Біль оплати (pain of paying): чому витрачання грошей може викликати негативне переживання
Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 24 вересня 2026 року · Редакційна політика
Біль оплати (pain of paying) — це негативне афективне переживання, яке виникає, коли людина усвідомлює, що втрачає частину своїх фінансових ресурсів зараз або втратить їх у майбутньому. Саме так цей конструкт формалізує сучасний систематичний огляд Reshadi і Fitzgerald. Йдеться про психологічну ціну самого акту розставання з грошима, яка може додаватися до економічної ціни товару чи послуги.
Біль оплати не означає, що кожна покупка буквально спричиняє фізичний біль. Станом на 2026 рік найсильніші нові дані підтримують точніше формулювання: оплата може залучати афективні процеси, пов’язані з неприємністю та оцінкою втрати, тоді як соматосенсорні системи фізичного болю не обов’язково активуються так само. У дослідженні Robitaille та співавторів 2026 року оплата грошима була пов’язана з афективними, а не соматосенсорними компонентами обробки болю. Тому «біль» у назві конструкта найточніше розуміти як негативну афективну вартість витрачання.
Цей механізм належить до ширшого поля економічної психології і допомагає пояснити частину фінансової поведінки: чому одна й та сама сума може відчуватися по-різному залежно від способу й моменту оплати, контексту покупки, фінансових обмежень та звичного способу розрахунку. Він не описує «правильний» характер людини, не є клінічним діагнозом і не зводить фінансові труднощі до сили волі.
Що таке біль оплати
У ранніх моделях поведінкової економіки й психології споживання витрачання грошей розглядалося не лише як зменшення можливостей для майбутнього споживання, а й як безпосередньо неприємна частина транзакції. Prelec і Loewenstein описали, як задоволення від споживання та негативне переживання оплати можуть психологічно взаємодіяти. Їхня модель «подвійного запису» стала одним із теоретичних фундаментів подальших досліджень.
Сучасне визначення ширше за дискомфорт у момент передавання купюр. Огляд 2023 року розрізняє негайний біль оплати, коли людина усвідомлює вже здійснену втрату фінансових ресурсів, та очікуваний біль оплати, коли майбутня або ймовірна втрата ще попереду. Це важливо для передоплати, відкладеної оплати, кредиту, підписок і будь-яких ситуацій, у яких момент купівлі, момент споживання та момент списання грошей не збігаються.
Отже, pain of paying — це не синонім ціни, бідності, небажання витрачати або фінансової тривоги. Двоє людей можуть заплатити однакову суму й пережити різну афективну реакцію. Одна людина може легко оплачувати щоденні покупки, але гостро реагувати на великі одноразові витрати; інша — відчувати напруження навіть під час необхідних регулярних платежів через реальну нестачу ресурсів.
Науковий статус конструкта
Біль оплати є усталеним дослідницьким конструктом у психології споживання, поведінковій економіці та нейроекономіці. Його вивчали через самозвіти, експериментальні покупки, маніпуляції способом оплати, нейровізуалізацію та дослідження реальної або наближеної до реальної поведінки. Систематичний огляд Reshadi і Fitzgerald узагальнює попередню літературу та окремо виділяє передумови, модератори й наслідки цього переживання.
Водночас конструкт не слід перетворювати на універсальне пояснення будь-якої витрати. Дослідження різняться за країнами, платіжною інфраструктурою, видами покупок, сумами, способами вимірювання та звичками учасників. Тому науково коректне твердження звучить так: біль оплати є одним із механізмів, здатних впливати на оцінку витрати та поведінку, а його сила залежить від контексту.
Чому витрачання грошей може викликати негативне переживання
Усвідомлення втрати фінансових ресурсів
Ключовим моментом є усвідомлення відтоку ресурсу. Коли платіж робить втрату грошей психологічно помітною, вона стає частиною поточного досвіду вибору. Саме тому однакова номінальна сума може відчуватися по-різному, якщо в одному випадку витрата яскраво представлена, а в іншому — прихована в автоматичному списанні, пакетній ціні або відкладеному рахунку.
Це не означає, що гроші мають однакову суб’єктивну цінність для всіх. Реальний запас ресурсів, стабільність доходу, майбутні зобов’язання й доступ до фінансового буфера змінюють значення конкретної суми. Тому сильний дискомфорт під час необхідної покупки в умовах дефіциту може бути адекватною реакцією на обмежені ресурси, а не когнітивною «помилкою».
