Втома від сигналів тривоги: чому надлишок сповіщень послаблює реакцію на важливі сигнали
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 7 жовтня 2026 року · Редакційна політика
Втома від сигналів тривоги (alarm fatigue) — це прикладний феномен людських факторів і безпеки, за якого повторювані, надмірні, хибні або малозначущі сигнали поступово втрачають здатність надійно привертати увагу й спрямовувати дію. Людина може почати реагувати повільніше, відкладати перевірку, частіше вимикати або ігнорувати сигнали, а справді критичне попередження ризикує загубитися серед десятків попереджень, що не вимагали втручання. Сучасний скопінговий огляд Michels та співавторів показує, що в літературі немає повністю уніфікованого визначення alarm fatigue, але більшість робіт сходяться на комбінації великої кількості сигналів, низької частки корисних попереджень, перевантаження та поступового зниження якості реакції.
Це поняття особливо добре досліджене в медицині — у відділеннях інтенсивної терапії, клінічних системах моніторингу та електронних системах підтримки рішень. AHRQ Patient Safety Network описує alert fatigue як проблему, за якої величезний потік попереджень, значна частина яких клінічно незначуща, сприяє ігноруванню як малозначущих, так і критичних сигналів. Для інших сфер — диспетчерських, промислових систем, кібербезпеки, транспорту чи цифрових інтерфейсів — діють споріднені принципи людських факторів, однак доказову базу з клінічних систем не слід механічно переносити на кожен інший домен.
Важливе розрізнення: «втома від сигналів тривоги» не є окремим психіатричним або медичним діагнозом і не зводиться до звичайної втоми. Це характеристика взаємодії людини з системою сповіщення. Тому головне питання звучить не «чому люди перестали бути уважними?», а «які властивості сигналів, інтерфейсу, процедур, робочого середовища й організації зробили корисний сигнал важким для розпізнавання та дії?». Саме такий системний погляд відповідає логіці ергономіки і людських факторів.
Коротко: що варто знати
Alarm fatigue — прикладний термін людських факторів і безпеки, а не клінічний діагноз.
Проблему створює не лише кількість сигналів, а співвідношення корисного сигналу до шуму: хибні, дубльовані, низькопріоритетні й такі, що не потребують дії, попередження знижують цінність самого каналу.
Надлишок сигналів може сповільнювати реакцію, підвищувати частоту пропусків, сприяти відкладанню перевірки, вимиканню або неформальному обходу сигналів.
Найсильніша сучасна доказова база походить із клінічних систем моніторингу та роботи медичних команд, особливо у відділеннях інтенсивної терапії.
Зменшення ризику потребує системного редизайну: пріоритизації, підвищення специфічності, зменшення сигналів без дії, контекстних порогів, зрозумілої ескалації, відповідальності та аудиту.
Навчання персоналу може допомагати, але не компенсує систему, яка продукує надмірну кількість малокорисних сигналів.
Що таке втома від сигналів тривоги
У найширшому сенсі сигнал тривоги — це повідомлення системи про стан, який потребує уваги, оцінювання або дії. Він може бути звуковим, візуальним, тактильним чи комбінованим. У медицині це сигнал монітора, інфузійної помпи або системи призначень; у промисловості — попередження про відхилення процесу; у диспетчерській — повідомлення про небезпечний стан; у програмному середовищі — попередження, що вимагає рішення користувача чи оператора.
Термін alarm fatigue позначає не просто суб’єктивне роздратування звуком. Його ядро — погіршення функції системи сповіщення у взаємодії з людиною. Коли попередження надходять часто й рідко вимагають значущої дії, кожний наступний сигнал має меншу діагностичну цінність для оператора. У результаті система навчає людину, що терміновий на вигляд сигнал часто не є терміновою подією.
Огляд Michels та співавторів 2025 року охопив 32 публікації й показав значну неоднорідність визначень та способів вимірювання. Автори описують спільне ядро: повторний вплив частих або таких, що не потребують дії, сигналів пов’язаний із сенсорним перевантаженням, емоційною напругою, зниженням чутливості до сигналів і ризиком запізнілої або недостатньої реакції. Саме через неоднорідність методів результати огляду варто читати як опис стійкого прикладного феномену, а не як встановлення одного універсального психологічного механізму.
