Дивергентне мислення: що це, як працює і як його розвивати
Оновлено: 16 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 27 вересня 2024 · Редакційна політика
Дивергентне мислення — це здатність породжувати багато різних і потенційно оригінальних відповідей там, де завдання не має одного наперед заданого розв’язку. Воно потрібне, коли треба не знайти «правильну відповідь», а розширити простір можливостей: придумати кілька способів використати предмет, сформулювати різні гіпотези, побачити альтернативні пояснення або запропонувати кілька варіантів дії.
У психології дивергентне мислення розглядають насамперед як процес і як один із показників творчого потенціалу. Це важливе уточнення: велика кількість ідей ще не дорівнює креативності, а високий результат у тесті на дивергентне мислення не гарантує творчих досягнень у житті.
Що таке дивергентне мислення
У відкритому завданні людина може рухатися не до однієї відповіді, а в кількох напрямках одночасно. Вона змінює категорії, комбінує віддалені асоціації, перебудовує рамку задачі й продовжує пошук після появи першого очевидного рішення. Саме цей режим генерації варіантів і називають дивергентним мисленням.
Його не варто описувати як окремий «тип людини». Одна й та сама людина може легко генерувати ідеї у знайомій професійній сфері й значно гірше робити це в незнайомій. На результат впливають знання, мотивація, інструкція, час, спосіб оцінювання, властивості самого завдання та те, наскільки людина здатна керувати увагою й пошуком у пам’яті.
Дивергентне мислення і креативність — не одне й те саме
Креативність ширша. У сучасних визначеннях творча ідея має бути не лише новою, а й доречною, корисною або цінною в конкретному контексті. Дивергентне мислення допомагає створити запас кандидатів, але далі ідеї потрібно оцінити, розвинути, перевірити й реалізувати.
Саме тому дослідники Марк Ранко та Селчук Акар запропонували говорити про дивергентне мислення як про індикатор творчого потенціалу. Великий оновлений метааналіз 2024 року, що об’єднав 70 досліджень і 14 901 учасника, показав позитивний, але слабкий зв’язок між результатами завдань на дивергентне мислення та реальними творчими досягненнями: спільна варіативність становила близько 3%.
Тож дивергентне мислення є важливою частиною креативного процесу, але не його повним описом.
Дивергентне і конвергентне мислення
Класичне розрізнення просте: дивергентний процес розширює поле варіантів, а конвергентний — звужує його, порівнює альтернативи й допомагає вибрати відповідь, яка найкраще відповідає критеріям.
У реальних творчих задачах ці процеси не працюють як два взаємовиключні режими. Генерація й оцінювання можуть чергуватися багато разів: людина вигадує кілька варіантів, відсіює слабкі, помічає нову можливість, знову розширює пошук, а потім уточнює вибір. Дослідження 2025 року також показало позитивний зв’язок між показниками дивергентного і конвергентного мислення, що узгоджується з моделлю творчості як циклу пошуку, відбору й доопрацювання.
Простий приклад
Якщо завдання звучить «придумайте якомога більше способів використати цеглину», дивергентний етап створює десятки варіантів. Якщо далі треба вибрати три найбезпечніші, найдешевші або найреалістичніші — починається оцінювання й звуження. Якісний результат потребує обох процесів.
Звідки взялося поняття: Гілфорд і Торренс
У 1950 році американський психолог Джой Пол Гілфорд у президентській доповіді Американській психологічній асоціації звернув увагу на те, що психологія значно менше досліджує творчість, ніж інші інтелектуальні здібності. Надалі у своїй моделі структури інтелекту він описував дивергентне продукування (divergent production) і конвергентне продукування (convergent production) як різні операції інтелекту. Детальну систему він розгорнув у книжці «The Nature of Human Intelligence» 1967 року.
Це історична основа сучасної мови про дивергентне й конвергентне мислення. Водночас сучасні дослідження творчості значно ширші за модель Гілфорда й не зводять креативність до одного психометричного показника.
Елліс Пол Торренс розвинув практику вимірювання творчого потенціалу. У 1966 році з’явилися Torrance Tests of Creative Thinking — серія вербальних і образних завдань, у яких оцінюють різні характеристики продукованих відповідей. Ці тести стали одними з найвідоміших інструментів у дослідженнях творчого мислення, але їхній результат також не є «балом креативності як такої».
Як вимірюють дивергентне мислення
Найвідоміший формат — завдання на альтернативні використання предмета, або Alternative Uses Task. Людині пропонують звичайний об’єкт — наприклад, цеглину, скріпку чи пляшку — і просять за обмежений час назвати якомога більше незвичних способів його використання.
