Драйв у психології: що це, теорія редукції драйву та сучасний погляд
Оновлено: 16 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 19 вересня 2023 · Редакційна політика
Драйв у психології — це історичне поняття для стану спонукання або напруження, який підштовхує організм до дії. У класичних теоріях ХХ століття драйв найчастіше пов’язували з потребою: дефіцит води, їжі чи іншого важливого ресурсу порушує внутрішню рівновагу, виникає мотиваційний стан, а поведінка спрямовується на його зменшення.
Сьогодні слово «драйв» не є універсальною науковою назвою будь-якої мотивації. Воно має кілька різних значень: історичний motivational drive у теоріях навчання і мотивації, фройдівський Trieb, драйвова модель соціальної фасилітації Роберта Зайонца та побутове «драйв» у значенні енергії, азарту чи емоційного підйому. Ця стаття розводить ці значення й показує, що від класичної ідеї драйву збереглося в сучасній науці.
Коротко: що таке драйв у психології
У вузькому історико-психологічному значенні drive — це мотиваційний стан, який виникає через певну потребу або відхилення внутрішнього стану організму від бажаного рівня і підвищує готовність до поведінки, здатної це відхилення зменшити. Найвідомішу систематичну версію такого пояснення розробив американський психолог Кларк Леонард Халл.
Потреба або дефіцит створює стан внутрішнього небалансу.
Цей стан описується як драйв — спонукання до активності.
Поведінка, що зменшує дефіцит, знижує драйв.
У класичній теорії Халла зниження драйву могло виконувати функцію підкріплення й зміцнювати відповідну поведінку.
Це лише одна історична модель. Сучасна мотивація охоплює значно ширший набір процесів: цілі, очікування, цінність результату, винагороди, витрати зусиль, навчення, емоції, соціальний контекст і саморегуляцію.
Як працює класична логіка драйву
Найпростіший приклад — спрага. Коли водний баланс організму відхиляється від оптимального, змінюються фізіологічні сигнали, зростає мотивація шукати й споживати воду. Після пиття стан потреби змінюється, а поведінка припиняється або слабшає. У класичній мові драйву це можна подати як ланцюг:
Порушення внутрішньої рівноваги або потреба.
Виникнення драйву.
Пошук дії чи об’єкта, здатного зменшити потребу.
Виконання поведінки.
Зниження драйву та зміна ймовірності повторення поведінки.
Поняття гомеостазу тут ключове: організм підтримує внутрішні параметри в життєздатних межах. Водночас реальна біологічна регуляція складніша за просту схему «дефіцит виник — поведінка почалася». Організми діють і наперед: наприклад, можуть пити до того, як внутрішній дефіцит досягне небезпечного рівня. Саме здатність до прогнозування стала однією з причин, чому сучасні моделі регуляції відійшли від простого негативного зворотного зв’язку.
Теорія редукції драйву Кларка Халла
Кларк Халл зробив drive центральним елементом своєї формалізованої теорії поведінки. У книжці Principles of Behavior 1943 року він намагався описати навчення і мотивацію системою кількісних змінних та законів. Драйв у цій системі був не поетичною «внутрішньою силою», а теоретичною змінною, яка впливала на ймовірність реакції.
У спрощеному вигляді теорія редукції драйву стверджувала: мотивована поведінка виникає через драйви, пов’язані з порушенням гомеостазу, а реакції, що ведуть до зниження драйву, підкріплюються. Саме так цю історичну модель узагальнює APA Dictionary of Psychology.
Первинні та набуті драйви
У класичній традиції розрізняли первинні драйви, безпосередньо пов’язані з біологічними потребами, та набуті або умовні драйви, що формуються внаслідок навчення. Голод і спрага були типовими прикладами первинних драйвів. Сигнали, які багаторазово поєднувалися з первинними потребами або їх задоволенням, могли набувати мотиваційного значення через навчення.
Такий поділ був важливим для поведінкової психології, бо дозволяв пояснювати, як від базових біологічних умов можуть розвиватися складніші форми поведінки. Проблема почалася там, де цією схемою намагалися пояснити майже всю людську мотивацію.
Чому редукція драйву не пояснює всю мотивацію
Ідея Халла була впливовою, але універсальна версія drive-reduction theory виявилася занадто вузькою. Поведінка не завжди спрямована на усунення неприємного дефіциту. Люди й тварини досліджують нове, граються, шукають інформацію, витрачають зусилля заради цікавості, майстерності або привабливого результату — іноді без очевидної попередньої біологічної нестачі.