Alarm fatigue і alert fatigue
В англомовній літературі близькі терміни alarm fatigue та alert fatigue частково перекриваються. Alarm частіше стосується сигналів від моніторів і пристроїв, alert — програмних попереджень, систем підтримки рішень та інших повідомлень. Для української статті «втома від сигналів тривоги» є зручним канонічним терміном для критичних для безпеки контексту. «Втома від сповіщень» ширша й може включати побутові автоматичні сповіщення, маркетингові повідомлення та цифрові переривання, де рівень ризику і доказова база інші.
Чому надлишок сигналів послаблює реакцію
1. Сигнал втрачає інформативність
У безпечній системі сигнал має змінювати оцінку ситуації: після нього оператор повинен мати підставу звернути увагу, перевірити стан або виконати конкретну дію. Якщо дев’ять із десяти попереджень не вимагають втручання, сам факт появи сигналу стає слабким предиктором значущої події. Це фундаментальна проблема співвідношення сигналу і шуму.
Класичний систематичний огляд Paine та співавторів виявив у клінічних дослідженнях дуже низьку частку сигналів, що справді потребували дії: залежно від середовища вона коливалася від менш ніж 1% до 36%. Два включені дослідження також пов’язували високе сигнальне навантаження з довшим часом реакції медсестер. Ці дані походять із фізіологічного моніторингу й не задають універсальної частки для всіх систем, але добре показують саму проблему низької корисності сигналу.
2. Увага витрачається на сортування, а не лише на реагування
Кожне попередження вимагає принаймні короткої операції відбору: помітити, ідентифікувати джерело, оцінити пріоритет, зіставити з контекстом і вирішити, чи потрібна дія. Коли таких циклів багато, значна частина уваги витрачається на фільтрацію. Це зближує alarm fatigue з інформаційним перевантаженням, але не робить ці поняття тотожними: інформаційне перевантаження стосується ширшого потоку інформації, тоді як втома від сигналів тривоги — якості реакції на повторювані попередження в системі сповіщення.
У критичних для безпеки роботі особливо важливо, що сигнал часто перериває іншу задачу. Оператор не просто «читає повідомлення», а перемикає увагу, перевіряє стан, може змінювати пріоритети й потім повертається до попередньої діяльності. Якщо система часто ініціює такі перемикання без реальної користі, вона створює додаткове психічне робоче навантаження і збільшує конкуренцію між завданнями.
3. Людина навчається на статистиці самої системи
Реакція формується досвідом. Якщо сигнал регулярно виявляється хибним, повторним або незначущим, оператор отримує емпіричну підставу знижувати його пріоритет. Це не потребує припущення про «лінощі» чи недисциплінованість. Система фактично підкріплює правило: більшість сигналів можна відкласти. Проблема виникає, коли рідкісний критичний сигнал зовні недостатньо відрізняється від маси неважливих.
Тут корисна теорія виявлення сигналу: рішення залежить не тільки від здатності розрізняти сигнал і шум, а й від критерію, тобто від того, за яких умов людина вирішує, що подія достатньо важлива для реакції. Водночас alarm fatigue не можна звести до однієї моделі виявлення сигналу: у реальних системах діють також завдання, інтерфейс, часовий тиск, правила ескалації, командна координація, організаційні норми й попередній досвід.
4. Довіра до каналу знижується
Коли попередження часто помиляються або не допомагають вирішити, що саме треба робити, знижується довіра до каналу. Це може бути раціональним калібруванням: надійність системи справді низька. Небезпека з’являється тоді, коли критичний сигнал використовує той самий канал, ту саму гучність, колір, форму або логіку, що й десятки другорядних повідомлень. У такій архітектурі оператору важко підтримувати різний рівень готовності для різних подій.
5. Сигнали конкурують один з одним
Надмірність може створювати каскади: один стан породжує кілька попереджень від різних пристроїв або підсистем, а кожне з них претендує на пріоритет. Так виникає парадокс — система, яка мала збільшити помітність небезпеки, сама створює шум. Тому кількість сигналів не є достатньою метрикою якості. Важливі їхня унікальність, причинний зв’язок, пріоритет, час, адресат і можливість виконати потрібну дію.
Що показує сучасна доказова база
Найсвіжіший на момент публікації систематичний огляд і метааналіз Hu та співавторів 2026 року включив 23 дослідження; 11 увійшли до метааналізу медсестер відділень інтенсивної терапії. Після приведення різних шкал до спільної 0–100 шкали середній об’єднаний показник становив 51,66, але міждослідницька неоднорідність була надзвичайно високою — I² = 99,6%. Автори прямо застерігають: це описове узагальнення, а не показник поширеності, діагностичний поріг чи універсальна норма.