У різних методиках аналізують кілька показників:
швидкість або продуктивність — скільки доречних відповідей створено;
гнучкість — скільки різних категорій або напрямків охоплюють відповіді;
оригінальність — наскільки рідкісними або незвичними є ідеї;
розробленість — наскільки детально відповідь уточнена, якщо конкретна методика це передбачає.
Ці показники залежать від конкретної процедури. Систематичний огляд 2026 року виявив понад 110 варіантів адміністрування та оцінювання дивергентних завдань у 451 дослідженні. Дослідники відрізнялися за часом, інструкціями, кількістю завдань і способом підрахунку оригінальності. Через це результати різних тестів не можна механічно порівнювати.
Чому «більше відповідей» не завжди означає «краще»
Простий підрахунок рідкісних відповідей може бути змішаний із продуктивністю: той, хто назвав двадцять варіантів, має більше шансів випадково дати кілька незвичних відповідей, ніж той, хто назвав п’ять. Сучасна психометрика тому використовує способи оцінювання, що намагаються відокремити оригінальність від самої кількості ідей.
Що відбувається під час генерації ідей
Дивергентне мислення не є «вільним польотом фантазії» без контролю. Людині потрібно шукати інформацію в пам’яті, переходити між смисловими категоріями, утримувати умову завдання, не повторювати вже назване й водночас не відкидати незвичну ідею надто рано.
Огляд 2022 року показує, що в дивергентному мисленні беруть участь виконавчі функції — робоча пам’ять, гнучке перемикання уваги та різні форми інгібіторного контролю. Проте їхній внесок залежить від завдання й етапу процесу; дані не підтримують просту формулу на кшталт «чим менше контролю, тим більше творчості».
Важливу роль відіграє і пошук асоціацій у семантичній пам’яті. Віддалені зв’язки можуть розширювати простір ідей, а виконавчий контроль допомагає утримувати ціль і перевіряти, чи справді відповідь відповідає умовам. Докладніше про механізми зв’язків у пам’яті пояснює матеріал про асоціативне мислення.
У складних задачах дивергентний пошук часто працює поруч з абстрактним мисленням, коли потрібно відійти від конкретного прикладу й побачити загальний принцип, та з аналітичним мисленням, коли згенеровані варіанти треба порівняти за критеріями. Це ще одна причина не перетворювати «дивергентне мислення» на ярлик окремого типу інтелекту.
Чи можна розвивати дивергентне мислення
Практика може покращувати виконання творчих і дивергентних завдань, але тут важливо розрізняти тренування конкретної навички й широкий перенос на «креативність у житті». Метааналіз 2024 року охопив 169 досліджень тренування креативності та 844 ефекти. Середній ефект виглядав помірним, однак автори виявили суттєву публікаційну упередженість і проблеми якості частини досліджень. Після корекцій оцінка користі стає стриманішою.
Практичний висновок простий: вправи варто використовувати як спосіб тренувати генерацію, зміну перспективи й усвідомлене відкладання оцінювання, а не як обіцянку «підвищити креативність назавжди».
Вправа 1. Альтернативні використання
Виберіть звичайний предмет і встановіть три хвилини. Спочатку записуйте всі доречні варіанти без редагування. Потім згрупуйте відповіді за категоріями й спробуйте додати ідею до кожної нової категорії. Так ви тренуєте не лише кількість, а й гнучкість пошуку.
Вправа 2. Зміна рамки
Візьміть одну проблему й сформулюйте її п’ятьма способами. Наприклад: як її бачить клієнт, дитина, інженер, людина з мінімальним бюджетом і людина, яка має лише десять хвилин. Зміна рамки змушує шукати інші ознаки та інші обмеження.
Вправа 3. Розділіть генерацію й оцінювання
На першому етапі створіть десять варіантів і не ранжуйте їх. На другому — задайте критерії та виберіть два-три найкращі. Це простий спосіб не дати ранній критиці зупинити пошук і водночас не плутати кількість ідей із якістю рішення.
Вправа 4. Ланцюг віддалених асоціацій
Виберіть слово й запишіть першу асоціацію. Від неї перейдіть до наступної, але намагайтеся щоразу змінювати смислову категорію. Після десяти кроків поверніться до початкової задачі й перевірте, чи з’явилися нові напрямки. Це вправа на пошук, а не стандартизований тест.
Вправа 5. Варіюйте обмеження
Спробуйте розв’язати ту саму задачу за різних умов: без грошей, без цифрових інструментів, удвічі швидше, для іншої аудиторії, з половиною ресурсів. Обмеження не лише звужують вибір — вони часто змушують перебудувати спосіб пошуку.