Зв’язок між оплатою і споживанням
У моделі Prelec і Loewenstein важливим є coupling — психологічний зв’язок між конкретною оплатою та конкретним споживанням. Коли ці події тісно пов’язані, думка про оплату легше супроводжує споживання. Коли їх розділено в часі або об’єднано з іншими платежами, цей зв’язок може слабшати.
Це допомагає зрозуміти, чому передоплачена поїздка іноді відчувається під час самої подорожі як уже «оплачена», а щомісячний рахунок за кілька різних покупок може психологічно віддаляти момент споживання від моменту розставання з грошима. Але це не універсальний закон: тип покупки, очікування, умови транзакції та досвід людини можуть змінювати ефект.
Помітність і прозорість платежу
Платіжні механізми відрізняються тим, наскільки явно вони показують сам відтік грошей. У класичних роботах про форму платежу та поведінку Raghubir і Srivastava показували, що форма й зв’язок платежу з покупкою здатні змінювати готовність витрачати. Soman окремо демонстрував роль негайності платежу й «репетиції» суми — того, наскільки сама процедура змушує людину зафіксувати, запам’ятати або відтворити витрачену суму.
Сучасні швидкі платежі можуть скорочувати кількість таких моментів уваги: людина підносить картку або телефон, отримує підтвердження і рухається далі. Але цифровий платіж водночас може створювати інші форми прозорості — миттєве сповіщення, історію транзакцій, категоризацію витрат. Тому «цифрове = непомітне» також не є універсальним правилом.
Час: негайна та очікувана оплата
Якщо гроші списуються зараз, негативне переживання може бути безпосередньо пов’язане з поточним рішенням. Якщо платіж відкладено, частина афективної вартості переноситься в майбутнє. Саме тому кредит, рахунок наприкінці періоду, оплата частинами або майбутнє автоматичне списання можуть змінювати психологічну структуру рішення навіть тоді, коли загальна сума відома.
Важливо відокремлювати цей механізм від фінансової вигоди чи вартості продукту. Відкладена оплата може мати комісії, проценти, юридичні умови або ризики, які взагалі не описуються конструктом pain of paying. Психологічне пояснення того, чому платіж відчувається легшим, не є фінансовою рекомендацією користуватися певним платіжним продуктом.
Чи є біль оплати буквальним фізичним болем
Тривалий час вислів «біль оплати» був насамперед психологічною метафорою, підкріпленою непрямими даними про негативний афект. Раннє нейроекономічне дослідження Knutson та співавторів показало, що надмірна відносно суб’єктивної цінності ціна пов’язана з активністю острівцевої кори, а нейронні сигнали до рішення додатково передбачали, чи відбудеться покупка. Такі дані підтримували роль авверсивних процесів, але самі по собі не доводили, що оплата тотожна фізичному болю.
У 2026 році Robitaille, Plassmann, Mazar і Lindner спеціально перевірили це питання. У пілотному fMRI-дослідженні величина ціни співвідносилася з активністю передньої острівцевої кори. Важливіше те, що грошова оплата залучала афективні компоненти мереж обробки болю без такого самого залучення соматосенсорних компонентів, тоді як електричний больовий стимул охоплював обидва рівні. В іншому експерименті автори маніпулювали переконаннями учасників щодо посилення або послаблення афективного болю і отримали причинні дані про вплив цієї маніпуляції на оцінювання.
Найкращий висновок на сьогодні: негативне переживання витрачання має реальну афективну основу, а слово «біль» не слід читати як твердження про пошкодження тіла або той самий сенсорний процес, що виникає при травмі. Для енциклопедичного опису точніше говорити про афективний біль або афективну вартість оплати.
Що показують дослідження про готівку, картки та безготівкові платежі
Найвідоміша гіпотеза полягає в тому, що готівка робить відтік грошей помітнішим, тому може викликати сильніший біль оплати, тоді як картка або інший безготівковий спосіб іноді послаблює це переживання. Сучасні дані загалом підтримують існування середнього ефекту, але одночасно показують його неоднорідність.
