Дисконтування відкладеної винагороди: як час зменшує суб’єктивну цінність майбутньої винагороди
Оновлено: 2 дні тому
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 20 вересня 2026 · Редакційна політика
Дисконтування відкладеної винагороди (англ. delay discounting) — це зменшення суб’єктивної цінності винагороди зі збільшенням часу, який треба чекати до її отримання. У типовій ситуації міжчасового вибору людина порівнює меншу, але близьку винагороду з більшою, але віддаленою. Якщо 1 000 грн сьогодні здаються привабливішими за 1 300 грн через пів року, це не означає, що майбутні 1 300 грн «об’єктивно коштують» менше: психологічна цінність залежить від затримки, контексту, розміру й виду результату, способу подання та індивідуальних відмінностей.
У науковій літературі delay discounting є одним із основних способів досліджувати міжчасовий вибір: рішення, у яких наслідки доступні в різні моменти часу. Це вимірюваний поведінковий феномен, а не тест «сили волі», характеру чи моральності. Його не слід автоматично прирівнювати до імпульсивності загалом, гіперболічного дисконтування, упередження теперішнього або клінічного симптому.
Що саме зменшується: гроші чи суб’єктивна цінність
Коли дослідники говорять, що майбутня винагорода «дисконтується», йдеться про її суб’єктивну цінність у конкретному виборі. Гроші, їжа, здоров’я, час або інший результат можуть мати ту саму номінальну величину, але відкладення змінює те, наскільки привабливим цей результат є зараз. Огляд Frederick, Loewenstein і O’Donoghue (2002) показав, що міжчасовий вибір не зводиться до однієї «ставки терпіння»: на нього впливають різні психологічні й економічні чинники, тому часову перевагу треба відрізняти від інших причин вибору.
Найпростіший експериментальний приклад має два варіанти: «500 грн сьогодні» або «700 грн через місяць». Якщо дослідник поступово змінює негайну суму, можна знайти точку байдужості — приблизну суму сьогодні, яку людина оцінює як рівноцінну 700 грн через місяць. Якщо ця точка дорівнює 560 грн, то саме 560 грн є емпіричною оцінкою поточної суб’єктивної цінності відкладених 700 грн за цієї затримки й у цьому завданні.
Коли затримка збільшується, точки байдужості зазвичай знижуються. Саме функція, яка описує це зниження, і є кривою дисконтування. Швидке падіння суб’єктивної цінності називають крутішим дисконтуванням, повільне — пологішим. Таке формулювання точніше за побутове «людина нетерпляча», тому що воно описує конкретний патерн вибору, який можна вимірювати.
Дисконтування відкладеної винагороди та міжчасовий вибір
Міжчасовий вибір є ширшим поняттям. Він охоплює будь-які рішення, де витрати, вигоди або наслідки розподілені в часі: заощадження, навчання, лікування, фізичну активність, споживання, виконання довгострокового проєкту. Дисконтування відкладеної винагороди описує один із ключових компонентів такого вибору — зміну суб’єктивної цінності результату через затримку.
Це важливе розрізнення для всього кластера психології рішень. Обмежена раціональність описує рішення за обмежених ресурсів інформації, часу та обчислення; delay discounting — те, як часовий інтервал змінює цінність відкладеного результату. Архітектура вибору досліджує, як структура середовища й подання варіантів впливають на рішення. Ці явища можуть взаємодіяти, але описують різні психологічні рівні рішення.
Дисконтування — явище, гіперболічне дисконтування — математична модель
Одна з найпоширеніших помилок — використовувати «дисконтування відкладеної винагороди» і «гіперболічне дисконтування» як повні синоніми. Delay discounting — це сам емпіричний феномен зниження суб’єктивної цінності з часом. Гіперболічна функція — один зі способів математично описати форму цього зниження.
Експоненційна модель
У класичній моделі дисконтованої корисності цінність може зменшуватися експоненційно: V = A·e^(−kD), де A — величина майбутньої винагороди, D — затримка, k — параметр дисконтування, а V — її поточна суб’єктивна цінність. За сталої експоненційної ставки відносна перевага між двома майбутніми моментами часу має залишатися часово послідовною.
