Деконцентрація уваги: що це, звідки взявся термін і що відомо про докази
Оновлено: 16 вер.
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 19 вересня 2023 · Редакційна політика
Деконцентрація уваги — назва психотехніки, яку психолог Олег Бахтіяров розробляв у 1980-х роках у контексті підготовки операторів до роботи в складних і невизначених умовах, а систематично описав у книзі «Деконцентрация» 2002 року. У його моделі увага розподіляється якомога рівномірніше по всьому перцептивному полю, щоб окремі об’єкти менше домінували як фігури. Це спеціальний авторський конструкт і техніка регуляції уваги.
Старе пояснення цього терміна часто зводило деконцентрацію до здатності бачити різні точки зору. Такий опис ближчий до децентрації в теорії когнітивного розвитку та до сучасного децентрування. Для деконцентрації уваги ключовою є інша ідея: не зміна соціальної або когнітивної перспективи, а навмисне розширення поля уваги.
Що таке деконцентрація уваги
У первинному описі Бахтіярова деконцентрація уваги протиставляється концентрації. При концентрації увага підтримує виділений об’єкт або завдання. При деконцентрації практик намагається рівномірно охопити ширше перцептивне поле й послабити автоматичне виділення окремих елементів як головних.
Таке формулювання варто читати в межах авторської психотехнічної системи. Сучасна психологія уваги частіше описує селективну увагу, стійку увагу, орієнтування, виконавчий контроль та розподіл ресурсів. Термін «деконцентрація» не є загальною назвою одного зі стандартних компонентів цих моделей.
Концентрація: пріоритет отримує один об’єкт, сигнал або завдання; релевантні стимули підтримуються у фокусі.
Деконцентрація в моделі Бахтіярова: увага розширюється на все доступне поле, а домінування окремих фігур зменшується.
Відволікання: фокус мимоволі захоплює сторонній стимул або думка; це не те саме, що навмисно підтримувати широкий режим уваги.
Розподілена увага між кількома завданнями: ресурси діляться між діями; це теж інший процес, ніж спроба сприймати поле як єдиний фон.
Звідки взявся термін
За власним історичним описом Бахтіярова, перші розробки техніки відбувалися в 1980-х роках в Інституті психології АПН УРСР у Києві й були пов’язані з регуляцією стану операторів без переривання професійної діяльності. Автор зазначав, що значна частина ранніх результатів залишилася в прикладних звітах, а відкриті публікації були обмежені тезами конференцій.
Найповніше концепція була викладена в монографії «Деконцентрация», виданій у Києві видавництвом «Ника-Центр» 2002 року. Каталог Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського фіксує це видання, ISBN 966-521-164-1, і відносить його до тематичної рубрики «Увага». Авторський текст описує деконцентрацію як психотехнічний прийом і наводить вправи для зорової, слухової та інших модальностей.
Як Бахтіяров описує механізм деконцентрації
В основі авторської моделі лежить співвідношення «фігура — фон». Звичайне сприймання постійно виокремлює значущі об’єкти: обличчя в натовпі, напис на екрані, звук голосу, рух на периферії. Увага допомагає підтримувати частину інформації як пріоритетну. Деконцентративна вправа ставить протилежне завдання — не підсилювати одну фігуру, а вирівнювати значущість різних ділянок поля.
Для зорової деконцентрації Бахтіяров пропонував починати з периферії: утримувати погляд у загальному напрямку, водночас помічати крайні ліву, праву, верхню та нижню частини поля зору, а потім поширювати увагу на всю видиму площину. Мета вправи в його системі — переживання поля як цілого, а не швидке сканування багатьох окремих предметів.
Це пояснення перетинається з темами сприймання та вибіркового сприйняття, але не замінює їх. Фігурно-фонову організацію, селективність і просторову увагу сучасна когнітивна наука досліджує іншими експериментальними парадигмами й термінами.
Деконцентрація і концентрація уваги
Найзручніше зрозуміти авторську техніку через перемикання масштабу уваги. Концентрація уваги дає пріоритет конкретному об’єкту або завданню: читанню рядка, стеженню за співрозмовником, виконанню розрахунку. Деконцентративний режим, навпаки, намагається підтримувати широке просторове або сенсорне охоплення без постійного вибору одного домінантного об’єкта.