У метааналізі Schomburgk, Belli і Hoffmann 2024 року було узагальнено 392 ефекти з 71 роботи. Середній «cashless effect» був малим, але статистично значущим: безготівкові методи в середньому пов’язувалися з дещо більшими витратами порівняно з готівкою. Автори водночас виявили високу гетерогенність між дослідженнями, а сам ефект з часом слабшав. Це прямо суперечить популярному твердженню, ніби картка автоматично і сильно змушує кожну людину витрачати більше.
Велике дослідження 2026 року — 13 заздалегідь зареєстрованих реплікацій Bechler, Catapano, Huang і Urminsky із загальною вибіркою 32 371 учасник — знову виявило, що готівка в середньому переживається як психологічно болючіша за картку. Ефект способу оплати був надійнішим для фактичної суми витрат, ніж для абстрактної готовності платити, а біль оплати статистично опосередковував частину зв’язку між способом оплати та поведінковими результатами.
Особливо важливим є ще один результат цієї мега-реплікації: різниця залежала від індивідуальної частоти користування готівкою та карткою. Тобто звичка до способу оплати змінює реакцію. Платіжний інструмент не працює як однакова психологічна кнопка для всіх.
Сам зв’язок між формою платежу, pain of paying і фактичною сумою витрат окремо розібрано в матеріалі «Готівка чи картка: як спосіб оплати впливає на біль оплати і витрати». Там зіставлено метааналіз 2024 року з мега-реплікацією 2026 року та пояснено, чому середній cashless effect не є універсальним правилом для кожної покупки.
Дані з Нідерландів також додають контекст. У великому споживчому опитуванні Broekhoff і van der Cruijsen електронні платежі в середньому оцінювалися як менш «болючі», ніж готівка, причому відмінності залежали від способу оплати, суми, віку, досвіду та типу витрати. Це спостережні дані однієї країни, тому їх не слід механічно переносити на будь-яку платіжну культуру.
Чому правило «готівка болить, картка не болить» занадто просте
Готівка може робити відтік ресурсу фізично й візуально помітним: купюри треба дістати, порахувати й передати. Але цифровий платіж може бути дуже помітним, якщо людина одразу бачить суму, баланс, категорію витрати та повідомлення банку. Навпаки, готівкова витрата може швидко забутися, якщо людина не веде облік.
Метааналіз 2024 року не знайшов переконливих доказів, що самі по собі окремі характеристики безготівкового методу — наприклад ступінь його прозорості або роз’єднання платежу й споживання — стабільно пояснюють величину cashless effect у всій сукупності робіт. Натомість значення мали ситуація споживання та ширший контекст. Це показує, чому механістичні поради «завжди плати лише готівкою» виходять за межі доказів.
Спосіб оплати також пов’язаний із практичними властивостями, які не є психологією: доступністю, безпекою, комісіями, поверненнями, захистом споживача, кредитними умовами та можливістю відстеження транзакцій. Психологічний ефект не визначає, який спосіб оплати є найкращим у конкретній фінансовій ситуації.
Від чого залежить інтенсивність болю оплати
Сума й суб’єктивна цінність грошей
Зі збільшенням суми оплати негативне переживання часто посилюється, але не існує універсального порога, після якого витрата має «боліти». Значення має не лише абсолютна сума, а й те, що вона означає для конкретного бюджету. Та сама оплата може бути малопомітною для домогосподарства з великим запасом ресурсів і критичною для людини, якій ці гроші потрібні на базові потреби.
У дослідженні Broekhoff і van der Cruijsen люди, яким було важче зводити кінці з кінцями, в середньому повідомляли про сильніший біль оплати. Це кореляційний результат. Він не означає, що фінансова нестача є психологічною рисою; навпаки, він сумісний із простим поясненням, що кожна одиниця ресурсу має більшу практичну вагу за жорстких обмежень.
Особисті відмінності
У дослідженнях існують стійкі індивідуальні відмінності в тому, наскільки болісним люди вважають витрачання. Rick, Cryder і Loewenstein запропонували шкалу, що описує континуум між людьми, які відчувають надмірне стримування витрат, і людьми, для яких оплата створює мало внутрішнього гальмування. Ця шкала вимірює поведінковий конструкт, а не психіатричний діагноз і не тип особистості в клінічному сенсі.
