Емоційний інтелект: що це, як працює EQ і чи можна його розвинути
Оновлено: 22 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 28 вересня 2024 р. · Редакційна політика
Емоційний інтелект часто описують так, ніби це один прихований показник людини: хтось має «високий EQ», хтось «низький», а успіх нібито залежить від того, наскільки добре ми контролюємо почуття. Наукова картина складніша і набагато цікавіша. Під назвою «емоційний інтелект» існує кілька різних моделей, які вимірюють не зовсім те саме: здатність розв’язувати завдання про емоції, власні уявлення про свої емоційні навички або ширший набір рис і соціальних компетенцій.
Тому корисно почати не з питання «який у мене EQ?», а з конкретніших: чи помічаю я власний емоційний стан; чи можу точно назвати, що відчуваю; чи розумію, як емоції змінюються; чи вмію обирати спосіб регуляції замість автоматичної реакції; чи перевіряю свої припущення про почуття іншої людини; чи можу говорити про потреби й межі без пригнічення себе або контролю над іншими.
Емоційний інтелект не є психіатричним діагнозом, моральною характеристикою або гарантією успіху. Це група пов’язаних із емоційною інформацією здібностей і рис, значення яких залежить від того, яку саме наукову модель та спосіб вимірювання ми використовуємо.
Коротко: що таке емоційний інтелект
У найвужчому підході емоційного інтелекту як здібності емоційний інтелект — це здатність точно сприймати емоції, використовувати емоційну інформацію під час мислення, розуміти емоційні процеси та регулювати емоції. Цей підхід виріс із робіт Пітера Саловея та Джона Маєра й розглядає EI як різновид розумових здібностей, пов’язаних з емоціями.
У ширших підходах поняття охоплює також типові способи реагування, переконання про власну емоційну компетентність, емпатію, мотивацію, соціальні навички та деякі риси особистості. Саме звідси походить значна частина популярних списків «ознак високого EQ».
Це пояснює важливий парадокс: дві людини можуть отримати різні результати в різних «тестах EQ», і обидва результати формально будуть називатися емоційним інтелектом. Тести могли вимірювати різні конструкції.
Чому «EQ» — зручне слово, але не точний аналог IQ
Скорочення EQ стало популярним за аналогією з IQ. Але єдиного універсального «емоційного коефіцієнта», який усі науковці визначають однаково, немає. Систематичний огляд інструментів емоційного інтелекту виявив десятки різних шкал і тестів, побудованих на різних моделях. Одні є завданнями з відповідями, інші — самооцінювальними опитувальниками.
Тому число з випадкового онлайн-тесту на кшталт «ваш EQ = 137» не можна інтерпретувати так само, як стандартизований результат валідованого когнітивного тесту. Потрібно знати, який інструмент використано, яку модель він вимірює, як формувалася норма, які дані є про надійність і валідність.
Три різні наукові традиції під однією назвою
1. Емоційний інтелект як здібність — ability EI
У цьому підході людині пропонують не оцінити себе, а виконати завдання: розпізнати емоцію, зрозуміти, як вона може змінитися, визначити можливі причини складного емоційного стану або обрати більш ефективний спосіб керування ним. Логіка подібна до тестування інших здібностей: важливо не те, наскільки компетентною людина себе вважає, а як вона розв’язує завдання.
Класична модель включає чотири гілки: сприймання емоцій; використання емоцій для підтримки мислення; розуміння емоцій; керування емоціями. Вони не означають «завжди бути спокійним». Ефективна регуляція може полягати і в тому, щоб дозволити емоції виникнути, зрозуміти її інформацію та діяти з урахуванням контексту.
2. Емоційний інтелект як риса або самооцінювана компетентність
Цей підхід запитує, як людина зазвичай сприймає себе в емоційних ситуаціях: чи легко їй говорити про почуття, заспокоюватися, розуміти інших, відновлюватися після стресу. Це вже ближче до особистісних рис і типових способів поведінки, ніж до тесту максимальної здатності.
Самооцінка має цінність, але вона не тотожна фактичній майстерності. Людина може недооцінювати себе або, навпаки, бути дуже впевненою у своїй «емпатії» й систематично помилятися щодо станів інших людей.