Огляд Кента Берриджа про історію мотиваційних понять показує, що у ХХ столітті drive і drive reduction поступово поступилися місцем ширшим уявленням про incentive motivation, винагороду, «wanting» і «liking», алостаз та інші механізми. Огляд 2004 року і пізніша історико-нейронаукова реконструкція 2018 року добре показують цей зсув.
Привабливий стимул може мотивувати поведінку навіть без вираженого попереднього дефіциту.
Поведінка може випереджати фізіологічну потребу, а не лише реагувати на вже наявний дисбаланс.
Кілька потреб, цілей і винагород можуть конкурувати одночасно.
Навчення залежить не тільки від зниження драйву, а й від очікувань, прогнозування результатів та властивостей самих винагород.
Людські цілі часто мають соціальний, когнітивний і ціннісний зміст, який не зводиться до біологічного дефіциту.
Що залишилося від поняття драйву в сучасній науці
Відмова від універсальної drive-reduction theory не означає, що зв’язок мотивації з внутрішнім станом організму зник із науки. Навпаки, сучасна нейронаука детально досліджує інтероцепцію, гомеостатичний і алостатичний контроль, голод, спрагу, терморегуляцію та те, як мозок поєднує внутрішні сигнали з навченням і вибором поведінки.
У сучасних обчислювальних моделях термін drive іноді знову використовується технічно. У homeostatic reinforcement learning «функція драйву» може описувати, наскільки внутрішній стан відхиляється від бажаного діапазону, а зменшення цього відхилення пов’язується з цінністю результату. Огляд нейрообчислювальних теорій гомеостатичного контролю 2019 року та сучасний огляд NCBI показують, як класична проблема гомеостазу перейшла в моделі прогнозування, підкріплення та адаптивного контролю.
Це важливе розрізнення: сучасні моделі можуть використовувати поняття drive, але вони не повертають всю систему Халла як готове пояснення людської мотивації. Історична теорія стала одним із предків сучасних досліджень регуляції, а не їх остаточною формою.
Драйв, мотивація, потреба і збудження — не одне й те саме
Драйв і мотивація
Мотивація — ширше поняття. Вона описує процеси, які визначають напрямок, інтенсивність і стійкість поведінки. Драйв — один історичний спосіб пояснювати активаційний компонент мотивації через потреби та внутрішнє напруження. Тому вислів «мотивація — це драйв» звужує сучасну психологію до однієї старої моделі.
Для сучасних теорій корисніше дивитися на кілька механізмів одночасно. Наприклад, теорія самодетермінації розрізняє якість причин дії й роль автономії, компетентності та пов’язаності, а внутрішня мотивація описує діяльність заради інтересу або задоволення від самого процесу. Це інші теоретичні координати, ніж класична редукція драйву.
Драйв і потреба
Потреба описує те, чого організму або людині бракує чи що необхідне для функціонування. Драйв у класичній схемі — це мотиваційний стан, який виникає у зв’язку з потребою і мобілізує поведінку. Отже, потреба була джерелом або умовою драйву, а не його синонімом.
Драйв і фізіологічне збудження
Збудження — загальний рівень активації нервової системи або організму. Воно може змінюватися через багато причин: фізичне навантаження, загрозу, новизну, кофеїн, соціальну ситуацію. Сам по собі підвищений пульс чи пітливість не доводять наявність якогось конкретного «драйву». Саме тому старий текст цієї сторінки помилково перетворював неспецифічні фізіологічні реакції на ознаки психологічного драйву.
Три інші значення слова «драйв», які треба розрізняти
1. Фройдівський Trieb
У психоаналізі німецьке Trieb часто перекладають англійською як drive. Це окрема метапсихологічна конструкція Зиґмунда Фройда — внутрішня спонукальна сила на межі тілесного і психічного. Її не слід автоматично ототожнювати з гомеостатичним drive Халла. Для цього значення на Українському психологічному ХАБі є окрема канонічна стаття «Потяг у психоаналізі».
2. Драйвова модель соціальної фасилітації Зайонца
У 1965 році Роберт Зайонц запропонував модель соціальної фасилітації, за якою присутність інших підвищує загальне збудження і тим самим збільшує ймовірність домінантної відповіді. Це пояснювало, чому присутність інших часто допомагає у простих або добре засвоєних діях і заважає у складних або нових. Тут drive — частина конкретної соціально-психологічної моделі, а не загальна теорія потреб. Докладніше це розібрано в статті «Соціальна фасилітація».
