Елліот Тюріель: теорія соціальних доменів, моральні правила і соціальні конвенції
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 23 вересня 2026 року · Редакційна політика
Коротка відповідь
Елліот Тюріель (Elliot Turiel) — американський психолог розвитку, один із головних авторів теорії соціальних доменів. Його дослідження змінили спосіб, у який психологія описує моральний розвиток: дитина постає не просто як людина, що поступово засвоює єдину систему правил, а як активний інтерпретатор різних типів соціального досвіду. У цій традиції моральні судження про шкоду, добробут, справедливість і права відрізняються від суджень про соціальні конвенції — правила координації, звичаї та інституційні очікування — і від питань особистої юрисдикції. Сам UC Berkeley описує центральний внесок Тюріеля саме як формулювання теорії доменів соціального розвитку та дослідження зв’язків між мораллю, культурою, нерівністю і соціальним опором.
Окремий канонічний матеріал ХАБу детально розбирає критерії, експериментальні завдання, сучасні метааналізи та межі цього підходу: теорія соціальних доменів Тюріеля.
Наукове значення цієї програми полягає не в тому, що вона дає психології універсальний перелік «правильних» моральних правил. Вона пропонує емпіричну модель того, як люди класифікують соціальні питання, чим обґрунтовують судження, коли вважають правило залежним від влади або домовленості та як координують кілька міркувань у складній ситуації. Сучасний метааналіз Yoo і Smetana підтверджує, що в ранньому та середньому дитинстві моральні й конвенційні порушення в середньому справді оцінюються по-різному, водночас величина відмінностей залежить від конкретного критерію, змісту правил і віку.
Хто такий Елліот Тюріель
Елліот Тюріель народився 23 вересня 1938 року на острові Родос, який тоді перебував під італійським управлінням. У власному автобіографічному тексті My Life in Rhodes During World War II він описує дитинство в сефардській єврейській родині, німецьку окупацію, порятунок його родини під час депортації євреїв Родоса та переїзд до Сполучених Штатів у 1946 році. Ці події становлять важливий біографічний контекст, але причинний зв’язок між конкретним дитячим досвідом і майбутньою теорією соціальних доменів не варто виводити без прямого історичного свідчення самого дослідника.
Тюріель здобув PhD з психології в Єльському університеті. На сторінці Berkeley School of Education його наукові інтереси визначені як соціальний і моральний розвиток, а сучасні посади — Jerome A. Hutto Chair у School of Education та афілійований професор Department of Psychology. Він також був президентом Jean Piaget Society, стипендіатом Guggenheim і National Institute of Mental Health та є членом National Academy of Education. У 2021 році Jean Piaget Society відзначило його Distinguished Contributions to Developmental Science Award.
Інтелектуально Тюріель виріс усередині традиції досліджень морального розвитку, пов’язаної з Жаном Піаже та Лоуренсом Кольбергом. Проте його програма поступово змістила центр уваги з єдиної послідовності стадій морального судження до диференціації типів соціального знання. У цьому сенсі теорія соціальних доменів продовжує конструктивістську ідею активної побудови знання, але інакше описує структуру розвитку.
Фактологічний паспорт
Повне ім’я: Elliot Turiel; в українській редакції ХАБу — Елліот Тюріель. Дата народження: 23 вересня 1938 року. Місце народження: Родос. Фах: психолог розвитку; основні напрями — соціальний і моральний розвиток, соціальні судження, уявлення про владу й правила, культура, нерівність і моральний опір. Освіта: PhD з психології, Yale University. Основна сучасна афіліація: University of California, Berkeley, School of Education; також афілійований із Department of Psychology. Профіль UC Berkeley у 2026 році вказує його як Distinguished Professor і Jerome A. Hutto Chair.
До ключових праць належать стаття Social regulations and domains of social concepts (1978), книжка The Development of Social Knowledge: Morality and Convention (Cambridge University Press, 1983), книжка The Culture of Morality: Social Development, Context, and Conflict (Cambridge University Press, 2002), а також пізніші узагальнення, зокрема Moral Development (2015). Саме видання 1983 року стало класичним систематичним викладом розмежування моралі й соціальної конвенції.