3. Змішані моделі емоційного інтелекту
Змішані моделі поєднують емоційні здібності з мотивацією, впевненістю, адаптивністю, соціальними навичками, стилем взаємодії та іншими характеристиками. Саме в цій традиції часто звучить знайома п’ятірка: самосвідомість, саморегуляція, мотивація, емпатія і соціальні навички.
Ця схема корисна як практична карта, але її не варто подавати як єдину науково встановлену структуру EI. Критичні огляди показують, що змішані опитувальники можуть значно перекриватися з уже відомими рисами особистості, самоефективністю та іншими конструкціями.
Які здібності найкраще описують емоційний інтелект
Розпізнавати емоції
Перший рівень — помітити, що емоційна реакція взагалі відбувається, і відрізнити її від думки, оцінки або тілесного симптому. «Я відчуваю, що мене не поважають» звучить як емоція, але фактично містить інтерпретацію. Емоціями тут можуть бути образа, гнів, сором, тривога або сум.
Точність не означає вгадувати чужі почуття за одним виразом обличчя. Міміка, голос і поведінка дають сигнали, але контекст та слова самої людини залишаються важливими. Емоційно грамотна відповідь часто звучить не «я знаю, що ти злишся», а «ти зараз злишся чи я неправильно це прочитав?».
Розуміти емоції
Емоції мають причини, змішані форми й динаміку. Роздратування може посилюватися до гніву, страх — переходити в уникнення, сором — маскуватися нападом, а полегшення співіснувати із сумом. Розуміти емоцію означає бачити не лише її назву, а й те, що передувало їй, які оцінки ситуації її підтримують і до якої дії вона підштовхує.
Використовувати емоційну інформацію під час мислення
Емоція не є ні безпомилковою істиною, ні перешкодою для раціональності. Вона може сигналізувати про загрозу, втрату, порушення меж, невизначеність, привабливість або важливу потребу. Завдання — включити цю інформацію в рішення, не перетворюючи відчуття на автоматичний доказ.
Наприклад, тривога перед новою роботою не доводить, що пропозиція погана. Вона може показувати високу ставку, невідомість або попередній негативний досвід. Це інформація для аналізу, а не готовий вирок.
Регулювати емоції
Регуляція — це не придушення. Людина може змінювати ситуацію, переключати увагу, переосмислювати значення події, знижувати фізіологічне збудження, просити підтримку, відкладати дію або свідомо залишатися з неприємним почуттям, якщо воно не потребує негайного усунення.
Докладніше про різницю між регуляцією та придушенням — у матеріалі «Як навчитися керувати емоціями: саморегуляція без придушення і зривів».
Емоційний інтелект і емпатія — не одне й те саме
Емпатія — здатність помічати, розуміти або емоційно відгукуватися на переживання іншої людини. Вона пов’язана з EI, але не охоплює весь конструкт. Можна добре вловлювати чужий стан і водночас погано розуміти власні емоції. Можна співпереживати, але не вміти регулювати власне збудження під час конфлікту.
І навпаки, точне розуміння чужої емоції не гарантує турботливої поведінки. Соціально-емоційні навички можуть використовуватися для підтримки, переговорів, кооперації — або стратегічного впливу. Моральність визначається не самим рівнем емоційної компетентності.
Емоційний інтелект і самоконтроль — теж різні речі
Самоконтроль часто уявляють як здатність «не показувати емоцій». Але людина може дуже жорстко стримувати будь-який прояв і водночас погано розуміти, що з нею відбувається. Висока емоційна компетентність передбачає гнучкість: іноді варто заспокоїти реакцію, іноді — прямо сказати про гнів, іноді — вийти із ситуації, іноді — попросити про допомогу.
Якщо емоція вже досягла піку, кориснішим за абстрактну «роботу над EQ» буде конкретний алгоритм: «Як заспокоїтися, коли емоції зашкалюють: алгоритм перших 10 хвилин».
Емоційний інтелект і IQ: хто «важливіший»
Популярна теза «EQ важливіший за IQ» надто груба. Когнітивні здібності та емоційні компетенції передбачають різні аспекти функціонування, і їхній внесок залежить від завдання. Для складного технічного навчання, наприклад, когнітивні здібності мають очевидне значення. Для роботи, де постійно потрібно читати соціальний контекст, вирішувати конфлікти та регулювати реакції, емоційні навички можуть додатково допомагати.
