Гедонічне та евдемонічне благополуччя: у чому різниця
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 6 жовтня 2026 · Редакційна політика
Гедонічне та евдемонічне благополуччя — це дві впливові дослідницькі традиції, які по-різному відповідають на запитання, що означає «жити добре». Гедонічна традиція зосереджується насамперед на приємному досвіді, задоволенні, задоволеності життям і співвідношенні позитивних та негативних переживань. Евдемонічна — на сенсі, автономії, розвитку здібностей, відповідності власним цінностям і повноцінному психологічному функціонуванні.
Найкоротша формула така: гедонічне благополуччя питає «наскільки мені добре?», а евдемонічне — «наскільки добре я живу й функціоную?». Це корисне розрізнення, але воно не описує два взаємовиключні типи людей і не створює шкалу, де задоволення стоїть на одному кінці, а сенс — на іншому. У реальному житті вони часто співіснують і підтримують одне одного.
Класичний огляд Річарда Раяна та Едварда Десі закріпив у психології розрізнення між гедонічною традицією, орієнтованою на задоволення та уникнення страждання, і евдемонічною традицією, орієнтованою на сенс, самореалізацію та повноцінне функціонування (Ryan & Deci, 2001). Водночас подальші дослідження показали, що межа між ними значно складніша, ніж популярна формула «задоволення проти сенсу».
Коротка відповідь: у чому різниця
Гедонічне благополуччя
Гедонічне благополуччя описує позитивну якість суб’єктивного досвіду: наскільки людина відчуває задоволення, приємні емоції, комфорт, а також наскільки позитивно оцінює своє життя. У багатьох класичних дослідженнях гедонічна традиція пов’язана із суб’єктивним благополуччям — насамперед із задоволеністю життям, позитивним афектом і відносно меншою вираженістю негативного афекту. Огляд сучасних досліджень суб’єктивного благополуччя підкреслює, що оцінка життя та емоційний досвід є спорідненими, але окремими компонентами (Diener, Oishi, & Tay, 2018).
Гедонічне благополуччя не означає постійної ейфорії, безперервних розваг або обов’язку уникати будь-якої неприємної емоції. Сум, страх, гнів і втома можуть бути адекватними реакціями на втрату, небезпеку, несправедливість чи перевантаження. Сам факт неприємного переживання не робить життя «невдалим».
Евдемонічне благополуччя
Евдемонічне благополуччя описує якість життя через сенс і позитивне функціонування: чи має людина відчуття напряму, автономії та компетентності, чи розвивається, чи може діяти відповідно до важливих для себе цінностей, чи переживає власне життя як значуще. У різних теоріях перелік складових відрізняється, тому евдемонія не має одного універсального психологічного визначення.
Одна з найвідоміших евдемонічних моделей — модель психологічного благополуччя Керол Ріфф. Вона включає самоприйняття, позитивні стосунки, автономію, управління середовищем, мету в житті та особистісне зростання (Ryff, 1989). Інші підходи сильніше наголошують на базових психологічних потребах, особистісній виразності, автентичності, сенсі або діяльності, що дає змогу реалізовувати свої здібності.
Різниця в одному реченні
Гедонічний підхід оцінює переважно те, як добре життя переживається і оцінюється суб’єктивно, а евдемонічний — наскільки життя переживається як осмислене і наскільки людина позитивно функціонує. Ці виміри пов’язані, але жоден не є повною заміною іншого.
Чому це розрізнення важливе
Якщо вимірювати лише приємні емоції, можна не помітити життя, у якому є сильний сенс, відповідальність і розвиток, але тимчасово мало комфорту. Якщо вимірювати лише сенс і функціонування, можна пропустити хронічне виснаження, біль або відсутність радості. Саме тому ширше поняття благополуччя потребує кількох вимірів, а не одного універсального показника.
Наприклад, людина може бути задоволеною важливою професійною роботою, бачити в ній сенс і розвиватися, але переживати напружений період із малою кількістю приємних емоцій. Інша людина може мати багато комфорту й розваг, але відчувати, що її життя втратило напрям. Обидва профілі реальні; жоден не описується точно одним словом «щаслива» або «нещаслива».