Важливо не перетворювати ці відмінності на моральні ярлики. Сильний біль оплати не робить людину «скупою», а слабкий не робить її «безвідповідальною». Реальна поведінка формується доходом, цінами, борговими зобов’язаннями, соціальним контекстом, навичками, доступом до фінансових інструментів та багатьма іншими чинниками.
Звичний спосіб розрахунку
Мега-реплікація 2026 року показала, що частота користування готівкою проти картки модерує ефект способу оплати на pain of paying. Один із правдоподібних механізмів — адаптація: те, що стало звичним і добре прогнозованим, може вимагати менше уваги й викликати іншу афективну реакцію. Тому покоління, країни та люди з різними платіжними звичками можуть демонструвати різні патерни.
Тип покупки та контекст
Біль оплати може змінюватися залежно від того, що саме купується, чи є витрата запланованою, наскільки вона помітна, для кого здійснюється покупка і яку роль вона виконує. Метааналіз cashless effect, наприклад, знайшов сильніший середній ефект у контекстах демонстративного споживання й слабший у просоціальних витратах. Це ще одна причина уникати універсальних висновків із лабораторного ефекту.
Біль оплати, витрати та готовність платити — не одне й те саме
Біль оплати — це переживання. Сума витрат — поведінковий результат. Готовність платити — оцінка максимально прийнятної ціни в конкретній процедурі. Ці змінні можуть бути пов’язані, але вони не взаємозамінні.
У мега-реплікації 2026 року спосіб оплати мав більш надійний і більший прямий ефект на суму витрат, ніж на willingness to pay, а pain of paying опосередковував ці зв’язки. Саме таке розділення захищає від надмірно простого висновку «менше болю = завжди вища ціна, яку людина готова заплатити».
Для повсякденного читача це означає, що власне відчуття під час оплати не є точним калькулятором фінансової якості рішення. Неприємна покупка може бути необхідною та раціональною, а приємна й легка оплата — добре запланованою. Психологічний сигнал інформує про переживання вартості, а не видає готовий фінансовий вердикт.
Як біль оплати пов’язаний із ментальним обліком
Біль оплати тісно пов’язаний із ментальним обліком — тим, як люди психологічно групують доходи, витрати й ресурси в окремі «рахунки». Якщо витрата вже була віднесена до певної категорії й очікувалася, вона може переживатися інакше, ніж така сама несподівана сума. Передоплата, пакетна ціна або абонемент можуть також змінювати те, як окремі акти споживання викликають думки про гроші.
Проте ментальний облік ширший. Він пояснює, чому гроші з різних джерел або для різних цілей психологічно не завжди вважаються повністю взаємозамінними. Біль оплати описує конкретно негативну афективну реакцію на втрату фінансових ресурсів. Один конструкт може впливати на інший, але вони не є синонімами.
Чим біль оплати відрізняється від схожих понять
Неприйняття втрат
Неприйняття втрат описує асиметрію, за якої в певних умовах втрата відносно точки відліку має більшу психологічну вагу, ніж співмірний виграш. Біль оплати — конкретніше афективне переживання, пов’язане з усвідомленням відтоку фінансових ресурсів. Ідеї споріднені, але одне не можна автоматично зводити до іншого.
Фінансова тривога і фінансовий стрес
Фінансова тривога може включати стійке занепокоєння, напруження, уникання або повторювані думки про гроші. Біль оплати може бути коротким і ситуаційним: він виникає у зв’язку з конкретною витратою або її очікуванням. Сильне переживання під час платежу саме по собі не встановлює жодного психіатричного діагнозу.
Фінансовий стрес так само ширший: він може виникати через нестабільний дохід, борги, втрату роботи, житлові витрати, лікування, догляд за близькими або інші об’єктивні навантаження. У таких умовах зосередження лише на «правильному мисленні про оплату» пропускає головне — реальний ресурсний контекст.
Жаль після покупки, провина і сором
Жаль покупця виникає після рішення через переоцінку альтернатив або сумніви щодо якості вибору. Провина може бути пов’язана з порушенням власних норм, наприклад із відчуттям, що гроші слід було витратити на іншу мету. Сором стосується оцінки себе в ширшому соціальному або моральному контексті. Pain of paying може співіснувати з цими емоціями, але визначається через негативний афект, пов’язаний саме з втратою фінансового ресурсу.
