави, змісту поінформованої згоди та погоджених правил послуги. Якщо згода на розкриття конкретних відомостей відсутня й немає іншої належної правової підстави, фахівець має захищати конфіденційність.

У спеціалізованій парній практиці зустрічаються різні організаційні моделі. У моделі «без таємниць» фахівець ще на початку пояснює, що інформація з окремих контактів, важлива для спільної роботи, може бути предметом подальшого обговорення за попередньо узгодженим порядком. В іншій моделі індивідуальні повідомлення залишаються окремими, доки людина не погодиться їх внести у спільну роботу. Третій варіант — узагалі не проводити приватних сесій у межах парної терапії, крім окремо обґрунтованих процедур оцінювання безпеки.

Жодна назва моделі сама собою не надає психологу права довільно розголошувати персональні дані. Навіть попереднє загальне правило має бути зрозумілим, добровільно прийнятим, правомірним і придатним до конкретної інформації. За появи чутливих обставин психолог може пояснити межі подальшої роботи, допомогти підготувати добровільне обговорення або змінити формат послуг, зберігаючи чинні зобов'язання щодо приватності.

Що робити, якщо один партнер просить зберегти секрет

Передусім потрібно з'ясувати характер інформації та безпекові наслідки її можливого розкриття. Відмінні етичні завдання виникають, коли людина приховує фінансове рішення, обговорює намір завершити стосунки, розповідає про зраду або повідомляє про погрози, насильство й страх помсти.

Психолог не має перетворювати приватну інформацію на інструмент тиску: «розкажіть партнерові до наступної сесії, інакше я все повідомлю». Натомість можна обговорити, чи дозволяє збереження цієї інформації продовжувати саме спільну терапію, які існують ризики та які рішення залишаються добровільними. Фахівець може відмовитися від несумісного формату роботи або запропонувати інший маршрут допомоги з дотриманням правил конфіденційності.

Якщо існує загроза насильства, стратегія «відвертості будь-якою ціною» може створити додаткову небезпеку. Перед обговоренням чутливих відомостей у присутності другого партнера необхідна професійна оцінка ризику й безпечних варіантів дій.

Окремі зустрічі з партнерами: допустимі цілі та межі

Індивідуальні зустрічі в парній роботі іноді використовують для з'ясування історії стосунків, оцінювання безпеки, готовності до участі та індивідуальних потреб. Важливо, щоб кожна така зустріч мала заздалегідь пояснену мету, а психолог послідовно застосовував домовленості щодо тривалості, приватності й подальшого використання інформації.

Після окремої розмови один із партнерів може відчути, що психолог «перейшов на його бік». Ризик посилюється, якщо другий не знає про індивідуальні контакти, їхній зміст або їхнє призначення. Справедливий підхід передбачає прозорі критерії проведення таких зустрічей без обов'язкового симетричного дублювання всіх процедур: наприклад, окрема оцінка ризику може бути потрібна одному партнерові з міркувань безпеки.

Якщо з'являється потреба в тривалій індивідуальній психотерапії одного учасника, доцільно обговорити окремого фахівця. Той самий терапевт, який одночасно веде пару та індивідуально працює з одним партнером, може опинитися в конфлікті лояльностей і доступу до інформації. Це питання належить також до подвійних стосунків психолога з клієнтом.

Приватні повідомлення, листування, записи та особисті дані

Домовленості повинні охоплювати електронну пошту, месенджери, відеозустрічі й телефонні контакти. Якщо один партнер надсилає психологові приватні повідомлення, фахівець має знати, чи є такий канал частиною послуги, хто має доступ до переписки та як вона документується. Обіцянки швидкої відповіді поза сесіями, використання спільного сімейного облікового запису або передавання скриншотів потребують особливої уваги до приватності.