Гіперболічна модель
У психологічних і поведінково-економічних дослідженнях часто використовують просту гіперболічну форму V = A/(1+kD). Вона допускає особливо сильне знецінення на коротких затримках і повільніше — на довших. Це може породжувати зміну переваг: сьогодні людина планує обрати більшу пізнішу винагороду, але коли менша винагорода стає негайною, вибір змінюється. Саме такі регулярності стали однією з причин розвитку неекспоненційних моделей; широкий історичний і методологічний огляд наведено в Frederick та співавт. (2002).
Квазігіперболічна модель і present bias
У поведінковій економіці також використовують квазігіперболічну β–δ модель, яка окремо представляє додаткову вагу «теперішнього» та подальше дисконтування майбутніх періодів. Це зручно для моделювання present bias — непропорційної переваги негайного результату. Але present bias не тотожний будь-якому крутішому delay discounting: людина може стабільно високо дисконтувати майбутнє без різкого стрибка саме між «зараз» і «потім».
Тому гіперболічне дисконтування варто розглядати як пов’язану модель, а не як іншу назву феномена. Гіперболічне дисконтування, упередження теперішнього та міжчасовий вибір тісно пов’язані, але описують різні рівні міжчасового рішення: математичну форму, непропорційну вагу теперішнього та ширший клас виборів у часі.
Як дослідники вимірюють delay discounting
Найпоширеніші завдання пропонують серію виборів між smaller-sooner reward — меншою й ближчою винагородою — та larger-later reward — більшою й віддаленою. Варіюючи суму або затримку, дослідник оцінює точки байдужості й будує криву суб’єктивної цінності. У лабораторних роботах використовують як реальні виплати, так і гіпотетичні суми; спосіб винагородження є частиною методології і може впливати на результати.
Відомий 27-пунктовий Monetary Choice Questionnaire, розроблений у роботі Kirby, Petry та Bickel (1999), пропонує вибори між меншими негайними й більшими відкладеними грошовими сумами. Сучасний опис його оцінювання Kaplan та співавт. (2016) показує, що відповіді використовують для оцінки параметра k: більше k відповідає крутішому дисконтуванню в межах гіперболічної моделі.
Параметр k
Параметр k — це не універсальна психологічна «мітка людини». Його величина залежить від конкретної математичної моделі, завдання, діапазону затримок і винагород, способу оцінювання та трансформації даних. Два дослідження можуть обидва вимірювати delay discounting, але отримувати показники, які не можна механічно порівнювати один до одного.
Площа під кривою
Інший підхід — area under the curve (AUC), запропонований Myerson, Green і Warusawitharana (2001). Він обчислює площу під емпіричною кривою нормалізованої суб’єктивної цінності: менша площа означає крутіше дисконтування. Перевага AUC у тому, що вона менше прив’язана до припущення про одну конкретну функціональну форму, хоча й вона залежить від дизайну завдання та набору затримок.
Наскільки стабільний показник
Метааналіз Gelino, Schlitzer, Reed і Strickland (2024) об’єднав 30 публікацій, 39 незалежних вибірок і 262 показники дисконтування. Середня test–retest надійність була помірною (r = 0,67), а середня зміна показників у часі — малою. Надійність залежала від типу завдання, віку вибірки, виду винагороди та інтервалу повторного тестування. Отже, delay discounting може мати відносно стабільну індивідуальну складову, але його не варто трактувати як незмінну рису.
Від чого залежить крутизна дисконтування
Немає однієї «справжньої ставки дисконтування», яка однаково проявляється в усіх ситуаціях. Огляд Odum, Becker, Haynes та співавт. (2020) показує одночасно trait-like і state-like властивості: люди, які крутіше дисконтують грошові винагороди, часто демонструють подібну відносну схильність і для інших результатів, але сам рівень дисконтування суттєво відрізняється між типами винагород.
Розмір винагороди
Одна з повторюваних закономірностей — magnitude effect: більші відкладені винагороди часто дисконтуються менш круто, ніж менші. Це означає, що людина може відмовитися чекати заради невеликої різниці, але обрати очікування, коли майбутня вигода значно більша. Водночас сила ефекту залежить від дизайну; дослідження Willis-Moore та співавт. (2024) показало, що навіть порядок попередніх завдань може змінювати прояв magnitude effect.
Формулювання часу
Те саме очікування можна подати як «через 30 днів» або як конкретну календарну дату. Temporal framing здатний змінювати дисконтування, але ефект залежить від процедури й попереднього досвіду. Це ще одна причина не сприймати результат одного короткого тесту як точну особистісну характеристику.