Імпульсивна покупка
Імпульсивна покупка описує спосіб прийняття рішення — швидкий, недостатньо запланований і часто емоційно насичений. Слабкий біль оплати може в окремих ситуаціях прибирати один із внутрішніх бар’єрів перед витратою, але імпульсивні покупки мають багато інших механізмів: винагороду, емоційну регуляцію, доступність товару, рекламу, звички, соціальні стимули та самоконтроль.
Чи сильний біль оплати корисний
Певна чутливість до відтоку грошей може виконувати функцію зворотного зв’язку: нагадувати про бюджетне обмеження, підсилювати увагу до суми й зупиняти автоматичну покупку. Саме тому в дослідженнях pain of paying часто розглядають як один із механізмів саморегуляції витрат.
Максимальний біль оплати не є оптимальною метою. Надмірно сильна негативна реакція може знижувати задоволення навіть від запланованих і доступних покупок, підтримувати уникання необхідних фінансових задач або перетворювати кожну оплату на джерело виснаження. Класична модель Prelec і Loewenstein якраз описує напруження між контролем витрат і гедонічною ціною постійної уваги до платежу.
Так само слабкий біль оплати не є автоматично проблемою. Автоматична оплата комунальних послуг або регулярної підписки може зменшувати когнітивне навантаження й ризик пропустити строк. Питання полягає в тому, чи зберігає людина достатню видимість витрат для власних цілей і реальних обмежень.
Як використати знання про біль оплати без самопокарання
Практична цінність конструкта полягає не в тому, щоб зробити кожну витрату неприємнішою. Корисніше налаштувати рівень видимості платежу так, щоб він відповідав задачі. Для спонтанних необов’язкових покупок може допомагати додаткова пауза й явне відображення повної суми. Для необхідних повторюваних витрат — навпаки, краще зменшувати зайве емоційне навантаження, зберігаючи контроль через передбачуваний план.
Зробіть суму помітною до рішення
Якщо безконтактна оплата проходить настільки швидко, що сума майже не фіксується в увазі, можна створити нейтральну точку перевірки: подивитися на повну суму кошика, а не лише на окремі позиції; перевіряти ціну підписки за рік, якщо саме річний горизонт важливий; увімкнути сповіщення про списання. Мета — інформаційна прозорість, а не почуття провини.
Додавайте тертя там, де рішення часто стає автоматичним
Для категорій, у яких людина сама помічає повторювані небажані імпульсивні покупки, невелике «тертя» може повернути момент вибору: список перед магазином, окремий ліміт категорії, пауза перед оплатою або вимкнення покупки в один клік. Це поведінкові інструменти уваги, а не покарання за витрати.
Не перетворюйте необхідні витрати на тест сили волі
Житло, їжа, ліки, догляд за дітьми, транспорт та інші базові потреби можуть забирати значну частину доходу. Якщо вони «болять», це може просто відображати реальний бюджетний тиск. Додавати до нього моральний сором або навмисно посилювати дискомфорт не дає людині нових ресурсів. Тут важливішими є планування, доступні програми підтримки, переговори про умови або професійна фінансова допомога залежно від ситуації.
Розділяйте відчуття і фінансовий висновок
Корисне запитання звучить не «чи боляче мені платити?», а «що саме означає це відчуття в моїй ситуації?». Воно може сигналізувати про високу суму, невпевненість у цінності покупки, дефіцит ресурсів, незвичний спосіб оплати або звичайне небажання розставатися з грошима. Після цього потрібна окрема перевірка фактів: чи вписується витрата в доступний ресурс і чи відповідає вона пріоритетам.
Коли питання ширше за біль оплати
Ситуаційний дискомфорт під час витрачання грошей сам по собі не є розладом. Варто дивитися ширше, якщо думки про оплату й фінанси стають постійними, викликають тривале уникання рахунків або банківських повідомлень, істотно порушують сон, роботу, навчання чи стосунки, або якщо покупки регулярно відбуваються всупереч намірам і призводять до серйозних наслідків.
У такому разі pain of paying може бути лише частиною ширшої картини. Корисно окремо оцінити реальні фінансові обмеження, фінансову тривогу, патерни імпульсивних покупок та інші фактори. Психолог може допомогти з емоційним і поведінковим компонентом; питання боргів, кредитних умов, податків, страхування чи прав споживача потребують відповідного фінансового або юридичного фахівця.