Записувати аудіо чи відео терапевтичної сесії слід лише за належного правового обґрунтування й після інформування учасників та отримання необхідних дозволів. Стандарт 4.03 APA передбачає попередній дозвіл людей, чиї голоси або зображення психолог записує. Для практики в Україні додатково діють Закон «Про захист персональних даних» № 2297-VI та інші застосовні норми. Дані про здоров'я та статеве життя належать до особливо чутливих категорій, оброблення яких має спеціальні законні підстави.

Робочі нотатки, анкети та підсумки можуть містити відомості одразу про двох осіб, їхнє інтимне життя й родичів. Психолог має збирати лише інформацію, потрібну для визначеної професійної мети, захищати доступ до неї, пояснювати порядок зберігання та розглядати запити на доступ з урахуванням прав усіх згаданих осіб. Передача «усієї картки пари» одному партнерові без правової оцінки може зачіпати персональні дані іншого.

Чи може той, хто платить, отримати записи та звіт про іншого

Оплата послуг не створює загального права на приватні нотатки або особисті повідомлення іншої людини. Умови договору можуть визначати, хто отримує квитанції та організаційну інформацію, але розкриття особистих даних потребує окремої належної підстави. Якщо батьки, роботодавець, страховик, адвокат чи інша третя особа оплачують сесію, їхній доступ до змісту допомоги не можна виводити лише з факту оплати.

Статті 6, 7 і 14 Закону № 2297-VI регулюють мету й умови оброблення, особливі категорії персональних даних і поширення відомостей. Відповідь на конкретний запит залежить від характеру записів, статусу володільця даних, прав запитувача й законних винятків.

Межі розкриття інформації за законодавством України

Стаття 5 Закону № 4223-IX покладає на надавачів послуг у сфері психічного здоров'я обов'язок захищати конфіденційну інформацію, персональні дані й не розголошувати відомості, отримані у зв'язку з наданням допомоги, крім випадків, визначених законом. Цей обов'язок існує поряд із професійними стандартами, а його конкретне застосування залежить від діяльності та правового статусу надавача.

Якщо допомогу надають у закладі охорони здоров'я або в іншому контексті, на який поширюється медичне законодавство, можуть діяти також статті 39-1 і 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я, що захищають інформацію про стан здоров'я, звернення по медичну допомогу й відомості з інтимного та сімейного життя. Правила лікарської таємниці не слід механічно переносити на кожну немедичну консультаційну послугу без перевірки її правового режиму.

Законні винятки з конфіденційності визначаються відповідними нормативними актами, а не побажанням одного партнера або універсальною фразою в договорі. Коли надходить вимога державного органу, суду чи іншої особи, фахівець має встановити повноваження адресанта, правову підставу, необхідний обсяг і належну процедуру розкриття. Положення іноземного етичного кодексу не створюють самостійного юридичного дозволу на передавання інформації в Україні.

Насильство, контроль і примус: коли спільна терапія створює ризик

Для парної роботи принциповою є різниця між конфліктом, у якому обидві людини можуть відносно вільно висловлювати незгоду, та ситуацією, де один партнер залякує іншого, контролює його контакти, фінанси чи пересування, погрожує або застосовує фізичне чи сексуальне насильство. Спільна сесія може збільшити ризик помсти після обговорення делікатних тем, а присутність кривдника — змінити те, що інша людина наважується сказати.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII визначає форми домашнього насильства й механізми захисту. Для психолога це підстава серйозно оцінювати повідомлення про насильство, спрямовувати особу по належну допомогу й дотримуватися застосовних правових обов'язків. Водночас сам опис сварки, ревнощів чи незгоди ще не дає підстав автоматично встановлювати юридичний факт насильства або ставити психіатричний діагноз.

Клінічне керівництво ВООЗ щодо допомоги жінкам, які зазнали насильства з боку партнера визначає потреби в негайній підтримці, безпеці та подальшій допомозі. У практиці парної терапії оцінювання безпеки може потребувати окремих конфіденційних бесід, а за виявлення контролю й страху спільна робота над «часткою провини кожного» може бути невідповідним форматом.