Метааналіз академічної успішності на даних понад 42 тисяч студентів показав невеликий позитивний зв’язок EI з результатами навчання. Ability EI зберігав невеликий додатковий внесок навіть після врахування когнітивного інтелекту та рис Big Five. Це не означає, що EI «перемагає» IQ; радше вони пояснюють різні частини складної картини.
У роботі результати також залежать від способу вимірювання. Один метааналіз mixed EI показав, що сильний на перший погляд зв’язок із робочою ефективністю практично зникав після статистичного врахування когнітивних здібностей, особистісних рис, самоефективності та самооцінки власної результативності. Тому рекламні формули на кшталт «EQ визначає 80% успіху» не відображають сучасну доказову базу.
Що наука говорить про користь емоційного інтелекту
Великий мета-метааналіз 2026 року об’єднав 62 метааналізи, понад 3 000 досліджень і більше мільйона учасників. Загальний EI був помірно пов’язаний із показниками flourishing — психологічного благополуччя, адаптації, навчальних і робочих результатів. Середня асоціація становила приблизно r = 0,28. Водночас ефекти суттєво відрізнялися між дослідженнями.
Особливо важливий нюанс: сильніші зв’язки часто виникали тоді, коли і EI, і результат вимірювали самооцінками. Людина, яка загалом позитивно оцінює власне емоційне функціонування, може так само позитивніше оцінювати благополуччя. Це частина реального психологічного досвіду, але така кореляція не тотожна доказу причинності.
Психічне здоров’я
Вищі показники EI в багатьох дослідженнях пов’язані з кращими показниками психологічної адаптації та нижчим стресом. Але EI не є щепленням від депресії, тривожного розладу, ПТСР або іншого клінічного стану. Кореляція також не показує напрямок причинності: краще психічне здоров’я саме може полегшувати регуляцію, концентрацію й соціальне функціонування.
Якщо людина переживає стійкі симптоми, значне погіршення сну, роботи чи стосунків, професійна оцінка важливіша за спробу «підвищити EQ». Емоційні навички можуть бути частиною терапії, але не замінюють діагностику та лікування, коли вони потрібні.
Стосунки
Емоційна компетентність може допомагати точніше помічати власну реакцію, слухати, уточнювати значення слів, говорити про потреби та знижувати імпульсивну ескалацію. Але вона не робить несумісні цінності сумісними й не вирішує проблему насильства «кращою комунікацією». У небезпечних або контролюючих стосунках пріоритетом є безпека, а не вдосконалення навички розуміти партнера.
Якщо основна проблема — саме страх відкритої незгоди, дивіться окремо «Страх конфлікту: чому людина погоджується, навіть коли не хоче».
Робота і навчання
У професійних і навчальних контекстах EI пов’язують із командною взаємодією, стресом, задоволеністю роботою та результативністю. Однак ці зв’язки не однакові для всіх професій і тестів. Високий результат EI не компенсує відсутність знань, технічних навичок або належних умов праці.
Сильна професійна система зазвичай потребує і предметної компетентності, і здатності працювати з інформацією, і комунікаційних навичок, і регуляції. Протиставляти «розум» та «емоції» тут просто не потрібно.
Як виглядає розвинена емоційна компетентність у реальному житті
Найкраще дивитися не на ярлик «високий EQ», а на поведінкові патерни. Жодна окрема ознака не є тестом, але разом вони дають практичну картину.
Людина може назвати кілька можливих емоцій замість універсального «мені погано».
Відрізняє факт від інтерпретації: «він не відповів дві години» — факт; «я йому не потрібна» — висновок.
Помічає тілесне збудження до того, як воно автоматично перетвориться на дію.
Може змінювати стратегію регуляції залежно від контексту, а не використовує одну відповідь на всі ситуації.
Не вважає сильну емоцію доказом того, що її перша думка обов’язково правильна.
Перевіряє припущення про інших людей запитаннями, а не читанням думок.
Може витримати чужу емоцію без негайної потреби її прибрати або знецінити.
Вміє говорити про потреби, межі й помилки без приниження себе та іншої людини.
Після конфлікту здатна повернутися до ситуації, оцінити свою частину відповідальності й скоригувати поведінку.
Що не є ознакою високого EI
Постійно бути спокійним і ніколи не злитися.
Завжди подобатися людям і уникати конфліктів.