У цьому ж огляді з вищою втомою від сигналів пов’язували хибні й такі, що не потребують дії, сигнали, великий сигнальний потік, недостатню підготовку з керування сигналами, нічні зміни й понаднормову роботу, робоче навантаження, організаційні обмеження та технологічні труднощі. Також описували зв’язки з вигоранням, вторинною травматизацією, стресом, нижчою оцінкою продуктивності й схильністю до помилок. Значна частина первинних робіт була поперечною та ґрунтувалася на самооцінках, тому такі асоціації не встановлюють простого причинного ланцюга.
Інший систематичний огляд і метааналіз Zhu та співавторів 2026 року включив 28 досліджень і 6908 медсестер інтенсивної терапії. Він також виявив дуже високу неоднорідність результатів, близько I² = 98% для найпоширенішого інструменту, і лише напрямні, а не остаточні зв’язки з медичними помилками, вигоранням, хибними сигналами та нижчою довірою до них. Обидва метааналізи підтримують системне трактування проблеми й одночасно показують межі нинішньої операціоналізації.
Якісна мета-синтеза Xu та співавторів 2025 року охопила 11 досліджень досвіду медсестер інтенсивної терапії. У синтезі повторювалися теми зростання навантаження, зниження довіри до сигналів, загрози безпеці та потреби зменшувати хибні сигнали, підвищувати надійність, покращувати навчання і робоче середовище. Це якісні дані: вони добре описують переживання й практичні проблеми, але не дають точного розміру ефекту для кожного втручання.
Що можна вважати встановленим, а що — обмеженим
Добре підтримується: надлишок хибних або таких, що не потребують дії, сигналів є проблемою безпеки й людських факторів; він пов’язаний із гіршою якістю реагування та високим навантаженням у клінічних системах.
Добре підтримується як професійна практика: сигналами потрібно керувати за пріоритетом, ризиком, специфічністю, контекстом і ролями, а не просто нарощувати їхню кількість.
Підтримується, але з неоднорідністю: самооцінювана alarm fatigue пов’язана з вигоранням, стресом, довірою до сигналів і схильністю до помилок.
Обмежено: універсальний поріг кількості сигналів, після якого в будь-якій системі настає alarm fatigue. Такого порогу сучасні дані не дають.
Обмежено: перенесення точних клінічних величин на авіацію, промисловість, кібербезпеку, смартфони або громадські системи оповіщення без окремих доменних досліджень.
Де втома від сигналів тривоги стає проблемою безпеки
Найочевидніший ризик виникає там, де сигнал має ініціювати швидку й правильну дію. У лікарні це може бути зміна фізіологічних показників; у промисловій установці — відхилення технологічного процесу; у диспетчерській — небезпечна конфігурація системи; у цифровій інфраструктурі — подія, яка потребує перевірки. Спільним є не тип професії, а структура задачі: багато подій, нерівна критичність, обмежений час і можливість дорогої помилки.
У медицині проблема має окремий нормативний статус. Чинні з 1 січня 2026 року National Performance Goals Joint Commission замінили попередню главу National Patient Safety Goals. В актуальних вимогах для лікарень NPG.01.05.01 прямо вимагає покращувати безпеку клінічних систем сигналізації: визначати найважливіші сигнали з урахуванням ризику для пацієнта, непотрібного шуму й alarm fatigue, а також встановлювати правила налаштування, зміни параметрів, вимикання й відповідальності за керування сигналами.
Для медичного електрообладнання існує також IEC 60601-1-8 — міжнародний стандарт із вимогами до базової безпеки, основних характеристик і систем сигналізації в медичному електрообладнанні та медичних електричних системах. Його наявність важлива з методологічної точки зору: безпека сигналу є властивістю дизайну системи, а не лише поведінки користувача.
Чим alarm fatigue відрізняється від споріднених явищ
Від загальної втоми
Загальна професійна або функціональна втома охоплює ширші зміни працездатності, самопочуття й когнітивного функціонування. Втома від сигналів тривоги може співіснувати з нею, але визначається специфічно через взаємодію із системою попереджень. Детальніше загальну трудову рамку розглядає стаття «Працездатність, втома та функціональні стани у праці».
Від інформаційного перевантаження
Інформаційне перевантаження може бути одним із контекстів alarm fatigue: надто багато повідомлень, джерел і перемикань збільшують витрати на відбір. Однак система може створювати alarm fatigue навіть за не дуже великої кількості сигналів, якщо вони погано калібровані, суперечливі або майже завжди хибні. І навпаки, великий обсяг інформації може бути керованим, якщо він добре структурований і не вимагає постійного переривання.