Звідки взялися гедонія та евдемонія в психології
Розрізнення має філософське коріння. Гедонічні концепції пов’язують добре життя із задоволенням і мінімізацією страждання. Евдемонічна лінія історично пов’язана з античною ідеєю життя відповідно до людських можливостей і чеснот. У сучасній психології ці філософські поняття були перетворені на емпіричні конструкції, які можна операціоналізувати й вимірювати.
Цей перехід має важливе обмеження: психологічна «евдемонія» не є просто прямим перекладом Арістотеля у вигляді анкети. Різні дослідницькі програми вибирають різні рівні аналізу — мотиви, цінності, поведінку, суб’єктивні переживання або позитивне функціонування. Саме тому одна стаття може називати евдемонією сенс і особистісне зростання, а інша — автономну мотивацію чи діяльність, у якій людина реалізує найкраще в собі.
Хута і Вотерман запропонували спеціальну класифікацію, щоб не змішувати ці рівні: окремо розглядати орієнтації й мотиви, поведінку, переживання та функціонування, а також розрізняти стійкі індивідуальні відмінності й ситуативні стани (Huta & Waterman, 2014). Це один із ключів до розуміння суперечливих результатів у літературі.
Що саме належить до гедонічної традиції
Приємний і неприємний афект
Один вимір стосується того, що людина відчуває: радість, спокій, цікавість, задоволення, тривогу, смуток, роздратування та інші емоційні стани. Гедонічне благополуччя зазвичай вище, коли приємні переживання достатньо присутні в житті, а неприємні не домінують постійно. Це статистична характеристика досвіду, а не вимога «бути позитивним» щохвилини.
Задоволеність життям
Задоволеність життям — це когнітивна оцінка: наскільки життя в цілому відповідає власним критеріям хорошого або прийнятного життя. Вона не тотожна настрою. Класична Шкала задоволеності життям спеціально створювалася як міра глобальної оцінки життя, а не позитивного афекту (Diener et al., 1985). Докладніше цей конструкт розібрано в окремій статті про задоволеність життям.
Задоволення і комфорт
У дослідженнях мотивів гедонічна орієнтація часто означає прагнення до задоволення, насолоди, розслаблення та комфорту. Це не тотожне егоїзму, споживацтву чи імпульсивності. Приємна вечеря з близькими, сон після виснажливого дня, музика, гра, сексуальна близькість, прогулянка або відпочинок можуть мати гедонічну цінність без будь-якого негативного морального змісту.
Що саме належить до евдемонічної традиції
Евдемонічні моделі ширші й менш уніфіковані. Найчастіше вони охоплюють кілька з таких тем: сенс і мету, автономію, компетентність, особистісне зростання, самоприйняття, якісні стосунки, реалізацію здібностей, автентичність і діяльність відповідно до цінностей.
Оновлені рекомендації ОЕСР 2025 року визначають евдемонію як переживання того, що людина живе добре, включно з відчуттям сенсу, мети й автономії, компетентності, самоприйняття та особистісного зростання. Для офіційних опитувань ОЕСР окремо рекомендує запитувати, наскільки людина вважає те, що робить у житті, вартісним (OECD, 2025).
Це добре показує зв’язок евдемонії із сенсом у психології, але сенс не вичерпує евдемонічне благополуччя. Можна бачити сенс у важливій справі й водночас мати мало автономії, відчувати некомпетентність або бути позбавленим можливостей для розвитку.
Чому «гедонічне = суб’єктивне», а «евдемонічне = психологічне» — занадто проста схема
У підручникових викладах часто використовують зручне скорочення: суб’єктивне благополуччя відносять до гедонічної традиції, а психологічне благополуччя Ріфф — до евдемонічної. Історично це справді важливе розрізнення. Наприклад, Кіз, Шмоткін і Ріфф порівнювали суб’єктивне благополуччя як задоволеність життям і баланс афекту з психологічним благополуччям як залученістю до екзистенційних викликів життя (Keyes, Shmotkin, & Ryff, 2002).