Вгадувати чужі думки без перевірки.
Приховувати власні переживання, щоб «не створювати проблем».
Уміти переконати будь-кого в чому завгодно.
Мати лише позитивні емоції.
Ніколи не потребувати психологічної або медичної допомоги.
Чи можна розвинути емоційний інтелект
Так, принаймні частину емоційних компетенцій можна тренувати. Але відповідь залежить від того, що саме називають EI і як вимірюють зміни. Систематичний огляд і метааналіз тренувань емоційних компетенцій на робочому місці виявив помірний ефект контрольованих програм, який зберігався і після завершення навчання. Автори водночас відзначили високу неоднорідність і загалом невисоку методологічну якість частини досліджень.
Метааналіз 2025 року серед медсестер і студентів медсестринства теж показав покращення вимірюваного EI після тренувань, а також позитивні зміни стресу та комунікаційних навичок у частині досліджень. Це перспективні дані, але їх не слід автоматично переносити на кожну людину, програму або комерційний тренінг.
Найреалістичніша мета — не «підняти EQ до 150», а поліпшувати конкретні навички: точність розпізнавання, емоційний словник, здатність помічати тригери, гнучкість регуляції, перевірку соціальних припущень і якість комунікації.
Як розвивати емоційний інтелект: практична послідовність
Крок 1. Навчіться помічати реакцію раніше
Починайте не з аналізу дитинства, а з моменту, коли система вже змінюється: напружилися плечі, пришвидшився пульс, захотілося перебити співрозмовника, з’явився імпульс закрити чат або терміново отримати запевнення. Чим раніше помічено реакцію, тим більше варіантів поведінки залишається.
Крок 2. Називайте точніше
Спробуйте перейти від «нормально/погано/нервую» до точнішого словника: розчарування, образа, ревнощі, сором, провина, безсилля, тривога, розгубленість, заздрість, полегшення, ніжність. Назва не магічно прибирає стан, але робить його більш диференційованим і придатним для аналізу.
Крок 3. Розділіть чотири шари: подія, думка, емоція, імпульс
Наприклад: подія — керівник попросив переробити звіт; думка — «він вважає мене некомпетентним»; емоції — сором і тривога; імпульс — виправдовуватися або нападати. Ці елементи пов’язані, але не тотожні. Саме розділення дає простір для вибору.
Для цього зручно використовувати щоденник емоцій із тригерами, думками, реакціями тіла й поведінкою.
Крок 4. Запитайте: що ця емоція намагається для мене зробити
Страх готує до небезпеки, гнів — до протидії, сором — до захисту соціального образу, смуток — до перебудови після втрати. Це не означає, що кожний імпульс треба виконувати. Питання про функцію допомагає побачити, яку проблему психіка намагається розв’язати.
Крок 5. Розширюйте набір стратегій регуляції
Якщо є лише одна стратегія — придушити, втекти, виплеснути, перевірити телефон, з’їсти щось або вимагати пояснень — поведінка стає негнучкою. Корисний репертуар включає паузу, зміну ситуації, фізичне відновлення, переоцінку, планування розмови, підтримку, прийняття емоції та пряме вирішення проблеми.
Крок 6. Не плутайте емпатію з телепатією
Коли здається, що ви точно знаєте стан іншої людини, сформулюйте це як гіпотезу. «Мені здалося, що ти засмутився після цієї фрази. Це так?» — значно точніше, ніж «я бачу, що ти образився, не заперечуй».
Крок 7. Перекладайте емоцію в конкретний запит
Замість «ти мене бісиш» — «коли домовленість змінюється в останню хвилину, я злюся і гублю план. Давай попереджати одне одного раніше». Така структура не гарантує згоди, але зменшує кількість прихованих припущень.
Крок 8. Перевіряйте результат
Емоційна компетентність розвивається через зворотний зв’язок. Після складної ситуації запитайте: що я помітив вчасно; де помилився в інтерпретації; яка стратегія допомогла; що погіршило стан; що наступного разу зроблю раніше. Це перетворює досвід на навчання.
Окремий практичний матеріал із вправами: «Як розвивати емоційний інтелект: покрокове керівництво».
Приклад: повідомлення без відповіді
Уявімо: близька людина не відповідає дві години. Автоматична реакція: «вона мене ігнорує». Збудження зростає, з’являється бажання написати ще десять повідомлень.