Як виникла теорія соціальних доменів
Ранні теорії морального розвитку часто описували зміни як рух уздовж загальної послідовності способів міркування. У Кольберга центральним питанням була структура морального обґрунтування та її стадійна перебудова. Тюріель звернув увагу на інше: навіть у межах одного віку люди розмірковують про різні соціальні питання по-різному, і ці відмінності мають системний характер.
У роботі Social regulations and domains of social concepts Тюріель уже формулював ідею, що соціально-когнітивний розвиток відбувається в різних доменах. У книжці 1983 року ця програма отримала повну теоретичну форму: моральні правила й соціальні конвенції розрізняються за тим, що робить їх обов’язковими, як люди обґрунтовують їхню дію та чи вважають їх залежними від влади, формальної норми або локальної практики.
Згодом дослідницька традиція розвивалася у працях Judith Smetana, Larry Nucci, Melanie Killen, Charles Helwig, Cecilia Wainryb, Audun Dahl та інших авторів. Тому сучасна теорія соціальних доменів — ширша дослідницька програма, а не корпус одного автора. Водночас Тюріель залишається її центральною історичною фігурою.
Що означає «домен» у теорії Тюріеля
Домен — це організована сфера соціального знання, у якій певні види подій, правил, виправдань і очікувань пов’язані між собою. Теорія виходить із того, що дитина не отримує всі соціальні правила як єдиний пакет. Вона взаємодіє з різними типами подій: бачить шкоду й реакції потерпілих, стикається з правилами класу, сімейними звичаями, вимогами координації, межами приватності та власного вибору. З цих різних взаємодій формуються різні системи суджень.
Класичний опис розрізняє моральний, соціально-конвенційний і особистий домени. У сучасній літературі також аналізують розсудливі, психологічні та багатодоменні питання. Огляд Smetana підкреслює, що реальні ситуації часто вимагають координації кількох доменів, тому класифікація не перетворює суспільне життя на три ізольовані шухляди.
Моральний домен
У соціально-доменній традиції моральний домен стосується передусім добробуту інших людей, справедливості та прав. Типовими прикладами є незаслужене завдання шкоди, крадіжка, несправедливий розподіл або порушення прав. Важливо, що моральне судження тут визначається не самим фактом існування правила, а міркуваннями про наслідки для людей, справедливість і належне ставлення до інших.
Це робоче психологічне визначення домену. Воно описує те, як дослідницька програма операціоналізує моральні питання, а не встановлює повну філософську теорію моралі. Сучасні огляди моральної психології використовують і ширші моделі морального змісту. Наприклад, Gray і Pratt у 2025 році аналізують, як культурний контекст і сприйняття шкоди формують різні моральні оцінки.
Соціально-конвенційний домен
Соціальні конвенції — це правила, звичаї та регулярності, що допомагають координувати взаємодію всередині груп, інституцій і соціальних систем. Форми звертання, дрескод, черговість певних процедур, правила гри або шкільні ритуали можуть бути конвенційними, якщо їхня нормативна сила головно походить із узгодженої практики та соціального порядку.
Конвенція не означає «дрібниця» або «правило, яке можна ігнорувати». Деякі конвенції критично важливі для передбачуваності й координації. Водночас їх можна змінити рішенням відповідної спільноти без того, щоб сама зміна неодмінно створювала шкоду чи несправедливість. Це відрізняє конвенційність від моральності в операціональному сенсі теорії.
Особиста сфера
Особиста сфера охоплює питання, які людина сприймає як належні до її законної автономії та приватного вибору, якщо вони не створюють достатньо сильних моральних, безпекових або координаційних наслідків для інших. У дитинстві та підлітковому віці дослідники часто аналізують вибір друзів, одягу, дозвілля, музики або способів самовираження. Межі особистої юрисдикції стають предметом переговорів між дитиною, батьками, школою та ширшими соціальними очікуваннями.
Саме тут особливо видно, чому соціальний домен не можна визначити лише за темою. Те саме питання може отримувати різний статус залежно від наслідків і контексту. Одяг може бути особистою справою, елементом інституційної конвенції або частиною безпекової вимоги; конкретне судження залежить від того, що люди вважають релевантним у ситуації.