Тип результату
Грошова винагорода — зручний лабораторний стандарт, але люди дисконтують також їжу, здоров’я, речовини, соціальні результати й інші наслідки. Систематичний огляд Odum та співавт. (2020) виявив, що негрошові результати нерідко дисконтуються крутіше за гроші. Тому висновки з Monetary Choice Questionnaire не слід без перевірки переносити на всі сфери життя.
Стан і контекст
Втома, депривація, стрес, доступність ресурсів та інші стани теоретично можуть змінювати міжчасовий вибір, але наукові дані не завжди однорідні. Наприклад, огляд Downey та співавт. (2022) виявив змішані результати щодо різних типів депривації: ефекти відрізнялися за умовами, а загального правила «депривація завжди робить дисконтування крутішим» дані не підтримують.
Чому майбутня винагорода втрачає суб’єктивну цінність
Delay discounting не має одного встановленого механізму. На вибір впливають уявлення про майбутнє, невизначеність отримання результату, можливість використати ресурс зараз, емоційна й мотиваційна значущість негайної винагороди, увага до часових наслідків, звичні стратегії вибору та характеристики самого результату. Частина цих чинників може змінюватися разом, тому пояснення через одну «імпульсивну систему» часто надто спрощує дані.
Нейровізуалізаційне дослідження Kable і Glimcher (2007) показало, що активність у вентральному стріатумі, медіальній префронтальній корі та задній поясній корі відстежувала суб’єктивну цінність відкладених грошових винагород. Це підтримує ідею нейронного представлення суб’єктивної цінності, але не доводить існування одного мозкового «центру терпіння» або простої війни «емоцій» із «раціональністю».
Критичні огляди сучасної літератури також застерігають від надмірного клінічного тлумачення. Bailey, Romeu і Finn (2021) звернули увагу на неоднорідність методів і на те, що високі очікування щодо delay discounting як універсального клінічного механізму часто випереджають те, що реально можна довести з наявних парадигм.
Дисконтування, імпульсивність і самоконтроль
У багатьох роботах крутіше дисконтування називають impulsive choice, тому що воно частіше проявляється як вибір меншої близької винагороди замість більшої відкладеної. Але імпульсивність — багатовимірне поняття. Самозвітна імпульсивність, моторне гальмування, пошук новизни, неуважність і міжчасовий вибір вимірюють різні аспекти поведінки й корелюють між собою не настільки, щоб вважати їх одним показником.
Так само «самоконтроль» у повсякденному розумінні не дорівнює одному коефіцієнту k. Людина може полого дисконтувати гроші й водночас мати труднощі з іншою формою саморегуляції. А рішення взяти меншу винагороду зараз іноді є цілком адаптивним: наприклад, коли майбутня виплата ненадійна, ресурс потрібен негайно або очікування має реальну альтернативну вартість.
Саме тому когнітивні упередження не варто механічно перетворювати на список «помилок мозку». Delay discounting описує закономірність оцінювання в часі; лише конкретний контекст дозволяє говорити, чи певний вибір покращує або погіршує результат для людини.
ADHD і дисконтування відкладеної винагороди
Delay discounting активно вивчають у дослідженнях ADHD, але його не можна використовувати як самостійний діагностичний показник. Метааналіз Jackson і MacKillop (2016) включив 21 незалежне дослідження, 25 case-control порівнянь і загалом 3 913 учасників. У групах з ADHD грошове delay discounting було в середньому крутішим, ніж у контрольних групах; агрегований ефект мав середню величину (d = 0,43).
Це групова статистична різниця з великим перекриттям індивідуальних значень. Людина без ADHD може мати круте дисконтування, а людина з ADHD — пологе. На результат також впливають завдання, контекст і супутні чинники. Тому ані вибір «гроші зараз», ані високий k, ані онлайн-тест на delay discounting не встановлюють ADHD і не замінюють клінічну оцінку.
Залежності та delay discounting
Зв’язок із залежнісною поведінкою є одним із найреплікованіших напрямів дослідження. Метааналіз MacKillop та співавт. (2011) охопив 46 досліджень і 64 порівняння. У повному масиві ефект був малим і дуже неоднорідним; у більш зіставних методологічно дослідженнях — середнім. Це підтримує асоціацію між крутішим дисконтуванням і залежнісною поведінкою, але не встановлює простого причинного ланцюга «високе дисконтування → залежність».