Від звикання до стимулу
У побутовому поясненні alarm fatigue часто називають «звиканням до звуку». Звикання може бути частиною процесу, але реальна система складніша. Людина оцінює частоту, надійність, контекст, наслідки, чергу завдань, соціальні правила й попередній досвід. Тому редизайн одного тону без зміни логіки сигналів часто не вирішує проблему.
Від свідомого ігнорування
Оператор може свідомо відкласти сигнал, бо одночасно виконує важливішу дію. Це не те саме, що байдужість до безпеки. У системному аналізі потрібно з’ясувати, чи дозволяла архітектура пріоритетів зрозуміти, який сигнал важливіший, чи був доступний контекст і чи могла людина фізично відреагувати на всі події. Саме тут логіка «людська помилка = вина людини» дає найгірший результат: вона приховує властивості системи, що відтворюють ту саму помилку.
Як вимірюють втому від сигналів тривоги
Єдиного золотого стандарту вимірювання немає. Скопінговий огляд 2025 року показує, що дослідники найчастіше використовують опитувальники самооцінки та спостереження, тоді як фізіологічні й лабораторні підходи застосовуються рідше. Через це один числовий «бал alarm fatigue» не слід трактувати як діагноз або універсальний показник ризику.
Сильніша оцінка поєднує кілька рівнів даних:
Потік сигналів: кількість за одиницю часу, розподіл за джерелами, повторюваність, каскади та піки навантаження.
Якість сигналів: частка хибних, технічних, дубльованих і таких, що не потребують дії; позитивна прогностична цінність там, де її можна коректно визначити.
Поведенкова відповідь: час до перевірки, підтвердження, ескалації або дії; частота пропущених чи відкладених сигналів.
Системні наслідки: інциденти, близькі до інцидентів події, повторні ескалації, конфлікти між сигналами, обхідні практики.
Суб’єктивний досвід: відчуття перевантаження, роздратування, довіра до сигналів, сприйнята корисність і складність керування.
Контекст: час доби, складність задачі, кількість одночасних об’єктів, фоновий шум, склад команди та організація відповідальності.
Таке поєднання потрібне, бо два підрозділи можуть мати однакову кількість сигналів і різний ризик. В одному 80% повідомлень можуть бути інформативними й чітко розподіленими за пріоритетом, в іншому — більшість повторює одну й ту саму малозначущу подію.
Як проєктувати безпечнішу систему сповіщень
Зменшувати сигнали, які не змінюють дію
Найсильніший напрям — не примушувати людину «краще терпіти» шум, а прибирати повідомлення, що не мають достатньої цінності. AHRQ рекомендує підвищувати специфічність попереджень, скорочувати клінічно незначущі сигнали, адаптувати їх до характеристик ризику й робити переривальними насамперед сигнали високої важливості.
Розділяти пріоритети за наслідками, а не за бажанням бути помітним
Якщо все червоне, гучне й термінове, система фактично не має пріоритетів. Категорії мають відображати не емоційність повідомлення, а наслідки пропуску, допустимий час до реакції та потрібну дію. Критичний сигнал повинен відрізнятися від інформаційного не косметично, а операційно.
Давати контекст і зрозумілу наступну дію
Повідомлення «ПОМИЛКА» або «НЕБЕЗПЕКА» змушує оператора додатково шукати, що саме сталося. Корисний сигнал відповідає щонайменше на три питання: що змінилося, наскільки це терміново, що потрібно перевірити або зробити. У складних системах контекст часто важливіший за додаткову гучність.
Налаштовувати пороги й затримки лише на основі ризику
Огляд Paine показав, що розширення деяких порогів і введення затримок могли зменшувати кількість фізіологічних сигналів, але дослідники підкреслювали обмежену якість доказів і потребу перевіряти ненавмисні наслідки. Тому «зробити поріг ширшим» не є універсальним рецептом. Для медичних та інших критичних для безпеки систем такі зміни мають ухвалюватися на рівні валідованого дизайну, локальних протоколів і відповідальних фахівців, а не як індивідуальний спосіб позбутися настирливого звуку.
Керувати маршрутизацією та ескалацією
Сигнал має йти тому, хто реально може діяти. Якщо одна подія одночасно надсилається всім, система створює дифузію відповідальності й дублювання. Якщо вона надсилається лише одній людині без резервної ескалації, виникає інший ризик. Безпечна схема визначає первинного адресата, час очікування, умови повтору, резервний маршрут і завершення події після адекватної відповіді.