Як психологи відрізняють моральні правила від соціальних конвенцій
Дослідники не покладаються на одне запитання «це морально чи ні?». Класичний підхід використовує набір критеріїв. Учасника можуть запитати, чи було б порушення неправильним, якби вчитель або директор дозволив його; чи діяло б правило в іншій школі або країні; чи можна змінити правило рішенням групи; чому саме дія неправильна; наскільки вона припустима. Ці судження дають змогу дослідити, на чому людина фактично ґрунтує нормативну оцінку.
Для прототипових моральних порушень очікується більша незалежність від влади: удар іншої дитини не стає прийнятним лише через дозвіл учителя. Моральні правила частіше узагальнюються на інші контексти та сприймаються як менш змінні. Для конвенційних правил типовіша залежність від конкретної системи: якщо школа офіційно змінила колір форми або порядок ритуалу, порушення старої норми може втратити нормативний статус.
Найсильніший сучасний кількісний тест цієї частини теорії — метааналіз Yoo і Smetana 2022 року. Основний аналіз охопив 95 ефектів із 18 досліджень і 2707 дітей, а розширений — 248 ефектів із 46 досліджень та 4469 дітей. Сукупна відмінність між моральними й конвенційними судженнями була статистично значущою та помірною. Особливо виразними були саме критерії незалежності від авторитету, узагальнюваності та незмінності правила.
Суворість оцінки й бажання покарати теж у середньому були вищими щодо моральних порушень, але автори метааналізу наголошують: ці показники не є визначальними критеріями домену. Тобто висновок «сильніше покарання = більш моральне правило» спотворює теорію. Суворість може супроводжувати моральну оцінку, але не визначає її природу.
Моральні правила, соціальні конвенції та соціальні норми
Термін «соціальна норма» ширший за «соціальну конвенцію» у теорії Тюріеля. Соціальні норми можуть описувати очікувану, типову або схвалювану поведінку в групі. Частина норм має конвенційний характер, частина виражає моральні вимоги, а частина поєднує різні підстави. Тому твердження «це соціальна норма» ще не відповідає на запитання, як люди обґрунтовують її нормативну силу.
Так само формальна наявність правила не визначає домен. Заборона завдавати шкоди може бути записана в шкільному статуті, але дитина водночас розуміє її через добробут і права іншого. Навпаки, детальний інституційний порядок може бути жорстко закріплений і санкціонований, але залишатися конвенційним, якщо його можна замінити іншим функціонально придатним порядком.
Що теорія змінила у психології морального розвитку
Перша важлива зміна — відмова від уявлення, що молодші діти спочатку ставляться до всіх правил однаково, а потім поступово переходять до справжнього морального розуміння. Соціально-доменні дослідження показали, що відмінності між прототиповими моральними й конвенційними порушеннями виявляються вже в ранньому дитинстві. Це не означає зрілої моралі дорослого: дитячі судження розвиваються, деталізуються і координуються з іншими міркуваннями. Але сама диференціація з’являється раніше, ніж передбачає проста модель руху від зовнішньої слухняності до автономної моралі.
Друга зміна — увага до змісту соціального досвіду. Дитина отримує різну інформацію з різних подій. Коли вона бачить, що дія спричиняє біль або позбавляє когось ресурсу, це один тип досвіду. Коли дорослий каже, як належить сидіти на церемонії, — інший. Через повторювані взаємодії, пояснення, реакції потерпілих і соціальні санкції формуються різні способи розуміння правил.
Третя зміна — розвиток розглядається як координація, а не тільки як перехід до «вищої» стадії. У реальному житті питання часто містить моральні, конвенційні, особисті та прагматичні компоненти одночасно. Людина має визначити, які з них релевантні, як вони конфліктують і яку вагу отримують у конкретній ситуації. Цю логіку Тюріель і Dahl систематизують у розділі The Development of Domains of Moral and Conventional Norms, Coordination in Decision-Making, and the Implications of Social Opposition.
Чим підхід Тюріеля відрізняється від теорії Кольберга
Кольберг аналізував моральний розвиток як зміну структур міркування, організованих у послідовні стадії. Тюріель змістив питання: перед оцінкою «рівня» міркування треба зрозуміти, про який тип соціального питання людина міркує. Дитина може одночасно мати складні моральні судження про шкоду й справедливість, орієнтуватися на конвенції в інституційних ситуаціях і захищати особистий вибір у питаннях автономії.
