top of page

Психологічна енкциклопедія

Етика групової психотерапії: добровільність, ролі та правила групи

6 днів тому
Читати 15 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 11 жовтня 2026 року · Редакційна політика

Автор: Український психологічний ХАБ · Перевірено: 11 жовтня 2026 року.

Етика групової психотерапії — це система професійних обов’язків ведучого, прав кожного учасника та узгоджених правил спільної роботи, яка забезпечує добровільну участь, зрозумілий розподіл ролей, повагу до особистих меж, належне поводження з конфіденційною інформацією та відповідальне реагування на ризики. У групі психотерапевтичні стосунки виникають одночасно між фахівцем і кожним учасником, між учасниками та всередині групи як цілого. Тому правила мають бути відомими до початку роботи, а ведучий повинен уміти застосовувати їх у складних ситуаціях.

Участь у групі дає можливість отримувати зворотний зв’язок, досліджувати стосунки та спостерігати власні способи взаємодії. Водночас груповий формат пов’язаний із особливими питаннями: чи можна мовчати, хто відповідає за розголошення чужої історії, як зупинити тиск, що робити після конфлікту і кому належать відомості про інших людей. На ці питання слід відповідати ще під час підготовчої зустрічі, а потім повертатися до них упродовж роботи. Саме такого підходу вимагають спеціалізовані рекомендації Американської асоціації групової психотерапії.

Що охоплює етика групової психотерапії

Основним предметом цієї статті є професійна організація терапевтичної групи: право людини обирати участь, обов’язки ведучого перед кількома людьми одночасно, правила взаємодії та врегулювання ситуацій, коли інтереси учасників розходяться. Загальне визначення, різновиди та доказова ефективність формату докладно розглядаються у статті «Групова психотерапія: що це, як проходить, види груп і що відомо про ефективність». Загальні професійні обов’язки терапевта викладені у матеріалі «Етика психотерапії».

Групова психотерапія відрізняється від лекції, навчального тренінгу, групи взаємопідтримки та публічної зустрічі з психологом за метою, способом роботи, характером професійних зобов’язань і ступенем особистого розкриття. Назва «терапевтична група» сама собою не встановлює статусу послуги або кваліфікації ведучого. Людині мають прямо пояснити, чи йдеться про психотерапію, психологічне консультування, психосоціальну допомогу або іншу форму роботи, хто її проводить та які стандарти застосовуються.

Слід відрізняти три рівні вимог. Український закон установлює юридично значущі права та обов’язки у відповідній сфері. Професійні кодекси й рекомендації описують етично належну практику в межах своєї юрисдикції та спільноти. Дослідження дають емпіричні відомості про результати, ризики і групові процеси. Ці рівні взаємодіють, але мають різні джерела обов’язковості.

Українські правові та міжнародні професійні засади

Законодавство України станом на жовтень 2026 року

Закон України № 4223-IX «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні» введений у дію 7 лютого 2026 року. Його стаття 28 прямо передбачає індивідуальний, сімейний і груповий формати психотерапії за запитом особи або групи осіб. Стаття 4 визначає, зокрема, права отримувати інформацію про допомогу, вільно обирати фахівця з огляду на спеціалізацію, надавати письмову згоду або незгоду та брати участь у визначенні методів і заходів допомоги, з урахуванням установлених законом винятків.

Цей закон окреслює правову рамку для послуг у сфері психічного здоров’я. Конкретні правила залежать від виду допомоги, статусу установи та фахівця, віку учасника, наявності медичних відносин і застосовних спеціальних актів. Зокрема, порядок психосоціальної допомоги, затверджений наказом МОЗ № 2118, стосується визначеного кола надавачів у сфері медичної практики; його не слід автоматично поширювати на будь-який приватний немедичний гурток чи тренінг.

Закон України «Про захист персональних даних» № 2297-VI має значення для списків учасників, анкет, контактів, нотаток, повідомлень, записів сесій та інформації про здоров’я. Закон вимагає визначеної законної мети обробки, належної правової підстави, відповідності обсягу даних меті та захисту інформації. Згода на участь у психотерапії і правова підстава для конкретної обробки даних потребують окремого пояснення; їх не слід зливати в одне загальне формулювання.