Проєктувати сигнали як частину завдання
Сигнал існує не у вакуумі. Його потрібно перевіряти під час реальної послідовності дій: що оператор бачить до нього, яке рішення приймає, що робить після, які інші повідомлення надходять одночасно. Саме тут перетинаються взаємодія людини з комп’ютером та інженерія людських факторів: хороший інтерфейс має підтримувати ситуаційне розуміння і пріоритети, а не просто демонструвати більше станів системи.
Поєднувати навчання з редизайном
У метааналізі Hu рандомізовані дослідження показували, що структуроване навчання керуванню сигналами може зменшувати самооцінювану alarm fatigue й непотрібний сигнальний вплив. Але навчання працює найкраще як частина системної програми. Якщо після курсу працівник повертається до інтерфейсу, який генерує тисячі малокорисних попереджень, причина проблеми залишається.
Перевіряти систему після змін
Зменшення загальної кількості сигналів — проміжна метрика. Після редизайну потрібно перевірити, чи не зросли пропуски, чи не став довшим час до критичної дії, чи не з’явилися нові обхідні практики. Безпека потребує балансу: зменшити шум і водночас зберегти достатню чутливість до рідкісних, але небезпечних станів.
Чого не варто робити
Додавати новий сигнал на кожний можливий ризик без аналізу того, скільки попереджень уже отримує користувач.
Робити всі сигнали однаково гучними, яскравими або переривальними. Це стирає ієрархію пріоритетів.
Оцінювати систему лише за тим, чи «вона подала попередження». Безпека залежить від того, чи людина могла зрозуміти його, відрізнити від шуму і своєчасно діяти.
Звинувачувати оператора в неуважності без аналізу потоку сигналів, хибних спрацьовувань, інтерфейсу, процедур, навантаження й організації відповідальності.
Вважати вимкнення або приглушення сигналів універсальним способом розв’язання проблеми. У критичних для безпеки системах це може переносити ризик із шуму на пропущену небезпеку.
Покладатися лише на навчання користувачів, залишаючи незмінною систему, яка генерує надмірні або неінформативні попередження.
Переносити один числовий поріг або результат дослідження з реанімації на іншу галузь без перевірки контексту.
Практична рамка аудиту системи сигналів
Команда, яка проєктує або переглядає систему сповіщень, може почати з семи питань:
Який конкретний ризик або стан позначає кожний сигнал і що станеться, якщо його пропустити?
Яка частка сигналів реально потребує дії, а яка є хибною, дубльованою або лише інформаційною?
Чи відповідає спосіб подання сигналу його критичності та допустимому часу до реакції?
Чи зрозуміло з повідомлення, що сталося, де сталося і яка наступна дія очікується?
Хто є первинним адресатом, хто резервним, коли відбувається ескалація і коли подія вважається закритою?
Що відбувається під час пікової кількості сигналів: чи виникають каскади, конфлікти, дублювання або блокування основної роботи?
Якими об’єктивними й суб’єктивними показниками команда перевірить, що зміна справді покращила безпеку, а не лише зробила систему тихішою?
Для медичного середовища ця рамка має доповнювати, а не замінювати нормативні вимоги, клінічні протоколи й стандарти обладнання. IEC 60601-1-8 та актуальні вимоги Joint Commission показують, що керування сигналами належить до системи забезпечення безпеки, а не до приватних звичок окремого працівника.
Приклад: як безпечний редизайн відрізняється від «менше сповіщень»
Уявімо систему, яка за годину генерує 100 попереджень, але лише 5 із них потребують дії. Просте вимкнення половини сигналів може випадково прибрати й критичні події. Системний редизайн спочатку класифікує причини: які повідомлення дублюються, які виникають через поганий контакт датчика, які пороги надто чутливі, які події можуть бути об’єднані, які сигнали можна зробити непереривальними, а які повинні мати окремий високий пріоритет.
Після цього команда змінює правила, тестує їх на історичних і симульованих сценаріях, спостерігає за реальною реакцією, вимірює час до дії й пропуски, а потім коригує систему. Кінцевий критерій — не мінімум звуків, а максимальна здатність системи своєчасно виділяти небезпечні стани без непотрібного навантаження.
Запитання та відповіді
Чи є втома від сигналів тривоги психологічним розладом?