Наукові дані вимагають точності. Систематичний огляд і метааналіз Karakurt та співавторів (2016) узагальнив шість досліджень і отримав попередні позитивні результати парних втручань у відібраних ситуаціях партнерського насильства. Автори підкреслили обмеженість дослідницької бази та необхідність обережного добору випадків. Огляд Craven та співавторів (2023) розрізняє ситуаційне насильство та насильство, пов'язане із систематичним контролем, і вказує на неприйнятність парних втручань у другому випадку. Ці висновки не є дозволом експериментувати зі спільною терапією там, де безпека учасника не забезпечена.

Якщо партнер боїться наслідків відвертої розмови, корисно спершу обговорити безпечний спосіб звернення по окрему допомогу. При безпосередній загрозі життю чи здоров'ю потрібні невідкладні служби та заходи захисту; обговорення правил спільної сесії відкладається до усунення гострої небезпеки.

Зрада, розрив, ревнощі й конфлікт лояльностей

Розповідь про зраду може впливати на мету парної терапії, але фахівець не стає слідчим, який збирає докази, примушує до зізнання або перевіряє повідомлення за дорученням другого партнера. Доцільно пояснити, які питання психолог може опрацьовувати професійно: почуття, рішення, особисті межі, добровільне повідомлення важливої інформації та можливість продовжити спільну роботу.

Коли один учасник вирішив завершити стосунки, психолог може допомагати обом обговорювати цей перехід і пов'язані емоції за добровільної участі. Завдання професійної допомоги не передбачає гарантії «зберегти сім'ю» або схиляння когось до шлюбу, розлучення чи примирення. Якщо один партнер припиняє участь, подальша індивідуальна робота з іншим потребує нового визначення ролей і конфіденційності.

Ревнощі, сексуальні труднощі, питання репродуктивних рішень або статусу стосунків вимагають поваги до тілесної автономії. Психолог не може обґрунтовувати тиском «в інтересах пари» необхідність сексуальних контактів, розкриття інтимних відомостей або примирення з небажаною поведінкою.

Подвійні ролі, попередня індивідуальна терапія і судові спори

Коли один партнер багато місяців проходив індивідуальну терапію в цього самого фахівця, а згодом запрошує другого на парні сесії, новий формат потребує спеціального обговорення. Терапевт уже володіє приватною історією однієї людини й має зобов'язання щодо цієї інформації. Іншому партнерові потрібно надати реальну можливість оцінити справедливість і прийнятність нового формату. У деяких обставинах найкращим професійним рішенням буде направлення пари до незалежного фахівця.

Небажано, щоб психолог використовував довіру обох партнерів для власної особистої, фінансової або романтичної вигоди. Соціальне спілкування поза сесіями, дружні союзи, ведення спільного бізнесу, приватні подарунки та приховане листування можуть створювати конфлікт ролей. Ризики визначаються реальним впливом на професійне судження, автономію та безпеку учасників. Докладніше механізми розглянуто в матеріалі про подвійні стосунки психолога з клієнтом.

Судовий спір щодо розлучення, опіки чи майна також потребує розмежування. Терапевтичні записи не є автоматично експертним висновком про батьківську спроможність, достовірність повідомлень або юридичну відповідальність партнера. Якщо фахівця просять надати судові рекомендації на користь одного учасника, треба окремо оцінити його професійну роль, компетентність, правову процедуру й обсяг допустимого розкриття інформації.

Онлайн-формат: хто бачить, чує й записує сесію

Перед відеозустріччю кожна людина має знати, чи присутні сторонні особи, чи використовується спільний пристрій, хто контролює облікові записи та чи можуть повідомлення й сповіщення відображатися другому партнерові. За умов контролю або домашнього насильства вимога виходити на зв'язок із дому, показувати екран чи демонструвати листування може створювати загрозу.