Професійні вимоги до освіти та сертифікації потрібно читати разом із перехідними положеннями Закону № 4223-IX. Вони передбачають періоди добровільності окремих видів сертифікації. Тому сам факт відсутності певного сертифіката у жовтні 2026 року не дає підстав автоматично оголошувати будь-яку групову роботу незаконною.

Спеціальні етичні стандарти групової роботи

Стандарт 10.03 Етичного кодексу Американської психологічної асоціації вимагає, щоб психолог на початку групової терапії пояснював ролі й відповідальність усіх сторін та межі конфіденційності. Етичні настанови AGPA уточнюють необхідність попереднього інформування про ризики, права та обов’язки учасника, забезпечення приватності, недискримінації й відповідності групи потребам людини.

Європейський метакодекс етики EFPA, оновлений 2025 року, задає рамку для кодексів професійних об’єднань, а не діє як окремий український закон. У британській практиці існує Етична рамка BACP; її редакція 2026 року набуде обов’язковості для членів BACP 3 листопада 2026 року, тож на дату підготовки цієї статті діє попередня рамка 2018 року. Для українського фахівця такі документи є важливими професійними орієнтирами із чітко визначеними межами застосування.

Добровільність: право приєднатися, мовчати й змінити рішення

Добровільність означає, що людина розуміє характер групи, може оцінити пропозицію, висловити згоду або незгоду, визначати обсяг власної участі та обговорювати вихід із групи. Фахівець допомагає прийняти рішення без тиску, залякування чи обіцянок гарантованого результату. Настанови AGPA окремо підкреслюють змінюваність згоди протягом групового процесу.

Чи можна не відповідати на запитання

Учасник має можливість сказати «я поки не готовий говорити про це», попросити паузу або відмовитися від конкретної вправи. Групова робота може передбачати запрошення до відкритості, дослідження уникання та уважне обговорення наслідків мовчання. При цьому повага до особистого рішення залишається центральною етичною вимогою. Ведучий може пояснювати терапевтичну мету вправи, пропонувати альтернативу або повертатися до питання згодом.

У добре організованій групі право пропустити чергу чи вправу поєднується з відповідальністю обговорювати власну участь настільки, наскільки це можливо. Постійне мовчання іноді стає предметом спільного дослідження, але терапевтична робота з ним має спиратися на професійне судження і згоду, а не на примусове саморозкриття.

Якщо групу рекомендував лікар, роботодавець або навчальний заклад

Рекомендація, направлення чи оплата послуги третьою стороною самі собою не означають, що ця сторона має доступ до особистих розповідей учасника. До початку роботи необхідно з’ясувати, хто замовляє послугу, що саме буде передано замовнику, чи є юридично обов’язкові вимоги до участі та як вони впливають на вибір людини. У спеціальних правових процедурах можливі окремі вимоги; їх слід називати точно, без формули «усі групи завжди добровільні» або «направлення скасовує згоду».

Інформована згода перед першою зустріччю

Інформована згода — це послідовний процес пояснення умов, відповідей на запитання та перевірки, чи учасник розуміє запропоновану допомогу. Підписаний документ може фіксувати домовленість, але якість згоди залежить також від зрозумілості пояснення і можливості повернутися до нього. Для відповідних послуг у сфері психічного здоров’я діють вимоги статті 4 Закону № 4223-IX.

Перед початком групи фахівець має пояснити її мету, підхід і формат, власну освіту та роль, приблизну тривалість, склад і можливість входження нових учасників, оплату й правила пропусків, межі конфіденційності, доступність альтернатив, процедури реагування на конфлікти, записи, використання особистих даних, порядок виходу та контакти для звернень. Ці умови важливо викласти доступною мовою та за потреби в доступному форматі.

Особливої уваги потребує обговорення реальних ризиків: учасники можуть відчути сильні емоції, почути неприємний відгук, зустріти знайомих, пережити конфлікт або зіткнутися з недотриманням домовленості про приватність іншою людиною. Професійне інформування дозволяє порівняти групову психотерапію з індивідуальними чи іншими доступними варіантами допомоги. Етичні рекомендації AGPA прямо включають пояснення ризиків і обов’язків до початку участі.