Ці підходи пов’язані історично й концептуально, але не зводяться один до одного. Сучасна сторінка ХАБу про Лоуренса Кольберга окремо розглядає шість стадій, дилему Гайнца, метод інтерв’ю та сучасні обмеження стадійної моделі. Для Тюріеля ключовою одиницею аналізу є диференціація доменів і їх координація.
Зв’язок із Піаже: конструктивізм без єдиної моральної траєкторії
Від Жана Піаже теорія соціальних доменів успадкувала конструктивістську ідею: дитина активно будує знання у взаємодії зі світом, а не просто копіює готові правила дорослих. Тюріель розвиває цю логіку в напрямі множинності соціальних систем знання. Різні типи взаємодій дають підстави для різних понять, і розвиток відбувається всередині доменів та в способах їх координації.
У статті 2008 року Thought about actions in social domains Тюріель досліджував не лише гіпотетичні задачі, а й реальні шкільні події. У спостереженнях і подальших інтерв’ю реакції та обґрунтування дітей відрізнялися залежно від того, чи подія була моральною, конвенційною або змішаною. Це важливий аргумент проти уявлення, що доменні відмінності є лише артефактом абстрактних запитань дослідника.
Культура в теорії Тюріеля
У пізніших роботах Тюріель застосував доменний підхід до питання культури. Його теза полягає в тому, що культура не є однорідною системою, яку всі члени суспільства однаково засвоюють. Люди займають різні позиції в соціальних ієрархіях, можуть по-різному оцінювати практики й вступати в конфлікт із нормами власної групи, якщо сприймають їх як несправедливі.
Книжка The Culture of Morality розгортає цю позицію через аналіз справедливості, ієрархії, підпорядкування, особистих прав і соціального опору. Важливе насліддя для кроскультурної психології просте: спостережувана культурна практика не доводить, що всі люди в цій культурі морально її схвалюють. Потрібно досліджувати позиції різних груп, конфлікти, обґрунтування та способи опору.
Цей підхід добре узгоджується із сучасною вимогою не перетворювати культурні відмінності на психологічні типології людей. Огляд Gray і Pratt 2025 року також показує, що моральні судження варіюють між культурними й політичними контекстами, а спільні когнітивні елементи поєднуються з контекстуальним конструюванням значення.
Моральний опір і незгода з авторитетом
Одна з найцікавіших рис програми Тюріеля — увага до того, що моральний розвиток може проявлятися через незгоду з усталеним порядком. Якщо людина вважає практику несправедливою або такою, що порушує права, вона може оцінювати її негативно навіть тоді, коли практика підтримується традицією чи авторитетом. Таким чином, соціальна адаптація й моральне судження не є тотожними процесами.
У цьому контексті важливо не перетворювати термін «моральний опір» на ярлик для будь-якої незгоди. Психологічно релевантне питання — які саме міркування людина наводить, які права, шкоду або вимоги справедливості вона бачить, як оцінює легітимність влади та як координує моральні й соціальні цілі.
Моральне судження не дорівнює моральній поведінці
Теорія соціальних доменів передусім описує структуру соціальних суджень і знання. З того, що людина визнає певну дію несправедливою, не випливає, що вона завжди діятиме відповідно до цього судження. Поведінка залежить від мотивації, емоцій, ризику, групового тиску, ресурсів, звичок, можливостей діяти та інших чинників.
Тут важливо розрізняти моральне судження, судження про норму, приписування відповідальності, судження про провину, моральне рішення, моральне міркування, моральну інтуїцію, моральну мотивацію і фактичну поведінку. Вони можуть бути пов’язані, але не є взаємозамінними. Сучасний огляд Lockwood, van den Bos і Dreher показує, що моральне навчання й прийняття рішень змінюються протягом життя разом із механізмами соціального пізнання та навчання.
Моральні дилеми і координація доменів
Реальні соціальні ситуації рідко мають вигляд чистого лабораторного прикладу. Один і той самий вибір може одночасно стосуватися справедливості, інституційної ролі, особистої автономії, безпеки та наслідків для інших. Теорія соціальних доменів описує такі випадки через координацію міркувань, а не через механічне застосування одного правила.
Це зближує доменний підхід із ширшими дослідженнями моральних дилем: важливо встановити, що саме людина оцінює і які міркування конфліктують. Водночас одна відповідь у дилемі не визначає «моральний тип» людини, так само як одна класифікація правила не є діагностикою особистості.