Ні. Alarm fatigue — прикладний термін людських факторів і безпеки. Він описує проблемну взаємодію між потоком сигналів, людиною, завданням і системою. Самооцінювальні шкали alarm fatigue не є діагностичними тестами DSM або ICD.
Чи означає alarm fatigue, що людина фізично втомилася?
Не обов’язково. Фізична або професійна втома може підсилювати проблему, але alarm fatigue визначається насамперед через повторну взаємодію із сигналами й погіршення якості реагування. Людина може бути загалом бадьорою й водночас мати низьку довіру до каналу, який майже завжди подає незначущі попередження.
Чи допоможе просто зробити критичні сигнали гучнішими?
Іноді фізична помітність потрібна, але гучність сама не виправляє низьку специфічність і погану пріоритизацію. Якщо всі попередження конкурують за увагу однаковими засобами, посилення ще одного сигналу може лише збільшити загальний шум. Потрібна ієрархія, відмінність, контекст і зв’язок із дією.
Що гірше: хибні сигнали чи пропущені справжні?
У критичних для безпеки системах це не вибір між двома незалежними проблемами. Надмірне зниження чутливості може збільшити пропуски, а надмірне підвищення чутливості — множити хибні спрацьовування і створювати alarm fatigue. Якісний дизайн калібрує цей компроміс за наслідками помилок, контекстом і можливістю подальшої перевірки.
Чи достатньо провести навчання персоналу?
Навчання може покращити розуміння пріоритетів, налаштувань і правил реагування, і сучасні огляди знаходять позитивні результати окремих освітніх втручань. Однак воно не замінює редизайн, якщо джерело проблеми — висока частка хибних сигналів, невдалі пороги, дублювання або нечітка ескалація.
Як зрозуміти, що система має проблему alarm fatigue?
Ознакою є не один суб’єктивний симптом, а сукупність даних: високий сигнальний потік, велика частка попереджень без дії, довгі або нестабільні часи реакції, часте вимикання чи обхід сигналів, низька довіра, скарги на шум, каскади попереджень і інциденти, де значущий сигнал губився серед інших. Найкраще оцінювати ці показники разом.
Чи стосується це звичайних сповіщень смартфона?
Частково на рівні механізмів уваги та переривань, але це інший рівень доказів і ризику. Побутова «втома від сповіщень» може описувати роздратування, звичку і зменшення уваги до push-повідомлень. Канонічний зміст цієї статті — системи, де пропуск важливого сигналу може мати наслідки для безпеки або надійності. Не слід автоматично прирівнювати клінічну alarm fatigue до цифрового дискомфорту від смартфона.
Пов’язані статті
Джерела
Agency for Healthcare Research and Quality. (2024). Alert Fatigue. PSNet. Last reviewed December 15, 2024.
Hu, Y., Ye, W., Zhang, H., et al. (2026). Alarm fatigue severity and associated factors among intensive care unit nurses: a systematic review and meta-analysis. BMC Nursing. https://doi.org/10.1186/s12912-026-05328-x
International Electrotechnical Commission. (2006; confirmed current in 2020). IEC 60601-1-8:2006 — Medical electrical equipment — Part 1-8: General requirements for alarm systems.
Joint Commission. (2026). National Performance Goals; Hospital NPG.01.05.01: The hospital improves the safety of clinical alarm systems.
Michels, E. A. M., Gilbert, S., Koval, I., & Wekenborg, M. K. (2025). Alarm fatigue in healthcare: a scoping review of definitions, influencing factors, and mitigation strategies. BMC Nursing, 24, 664. https://doi.org/10.1186/s12912-025-03369-2
Paine, C. W., Goel, V. V., Ely, E., Stave, C. D., Stemler, S., Zander, M., & Bonafide, C. P. (2016). Systematic Review of Physiologic Monitor Alarm Characteristics and Pragmatic Interventions to Reduce Alarm Frequency. Journal of Hospital Medicine, 11(2), 136–144. https://doi.org/10.1002/jhm.2520
Xu, D., Liu, F., Ding, X., et al. (2025). Exploring ICU nurses’ response to alarm management and strategies for alleviating alarm fatigue: a meta-synthesis and systematic review. BMC Nursing, 24, 412. https://doi.org/10.1186/s12912-025-03084-y
Zhu, L., Wei, S., An, Y., Hu, W., & Xie, X. (2026). Severity and Associated Factors of Alarm Fatigue Among Intensive Care Unit Nurses: A Systematic Review and Meta-Analysis. Nursing in Critical Care, 31(5), e70666. https://doi.org/10.1111/nicc.70666