Згода триває протягом усієї роботи

Зміна цілей групи, поява другого ведучого, перехід в онлайн, запрошення нових людей, використання записів чи істотна зміна правил потребують нового обговорення. Учасники мають знати про зміни завчасно і розуміти свої можливості. Ведучий документує значущі домовленості в межах необхідного та законного обсягу.

Хто за що відповідає: ведучий, співведучий та учасники

Професійна відповідальність ведучого

Ведучий відповідає за визначення мети та критеріїв участі, попередню оцінку придатності формату для конкретної людини, інформування, організацію зустрічей, підтримання меж, ведення процесу та своєчасне реагування на ризики. Він також відповідає за чесне представлення власної компетентності, належну роботу з персональними даними, своєчасне звернення по професійну консультацію і перенаправлення, коли потреби учасника виходять за межі можливостей групи.

Відповідальність ведучого зберігається, коли він запрошує групу самостійно обговорити суперечку, використовує вправу чи дає учасникам більше ініціативи. Посилання на «саморегуляцію групи» не звільняє фахівця від обов’язку помічати цькування, знецінення, небезпечний тиск або зловживання владою.

Співведучий, стажер, запрошений експерт

За наявності кількох фахівців учасникам пояснюють, хто проводить терапію, хто спостерігає з навчальною метою, хто має доступ до відомостей та хто приймає рішення щодо безпеки. Супервізія і навчання мають бути організовані з дотриманням конфіденційності. Присутність стажера, спостерігача чи запрошеного спеціаліста є зміною кола осіб, яким відкриваються приватні історії, тому потребує відповідного інформування та належної правової підстави.

Відповідальність учасників

Учасники зобов’язуються дотримуватися узгоджених правил поваги й приватності, не використовувати почуте для тиску, не поширювати чужі історії та повідомляти ведучого про значущі труднощі, якщо можуть це зробити. Людина має відповідальність за власну поведінку, однак не повинна виконувати роботу психотерапевта, діагностувати інших, гарантувати чужу безпеку чи брати на себе вирішення кризової ситуації замість фахівця.

Коли група голосує за рішення, що стосується виключення людини, розкриття інформації або терапевтичного втручання, ведучий повинен захистити індивідуальні права кожного від тиску більшості. Групова згода не замінює правову підставу для обробки даних і професійну відповідальність.

Правила групи: що варто узгодити письмово й усно

Групова угода визначає поведінкові та організаційні очікування зрозумілими словами. Вона створюється до початку роботи або на перших зустрічах із можливістю уточнень. Оновлені рекомендації AGPA радять обговорювати конфіденційність, мету, позагрупові контакти й правила безпеки, а також повертатися до домовленостей у разі змін.

Приватність і поширення історій

Домовленість має прямо передбачати, що імена учасників, подробиці їхнього життя, повідомлення, фотографії та впізнавані епізоди інших людей не виносять за межі групи. Можна розповідати про власні почуття й досвід, не ідентифікуючи інших. Ведучий пояснює ризики навіть тоді, коли учасники підписали обіцянку мовчання.

Взаємна повага та спосіб давати зворотний зв’язок

Слід домовитися про розмову від першої особи, уникнення образ і погроз, повагу до відмінностей та можливість висловлювати незгоду без приниження. Зворотний зв’язок може бути прямим і емоційним; завдання ведучого — стежити за його способом, контекстом і наслідками. Група не повинна оголошувати будь-який болісний відгук «насильством», але має реагувати на систематичне приниження або психологічний тиск.

Час, пропуски й оплата

Угода визначає тривалість зустрічей, правила запізнення, повідомлення про пропуск, оплату, повернення коштів і завершення участі. Етичність цих умов залежить від завчасного пояснення, зрозумілості й послідовного застосування. За наявності договору діють також відповідні договірні норми; професійний кодекс не встановлює універсального тарифу чи єдиного строку скасування.

Особисті контакти поза зустрічами

Доцільно обговорити, чи дозволені спільні чати, дружні зустрічі, особисті повідомлення та контакти у соціальних мережах. Знайомство або підтримка між членами групи самі по собі не є порушенням. Однак таємні коаліції, пересилання скриншотів, романтичні конфлікти, тиск у приватному листуванні чи позагрупове обговорення інших учасників можуть впливати на терапію. Фахівець пояснює ці ризики і межі власної участі.