Більш вузькі метааналізи показують, чому узагальнювати потрібно обережно. Для канабісу Strickland, Lee, Vandrey і Johnson (2021) об’єднали 27 досліджень, 61 ефект і 24 782 учасники та отримали невелику середню асоціацію (r = 0,082), причому її величина залежала від типу завдання й показника вживання. Отже, «залежності» не утворюють одну однорідну категорію щодо delay discounting.
Є й ширша transdiagnostic література. Метааналіз Amlung та співавт. (2019) виявив відмінності між клінічними й контрольними групами для кількох психіатричних категорій, але напрями й величини ефектів відрізнялися; статтю згодом було виправлено через помилку в даних одного зі включених досліджень. Такі дані корисні для дослідження спільних механізмів, але delay discounting не є діагнозом і не є універсальним біомаркером психічних розладів.
Чи можна змінити delay discounting
Так, експериментально показано, що крутизна дисконтування може змінюватися. Один із найкраще досліджених підходів — episodic future thinking (EFT): детальне уявлення конкретних майбутніх подій. Метааналіз Ye та співавт. (2022) включив 47 досліджень і 63 порівняння та показав середнє зменшення delay discounting під впливом EFT (Hedges’ g = 0,52), хоча величина ефекту залежала від характеристик майбутніх сцен і контрольних умов.
Незалежний метааналіз Rösch, Stramaccia і Benoit (2022) об’єднав 174 ефекти з 48 статей і також отримав середній загальний ефект (g = 0,44). Сильнішими були ефекти, коли уявлені події були позитивними, яскравими й пов’язаними з відкладеним вибором. Ці дані свідчать, що представлення майбутнього може причинно змінювати міжчасовий вибір у лабораторних і деяких прикладних умовах.
Водночас зменшення показника в експерименті не означає автоматичного покращення життя чи лікування конкретного розладу. Перенесення на довгострокову поведінку, тривалість ефекту, оптимальний формат інтервенції та її користь для різних груп — окремі питання. Сама мета «знизити дисконтування» теж не універсальна: інколи пріоритет поточної винагороди є раціональною відповіддю на реальні умови.
Практичне значення: як зробити майбутню вигоду психологічно ближчою
Дослідження delay discounting дають практичну мову для ситуацій, у яких довгострокова користь програє близькій альтернативі. У таких випадках ефективніше змінювати не абстрактну «силу волі», а структуру рішення: зробити майбутній наслідок конкретнішим, скоротити затримку до проміжного результату, додати ранній зворотний зв’язок, автоматизувати корисну дію або створити попереднє зобов’язання.
Наприклад, річну ціль заощадження можна перетворити на автоматичне щотижневе відкладення; довгий навчальний проєкт — на короткі етапи з видимим прогресом; віддалену користь фізичної активності — доповнити негайними, безпечними й нехарчовими винагородами за виконання. Такі рішення наближені до логіки архітектури вибору: змінюється середовище, у якому людина обирає, а не приписується «дефект характеру».
Корисний принцип — порівнювати майбутній варіант у такій самій конкретності, як негайний. «Колись матиму більше грошей» психологічно слабше за «1 березня на рахунку буде додатково 12 000 грн». Але жоден прийом не скасовує реальних обмежень: нестабільного доходу, невизначеності, потреби в ліквідності, стану здоров’я або ризику неотримання майбутньої винагороди.
Що delay discounting не вимірює
Дисконтування відкладеної винагороди не вимірює «цінність людини», відповідальність або зрілість. Воно не встановлює психіатричний діагноз, не визначає інтелект і не показує, чи буде конкретна людина залежною. Це експериментальна конструкція для опису вибору між результатами, рознесеними в часі.
Воно також відрізняється від probability discounting. У delay discounting результат відкладений у часі; у probability discounting змінюється ймовірність його отримання. Обидва явища зменшують суб’єктивну цінність, але метааналіз надійності Gelino та співавт. (2024) показує, що це різні типи завдань із різними психометричними властивостями.