Проте сучасна термінологія стала ширшою. ОЕСР включає до суб’єктивного благополуччя три окремі компоненти: оцінку життя, афект і евдемонію. Тому твердження «суб’єктивне благополуччя — це лише гедонія» вже не є універсально правильним. Так само «евдемонічне благополуччя» не дорівнює лише шестикомпонентній моделі Ріфф: існують інші евдемонічні теорії та шкали.
Найточніше говорити так: суб’єктивне благополуччя, психологічне благополуччя, гедонія та евдемонія — споріднені конструкції й дослідницькі традиції, межі яких залежать від конкретної теорії та способу вимірювання. Їх слід визначати перед порівнянням, а не переносити результати з однієї шкали на іншу лише через схожі назви.
Чи справді гедонічне та евдемонічне благополуччя відокремлені емпірично
Так, певні відмінності відтворюються, але водночас показники сильно перетинаються. Уже в ранніх дослідженнях Вотермана особистісна виразність, яку він використовував як евдемонічний показник, була позитивно пов’язана з гедонічним задоволенням (Waterman, 1993). Це означає, що діяльність, яка дає відчуття реалізації себе, часто ще й приємна.
У дослідженні Кіза, Шмоткіна й Ріфф суб’єктивне та психологічне благополуччя виявилися пов’язаними, але не взаємозамінними. Автори показали, що люди можуть мати різні поєднання цих двох традицій (Keyes et al., 2002). Пізніше Галлахер, Лопес і Прічер на двох великих вибірках отримали ієрархічну структуру, де гедонічне, евдемонічне та соціальне благополуччя були окремими, але корельованими конструкціями вищого порядку (Gallagher, Lopez, & Preacher, 2009).
Існує й сильна лінія критики надто жорсткого поділу. Кашдан, Бісвас-Дінер і Кінг вказували, що евдемонія визначається та вимірюється неоднорідно, а гедонічні й евдемонічні процеси часто працюють разом (Kashdan, Biswas-Diener, & King, 2008). Новіші психометричні роботи також знаходять спільний загальний фактор, який пояснює значну частину варіації різних показників благополуччя. Наприклад, дослідження понад 21 тисячі норвезьких учасників виявило шість нижчих факторів, що завантажувалися на один загальний фактор благополуччя (Bjørndal et al., 2023).
Такий загальний фактор не скасовує змістових відмінностей. Він показує, що автономія, сенс, задоволеність життям, позитивний афект, соціальні зв’язки й функціонування часто рухаються разом. Для конкретного запитання все одно важливо знати, який саме компонент вимірювався.
Що відомо про гедонічні та евдемонічні мотиви
Окремий напрям досліджень порівнює не «рівень благополуччя», а мотиви діяльності. У серії чотирьох досліджень Хута і Раян вивчали, що пов’язано з прагненням до задоволення й комфорту та що — з прагненням використовувати й розвивати найкраще в собі. Гедонічні мотиви сильніше пов’язувалися з позитивним афектом і безтурботністю, евдемонічні — із сенсом та піднесеними переживаннями; обидва типи були пов’язані з життєвою енергією, а поєднання високої гедонічної й евдемонічної орієнтації часто супроводжувалося ширшим профілем благополуччя (Huta & Ryan, 2010).
Ці результати не встановлюють універсальної формули «стільки-то задоволення плюс стільки-то сенсу». Частина досліджень була кореляційною, а самі конструкції залежать від способу операціоналізації. Коректний висновок скромніший: гедонічні та евдемонічні мотиви мають і спільні, і специфічні зв’язки з різними аспектами хорошого життя.
Чотири реальні профілі благополуччя
1. Високе гедонічне + високе евдемонічне
Людина отримує задоволення від повсякденного життя й водночас бачить у ньому сенс, має важливі стосунки, автономію та можливості розвиватися. Це може бути робота, яка цікава і значуща, стосунки, що одночасно приносять тепло й підтримують зростання, або творчість, яка дає і радість, і відчуття реалізації.
