Довіра до новин і медіаджерел: як вона формується
Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 жовтня 2026 · Редакційна політика
Довіра до новин і медіаджерел формується тоді, коли людина очікує від конкретного джерела сумлінного добору фактів, перевірки повідомлень, точності опису подій і відповідального пояснення їхнього значення. Таке очікування виникає з попереднього досвіду, репутації редакції, якості журналістської роботи, соціального оточення та умов, у яких людина зустрічає новини. Воно змінюється після помилок, виправлень, суспільних криз і взаємодії з цифровими платформами.
Головна практична навичка — навчитися довіряти обґрунтовано. Надійне джерело заслуговує на довіру через відтворювані способи перевірки інформації; конкретна публікація потребує окремої оцінки. Навіть редакція з доброю репутацією може помилитися, а незнайоме джерело інколи публікує достовірний факт. Тому оцінювання новин поєднує знання про джерело, перевірку твердження та готовність оновити судження, коли з’являються нові дані.
Що таке довіра до новин і чому її складно виміряти
У психології та дослідженнях комунікації довіра до новин означає очікування, що журналісти або інформаційні організації діятимуть компетентно й відповідально за умов, коли аудиторія не здатна самостійно перевірити кожний факт. Довіра завжди містить елемент невизначеності: читач делегує частину пізнавальної роботи джерелу, яке відбирає події, встановлює факти й пояснює контекст. Це робить редакційну прозорість і підзвітність особливо важливими.
У класичній моделі Кьорінга та Маттеса довіра до новинних медіа має чотири взаємопов’язані складники: довіра до вибору тем, до добору фактів, до точності відображення подій і до журналістських оцінок. Можна високо оцінювати точність окремої редакції, але вважати, що вона систематично оминає значущі теми. Або погоджуватися з обраними темами, проте сумніватися в якості доказів. Одне загальне запитання «Чи довіряєте ви медіа?» не передає цих відмінностей.
Варто розрізняти довіру до журналістики як суспільного інституту, довіру до окремого видання, автора чи каналу, довіру до конкретного матеріалу та впевненість у певному твердженні. Це різні рівні судження. Дослідження відкритих відповідей про медіадовіру показує, що люди вкладають у слово «довіра» неоднакові очікування. Відповідно, показники різних опитувань не можна механічно ототожнювати.
Довіра, достовірність і популярність
Достовірність стосується відповідності повідомлення перевірюваним фактам. Довіра — оцінки надійності джерела та очікувань щодо його майбутньої роботи. Популярність вимірює охоплення й увагу. Велика аудиторія може бути наслідком зручного формату, розваг, швидкості, рекомендацій або суспільного інтересу; сама по собі вона не підтверджує фактичної точності. Часте користування джерелом також може поєднуватися з критичним ставленням до нього.
Репутація редакції і впевненість в окремій новині можуть розходитися. Коректне рішення залежить від предмета повідомлення: для прогнозу погоди, правової норми, повідомлення про загрозу та медичного твердження потрібні різні першоджерела й компетенції. Обґрунтована довіра має бути чутливою до цих відмінностей.
Як психологічно формується довіра до джерела
Компетентність, добросовісність і відповідальність
Джерело здається надійнішим, коли демонструє знання теми, відокремлює перевірені факти від припущень, посилається на першоджерела, повідомляє про невизначеність і виправляє помилки. Це ознаки, за якими аудиторія може оцінювати журналістську роботу. Компетентність у певній галузі не переноситься автоматично на всі інші: знаний політичний оглядач не стає через свою популярність експертом з інфекційних хвороб.
Класичне експериментальне дослідження Говланда і Вайса показало значення репутації комунікатора для сприймання повідомлення. Це історична основа психології довіри до джерел, але сучасні інформаційні середовища складніші: читач бачить перекази, вирвані з контексту цитати, дописи агрегаторів і рекомендації алгоритмів, тому авторство та первинне походження інформації можуть губитися.
Підзвітність перевіряється через практику: чи є назва редакції та контакти, чи зрозумілі редакційні принципи, чи відділено новини від реклами й авторських колонок, чи виправлено суттєву помилку так, щоб читач дізнався про зміну. Наявність цих ознак підвищує обґрунтованість довіри, хоча жодна окрема ознака не гарантує правдивості всіх публікацій.