Торкання, вправи й особистий простір

Правила повинні передбачати, як запитують дозвіл на тілесний контакт, парну вправу, рольову гру або інтенсивне саморозкриття. Можливість відмовитися без покарання є частиною безпечної організації. Ведучий має враховувати індивідуальні потреби, наслідки травматичного досвіду, культурні відмінності та доступність середовища.

Конфіденційність у групі: межі реального захисту

У груповій психотерапії фахівець має професійні й, у передбачених випадках, правові обов’язки щодо захисту отриманої інформації. Інші учасники також беруть на себе етичну домовленість, однак груповий договір не гарантує, що кожна людина її дотримається. Відповідальність іншого учасника за розголошення залежить від конкретних фактів, правової підстави та виду інформації, а не від автоматичного перенесення професійної таємниці психотерапевта на всіх членів групи.

Тому фраза «все, що відбулося в групі, назавжди залишається в групі» має слугувати правилом поведінки, а не обіцянкою абсолютної таємниці. APA, стандарт 10.03, і AGPA вимагають заздалегідь пояснювати межі конфіденційності.

Не можна автоматично публікувати фотографії групи, повідомляти про її склад, викладати фрагменти зустрічей у мережу або використовувати історії для навчання й реклами. Згода однієї людини на публікацію власного досвіду не означає згоди людей, яких можна впізнати в цій історії. Загальні правила професійної таємниці докладно розглянуто у статті «Конфіденційність у психолога і психотерапевта».

Якщо учасник випадково впізнав людину з групи в публічному місці, коректною практикою є повага до її приватності: не оголошувати стороннім про спільну участь у терапії. Ведучий має обговорити такі випадки до початку групи, особливо в невеликих громадах, професійних колективах і навчальних закладах.

Відбір учасників і відповідність групи потребам людини

Професійний добір починається з оцінки мети групи, підготовки фахівця, можливості забезпечити робочий процес та індивідуальних потреб людини. Попередня зустріч дозволяє з’ясувати очікування, доступність формату, готовність до спільної роботи, необхідність індивідуальної підтримки та наявність чинників, що потребують додаткової оцінки або окремого плану безпеки.

Відмова в участі має бути обґрунтована професійно та пояснена з повагою; дискримінаційні узагальнення за діагнозом, інвалідністю, віком, походженням чи іншою ознакою суперечать етичним принципам. Для деяких груп обмеження складу за чітко сформульованим клінічним завданням або спільним досвідом може бути обґрунтованим. Етичні рекомендації AGPA поєднують вимогу недискримінації з можливістю спеціалізованих груп.

Відкрита група допускає входження нових учасників, закрита зберігає визначений склад у межах програми. У систематичному огляді Südmeier і Muschalla (2024) не встановлено загальної переваги одного формату щодо симптоматичних результатів, а наявні дослідження є неоднорідними. Тому вибір формату спирається на клінічні завдання, умови та потреби учасників, а зміни складу пояснюють людям завчасно.

Належна підготовка ведучого охоплює не лише знання певного психотерапевтичного методу, а й уміння працювати з груповою динамікою, конкуренцією за увагу, підгрупами, конфліктами та сильними емоційними реакціями. Розподіл уваги між учасниками має бути свідомим і прозорим, а не залежати лише від того, хто говорить найголосніше.

Групова влада, коаліції, конфлікти та ризик приниження

У терапевтичній групі інші люди можуть підтверджувати досвід учасника, допомагати помічати звичні способи спілкування і ставати важливим джерелом підтримки. Ця сама соціальна взаємодія може породжувати тиск більшості, виключення з розмови, нерівномірну увагу та страх осуду. Професійний ведучий спостерігає за цими процесами й працює з ними в межах терапевтичної мети.

Коли одна людина стає постійним об’єктом критики, ведучому необхідно з’ясувати, що саме відбувається, встановити межі для образ чи приниження, запропонувати відновлювальну розмову та оцінити потребу в додатковій підтримці. Твердження «група просто віддзеркалює вашу проблему» не може служити універсальним поясненням будь-якого нападу.

Сильне емоційне переживання, незгода з ведучим або конфлікт між учасниками не означають автоматично етичного порушення. Важливі спосіб втручання, передбачуваність правил, урахування ризиків, професійне обґрунтування та реакція фахівця, коли людині стає гірше. Огляд клієнтських негативних переживань у психотерапії виявляє різноманітні проблеми стосунків, відповідності лікування і небажаних наслідків, однак його результати охоплюють психотерапію загалом і не дають окремих частот саме для груп (якісний метааналіз, 2023).