Не тотожне воно й неприйняттю втрат, яке стосується асиметрії оцінювання виграшів і втрат відносно точки відліку, або ефекту визначеності, який описує непропорційну вагу гарантованих результатів у виборі під ризиком. Час, ризик і знак результату можуть взаємодіяти, але це різні виміри рішення.
Наукові обмеження досліджень
Перше обмеження — значна методологічна неоднорідність. Різні дослідження використовують різні суми, затримки, типи винагород, реальні або гіпотетичні виплати, алгоритми знаходження точок байдужості та математичні моделі. Через це одна числова «ставка дисконтування» не має універсального значення поза конкретною процедурою.
Друге — лабораторний вибір не дорівнює довгостроковій поведінці в природному середовищі. Завдання з грошима ізолює часовий компонент, але реальне рішення може включати довіру, ризик, соціальні зобов’язання, брак ресурсів, емоції й невизначеність. Саме тому асоціація між delay discounting та клінічним або поведінковим результатом не дозволяє автоматично встановити причинність.
Третє — популярна мова «імпульсивний проти раціонального» часто приховує нормативну проблему. Якщо майбутня винагорода справді ненадійна, якщо її отримання потребує витрат або якщо ресурс потрібен для нагальної потреби, вибір меншого результату зараз може бути обґрунтованим. Frederick та співавт. (2002) саме тому наголошують на відокремленні чистої часової переваги від інших міркувань, що впливають на міжчасовий вибір.
Четверте — клінічні асоціації мають різні величини, а інколи залежать від конкретної речовини, діагностичної категорії та методу. Критичний огляд Bailey та співавт. (2021) підкреслює, що статус delay discounting як клінічної мішені потребує точного визначення, кращої психометрії та перевірки того, чи зміна показника справді веде до важливих функціональних результатів.
Як правильно читати результат тесту на дисконтування
Якщо експеримент або дослідницький опитувальник показує крутіше дисконтування, коректний висновок звучить приблизно так: «У цій процедурі людина частіше віддавала перевагу меншій ближчій винагороді порівняно з більшою відкладеною». Значно сильніші висновки — «низький самоконтроль», «ADHD», «ризик залежності», «нездатність планувати» — потребують інших даних і не випливають з одного показника.
Для наукової інтерпретації важливо знати, що саме дисконтували, які були затримки, чи були винагороди реальними, яку модель і трансформацію застосували, наскільки систематичними були відповіді та з якою нормативною вибіркою порівнюють результат. Без цього число k або AUC легко перетворюється на псевдоточність.
FAQ
Що таке дисконтування відкладеної винагороди простими словами?
Це схильність оцінювати майбутню винагороду як менш привабливу через те, що її треба чекати. Чим довша затримка, тим нижчою часто стає її суб’єктивна цінність зараз.
Чим delay discounting відрізняється від гіперболічного дисконтування?
Delay discounting — загальне явище зменшення суб’єктивної цінності через затримку. Гіперболічне дисконтування — конкретна математична форма, якою часто описують цю залежність і зміну переваг поблизу теперішнього.
Високе дисконтування означає імпульсивність?
Крутіше дисконтування часто називають impulsive choice, але це лише один вимір ширшого поняття імпульсивності. Воно не описує всі форми гальмування, планування, ризику чи саморегуляції.
Чи можна за delay discounting діагностувати ADHD або залежність?
Ні. Метааналізи знаходять групові асоціації з ADHD та деякими залежнісними розладами, але показники сильно перекриваються між людьми. Діагноз ґрунтується на клінічних критеріях, симптомах, функціонуванні й професійній оцінці, а не на одному завданні міжчасового вибору.
Чи завжди краще обирати більшу винагороду пізніше?
Ні. Якщо майбутня виплата ненадійна, ресурс потрібен зараз, очікування дороге або життєві умови нестабільні, менша негайна винагорода може бути раціональним вибором. Delay discounting описує оцінювання в часі, а не автоматично визначає «правильне» рішення.
Чи можна навчитися менше дисконтувати майбутнє?
У лабораторних дослідженнях деякі інтервенції змінюють показники. Найкраще вивчене episodic future thinking — конкретне й яскраве уявлення майбутніх подій; два метааналізи 2022 року показали середні ефекти. Наскільки довго вони зберігаються й наскільки змінюють реальну поведінку, залежить від контексту.