У реальній діяльності ці режими не утворюють простого перемикача «увімкнено — вимкнено». Увага динамічно змінює пріоритети залежно від цілей, сигналів і навантаження. Тому коректніше говорити про спеціальну техніку широкого розподілу уваги в межах певної авторської моделі, а не про універсальну другу половину всієї науки про увагу.
Чим деконцентрація відрізняється від децентрації та децентрування
Тут схожість слів особливо підступна. Деконцентрація уваги Бахтіярова стосується розподілу уваги по перцептивному полю. Децентрація в класичній теорії Жана Піаже описує вихід за межі однієї домінантної ознаки або власної перспективи та координацію кількох відношень. Це різні психологічні поняття.
Окремо існує децентрування у сучасній клінічній і метакогнітивній психології — здатність помічати думки й емоції як психічні події, а не автоматично сприймати їх як повний опис реальності. Воно також не є синонімом деконцентрації уваги.
Деконцентрація уваги — авторська психотехніка широкого розподілу уваги по перцептивному полю.
Децентрація Піаже — когнітивний розвиток здатності координувати кілька ознак і перспектив.
Децентрування — метакогнітивна позиція щодо власних думок, емоцій і внутрішніх подій.
Деконцентрація і медитація відкритого моніторування
Найближча сучасна дослідницька аналогія — медитація відкритого моніторування, або open monitoring. У ній людина підтримує сприйнятливе спостереження за тим, що виникає в досвіді, без фіксації на одному вибраному об’єкті. Огляд Лутца та співавторів описує open monitoring окремо від медитації зосередженої уваги й пропонує для обох практик чіткі дослідницькі визначення.
Подібність полягає у відмові від тривалого утримання одного об’єкта як єдиного центру. Водночас open monitoring включає не лише просторове розширення уваги, а й неоцінювальне відстеження поточного досвіду. Деконцентрація Бахтіярова має іншу історію, інструкції та теоретичну мову. Тому результати досліджень медитації не можна автоматично переносити на деконцентрацію.
Що відомо про наукові докази
Доказову базу тут важливо розділити на два рівні. Перший — широка наука про увагу та експериментально досліджені практики зосередженої уваги й відкритого моніторування. Другий — конкретна техніка деконцентрації уваги Бахтіярова. Для другого рівня відкритих незалежних досліджень значно менше.
Сам Бахтіяров у вступі до монографії повідомляв, що ранні прикладні розробки відображалися переважно у внутрішніх звітах, а публікації були обмеженими. Це важлива історична інформація, але вона не замінює сучасних рандомізованих досліджень, стандартизованих протоколів і незалежних реплікацій.
У 2020 році Алексій Єрмаков опублікував у BIO Web of Conferences роботу про можливе застосування методів деконцентрації в екстремальній діяльності та роботі з інформаційними потоками. Це тематично релевантна прикладна публікація, однак її дизайн і масштаб не дають підстав робити широкі висновки про ефективність техніки для психічного здоров’я, творчості або повсякденної продуктивності.
Для сусідньої галузі open monitoring існує значно більша рецензована література. Огляд Lutz et al. 2008 сформулював дослідницьку рамку focused attention та open monitoring; Ainsworth et al. 2013 експериментально порівнювали ці практики в здорових добровольців; Lippelt et al. 2014 узагальнили дані про увагу, моніторинг конфлікту й творчість. Ці роботи допомагають описати науковий контекст широкої уваги, але не є прямою перевіркою техніки Бахтіярова.
Що можна стверджувати впевнено
Термін «деконцентрація уваги» має конкретну історію й систематичний авторський опис у роботах Олега Бахтіярова.
Техніка будується навколо навмисного розширення уваги та зменшення домінування окремих перцептивних фігур.
Існують окремі прикладні публікації, що використовують цей підхід.
Сучасна наука окремо досліджує селективну, стійку й просторову увагу, а також focused attention та open monitoring meditation.
Широкі терапевтичні або когнітивні обіцянки для саме деконцентрації уваги потребують пряміших і сильніших досліджень.