Що підтверджено найкраще
Найсильніше емпірично підтримана частина соціально-доменної програми — систематичне розрізнення прототипових моральних і конвенційних порушень у дитинстві. Метааналіз 2022 року об’єднав десятиліття досліджень і виявив помірний сукупний ефект. Діти частіше вважали моральні правила незалежними від наказу авторитету, більш узагальнюваними на інші контексти й менш змінними, ніж конвенційні правила.
Дані також показують розвиток усередині цієї диференціації: з віком відмінності за критеріальними судженнями ставали виразнішими. Водночас результати варіювали залежно від типу морального та конвенційного правила. Це важлива межа узагальнення: поняття домену пояснює закономірності на рівні групових даних, але конкретне питання може бути неоднозначним або багатодоменним.
Додаткове експериментальне підтвердження дають дослідження, у яких оцінюються реальні або наближені до реальних соціальні події. Turiel 2008 показав відповідність між реакціями на спостережувані шкільні події та судженнями про порівнювані гіпотетичні ситуації. Це підтримує ідею, що доменні розрізнення пов’язані з повсякденною соціальною взаємодією.
Наукові обмеження і критика
Теорія соціальних доменів є впливовою і має значну емпіричну базу, проте її поняття та методи залишаються предметом дискусій. Один із систематичних критичних оглядів — Lourenço 2014 — визнає сильні сторони доменного підходу, але ставить питання щодо концептуальних припущень, методології та того, наскільки теорія може замінити ширші структурні моделі морального розвитку.
Перше обмеження — залежність від операціоналізації. Якщо дослідник заздалегідь обирає очевидний приклад шкоди як «моральний» і очевидний етикет як «конвенційний», сильна відмінність між умовами частково відображає сам добір стимулів. Саме тому сучасні дослідження аналізують складніші випадки, змішані питання, обґрунтування та варіацію всередині доменів.
Друге обмеження — межі доменів у реальному житті не завжди чіткі. Питання одягу, сімейних обов’язків, шкільної дисципліни, безпеки, нерівності або приватності можуть одночасно містити конвенційні, моральні, особисті й розсудливі компоненти. У таких випадках теорія працює найкраще як модель координації міркувань, а не як автоматичний класифікатор.
Третє обмеження — соціально-доменне визначення моралі концентрується на добробуті, справедливості й правах. У сучасній моральній психології існують ширші теоретичні підходи, які аналізують чистоту, лояльність, авторитет, обов’язок, гідність, стосунки та інші моральні змісти. Розбіжність між моделями частково є емпіричною, а частково — питанням того, що саме дослідники включають до поняття моралі.
Четверте обмеження стосується узагальнення. Метааналіз Yoo і Smetana дає сильні дані саме для раннього та середнього дитинства; його результати не слід механічно переносити на всі вікові групи, культури й типи моральних конфліктів. Сучасні огляди розвитку моралі протягом життя показують значно складнішу картину навчання, соціального пізнання й прийняття рішень.
Типові помилки у трактуванні Тюріеля
Перша помилка — думати, що моральний домен у психологічному дослідженні автоматично встановлює об’єктивну моральну істину. Експеримент показує, як люди класифікують і обґрунтовують правило; він сам по собі не вирішує нормативну суперечку про те, яка моральна позиція правильна.
Друга помилка — прирівнювати соціальну конвенцію до безглуздої умовності. Конвенції можуть бути функціонально важливими, підтримувати координацію і створювати сильні соціальні очікування. Їхня відмінність полягає в джерелі нормативної сили та змінюваності, а не в «незначущості».
Третя помилка — вважати, що все серйозне є моральним. Суворість санкції, емоційна інтенсивність або формальна заборона не є достатнім критерієм. У доменному підході важливо, чи пов’язане обґрунтування з добробутом, справедливістю й правами та чи залежить правило від влади й локальної домовленості.
Четверта помилка — перетворювати домени на типи людей. Теорія описує структури соціального знання й способи судження про питання. Вона не поділяє людей на «моральних», «конвенційних» або «особистісних» і не створює шкалу моральної цінності людини.