2. Високе гедонічне + нижче евдемонічне
Життя може бути комфортним і приємним, але бракувати напряму, залученості або відчуття значущості. Такий профіль не є автоматично проблемним: відпочинок без «великої мети» має власну цінність. Питання виникає тоді, коли людина сама переживає тривалу порожнечу або відчуває, що комфорт не відповідає її важливим потребам.
3. Нижче гедонічне + високе евдемонічне
Деякі важливі періоди життя можуть бути складними, але осмисленими: догляд за близькою людиною, навчання складній професії, батьківство, волонтерство, реабілітація після травми, робота над довгостроковим проєктом. Дискомфорт тут може співіснувати з відчуттям сенсу й розвитку.
Цей приклад не означає, що страждання саме по собі робить життя евдемонічним або що хронічне виснаження треба романтизувати. Сенс не перетворює небезпечні умови, насильство, депривацію чи нелікований розлад на «корисний досвід».
4. Нижче гедонічне + нижче евдемонічне
Людина може мати мало задоволення і водночас втрачати відчуття сенсу, автономії, компетентності або розвитку. Такий стан може виникати через зовнішні умови, втрату, ізоляцію, перевантаження, фізичне захворювання чи психічний розлад. Сам профіль благополуччя не встановлює причину і не є діагнозом.
Чому неприємне не завжди означає неблагополучне
Гедонічна й евдемонічна перспективи особливо корисні там, де приємність і цінність діяльності розходяться. Складна розмова може викликати тривогу й водночас підтримувати чесність у стосунках. Вивчення мови може бути виснажливим у конкретний вечір, але давати відчуття компетентності й розвитку. Прощання з близькою людиною болісне саме тому, що зв’язок був важливим.
Звідси не випливає протилежна крайність: ніби приємність поверхова, а труднощі автоматично глибокі. Відновлення, гра, тілесний комфорт, безпека і радість є реальними складовими хорошого життя. Евдемонічна перспектива доповнює їх питаннями про сенс і функціонування, а не скасовує.
Як вимірюють гедонічне та евдемонічне благополуччя
Єдиного тесту, який видає об’єктивний відсоток «гедонії» та «евдемонії», не існує. Результат залежить від того, який рівень дослідник вимірює: мотив, переживання, оцінку життя, поведінку чи психологічне функціонування.
Показники гедонічного боку
Для оцінного компонента часто використовують Шкалу задоволеності життям. Для емоційного — окремі шкали позитивних і негативних переживань. Важливо, що навіть ці два показники не взаємозамінні: людина може бути задоволеною життям у цілому й одночасно переживати складний емоційний період.
Показники евдемонічного боку
До відомих інструментів належать Шкали психологічного благополуччя Ріфф та Опитувальник евдемонічного благополуччя Вотермана і співавторів. Останній був розроблений як окрема міра евдемонічного функціонування й має власну психометричну логіку (Waterman et al., 2010). Але різні евдемонічні шкали вимірюють не ідентичні набори ознак.
Офіційні статистичні вимірювання
ОЕСР у 2025 році рекомендує не зводити суб’єктивне благополуччя до одного запитання. Її рамка окремо розглядає оцінку життя, афект та евдемонію; для кожного компонента пропонуються власні модулі опитування (OECD, 2025). Це практичне підтвердження головної ідеї цієї статті: різні аспекти хорошого життя треба вимірювати окремо, а потім інтерпретувати разом.
Евдемонія залишається науково неоднорідною конструкцією
У літературі немає повного консенсусу щодо того, які саме компоненти є визначальними для евдемонії. Систематизація Хути й Вотермана показала, що під одним словом дослідники можуть мати на увазі мотиви, поведінку, досвід або функціонування (Huta & Waterman, 2014). Через це дві роботи з «евдемонічного благополуччя» можуть фактично досліджувати різні конструкції.