Знайомість, повторення і звичка
Людина щодня отримує більше повідомлень, ніж може ретельно перевірити. Тому вона покладається на розумові скорочення: знайому назву, впізнаваний дизайн, відомий голос, звичний канал. Такі орієнтири економлять увагу і часто допомагають швидко знайти якісну інформацію. Водночас упізнаваність може виникати через тривалу рекламну кампанію, багаторазові репости або штучне повторення.
Повторення здатне підвищувати суб’єктивну знайомість твердження, але знайомість не доводить його правильності. Тому під час читання варто розділяти запитання «Де я це вже бачив?» і «На яких даних це ґрунтується?». Сама впевненість у власному враженні також потребує перевірки, особливо коли новина емоційна або з’являється в багатьох однотипних каналах.
Соціальні зв’язки, групові норми та ідентичність
Думка родичів, друзів, колег і людей, з якими читач себе ототожнює, допомагає вибирати джерела. Повідомлення, поширене знайомою людиною, інколи видається менш ризикованим, хоча той, хто поширює, може не бути його автором і не перевіряти доказів. У поляризованих темах оцінка новини також пов’язана з груповою належністю й попередніми переконаннями.
Це підтверджують дослідження сприймання упередженості медіа: прихильники протилежних позицій можуть вважати той самий матеріал несправедливим саме щодо своєї групи. Такий ефект описують як сприймання «ворожих медіа»; він не означає, що будь-яке звинувачення в упередженості є хибним. Для висновку потрібна окрема перевірка самого матеріалу, його фактів і способу представлення позицій. Огляд досліджень сприймання медіа в політиці розрізняє ці психологічні ефекти.
Які сигнали впливають на довіру під час швидкого читання
У цифровій стрічці користувач часто оцінює матеріал за секунди. Якісне польове дослідження Ross Arguedas та співавторів на основі інтерв’ю й фокус-груп із 232 людьми в Бразилії, Індії, Великій Британії та США описало три класи орієнтирів, які люди використовують для незнайомих новинних джерел: зміст повідомлення, соціальне схвалення та ознаки платформи. Це опис реальних стратегій оцінювання, а не експериментальний доказ того, що всі ці сигнали підвищують фактичну точність.
Змістові сигнали включають ясність викладу, наявність конкретики, посилання на документи, компетентних співрозмовників і відокремлення новини від коментаря. Соціальні сигнали — рекомендації знайомих, відгуки та кількість поширень. Платформні сигнали — оформлення, позначки перевірки, порядок показу й звичний інтерфейс. Жоден із них не слід сприймати як самодостатній доказ.
Експеримент Отіса з 389 учасниками виявив, що позначення оціночного контенту як думки змінювало оцінювання надійності джерела у змодельованій стрічці. Результат підтримує доцільність чіткого розмежування жанрів, проте не дає універсальної формули, за якою будь-який дисклеймер автоматично відновлює довіру.
Чому лайки, значки та місце у видачі недостатні
Кількість уподобань характеризує реакції аудиторії; місце у стрічці залежить від багатьох параметрів ранжування; позначка облікового запису допомагає оцінити його статус лише в межах правил конкретної платформи. Ці характеристики потрібно перевіряти окремо від фактичної якості повідомлення. Особливо обережно слід ставитися до скриншотів: вони легко відокремлюють заголовок або цитату від первинної публікації та подальших виправлень.
Чому люди довіряють різним новинам по-різному
Особистий досвід і попередні знання
Людина оцінює правдоподібність новини через власний досвід, базові знання та очікування. Коли повідомлення стосується добре знайомої галузі, його легше зіставити з доступними фактами. В іншій сфері доводиться більше покладатися на перевірені інституції й експертів. Попередній досвід помилок редакції, непрозорих виправлень або якісних репортажів також впливає на те, скільки довіри вона отримує надалі.
При цьому особистий досвід залишається частковим. Очевидець може точно описати побачене, але не знати причин, масштабів чи контексту події. Надійна журналістика потрібна, зокрема, для систематичного зіставлення багатьох таких фрагментів і перевірки висновків.
Переконання, політична поляризація та упередженість
Попередні переконання впливають на сприймання фактів, добір каналів і готовність читати незручні висновки. Водночас дослідження показують, що люди здатні відрізняти правдиві повідомлення від неправдивих, навіть коли їхні політичні погляди різняться. Пререєстрований метааналіз Пфендера й Альтея узагальнив 303 ефекти з 67 експериментальних статей, які охопили 194 438 учасників із 40 країн. У середньому правдиві новини оцінювали як точніші за перевірені неправдиві. Водночас учасники частіше сумнівалися в правдивих матеріалах, ніж безпідставно приймали неправдиві. Результат залежить від способу добору новин та умов дослідів і не вимірює довіру до всієї журналістики як інституту.