Сприймання: помітити напруження, тривогу, образу і бажання негайно діяти.
Розуміння: відокремити факт «немає відповіді дві години» від гіпотези «мене навмисно ігнорують».
Використання інформації: запитати, чому ця невизначеність така важлива — є реальна домовленість, попередній досвід, страх відкидання?
Регуляція: не прибирати емоцію силою, а знизити збудження, відкласти повторне повідомлення, повернути увагу до поточного завдання.
Комунікація: пізніше обговорити конкретну потребу, якщо ситуація повторюється.
Цей приклад показує, чому EI — не просто «вміти тримати себе в руках». Тут працюють розпізнавання, мислення про причини, переносимість невизначеності, регуляція та комунікація.
Як оцінити свій емоційний інтелект
Спершу визначте, що саме ви хочете оцінити. Якщо вас цікавить здатність розв’язувати емоційні завдання, потрібен інструмент на основі виконання завдань. Якщо цікавить типове самосприйняття та стиль поведінки, доречні самооцінювальні шкали. Результати цих двох типів тестів не повинні збігатися.
Систематичні огляди описують десятки інструментів — MSCEIT, TEIQue, EQ-i, WLEIS, Schutte Self-Report Inventory та інші. Вони базуються на різних теоріях. Тому фраза «цей тест вимірює EQ» ще нічого не говорить про якість вимірювання.
Що можна оцінити без тесту
Чи помічаєте ви повторювані тригери до зриву, а не тільки після нього?
Наскільки точно можете назвати власний стан?
Як часто сприймаєте припущення про інших як факти?
Скільки різних способів регуляції реально використовуєте?
Чи можете залишатися в контакті під час незручної розмови без нападу або автоматичної капітуляції?
Чи здатні змінити свою версію після нової інформації?
Чи повторюється одна й та сама проблема у різних стосунках або на різних роботах?
Це не дасть «бал EQ», зате покаже конкретні навички, які можна тренувати.
Низький емоційний інтелект — не діагноз
Людина може важко називати почуття через звичку не говорити про них, сильний стрес, особливості розвитку, сімейне середовище, травматичний досвід, депресивний або тривожний стан, нейророзвиткові особливості чи просто брак практики. Один ярлик «низький EQ» нічого цього не пояснює.
Так само інтенсивні емоції не означають низький EI. Людина може переживати дуже сильний страх або гнів і водночас добре розуміти свій стан. Питання — чи має вона достатньо способів діяти безпечно й відповідно до ситуації.
Наприклад, при СДУГ емоційна реактивність може мати окремі механізми — про це є матеріал «СДУГ і емоційна регуляція: чому реакції можуть бути дуже інтенсивними».
Коли варто працювати не над «EQ», а над конкретною проблемою
Поняття емоційного інтелекту корисне як карта, але в житті проблема зазвичай має конкретну форму. Людина не приходить із переживанням «у мене ability EI нижче норми». Вона приходить, бо постійно вибухає у конфліктах, не може сказати «ні», годинами прокручує розмову, не розуміє, чому раптом плаче, боїться чужого невдоволення або не може заспокоїтися після критики.
Тоді корисніше визначити механізм проблеми, ніж полювати за загальним балом. Терапія може включати роботу з розпізнаванням і регуляцією емоцій, але також із переконаннями, травматичним досвідом, поведінковими патернами, стосунками, сном, тривогою або іншими факторами.
Якщо сильні емоції регулярно призводять до зривів або руйнують повсякденне життя, дивіться «Психолог при сильних емоціях і зривах: коли самоконтролю вже недостатньо».
Коли звертатися по професійну допомогу
Розвиток емоційної компетентності можна починати самостійно. Психолог особливо корисний, коли одна й та сама емоційна проблема повторюється попри спроби її вирішити, коли реакції стають дуже інтенсивними, стосунки систематично руйнуються або самоспостереження швидко перетворюється на самокритику.
емоційні зриви повторюються і завдають шкоди стосункам;
ви майже не можете визначити, що відчуваєте, доки стан не стане крайнім;
після конфліктів годинами або днями не вдається повернутися до звичного функціонування;
страх чужої реакції змушує постійно відмовлятися від власних меж;
емоції пов’язані з травматичними спогадами або сильним уникненням;
тривога, пригнічення, безсоння чи інші симптоми істотно впливають на життя;
є ризик агресії, самоушкодження або іншої небезпечної поведінки.