Первинна праця Зайонца Social Facilitation важлива саме як історична модель. Сучасні пояснення соціальної фасилітації включають також увагу, оцінювання, відволікання та інші механізми.
3. Побутовий «драйв»
У повсякденній українській мові «драйв» часто означає емоційний підйом, азарт, відчуття енергії, захоплення або сильну залученість. Таке вживання нормальне як розмовне, але воно не дає точного психологічного механізму. Фраза «мені бракує драйву» може означати нудьгу, втому, втрату інтересу, відсутність ясної мети, слабке очікування успіху або просто бажання більшої новизни.
Чи можна «підвищити драйв»
Якщо йдеться про побутове відчуття енергії та бажання діяти, корисніше не шукати одну кнопку «драйву», а уточнити, чого саме бракує. Мета може не мати цінності; завдання може бути занадто складним; винагорода — надто далекою; ресурс — вичерпаним; середовище — перенасиченим відволіканнями. Для цих ситуацій потрібні різні рішення.
Канонічна стаття «Мотивація» розбирає це практично: як відрізнити цінність мети, очікування успіху, ціну зусиль, саморегуляцію, звички та фізичний ресурс. Якщо ж стійка втрата інтересу й активності поширилася на багато сфер життя та помітно заважає функціонуванню, це вже не варто пояснювати одним словом «драйв».
Що варто запам’ятати
Драйв у класичній психології — мотиваційний стан, пов’язаний із потребою та спонуканням до дії.
Найвідомішу теорію редукції драйву розробив Кларк Халл у межах необіхевіористичної теорії навчання.
Редукція драйву історично важлива, але не пояснює всю людську й тваринну мотивацію.
Сучасні моделі гомеостатичного контролю зберігають частину проблематики drive, поєднуючи її з прогнозуванням, навченням і нейрообчислювальними механізмами.
Фройдівський Trieb, драйвова модель Зайонца та побутове «драйв = запал» — різні поняття.
Для широкого питання «чому я дію або не дію?» точнішою центральною категорією є мотивація.
Пов’язані статті
Джерела
Hull CL. Principles of Behavior: An Introduction to Behavior Theory. 1943
Berridge KC. Motivation concepts in behavioral neuroscience. 2004
Berridge KC. Evolving Concepts of Emotion and Motivation. 2018
Stephan KE et al. Neurocomputational theories of homeostatic control. 2019
Computational Modelling and Autonomic Control. NCBI Bookshelf, 2024
Пов’язані матеріали Українського психологічного ХАБу
Часті запитання
Що таке драйв простими словами?
У класичній психології драйв — це стан спонукання, який активує поведінку. У теоріях Халла він виникав у зв’язку з потребою або порушенням гомеостазу й слабшав, коли потреба задовольнялася.
Драйв — це те саме, що мотивація?
Ні. Мотивація — ширше поняття для процесів, які спрямовують, активують і підтримують поведінку. Драйв — один історичний спосіб пояснювати частину мотивації через потреби та внутрішній стан.
Хто створив теорію драйву?
Найвідомішу систематичну теорію редукції драйву розробив Кларк Леонард Халл у 1940-х роках. Поняття drive існувало й в інших традиціях, тому приписувати саме слово одному авторові некоректно.
Чи використовує сучасна психологія поняття драйву?
Так, але вибірково. Класична універсальна drive-reduction theory має переважно історичне значення, тоді як поняття внутрішнього мотиваційного стану та функції drive використовуються в окремих сучасних моделях гомеостатичного й нейрообчислювального контролю.
Чим драйв Халла відрізняється від потягу Фройда?
У Халла drive був змінною в поведінковій теорії мотивації та навчання, тісно пов’язаною з потребою і редукцією драйву. Фройдівський Trieb — метапсихологічне поняття про внутрішню спонукальну силу на межі тілесного й психічного. Це різні теоретичні системи.
Що означає «немає драйву» в повсякденній мові?
Зазвичай це означає, що людині бракує енергії, інтересу, азарту або бажання діяти. Для психологічного аналізу краще уточнити причину: цінність мети, очікування успіху, втому, нудьгу, страх, перевантаження чи інший механізм.
Якщо питання про «драйв» для вас насправді є питанням про тривалу втрату інтересу, виснаження, внутрішній конфлікт або труднощі з дією, можна обговорити це з фахівцем. На сторінці психологів Українського психологічного ХАБу можна обрати спеціаліста за запитом і форматом роботи.