Свіжий огляд 2026 року, що поєднав бібліометричний аналіз понад двох тисяч публікацій і огляд 517 новіших статей, також констатує концептуальну неоднорідність евдемонічних досліджень та потребу в яснішій структурі поняття (Perannagari, 2026). Тому в науковому тексті важливо завжди уточнювати, яку саме модель або шкалу названо евдемонічною.
Що це означає для повсякденного життя
Розрізнення корисне як карта, а не як рецепт. Воно допомагає поставити два різні набори запитань. Перший стосується якості переживання: чи є в моєму житті достатньо відпочинку, задоволення, тепла, цікавості, радості та відчуття, що життя мене загалом влаштовує? Другий — якості функціонування: чи розумію я, що для мене важливо, чи маю достатньо автономії, чи використовую й розвиваю свої здібності, чи є в моїх діях сенс і значущі зв’язки?
Якщо відповідь слабка лише в одній площині, проблема стає точнішою. Людині, яка живе осмислено, але виснажена, може бути потрібне відновлення й більше приємного досвіду, а не ще одна «велика мета». Людині, яка має комфорт, але переживає порожнечу, може бути корисніше дослідити цінності, стосунки, напрям і залученість, ніж просто додавати розваги.
При цьому не існує науково встановленого універсального співвідношення на кшталт «50% задоволення і 50% сенсу». Потреби, життєві етапи, культура, ресурси та обставини різняться. Мета полягає не в оптимізації двох чисел, а в тому, щоб точніше бачити, яка частина хорошого життя зараз підтримана, а яка потребує уваги.
П’ять помилок у трактуванні гедонії та евдемонії
«Гедонічне — це егоїстичне»
Ні. Задоволення може бути соціальним, турботливим і спільним: близькість, дружня зустріч, сімейна вечеря, спільна гра, музика або прогулянка. Гедонічний опис стосується якості переживання, а не моральної оцінки людини.
«Евдемонічне — це завжди морально правильне»
Не обов’язково. У філософських концепціях евдемонії чеснота може бути центральною, але психологічні операціоналізації різняться. Часто вони вимірюють сенс, автономію, розвиток або самореалізацію. Тому слово «евдемонічний» саме по собі не є моральним сертифікатом поведінки.
«Якщо мені важко, значить я живу евдемонічно»
Ні. Складність може супроводжувати значущу діяльність, але вона не створює сенс автоматично. Хронічний біль, небезпека, насильство, нестача сну або виснаження потребують уваги до їхніх причин, а не романтизації.
«Гедонія — це позитивне мислення»
Ні. Гедонічне благополуччя описує переживання та оцінку життя, а не обов’язок замінювати складні емоції позитивними твердженнями. «Токсична позитивність», афірмації, маніфестація та «закон притягання» належать до інших популярних дискурсів; саме розрізнення гедонії й евдемонії не підтверджує для них окремих причинних механізмів.
«Евдемонія важливіша за щастя»
Наука не встановила універсальної ієрархії, за якою сенс завжди важливіший за приємний досвід або навпаки. Поняття щастя саме по собі широке: ним можуть називати емоційний стан, оцінку життя або ширше відчуття хорошого життя. Точніше запитувати, який компонент благополуччя досліджується і для якої мети.
Гедонічне й евдемонічне благополуччя та психічне здоров’я
Низький показник гедонічного або евдемонічного благополуччя не є психіатричним чи психологічним діагнозом. Шкала задоволеності життям, показник сенсу або опитувальник психологічного благополуччя вимірюють конкретну конструкцію; вони не встановлюють депресивний розлад, тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад чи інший клінічний стан.
Водночас окремі переживання можуть перетинатися з клінічно значущими симптомами. Наприклад, виражена втрата здатності отримувати задоволення може бути симптомом, який оцінюють у клінічному контексті, а стійка безнадія або різке падіння функціонування потребують окремої професійної оцінки. Важливими є тривалість, вираженість, контекст, супутні симптоми та вплив на повсякденне життя.
Особливо важливо не трактувати природне горе, втому після надзвичайного навантаження або тимчасове зниження позитивних емоцій як автоматичний доказ розладу. І навпаки, «наявність сенсу» не виключає психічного розладу й не замінює лікування, якщо воно потрібне.