Такий висновок важливий для редакційної практики: захист інформаційного середовища потребує і виявлення хибних тверджень, і підтримки довіри до повідомлень, що мають надійне підтвердження. Загальна недовіра до всього може заважати суспільству використовувати достовірні дані.
Втома, тривога та обсяг інформації
Коли новин багато, вони суперечливі або пов’язані з реальною небезпекою, людині складніше виділяти час на перевірку кожної деталі. Вона може зосереджуватися на коротких повідомленнях, залишатися в одному звичному каналі або відкладати читання. Такі способи реагування відображають обмеженість уваги й ресурсів, а самі по собі не вказують на психічний розлад. Про загальні когнітивні наслідки можна прочитати в матеріалі «Інформаційне перевантаження», а про нав’язливе перегортання тривожних повідомлень — у статті «Думскролінг».
Довіра до новин у цифрових платформах
Новину сьогодні можна зустріти на сайті редакції, у пошуковій системі, соціальній мережі, месенджері, відео або в відповіді генеративної системи. У кожному випадку варто з’ясувати, хто створив початковий матеріал, хто його поширює і чи змінився зміст під час переказу. Платформа, канал розповсюдження і журналістське першоджерело можуть бути різними учасниками інформаційного ланцюга.
Digital News Report 2026 Інституту Ройтерз повідомляє, що частка тих, хто довіряє новинам більшу частину часу, у сукупності досліджених ринків становила 37%; опитування охопило 48 ринків. Довіра до новин, побачених у соціальних мережах, і до новин, отриманих від чатботів зі штучним інтелектом, була нижчою, ніж до новин загалом. Ці показники є результатами опитування онлайн-аудиторії різних країн, а не вимірюванням об’єктивної правильності новин чи окремим українським індексом. Методологія описує обмеження непередбачуваних онлайн-вибірок і самозвітів.
Міжнародний аналіз динаміки довіри в 46 країнах виявив зв’язок між змінами медіаспоживання та зміною рівнів довіри. Це спостережні дані: перехід до соціальних платформ, зміна довіри та ширші суспільні процеси можуть відбуватися одночасно. Тому з такого зв’язку не випливає, що сам алгоритм рекомендацій спричинив падіння довіри в кожного користувача.
Показово, що польовий експеримент Альтея, Гус і Войцешак серед 3 395 учасників із Франції та Німеччини дослідив цілеспрямовану підписку на новинні облікові записи в Instagram і WhatsApp. У досліджених умовах це покращувало обізнаність, точність переконань та довіру до новин. Йдеться про конкретне втручання і вибрані облікові записи, тому результат не можна переносити на випадкову стрічку, кожну соціальну платформу чи кожну країну. Важливі якість джерел і спосіб користування, а не лише назва сервісу.
Алгоритми, персоналізація та соціальні бульбашки
Системи рекомендацій визначають, які матеріали користувач побачить частіше, але фактичний вплив на світогляд залежить від багатьох чинників: вибору підписок, структури соціальних зв’язків, доступу до інших медіа, інтересів і характеру самих публікацій. Для опису відповідних механізмів у ХАБі є окремі матеріали про ехо-камеру та фільтрувальну бульбашку. Висновки про персоналізацію не замінюють перевірки фактів у конкретному повідомленні.
Штучний інтелект, синтетичні матеріали і редакційна відповідальність
Генеративні системи можуть стисло переказувати тексти, створювати зображення, аудіо та правдоподібно оформлені повідомлення. Через це походження новини й спосіб її виробництва стають додатковими питаннями довіри. Позначення участі ШІ корисне, якщо пояснює, які саме завдання виконувала система, хто перевірив факти й хто відповідає за кінцевий матеріал.
Нове лабораторне дослідження Чжена та співавторів (2026; 412 учасників) виявило відмінності в оцінці матеріалів з атрибуцією ШІ та людини, а також у розподілі уваги під час читання. Дизайн порівнював близькі, але не повністю тотожні версії, тому результат не встановлює ізольованого впливу самого ярлика «створено ШІ». Окремо варто розрізняти технічне походження фрагмента, підтвердження факту, перевірку редактором і репутацію видавця.