Межі ведучого як носія професійної влади

Фахівець не повинен вимагати особистої лояльності, використовувати групу для власного бізнесу, романтичних потреб, публічного просування чи приниження учасників. Відповідальність за професійні межі покладається насамперед на спеціаліста. Додаткові пояснення є у статті «Професійні межі психолога».

У групі необхідно чітко відрізняти професійні інтервенції від зловживання владою. Психотерапевт може ставити непрості запитання, пропонувати поглянути на конфлікт і обмежувати небезпечну поведінку. Маніпулятивним ризиком стають приховування істотних умов, використання залежності людини, покарання за незгоду або примус до публічного зізнання без належної мети й згоди.

Ризики, кризові ситуації та межі компетентності

Групова психотерапія може бути корисною для визначених завдань, але результат залежить від програми, характеристик учасників, підготовки ведучого та умов реалізації. Дослідження ефективності одного виду групового втручання не доводять безпечності кожної групи або універсальної придатності формату. У систематичному огляді онлайн-групової психотерапії (2024) оцінювали певні програми та умови, а не всі можливі цифрові групи. Огляд небажаних наслідків групової терапії також підкреслює значення взаємодії чинників учасника, ведучого і групового процесу (Adverse Outcomes in Group Psychotherapy).

Ведучий має встановити процедуру реагування, якщо учасник повідомляє про істотне погіршення стану, насильство, ризик самоушкодження або небезпеку для інших. Потрібно оцінити ситуацію індивідуально, визначити наступні кроки та, за необхідності, залучити відповідну допомогу. Порядок розкриття інформації залежить від конкретних законних підстав і не встановлюється простим голосуванням групи.

Учасника не слід залишати з очікуванням, що інші члени групи цілодобово забезпечуватимуть кризове реагування. Якщо стан потребує інтенсивнішої індивідуальної або медичної допомоги, ведучий обговорює перенаправлення і подальшу підтримку. Груповий формат також має бути пристосований до потреб людей з інвалідністю, зокрема доступності приміщень, комунікації, темпу та способу висловлення згоди.

Групова психотерапія онлайн: додаткові етичні завдання

Онлайн-зустрічі потребують конкретної домовленості про приватне місце перебування, навушники, можливість сторонніх чути розмову, безпеку облікових записів, використання чату і дії в разі втрати зв’язку. Ведучий попереджає, які дані бачать інші учасники, чи зберігаються повідомлення і чи є функції автоматичного запису.

Заборона запису має бути чіткою та однаково зрозумілою для всіх. Якщо для визначеної професійної мети пропонується аудіо- чи відеозапис, потрібно окремо пояснити мету, законну підставу, доступ, строки зберігання та можливість відмови. Дозвіл ведучого на використання платформи не замінює прав учасників щодо власних даних. Спеціалізовані рекомендації AGPA з онлайн-груп виділяють ризик присутності сторонніх та підвищену складність захисту приватності.

Важливо також домовитися, що робити, якщо людина раптово виходить із зустрічі в стані дистресу: чи може ведучий зв’язатися з нею індивідуально, який резервний канал використати і як узгоджено діяти в невідкладному випадку. Загальну рамку цифрової професійної допомоги подано в матеріалі «Етика психологічної допомоги онлайн».

Документування, персональні дані та записи

Фахівець має заздалегідь повідомити, яку інформацію збирає: реєстраційні дані, контакти, історію звернення, нотатки про перебіг роботи, повідомлення про ризики, платежі та, за наявності окремої підстави, записи зустрічей. Доступ до них потрібно обмежувати відповідно до мети, а зберігання та передання організувати згідно із застосовними вимогами Закону № 2297-VI.

Особлива складність групових записів полягає в тому, що один документ може містити відомості відразу про кількох осіб. Звернення одного учасника щодо доступу до його даних не повинно безпідставно розкривати персональні дані інших. У навчальних обговореннях і супервізії доцільно мінімізувати ідентифікувальні відомості, а для будь-якого передання перевіряти відповідну правову підставу. Ведучий не має обіцяти негайного видалення всіх документів, якщо на конкретні записи поширюються законні вимоги щодо зберігання.