За наявності симптомів, що можуть свідчити про психічний розлад, медикаментозних питань або небезпечної зміни стану потрібна відповідна медична оцінка. Психологічна навичка не замінює клінічного рішення.
Підсумок
Емоційний інтелект — корисна, але неоднорідна наукова ідея. Найвужча модель описує здібності сприймати, використовувати, розуміти й регулювати емоційну інформацію. моделі рисового емоційного інтелекту описують типове самосприйняття й поведінку. змішані моделі додають мотивацію, соціальні навички та риси особистості. Саме тому не існує одного універсального «EQ», який однаково вимірює кожний тест.
Практична цінність концепції починається там, де загальний ярлик розкладається на навички. Помітити реакцію. Точніше назвати її. Відрізнити факт від інтерпретації. Зрозуміти функцію емоції. Обрати спосіб регуляції. Перевірити припущення про іншу людину. Сформулювати конкретний запит. Оцінити результат і навчитися на ньому.
Це не обіцянка життя без конфліктів і важких почуттів. Це спосіб зробити емоції частиною мислення, а не автоматичним кермом поведінки.
Поширені запитання
Чи справді EQ важливіший за IQ?
Немає наукової підстави ставити їх у таку універсальну ієрархію. Когнітивні здібності й емоційні компетенції пов’язані з різними результатами. EI може додавати прогностичну інформацію в окремих контекстах, але не замінює когнітивні здібності, знання чи професійні навички.
Чи можна виміряти EQ одним числом?
Окремі тести дають сумарний бал, але універсального коефіцієнта EQ, еквівалентного одному загальноприйнятому стандарту, немає. Різні інструменти вимірюють ability, trait або mixed EI й можуть давати несхожі результати.
Чи можна розвинути емоційний інтелект у дорослому віці?
Так, дослідження тренувань показують, що конкретні емоційні компетенції можуть поліпшуватися. Найкраще ставити поведінкові цілі: точніше розпізнавати емоції, розширювати способи регуляції, перевіряти соціальні припущення та тренувати комунікацію.
Високий емоційний інтелект означає, що людина не злиться?
Ні. Гнів, страх, сором і смуток є нормальними емоціями. Важливіше, наскільки точно людина розуміє стан, чи може обирати поведінку та чи не використовує емоцію як автоматичне виправдання шкоди.
Емпатія — це і є емоційний інтелект?
Емпатія пов’язана з EI, але це не синоніми. EI також охоплює роботу з власними емоціями, розуміння емоційних змін, регуляцію та використання емоційної інформації в мисленні.
Чи може людина з високим EI маніпулювати іншими?
Такі навички самі по собі не задають моральної мети. Точне розуміння соціальних сигналів може використовуватися і для підтримки, і для стратегічного впливу. Етичність поведінки оцінюють окремо.
Низький EQ означає психічний розлад?
Ні. «Низький EQ» не є діагнозом. Труднощі з розпізнаванням, вираженням або регуляцією емоцій можуть мати багато причин і потребують оцінки конкретної проблеми, а не загального ярлика.
Пов’язані статті
Наукові джерела
O’Connor PJ et al. The Measurement of Emotional Intelligence: A Critical Review of the Literature and Recommendations for Researchers and Practitioners. PubMed
Bru-Luna LM et al. Emotional Intelligence Measures: A Systematic Review. PubMed
Mayer JD et al. Measuring emotional intelligence with the MSCEIT V2.0. PubMed
MacCann C et al. Emotional intelligence predicts academic performance: A meta-analysis. PubMed
Joseph DL et al. Why does self-reported emotional intelligence predict job performance? A meta-analytic investigation of mixed EI. PubMed
Peña-Sarrionandia A et al. Integrating emotion regulation and emotional intelligence traditions: a meta-analysis. PubMed
Training emotional competencies at the workplace: a systematic review and meta-analysis. PubMed
Kawashima T et al. Effectiveness of emotional intelligence training on nurses' and nursing students' emotional intelligence, resilience, stress, and communication skills: a systematic review and meta-analysis. PubMed
Robust associations of emotional intelligence with human flourishing: A second-order meta-analysis. PubMed