Що відомо про довіру до новин в Україні
Українське інформаційне середовище формується під час повномасштабної війни, коли своєчасність повідомлень і точність відомостей про загрози мають безпосередні наслідки. Під час аналізу довіри важливо враховувати контекст, канал повідомлення та обмеження конкретного опитування.
За даними дослідження «Українські медіа, споживання новин і довіра у 2025 році», яке InMind виконала для «Інтерньюз-Україна», у вибірці 1 649 респондентів віком 18–65 років із міст населенням понад 50 тисяч соціальні платформи стали важливим каналом новин, а довіра до каналів у соціальних мережах співіснувала з довірою до редакційних медіа. Ця вибірка не включала мешканців малих населених пунктів і людей, які виїхали за кордон; отже, її показники не слід називати часткою всього населення країни без уточнень.
Ще одне дослідження — «Індекс медіаграмотності українців — 2025» — проведене методом особистих інтерв’ю за участю 1 612 людей віком 18–65 років. Воно охоплювало різні типи поселень, але не проводилося на тимчасово окупованих територіях. Ці проєкти відрізняються методами, формулюваннями запитань та охопленням. Їхні відсотки коректно інтерпретувати всередині відповідної методики.
Для повідомлень про небезпеку доцільно перевіряти першоджерело й актуальність: час публікації, компетенцію органу, територію дії повідомлення та подальші оновлення. Офіційний статус джерела має значення для службової інформації в межах його повноважень; наукова або медична достовірність іншого твердження потребує відповідних спеціалізованих доказів. Це особливо важливо, коли старі попередження повторно поширюються як нові.
Чим довіра до медіа відрізняється від довіри до експерта та віри в дезінформацію
Медіадовіра — очікування належної роботи журналістської організації. Довіра до експерта спирається на компетентність людини в конкретній галузі, перевірюваність її суджень та незалежність від конфліктів інтересів. Довіра до офіційного повідомлення додатково залежить від повноважень установи й актуальності її даних. Це суміжні, але окремі оцінки.
Помилкова інформація — хибне або неточне повідомлення, яке може бути поширене без наміру ввести в оману. Дезінформація передбачає навмисне поширення оманливого або неправдивого змісту. Пропаганда описує систематичну комунікацію, спрямовану на формування певних уявлень і дій; її повідомлення можуть містити як правдиві, так і неправдиві твердження. Маніпуляція стосується способу впливу, зокрема приховування істотних обставин або експлуатації вразливостей аудиторії. Звичайне аргументоване переконування має іншу структуру і може бути цілком добросовісним. Тому з одного фактичного промаху не випливає висновок про намір редакції обманути.
Довіра до новин також відрізняється від безпомилкового розпізнавання фейків. Людина здатна вважати редакцію надійною й помилитися щодо окремої публікації або загалом скептично ставитися до медіа, але правильно розпізнати конкретне неправдиве твердження. Саме тому медіаграмотність включає як перевірку сумнівних тверджень, так і вміння розпізнавати якісну журналістику.
Як оцінювати надійність новинного джерела: практичний алгоритм
1. Знайдіть первинного автора і повний матеріал
Поверніться від скриншота, репоста або короткого відео до первинної публікації. Перевірте назву редакції, автора, дату й час, місце події та посилання на первинні дані. Якщо матеріал є перекладом чи передруком, зіставте ключові твердження з оригіналом. Звертайте увагу на оновлення, які могли з’явитися пізніше за поширений уривок.
2. Визначте, що саме стверджується
Відокремте спостережуваний факт від оцінки, прогнозу, цитати й припущення. Наприклад, «орган повідомив про подію», «подію незалежно підтверджено» та «експерт припускає певний розвиток ситуації» є трьома різними рівнями підтвердження. Змішування цих рівнів створює ілюзію більшої визначеності, ніж дають дані.
3. Перевірте доказ і компетенцію джерела
Шукайте першоджерело документа, дослідження, статистичного набору або офіційного повідомлення. Перевірте, чи підтримує воно саме те твердження, яке міститься в новині. Для наукових сюжетів важливі дизайн дослідження, чисельність і характеристики вибірки, межі висновків і незалежне підтвердження; для юридичних — чинність нормативного акта; для невідкладних повідомлень — час і територія застосування.