Як етично завершують участь і що робити після порушення правил

Людина може зрозуміти, що формат їй не підходить, змінити життєві обставини або потребувати іншої допомоги. Ведучий повинен пояснити процес виходу, можливі наслідки раптового припинення для самої людини та групи, а також запропонувати завершальну розмову, коли це доречно і безпечно. Умови оплати або повідомлення про відсутність обговорюють у межах чинної домовленості та права.

Якщо конфлікт призводить до рішення про припинення участі когось із членів групи, важливі заздалегідь відомі правила, професійно обґрунтована оцінка, повага до особи, збереження чужої конфіденційності та пропорційність реакції. Виключення як покарання за незгоду з ведучим є серйозним етичним ризиком.

Після можливого порушення корисно відокремити факти від припущень: зафіксувати дату, домовленість, яка діяла, повідомлення, скриншоти та власну реакцію; звернутися до ведучого або організації з описом проблеми; за необхідності припинити небезпечну взаємодію та отримати незалежну консультацію. Якщо питання стосується обробки персональних даних, можна звертатися до володільця даних, а за наявності підстав — до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в межах його повноважень.

Можливість професійної скарги залежить від місця роботи спеціаліста, його членства в організації, компетенції роботодавця та відповідного регулятора. Постанова КМУ № 1018 від 13 серпня 2026 року передбачає механізми етичних кодексів і комісій саморегулівних організацій, але сама по собі не створює єдиного органу, уповноваженого розглядати будь-яку скаргу на будь-якого психолога. Розчарування результатом, етичний ризик, встановлене порушення і юридична відповідальність потребують різної оцінки.

П’ять типових ситуацій: як застосовувати правила

Учасника просять розкрити травматичний досвід перед усіма

Ведучий пояснює мету запитання, оцінює готовність людини, пропонує можливість не відповідати й стежить за її станом. Якщо учасник відмовляється, робота продовжується без примусового розкриття. Професійне обговорення уникання можливе, коли воно відповідає цілям і межам згоди.

Один учасник розповідає друзям історію іншого

Ведучий з’ясовує факти, обсяг розголошення та ризики, нагадує умови групової угоди, пропонує відповідні кроки щодо захисту потерпілої людини і розглядає подальшу участь порушника. Правова оцінка залежить від обставин, зокрема від того, які персональні дані були поширені.

Двоє членів групи почали зустрічатися поза сесіями

Ведучий має право запропонувати обговорити вплив таких стосунків на терапію й обов’язок зберігати приватність інших. Наявність дружніх або романтичних стосунків між учасниками не тотожна сексуальній експлуатації клієнта фахівцем; професійні обов’язки й відносини влади тут різні. Рішення щодо подальшої роботи визначаються конкретними ризиками.

Ведучий систематично підтримує одну сторону конфлікту

Спочатку варто описати конкретні ситуації та поставити питання про критерії втручання. Ведучий має проаналізувати власну позицію і вплив на групу, за необхідності звернутися до супервізії та скоригувати роботу. Тривале приниження чи помста за критику потребують окремого реагування.

На онлайн-сесії учасник непомітно робить запис

Фахівець має зупинити порушення узгоджених правил, з’ясувати обсяг збережених матеріалів, оцінити ризик поширення й застосовні права інших людей. Подальші дії щодо видалення, збереження доказів та юридичної відповідальності потребують оцінки конкретних фактів і правових підстав.

На що звернути увагу перед вступом до групи

Перед тим як погодитися, корисно попросити коротке індивідуальне пояснення умов. Важливими є доступність правил у письмовій формі, зрозуміла кваліфікація ведучого, визначені межі інформації для сторонніх, можливість відмовитися від окремої вправи, порядок дій під час конфлікту, спосіб завершити участь та можливість поставити питання без публічного саморозкриття.

Корисні запитання до ведучого: яка мета групи; хто проводить відбір; чи буде група відкритою або закритою; що відбувається після розголошення чужої історії; чи є запис або чат; як діяти у разі погіршення самопочуття; чи можна отримати індивідуальну розмову; кому звернутися зі скаргою; чи існують альтернативні форми допомоги. Добре пояснені відповіді дозволяють оцінити передбачуваність умов, а не обіцяють відсутності будь-яких труднощів.