Психолог має пояснювати технічні ризики, допустимі канали зв'язку та порядок реагування на розрив з'єднання. Професійний стандарт APA 4.02(c) прямо згадує інформування про ризики приватності під час електронного передавання інформації; юридичні підстави оброблення й захисту даних в Україні визначаються національним законодавством.

Як виглядають етичні й проблемні професійні рішення

Етичним рішенням є відкрито узгодити правила окремих бесід до їх проведення, перевірити добровільність участі кожного, зберегти обґрунтовану незалежність від обох партнерів, пояснити обмеження конфіденційності та переглянути формат за зміни ризиків. Професійно допустима зміна правил повинна бути вчасно пояснена й погоджена настільки, наскільки це потрібно за законом та умовами послуги.

Етичний ризик виникає, коли психолог відповідає одному партнерові приватно без зрозумілих правил, приймає оплату з умовою «звітувати» про іншого, обіцяє гарантоване примирення, не пояснює запис зустрічі або продовжує парну роботу, хоча учасник боїться репресій після сесії. Рівень порушення й відповідальності оцінюють за фактами, нормативними вимогами, наслідками та компетенцією відповідного органу.

Підставами для особливо серйозної реакції є розкриття персональних відомостей без належної правової підстави, сексуальна експлуатація клієнта, погрози, примус або свідоме використання професійної довіри для контролю. Для окремих дій можуть наставати професійні, цивільні, адміністративні чи кримінальні наслідки, якщо виконані умови відповідного правового складу. Незадоволення результатом терапії саме по собі не встановлює порушення.

Що запитати в психолога до першої парної консультації

Корисно прямо з'ясувати, чи має фахівець спеціальну підготовку до роботи з парами, кому саме надається послуга, що відбувається з інформацією з окремих зустрічей, хто отримує записи, чи може один партнер припинити участь і як фахівець діє в разі ризику насильства. Письмова інформація про ці правила допомагає повернутися до домовленостей у складній ситуації.

Питання можна сформулювати так: «Чи буде у нас спільна домовленість про конфіденційність?», «Що ви зробите, якщо хтось повідомить вам важливу таємницю наодинці?», «Чи підтримуєте ви окремі зустрічі й кому доступний їхній зміст?», «Що зміниться, якщо ми вирішимо розійтися?», «Як ви оцінюєте безпеку спільної роботи, коли одна людина боїться другої?». Зміст відповіді важливіший за назву методу чи формальну обіцянку «повної нейтральності».

Якщо правила порушено: як захистити себе та звернутися по допомогу

Людина може попросити письмово пояснити прийняті рішення, межі конфіденційності та порядок роботи з її даними. За потреби варто зберегти договір, квитанції, погодження на запис, повідомлення про політику приватності та переписку, до якої є законний доступ. Не потрібно добувати «докази» шляхом несанкціонованого доступу до акаунтів чи приватних матеріалів іншого партнера.

Якщо взаємодія стала небезпечною, можна призупинити спільні сесії та шукати незалежну підтримку. Скарга може адресуватися керівництву закладу, професійному об'єднанню за наявності членства і відповідної процедури, компетентному органу захисту персональних даних або правоохоронним органам — залежно від суті ситуації та юридичного статусу надавача. Єдиного універсального дисциплінарного шляху для всіх психологів України з самого факту звернення до психолога не випливає.

У разі можливого домашнього насильства пріоритетом є безпека та звернення по спеціалізовану підтримку за безпечним каналом. Якщо загроза безпосередня, слід звернутися до відповідних екстрених служб. Професійні й правові процедури скарг не замінюють невідкладних заходів захисту.

Поширені запитання

Чи має психолог «тримати сторону» того партнера, який правий

Психолог відповідає за справедливий професійний процес, пояснення своїх рішень і увагу до безпеки. Він може прямо назвати загрозливу або примусову поведінку неприйнятною. Його послуга не є судовою процедурою встановлення провини одного з партнерів.