П’ята помилка — вважати, що моральне міркування гарантує моральну поведінку. Знання правила, оцінка порушення, почуття провини, мотивація допомогти та реальна дія є різними психологічними процесами. Їх потрібно вимірювати окремо.
Що теорія дає освіті та вихованню
У практиці освіти доменний підхід допомагає точніше формулювати причину правила. Якщо дитина завдає шкоди іншій, пояснення лише «бо вчитель заборонив» може змістити увагу на авторитет. Пояснення наслідків для іншої людини, справедливості й прав краще відповідає моральному змісту ситуації. Для конвенційного правила, навпаки, корисно пояснити його функцію в координації: навіщо групі спільний порядок і що відбувається, коли кожен використовує власний.
Це не означає, що дорослий повинен завжди погоджуватися з дитячою класифікацією питання. У сім’ї та школі межі особистої автономії, безпеки, відповідальності й інституційних вимог часто обговорюються. Доменно чутливий підхід дає мову для аналізу конфлікту: яка саме підстава правила, чия шкода або право зачіпається, чи потрібна однакова процедура для координації, чи належить вибір до особистої сфери.
Чому праці Тюріеля залишаються актуальними
Теорія соціальних доменів залишається важливою тому, що вона ставить точне емпіричне запитання: люди підкоряються правилу тому, що це правило, чи тому, що бачать незалежні підстави — шкоду, справедливість, права, координацію або особисту автономію? Це питання актуальне для розвитку дітей, освіти, сімейних конфліктів, організацій, культурних практик і досліджень легітимності влади.
Сучасний статус підходу найточніше описати так: це впливова й емпірично продуктивна теоретична програма з переконливими даними щодо морально-конвенційного розрізнення, особливо в дитячому розвитку, та з відкритими дискусіями щодо меж доменів, кроскультурної узагальнюваності, змішаних питань і повноти самого визначення моралі. Вона не є остаточною універсальною теорією морального розвитку, але залишається одним із ключових способів досліджувати, як люди організують соціальне знання.
У 2026 році UC Berkeley продовжує вказувати Тюріеля як Distinguished Professor, а його актуальні дослідницькі напрями охоплюють розвиток суджень про соціальну рівність і нерівність, моральний опір несправедливим практикам та судження про цінність життя. Це показує безперервність його програми: від базового розрізнення правил до складних питань справедливості, влади й соціального конфлікту.
Ключові праці Елліота Тюріеля
1978 — Social regulations and domains of social concepts. Ранній системний виклад ідеї окремих доменів соціального пізнання.
1983 — The Development of Social Knowledge: Morality and Convention. Головна монографія, у якій розгорнуто теорію розвитку моральних і конвенційних суджень.
2002 — The Culture of Morality: Social Development, Context, and Conflict. Розвиток теорії в напрямі культури, ієрархії, справедливості, особистих прав і соціального опору.
2008 — Thought about actions in social domains: Morality, social conventions, and social interactions. Емпіричний аналіз зв’язку між реальними соціальними подіями, взаємодіями та судженнями дітей.
2015 — Moral Development. Узагальнення структурно-розвиткового і реляційного підходу до моралі, конвенцій та особистої сфери.
2019 — The Development of Domains of Moral and Conventional Norms, Coordination in Decision-Making, and the Implications of Social Opposition, спільно з Audun Dahl. Акцент на координації доменів і соціальному опорі.
2020 — The Development of Moral and Social Judgments: Social Contexts and Processes of Coordination, спільно з K. Amy Banas. Сучасне узагальнення доменів, соціального контексту й координації суджень.
FAQ
Хто такий Елліот Тюріель?
Елліот Тюріель — американський психолог розвитку й професор UC Berkeley, відомий як центральний автор теорії соціальних доменів. Його дослідження присвячені моральному й соціальному розвитку, розумінню правил, справедливості, прав, особистої автономії, культури та соціального опору.
Що таке теорія соціальних доменів?
Це підхід до соціального й морального розвитку, за яким люди формують різні системи суджень про моральні питання, соціальні конвенції та особисту юрисдикцію. Домени розвиваються у взаємодії з різними типами соціального досвіду й координуються в складних ситуаціях.
Чим моральне правило відрізняється від соціальної конвенції?
У класичному доменному підході моральне правило обґрунтовується добробутом, справедливістю або правами й частіше сприймається як незалежне від простого дозволу авторитету. Соціальна конвенція виконує функцію координації в конкретній системі й за відповідних умов може бути змінена самою спільнотою.