Проста вправа на широкий режим уваги
Наведену нижче вправу можна розглядати як короткий експеримент із шириною уваги, натхненний описом площинної деконцентрації. Вона не є лікуванням і не потребує досягнення особливого стану.
Сядьте або станьте в безпечному нерухомому місці. Не виконуйте вправу під час керування транспортом, роботи з інструментами або там, де потрібен точний безперервний фокус.
Подивіться прямо перед собою без напруженого вдивляння в один предмет.
Не рухаючи поглядом по черзі, помітьте ліву й праву периферію поля зору, потім верхню й нижню.
Спробуйте одночасно утримувати в усвідомленні центр і периферію, не називаючи кожен предмет і не шукаючи «правильного» відчуття.
Через 30–60 секунд свідомо звузьте увагу до одного конкретного об’єкта. Помітьте різницю між широким і вузьким режимами.
Якщо виникає дискомфорт або втома, завершіть вправу й поверніться до звичайного зорового фокусу.
Практичний сенс такої вправи — дослідити гнучкість власної уваги: як вона звужується, розширюється й повертається до конкретної задачі. Оцінювати результат краще за спостережуваною здатністю перемикати режим, а не за очікуванням незвичайних переживань.
Де проходять межі поняття
Деконцентрація не описує автоматично «кращий» режим сприймання. Для читання, точних рухів, розрахунків або аналізу конкретного сигналу потрібне вибіркове зосередження. Для огляду простору або моніторингу багатьох можливих джерел інформації ширший режим уваги може бути суб’єктивно доречним. Питання про те, коли саме спеціальна техніка деконцентрації дає вимірювану перевагу, потребує окремих експериментальних перевірок.
Так само термін не слід використовувати як пояснення будь-якої неуважності. Якщо людина не може підтримувати фокус, часто відволікається або губить нитку завдання, причини можуть бути дуже різними — від втоми та перевантаження до особливостей уваги чи стану здоров’я. Авторська техніка деконцентрації й мимовільна втрата фокусу — різні явища.
Часті запитання про деконцентрацію уваги
Деконцентрація уваги — що це простими словами?
Це навмисна спроба розширити увагу на все доступне перцептивне поле так, щоб один об’єкт не залишався постійним центром. У системі Олега Бахтіярова це оформлено як окрема психотехніка.
Хто розробив техніку деконцентрації уваги?
Олег Бахтіяров описував розробку техніки в 1980-х роках у межах робіт із підготовки операторів і систематизував її в монографії «Деконцентрация» 2002 року.
Деконцентрація — це протилежність концентрації?
У моделі Бахтіярова саме так побудована вихідна логіка: концентрація виділяє й утримує фігуру, деконцентрація намагається рівномірно розподілити увагу по полю. У сучасній науці про увагу процеси описують детальнішою системою конструкцій, тому це авторське протиставлення не варто перетворювати на універсальну класифікацію.
Деконцентрація і децентрація Піаже — це одне?
Ні. Децентрація Піаже стосується координації кількох ознак або перспектив у когнітивному розвитку. Деконцентрація уваги Бахтіярова стосується способу розподілу уваги по перцептивному полю.
Деконцентрація — це те саме, що open monitoring meditation?
Ні. Обидві практики можуть включати ширший режим уваги без тривалого фокусу на одному об’єкті, але open monitoring має власну медитативну традицію, дослідницькі визначення та протоколи. Результати його досліджень не є автоматичним доказом ефективності деконцентрації.
Чи доведена ефективність деконцентрації уваги?
Є історичні авторські матеріали й окремі прикладні публікації, але незалежна емпірична база саме цієї техніки залишається вузькою. Найсильніше досліджені сусідні конструкції — селективна й стійка увага, а також focused attention і open monitoring meditation.
Головне
Деконцентрація уваги — окрема авторська психотехніка з київською історією розробки 1980-х років і систематичним описом Олега Бахтіярова. Її ядро — навмисне розширення уваги та зменшення домінування окремих фігур у перцептивному полі. Для точного розуміння терміна важливо відрізняти його від концентрації уваги, звичайного відволікання, децентрації Піаже, клінічного децентрування та медитації відкритого моніторування. Науковий статус техніки визначає вузька специфічна доказова база, тому історичний опис і сучасні дані про сусідні процеси слід тримати окремо.