Пов’язані статті
Джерела / References
Amlung, M., Marsden, E., Holshausen, K., et al. (2019). Delay Discounting as a Transdiagnostic Process in Psychiatric Disorders: A Meta-analysis. JAMA Psychiatry, 76(11), 1176–1186. Corrected 2022. https://doi.org/10.1001/jamapsychiatry.2019.2102
Bailey, A. J., Romeu, R. J., & Finn, P. R. (2021). The problems with delay discounting: a critical review of current practices and clinical applications. Psychological Medicine, 51(11), 1799–1806. https://doi.org/10.1017/S0033291721002282
Downey, H., Haynes, J. M., Johnson, H. M., & Odum, A. L. (2022). Deprivation Has Inconsistent Effects on Delay Discounting: A Review. Perspectives on Behavior Science.
Frederick, S., Loewenstein, G., & O’Donoghue, T. (2002). Time Discounting and Time Preference: A Critical Review. Journal of Economic Literature, 40(2), 351–401. https://doi.org/10.1257/002205102320161311
Gelino, B. W., Schlitzer, R. D., Reed, D. D., & Strickland, J. C. (2024). A systematic review and meta-analysis of test–retest reliability and stability of delay and probability discounting. Journal of the Experimental Analysis of Behavior, 121(3), 358–372. https://doi.org/10.1002/jeab.910
Jackson, J. N. S., & MacKillop, J. (2016). Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder and Monetary Delay Discounting: A Meta-Analysis of Case-Control Studies. Biological Psychiatry: Cognitive Neuroscience and Neuroimaging, 1(4), 316–325. https://doi.org/10.1016/j.bpsc.2016.01.007
Kable, J. W., & Glimcher, P. W. (2007). The neural correlates of subjective value during intertemporal choice. Nature Neuroscience, 10, 1625–1633. https://doi.org/10.1038/nn2007
Kaplan, B. A., Amlung, M., Reed, D. D., & Jarmolowicz, D. P. (2016). Automating Scoring of Delay Discounting for the 21- and 27-Item Monetary Choice Questionnaires. The Behavior Analyst, 39(2), 293–304. https://doi.org/10.1007/s40614-016-0070-9
Kirby, K. N., Petry, N. M., & Bickel, W. K. (1999). Heroin addicts have higher discount rates for delayed rewards than non-drug-using controls. Journal of Experimental Psychology: General, 128(1), 78–87. https://doi.org/10.1037/0096-3445.128.1.78
MacKillop, J., Amlung, M. T., Few, L. R., Ray, L. A., Sweet, L. H., & Munafò, M. R. (2011). Delayed reward discounting and addictive behavior: a meta-analysis. Psychopharmacology, 216(3), 305–321. https://doi.org/10.1007/s00213-011-2229-0
Myerson, J., Green, L., & Warusawitharana, M. (2001). Area under the curve as a measure of discounting. Journal of the Experimental Analysis of Behavior, 76(2), 235–243. https://doi.org/10.1901/jeab.2001.76-235
Odum, A. L., Becker, R. J., Haynes, J. M., et al. (2020). Delay discounting of different outcomes: Review and theory. Journal of the Experimental Analysis of Behavior. https://doi.org/10.1002/jeab.589
Rösch, S. A., Stramaccia, D. F., & Benoit, R. G. (2022). Promoting farsighted decisions via episodic future thinking: A meta-analysis. Journal of Experimental Psychology: General, 151(7), 1606–1635. https://doi.org/10.1037/xge0001148
Strickland, J. C., Lee, D. C., Vandrey, R., & Johnson, M. W. (2021). A systematic review and meta-analysis of delay discounting and cannabis use. Experimental and Clinical Psychopharmacology, 29(6), 696–710. https://doi.org/10.1037/pha0000378
Willis-Moore, M. E., Haynes, J. M., Frye, C. C. J., et al. (2024). Recent Experience Affects Delay Discounting: Evidence across Temporal Framing, Signs, and Magnitudes. Perspectives on Behavior Science, 47(2), 365–392. https://doi.org/10.1007/s40614-024-00412-6
Ye, J.-Y., Ding, Q.-Y., Cui, J.-F., et al. (2022). A meta-analysis of the effects of episodic future thinking on delay discounting. Quarterly Journal of Experimental Psychology, 75(10), 1876–1891. https://doi.org/10.1177/17470218211066282