4. Зіставте незалежні підтвердження
Два сайти, які передрукували той самий текст, становлять один інформаційний ланцюг, а не два незалежні свідчення. Шукайте джерела з окремим доступом до документів, очевидців, вимірювань або редакційної перевірки. Це підвищує шанс виявити пропущений контекст. Коли підтверджень немає, найкраще рішення — утриматися від категоричного висновку й не поширювати повідомлення далі як встановлений факт.
5. Оцініть поведінку редакції після помилки
Відкрито визнане й помітно виправлене неточне твердження дає читачеві інформацію про підзвітність редакції. Повторення суттєвих помилок, відсутність джерел, прихована реклама та ігнорування обґрунтованих виправлень мають знижувати рівень довіри. Водночас саме існування розділу «Виправлення» свідчить про наявність процедури, а не про автоматичну безпомилковість.
6. Підберіть рівень довіри відповідно до ціни помилки
Для побутової малозначущої новини може вистачити авторитетного первинного матеріалу. Для даних про здоров’я, безпеку, фінанси та можливі правові наслідки перевірка має бути ретельнішою. Якщо повідомлення вимагає термінової дії або розкриття особистих даних, поспіх є додатковою підставою з’ясувати його походження. Високі наслідки помилки виправдовують звернення до спеціалізованих офіційних ресурсів і профільних фахівців.
Загальну методику перевірки доказів і причинно-наслідкових висновків розкриває матеріал «Критичне мислення». Використовуйте її для конкретних повідомлень, а не як підставу відкидати всі новини наперед.
Як редакції можуть зміцнювати обґрунтовану довіру
Стійка довіра накопичується через повторювану якість: чітке відділення факту від коментаря, зрозумілий опис методів збору даних, прозоре авторство, пояснення невизначеності, послідовну політику виправлень і належне маркування реклами. Для суспільно важливих тем мають значення й різноманітність джерел, і можливість аудиторії перевірити первинні матеріали.
У пререєстрованому експерименті Альтея, Де Анджеліса та Гус за участю 3 919 людей у США інформаційні поради, орієнтовані на обережність щодо неправдивих новин, на визнання правдивих новин або на обидві навички, поліпшували розрізнення новин в експериментальних умовах. Комбінований підхід виявився корисним у дослідженому середовищі з переважанням правдивих повідомлень. Це аргумент на користь збалансованої медіаграмотності, але короткі поради самі по собі не гарантують довготривалої зміни поведінки або однакового результату в Україні.
Повернення довіри після великої помилки або конфлікту може вимагати тривалих послідовних дій. Варто оцінювати реальні редакційні практики, а не лише декларації про об’єктивність. Повага до аудиторії проявляється в достатній кількості контексту, зрозумілих поясненнях та готовності відкрито переглядати зроблені висновки.
Типові помилки під час оцінювання новин
Перша помилка — прирівнювати особисту згоду до точності: повідомлення може відповідати нашим поглядам і водночас містити фактичну помилку. Друга — сприймати багато однакових репостів як кілька незалежних підтверджень. Третя — вважати офіційність облікового запису гарантією компетентності в кожній темі. Четверта — плутати оціночну колонку, рекламу та повідомлення про перевірену подію. П’ята — робити загальний висновок про всю журналістику з одного невдалого матеріалу.
Ще одна помилка — перетворювати критичне мислення на постійну підозру. Мета перевірки полягає в кращому узгодженні впевненості з доказами. Коли докази сильні, обґрунтовано зростає довіра; коли вони слабкі або суперечливі, впевненість зменшується. Така здатність коригувати судження корисніша за звичку автоматично вірити або автоматично заперечувати.
Поширені запитання
Чи можна довіряти новинам у соціальних мережах?
Так, окремі новини в соціальних мережах можуть бути достовірними. Вирішальними є первинне джерело, наявність перевірки, спосіб поширення та точність переказу. Платформа сама по собі не робить повідомлення правдивим або хибним. Дослідження впливу цілеспрямованих новинних підписок не слід переносити на весь випадковий потік публікацій.
Чому знайомі та друзі інколи здаються надійнішими за редакції?
Міжособистісна довіра ґрунтується на тривалих стосунках і досвіді. Однак добра знайома людина може передати неточний матеріал, не перевіривши його. Для важливого твердження потрібне першоджерело незалежно від того, хто надіслав посилання.
Чи свідчить втрата довіри до новин про психологічну проблему?