Чи означає це, що конвенції неважливі?
Конвенції можуть бути дуже важливими для роботи груп, організацій і суспільних інституцій. Теорія розрізняє джерело та структуру нормативності, а не ранжує правила за цінністю.
З якого віку діти розрізняють моральні й конвенційні правила?
Дослідження знаходять таке розрізнення вже в ранньому дитинстві, а метааналіз 2022 року підтвердив його в ранньому та середньому дитинстві. Водночас точність, складність обґрунтувань і координація різних міркувань продовжують розвиватися.
Чи є теорія Тюріеля альтернативою Кольбергу?
Вона історично виросла з тієї самої традиції морального розвитку, але ставить інше центральне питання. Замість єдиної стадійної послідовності доменний підхід досліджує одночасне формування різних систем соціального знання та їх координацію.
Чи є моральні домени універсальними?
Дані свідчать про повторювані відмінності між прототиповими моральними й конвенційними питаннями в різних дослідженнях, але культурний контекст, зміст правил і соціальні позиції впливають на конкретні судження. Універсальність у сильному сенсі залишається предметом теоретичної й емпіричної дискусії.
Чи можна за відповіддю людини визначити, наскільки вона моральна?
Ні. Соціально-доменні завдання вимірюють характеристики суджень про конкретні правила й ситуації. Вони не є тестом «моральності особистості» і не дають підстав ранжувати людей як більш чи менш моральних.
Чи завжди моральне судження передбачає моральну поведінку?
Ні. Судження, мотивація, емоції, рішення й поведінка пов’язані, але це різні психологічні процеси. Людина може визнавати правило морально обґрунтованим і водночас порушувати його під впливом інших мотивів або обставин.
Пов’язані статті
Джерела
Gray, K., & Pratt, S. (2025). Morality in Our Mind and Across Cultures and Politics. Annual Review of Psychology, 76, 663–691. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-020924-124236
Lockwood, P. L., van den Bos, W., & Dreher, J.-C. (2025). Moral Learning and Decision-Making Across the Lifespan. Annual Review of Psychology, 76, 475–500. https://doi.org/10.1146/annurev-psych-021324-060611
Lourenço, O. (2014). Domain theory: A critical review. New Ideas in Psychology, 32, 1–17. https://doi.org/10.1016/j.newideapsych.2013.08.001
Smetana, J. G. (2013). Moral Development: The Social Domain Theory View. In The Oxford Handbook of Developmental Psychology, Vol. 1. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oxfordhb/9780199958450.013.0029
Turiel, E. (1978). Social regulations and domains of social concepts. New Directions for Child and Adolescent Development, 1978(1), 45–74. https://doi.org/10.1002/cd.23219780105
Turiel, E. (1983). The Development of Social Knowledge: Morality and Convention. Cambridge University Press.
Turiel, E. (2002). The Culture of Morality: Social Development, Context, and Conflict. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511613500
Turiel, E. (2008). Thought about actions in social domains: Morality, social conventions, and social interactions. Cognitive Development, 23(1), 136–154. https://doi.org/10.1016/j.cogdev.2007.04.001
Turiel, E. (2015). Moral Development. In Handbook of Child Psychology and Developmental Science. Wiley. https://doi.org/10.1002/9781118963418.childpsy113
Turiel, E. (n.d.). My Life in Rhodes During World War II. Institute for Jewish Ideas and Ideals.
Turiel, E., & Banas, K. A. (2020). The Development of Moral and Social Judgments: Social Contexts and Processes of Coordination. Eurasian Journal of Educational Research, 85. https://doi.org/10.14689/ejer.2020.85.2
Turiel, E., & Dahl, A. (2019). The Development of Domains of Moral and Conventional Norms, Coordination in Decision-Making, and the Implications of Social Opposition. In The Normative Animal? Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oso/9780190846466.003.0010
University of California, Berkeley, School of Education. (2026). Elliot Turiel. Faculty profile.
Yoo, H. N., & Smetana, J. G. (2022). Distinctions between moral and conventional judgments from early to middle childhood: A meta-analysis of social domain theory research. Developmental Psychology, 58(5), 874–889. https://doi.org/10.1037/dev0001330