Чи може один партнер таємно записати обох на терапію

Домовитися про час первинної зустрічі можна з ініціативи однієї людини, але професійна участь іншого потребує її власної поінформованої та добровільної згоди. Підтвердження запису або оплату не можна вважати заміною такої згоди.

Чи розкриє терапевт інформацію про зраду

Відповідь залежить від законних підстав, згоди, попередньо поясненої моделі конфіденційності та ризику шкоди. Сам факт зради не створює загального автоматичного права терапевта передати приватне зізнання іншому партнерові. У деяких випадках розв'язання цього конфлікту означатиме зміну формату роботи.

Чи зобов'язаний терапевт проводити окремі бесіди з кожним

Універсального правила для всіх пар немає. Окремі бесіди можуть бути обґрунтовані завданням оцінювання, готовності й безпеки; в іншому разі доцільним може бути лише спільний формат. Фахівець пояснює процедуру та межі приватності до її проведення.

Чи можна продовжити терапію одному після розриву

Це можливе лише після професійної оцінки конфлікту ролей, наявних зобов'язань перед другим учасником і правил роботи з раніше отриманою інформацією. Часто незалежний індивідуальний фахівець забезпечує зрозумілішу структуру допомоги.

Чи зберігається конфіденційність після завершення терапії

Завершення спільної роботи саме по собі не скасовує законних обов'язків щодо зберігання та захисту персональних даних і конфіденційної інформації. Конкретні строки, право доступу, передавання й видалення матеріалів визначаються застосовними правовими нормами та статусом документації.

Чи підходить парна терапія, якщо я боюся свого партнера

Страх помсти, погрози, фізичне чи сексуальне насильство або систематичний контроль потребують передусім безпекової оцінки. У такій ситуації спільне обговорення проблем може підвищити ризик; безпечна індивідуальна й спеціалізована підтримка має пріоритет.

Пов'язані статті

Етика психотерапії: професійні межі, права клієнта і червоні прапорці — загальні професійні обов'язки фахівця і права отримувача допомоги.

Професійні межі психолога: контакти, час, роль і відповідальність — як установлюються рамки взаємодії та розподіл відповідальності.

Подвійні стосунки психолога з клієнтом: конфлікт ролей і ризики — коли поєднання різних професійних ролей порушує незалежність.

Конфіденційність у психолога і психотерапевта: правила, межі та винятки — загальні підстави захисту приватної інформації.

Конфіденційність у груповій і сімейній терапії: правила та обмеження

Джерела

American Association for Marriage and Family Therapy. (2026). Code of Ethics, чинний з 1 січня 2026 року. AAMFT.

American Psychological Association. (2017). Ethical Principles of Psychologists and Code of Conduct, редакція з поправками до 2016 року. APA. Розділи 3.05, 3.10, 4.02, 4.03, 10.02.

British Association for Counselling and Psychotherapy. (2026). Ethical Framework for the Counselling Professions. BACP. Редакція 2026 року оприлюднена; її обов'язковість для членів BACP починається 3 листопада 2026 року.

Craven, M. et al. (2023). Counseling interventions for victims of intimate partner violence: A systematic review. Journal of Counseling & Development.

Karakurt, G. et al. (2016). Couple Therapy for Intimate Partner Violence: A Systematic Review and Meta-Analysis. Journal of Marital and Family Therapy, 42(4), 567–583.

World Health Organization. (2014). Health care for women subjected to intimate partner violence or sexual violence: A clinical handbook. WHO.

Верховна Рада України. (1992). Основи законодавства України про охорону здоров'я, № 2801-XII. Статті 39-1, 40.

Верховна Рада України. (2010). Закон України «Про захист персональних даних», № 2297-VI. Статті 6, 7, 14.

Верховна Рада України. (2017). Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», № 2229-VIII.

Верховна Рада України. (2025). Закон України «Про систему охорони психічного здоров'я в Україні», № 4223-IX. Статті 4, 5; введено в дію 7 лютого 2026 року.