Часті запитання

Чи маю я обов’язково говорити на кожній зустрічі?

Ні. Обсяг саморозкриття обговорюють у межах терапевтичної домовленості. Можна брати паузу, пропустити вправу або пояснити, що певна тема поки недоступна для обговорення. Ведучий може досліджувати це разом із вами у спосіб, який зберігає автономію.

Чи гарантує група повну конфіденційність?

Учасники можуть погодитися з правилами нерозголошення, а ведучий зобов’язаний пояснити власні професійні й правові обов’язки. Однак поведінку всіх членів групи неможливо повністю контролювати, тому межі захисту приватності слід обговорити заздалегідь.

Чи можна покинути групу до завершення програми?

Можливість припинення участі та порядок виходу мають бути зрозумілими до початку. У відповідних випадках діють право на згоду або незгоду і конкретні договірні умови. Завершальна розмова часто корисна для самої людини та групи, але її організація має враховувати безпеку й обставини.

Чи може психолог запросити на зустріч спостерігача?

Присутність додаткової особи змінює коло тих, хто має доступ до особистих історій. Потрібне завчасне інформування, відповідні домовленості та належна правова підстава. Прихована присутність стороннього суперечить належній професійній практиці.

Хто відповідає, якщо інший учасник мене образив?

Людина відповідає за власну поведінку, а ведучий — за професійну організацію процесу й відповідне реагування на ризики. Юридична відповідальність визначається за конкретними обставинами, а не тільки за фактом неприємної взаємодії.

Чи можна фотографувати учасників після сесії?

Така фотографія може підтвердити факт участі людей у психотерапії. До зйомки та поширення потрібно врахувати згоду, право на приватність, правила групи і правові підстави обробки персональних даних. У групі доцільно заздалегідь узгодити суворі правила щодо фото й відео.

Чи можуть у групі бути люди, які вже знайомі між собою?

Такі ситуації можливі, однак фахівець повинен оцінити конфлікти інтересів, ступінь приватності та вплив попередніх стосунків. У невеликій громаді або колективі можливе підвищення ризику розкриття особистої інформації.

Чи повинна група замінити індивідуальну терапію?

Вибір групового, індивідуального або поєднаного формату залежить від завдань і стану людини. Групова робота може бути основним або додатковим способом допомоги. Її доцільність оцінюють індивідуально.

Підсумок

Етика групової психотерапії встановлює визначений порядок спільної допомоги: кожен учасник отримує зрозумілу інформацію і право вибору, ведучий відповідає за професійну організацію та реагування на ризики, а члени групи дотримуються домовленостей про повагу й приватність. Якість етичної практики виявляється в тому, як група працює з відмінностями, конфліктами, зміною згоди та складними наслідками реальної взаємодії.

Пов’язані статті

Джерела

American Group Psychotherapy Association. (2002). Ethics in Group Therapy: Guidelines of Group Psychotherapy Practice.

American Group Psychotherapy Association. (б. д.). Practice Guidelines for Group Psychotherapy, updated version.

Andrews, K., Ross, D., & Maroney, T. L. (2024). Online Group Psychotherapy: A Systematic Review. Community Mental Health Journal, 60, 1511–1531.

British Association for Counselling and Psychotherapy. (2018; оновлення 2026 набуває обов’язковості 03.11.2026). Ethical Framework for the Counselling Professions.

European Federation of Psychologists’ Associations. (2025). Meta-Code of Ethics.

Roback, H. B. (2000). Adverse Outcomes in Group Psychotherapy: Risk Factors, Prevention, and Research Directions. Journal of Psychotherapy Practice and Research, 9(3), 113–122.

Südmeier, M., & Muschalla, B. (2024). Differential Effectiveness of Open Versus Closed Psychotherapy Groups: A Systematic Review. American Journal of Psychotherapy, 77(2), 55–70.

Vybíral, Z., Ogles, B. M., Řiháček, T., Urbancová, B., & Gocieková, V. (2023). Negative experiences in psychotherapy from clients’ perspective: A qualitative meta-analysis. Psychotherapy Research, 34(3), 279–292.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. (б. д.). Офіційний сайт та звернення щодо захисту персональних даних.

 
 
bottom of page