Сама по собі зміна ставлення до медіа є звичайним соціально-психологічним явищем. Вона може бути пов’язана з досвідом помилок, цінностями, способом медіаспоживання й суспільними подіями. З рівня довіри до інформаційних джерел не роблять клінічних висновків про людину.
Чи підвищує довіру фактчекінг?
Перевірка конкретного твердження допомагає встановлювати його фактичний статус. Її вплив на загальну довіру до медіа залежить від змісту перевірки, якості пояснення, джерела, аудиторії й контексту. Один фактчек не перебудовує всю систему ставлень і не замінює стабільних редакційних процедур.
Чи варто припинити читати новини, якщо джерела суперечать одне одному?
Корисніше з’ясувати, чи повідомлення справді стосуються одного часу, місця й предмета, чи мають незалежні докази та чи були оновлені. Коли перевірених відомостей замало, доцільно тимчасово залишити питання відкритим. Для зниження перевантаження можна скоротити кількість каналів і встановити розумний розклад читання без втрати доступу до важливих офіційних сповіщень.
Висновок
Довіра до новин — багатовимірне психологічне очікування, що формується в контакті людини з редакціями, авторами, соціальним оточенням і платформами. Найкраще вона працює тоді, коли відповідає фактичній якості повідомлень і залишається відкритою до нових доказів. Практичний критерій надійності джерела — здатність простежити походження новини, оцінити підтвердження й побачити, як редакція виправляє помилки. Медіаграмотність зміцнює цю здатність, допомагаючи водночас розпізнавати неправдиві матеріали та приймати добре підтверджені правдиві новини.
Пов’язані статті
Джерела
• Altay, S., De Angelis, A., & Hoes, E. (2024). Media literacy tips promoting reliable news improve discernment and enhance trust in traditional media. Communications Psychology, 2, 74. https://doi.org/10.1038/s44271-024-00121-5.
• Altay, S., Hoes, E., & Wojcieszak, M. (2025). Following news on social media boosts knowledge, belief accuracy and trust. Nature Human Behaviour, 9, 1833–1842. https://doi.org/10.1038/s41562-025-02205-6.
• Hovland, C. I., & Weiss, W. (1951). The influence of source credibility on communication effectiveness. Public Opinion Quarterly, 15(4), 635–650. https://doi.org/10.1086/266350.
• Internews Ukraine. (2025). Українські медіа, споживання новин і довіра у 2025 році. https://internews.ua/media-research/ukrainian-media-news-consumption-and-trust-in-2025.
• Knudsen, E., Dahlberg, S., Iversen, M. H., Johannesson, M. P., & Nygaard, S. (2022). How the public understands news media trust: An open-ended approach. Journalism. https://doi.org/10.1177/14648849211005892.
• Kohring, M., & Matthes, J. (2007). Trust in news media: Development and validation of a multidimensional scale. Communication Research, 34(2), 231–252. https://doi.org/10.1177/0093650206298071.
• Otis, A. (2024). The effects of transparency cues on news source credibility online: An investigation of opinion labels. Journalism, 25(1), 198–217. https://doi.org/10.1177/14648849221129001.
• Pfänder, J., & Altay, S. (2025). Spotting false news and doubting true news: A systematic review and meta-analysis of news judgements. Nature Human Behaviour, 9, 688–699. https://doi.org/10.1038/s41562-024-02086-1.
• Reuters Institute for the Study of Journalism. (2026). Digital News Report 2026: Overview and key findings. https://reutersinstitute.politics.ox.ac.uk/digital-news-report/2026/dnr-executive-summary.
• Reuters Institute for the Study of Journalism. (2026). Digital News Report 2026: Methodology. https://reutersinstitute.politics.ox.ac.uk/digital-news-report/2026/methodology.
• Ross Arguedas, A. A., Badrinathan, S., Mont’Alverne, C., Toff, B., Fletcher, R., & Nielsen, R. K. (2024). Shortcuts to trust: Relying on cues to judge online news from unfamiliar sources on digital platforms. Journalism. https://doi.org/10.1177/14648849231194485.
• United Nations Development Programme. (2026). Media Literacy Index of Ukrainians — 2025: Key research findings. https://www.undp.org/ukraine/publications/media-literacy-index-ukrainians-2025-key-research-findings.
• Zheng, K., et al. (2026). Seeing AI in the Byline: Disclosure Labels, Visual Scrutiny, and Trust in AI-Attributed News. Journal of Applied Social Psychology. https://doi.org/10.1111/jasp.70084.