Як читати дослідження про гедонію та евдемонію
Перед висновком варто перевірити чотири речі. Перша — визначення: що автори називають гедонією та евдемонією. Друга — рівень аналізу: мотив, поведінка, переживання чи функціонування. Третя — інструмент: яка саме шкала використана і які її компоненти. Четверта — дизайн: кореляція не доводить, що одна форма благополуччя спричинила іншу.
Це особливо важливо для популярних тверджень на кшталт «сенс робить щасливішим у довгостроковій перспективі» або «задоволення працює лише короткочасно». Деякі дослідження знаходять різні часові профілі, але їх не можна перетворювати на загальний закон для всіх людей і всіх видів діяльності. Самі Хута й Раян виявляли різні зв’язки залежно від показника та часу оцінки (Huta & Ryan, 2010).
Чи можна поєднати обидва підходи
Так, і більшість сучасної психології фактично рухається саме до багатовимірного бачення. Гедонічні показники дають інформацію про те, як людина переживає та оцінює своє життя. Евдемонічні — про сенс і позитивне функціонування. Соціальні, матеріальні, фізичні та контекстуальні виміри додають те, чого не охоплює жодна з цих двох традицій.
Тому найсильніше питання звучить не «що правильніше — гедонія чи евдемонія?», а «які аспекти хорошого життя важливі для нашої задачі й як їх виміряти без підміни одного іншим?». Саме така постановка дозволяє використовувати розрізнення як науковий інструмент, а не як нову моральну типологію.
Поширені запитання
Що краще: гедонічне чи евдемонічне благополуччя?
Універсально «кращого» немає. Вони описують різні складові хорошого життя. Приємний досвід, відпочинок і задоволеність мають власну цінність; сенс, автономія, компетентність і розвиток — свою. Для багатьох людей високі показники обох вимірів співіснують.
Чи може людина мати сенс, але не бути щасливою?
Так. Людина може переживати складний або болісний період і водночас відчувати, що її дії мають сенс. Це не означає, що страждання корисне саме по собі. Воно лише показує, що емоційна приємність і осмисленість — різні виміри.
Чи може бути багато задоволення, але мало евдемонічного благополуччя?
Так. Комфорт і приємні події не гарантують відчуття напряму, автономії, розвитку чи значущості. Водночас такий профіль не слід автоматично оцінювати як «порожнє життя»: значення має те, як сама людина переживає свою ситуацію і чого їй бракує.
Суб’єктивне благополуччя — це гедонічне благополуччя?
У класичній літературі їх часто зближували, особливо коли суб’єктивне благополуччя вимірювали задоволеністю життям і афектом. У сучасних рамках це не повна тотожність: ОЕСР, наприклад, включає до суб’єктивного благополуччя також евдемонічний компонент.
Психологічне благополуччя Ріфф — це евдемонія?
Це одна з найвідоміших евдемонічних моделей, але не єдине можливе визначення евдемонії. Інші підходи акцентують сенс, базові психологічні потреби, особистісну виразність, автентичність або інші компоненти.
Чи можна визначити свій «тип» одним тестом?
Коректніше не шукати постійний «тип людини», а оцінювати конкретні компоненти. Різні шкали вимірюють різні речі, а показники можуть змінюватися залежно від життєвого періоду й контексту. Результат опитувальника є показником певної конструкції, а не діагнозом чи остаточним описом особистості.
Висновок
Гедонічне благополуччя стосується передусім приємності досвіду, емоційного балансу та позитивної оцінки життя. Евдемонічне — сенсу, автономії, розвитку, реалізації можливостей і позитивного функціонування. Вони відрізняються концептуально, але тісно переплетені емпірично.
Найточніше розглядати гедонію та евдемонію як дві перспективи на хороше життя, які висвітлюють різні питання. Задоволення не робить життя поверховим, сенс не робить страждання необхідним, а жодна шкала не визначає благополуччя людини повністю. Сучасний підхід полягає в багатовимірному вимірюванні та ясному розрізненні конструкцій.