Як оцінювати власну практику
Для самоспостереження достатньо трьох запитань: скільки доречних ідей я створив, скільки різних напрямків охопив і чи з’явилися варіанти, яких не було серед перших очевидних відповідей. Це не психометрична діагностика, а спосіб відстежувати власну стратегію пошуку.
Якщо потрібне формальне вимірювання для дослідження, освіти або відбору, важливі стандартизована інструкція, норми, надійність і валідність конкретного інструменту. Саморобний онлайн-тест із випадковим «відсотком креативності» цього не замінює.
Поширені міфи про дивергентне мислення
«Є дивергентні й конвергентні люди». Це зручна метафора, але науково точніше говорити про процеси й результати в конкретних задачах.
«Що більше ідей, то людина креативніша». Кількість — лише один показник; важливі різноманітність, оригінальність, доречність і подальший відбір.
«Дивергентне мислення протилежне логіці». Генерація ідей і аналітичне оцінювання доповнюють одне одного.
«Тест Торренса показує справжній рівень креативності». Він оцінює виконання стандартизованих творчих завдань і пов’язані показники, а не всю творчість людини.
«Мозковий штурм автоматично розвиває креативність». Окрема техніка може допомагати організувати генерацію, але ефект залежить від інструкції, контексту, практики й того, що саме вимірюють після тренування.
Коли дивергентне мислення особливо корисне
Воно доречне на етапах, де проблема ще відкрита: під час пошуку гіпотез, проєктування, написання тексту, дослідження, навчання, винахідництва, планування або пошуку альтернатив перед важливим рішенням. Коли критерії вже відомі й потрібно вибрати один варіант, зростає роль конвергентного й аналітичного опрацювання.
Найсильніша стратегія — не «бути дивергентним завжди», а вміти вчасно розширювати поле можливостей і вчасно його звужувати.
Коротко
Дивергентне мислення генерує багато різних відповідей у відкритих задачах.
Воно є показником творчого потенціалу, але не синонімом креативності й не гарантією творчих досягнень.
Дивергентні та конвергентні процеси взаємодіють: творчий результат потребує і генерації, і відбору.
Тести оцінюють виконання конкретних завдань; їхні результати залежать від інструкції та способу підрахунку.
Практика може покращувати навички генерації ідей, але широкий перенос тренування має оцінюватися обережно.
Поширені запитання
Що таке дивергентне мислення простими словами?
Це спосіб мислення, за якого людина не зупиняється на першій відповіді, а створює кілька різних варіантів. Він особливо корисний у відкритих задачах, де можливі багато прийнятних рішень.
Чим дивергентне мислення відрізняється від креативності?
Дивергентне мислення описує генерацію різних ідей і є одним із показників творчого потенціалу. Креативність ширша: вона охоплює також доречність ідей, їх оцінювання, доопрацювання та реалізацію.
Чим воно відрізняється від конвергентного мислення?
Дивергентний процес розширює кількість варіантів, а конвергентний допомагає звузити їх і вибрати відповідь за критеріями. У реальній роботі ці процеси часто чергуються.
Чи можна розвивати дивергентне мислення?
Так, практика може покращувати виконання завдань на генерацію ідей і окремі творчі навички. Водночас дослідження тренувань показують, що величина ефекту залежить від якості програми й способу вимірювання, а широкий перенос на всі творчі сфери не слід вважати автоматичним.
Які завдання використовують для оцінювання дивергентного мислення?
Найвідоміші — завдання на альтернативні використання предметів і завдання з тестів Торренса. Оцінювання може враховувати кількість відповідей, різноманітність категорій, оригінальність і, в окремих методиках, розробленість.
Чи пов’язане дивергентне мислення з інтелектом?
Так, але зв’язок помірний, а не тотожний. Метааналіз 2021 року об’єднав 849 кореляцій зі 112 досліджень і 34 610 учасників та отримав середній зв’язок r = 0,25. Отже, інтелект і дивергентне мислення частково перетинаються, але описують різні аспекти когнітивного функціонування.
Чи є дивергентне мислення рисою або типом особистості?
Науково точніше описувати його як когнітивний процес і результат виконання конкретних завдань. Показники змінюються залежно від сфери, знань, інструкції, мотивації та умов, тому ярлик «дивергентна людина» надто спрощує картину.
Пов’язані статті
Джерела
Guilford, J. P. (1950). Creativity. American Psychologist, 5(9), 444–454. DOI 10.1037/h0063487.
Guilford, J. P. (1967). The Nature of Human Intelligence. New York: McGraw-Hill.