Що дослідження поки не дозволяють стверджувати
Наука не підтримує тезу, що безготівкові платежі завжди призводять до перевитрат. Середній cashless effect у метааналізі був малим і дуже неоднорідним. Не доведено також, що саме зменшення pain of paying є єдиним механізмом усіх ефектів карток, смартфонів або цифрових гаманців.
Не можна за інтенсивністю болю оплати визначити фінансову грамотність, психічне здоров’я або «відповідальність» людини. Не можна й автоматично робити висновок, що сильніший біль завжди покращує фінансові результати. Конструкт описує афективний компонент транзакції, а фінансове благополуччя формується набагато ширшим набором ресурсів, умов і поведінкових процесів.
Нейроекономічні результати 2026 року суттєво посилили аргумент про афективну природу pain of paying, але це новий напрям із обмеженою кількістю прямої причинної роботи. Для тверджень про мозкові механізми особливо важливо уникати популярної помилки «активувалася ділянка X, отже людина відчувала те саме, що при фізичній травмі».
Короткий висновок
Біль оплати — реальний психологічний конструкт, який описує негативне афективне переживання усвідомленої втрати фінансових ресурсів. Він може виникати під час платежу або наперед, залежить від суми, способу оплати, звичок, контексту й ресурсних обмежень та може впливати на поведінку.
Найсильніші сучасні дані показують дві речі одночасно. По-перше, готівка в середньому часто переживається як болючіша за картку, а безготівкові способи можуть бути пов’язані з дещо більшими витратами. По-друге, ці ефекти не універсальні й не однакові за розміром. Платіжний метод, досвід людини та ситуація взаємодіють.
Тому практичний сенс концепції полягає не в культі готівки й не в посиленні провини за витрати. Він у тому, щоб бачити психологічну вартість платежу як окремий сигнал, робити фінансовий відтік достатньо помітним для усвідомленого вибору й водночас не плутати цей сигнал із реальним бюджетом, добробутом або моральною оцінкою людини.
FAQ
Що таке pain of paying простими словами?
Це неприємне психологічне переживання, яке може виникати, коли людина усвідомлює, що зараз віддає гроші або має віддати їх у майбутньому. Воно є додатковою афективною «вартістю» платежу.
Чи біль оплати — це фізичний біль?
Найточніше говорити про афективний біль. Нове нейроекономічне дослідження 2026 року виявило залучення афективних компонентів систем обробки болю при грошовій оплаті, але не таке саме залучення соматосенсорних компонентів, як при фізичному больовому стимулі.
Чому платити карткою іноді легше, ніж готівкою?
Картка або телефон можуть робити відтік грошей менш фізично помітним і змінювати зв’язок між моментом покупки та моментом усвідомлення втрати ресурсу. Але ефект залежить від звички, дизайну платежу, суми й контексту.
Чи означає це, що картка завжди змушує витрачати більше?
Ні. Метааналіз 71 роботи знайшов малий середній cashless effect із великою неоднорідністю, а мега-реплікація 2026 року показала важливу роль індивідуальних платіжних звичок. Це середні закономірності, а не правило для кожної транзакції.
Чи сильний біль оплати означає, що людина фінансово тривожна?
Ні. Pain of paying є ситуаційним афективним конструктом. Фінансова тривога ширша й може включати стійке занепокоєння, напруження та уникання. Один показник або одна реакція не встановлюють клінічного діагнозу.
Чи можна зменшити перевитрати, спеціально посилюючи біль оплати?
Докази краще підтримують ідею видимості та усвідомленості платежу, ніж навмисного створення негативних емоцій. Для небажаних автоматичних витрат корисними можуть бути додаткова пауза, явна сума, сповіщення та категоризація. Посилювати сором або тривогу не є необхідним механізмом самоконтролю.
Чи пов’язаний біль оплати з бідністю або низьким доходом?
Фінансові обмеження можуть робити втрату певної суми більш значущою, і в окремих дослідженнях труднощі зі зведенням кінців з кінцями пов’язані з сильнішим pain of paying. Це не означає, що бідність є рисою характеру або «неправильним мисленням».
Чи є біль оплати психіатричним діагнозом?
Ні. Це науковий конструкт економічної та споживчої психології. Його можна вимірювати в дослідженнях, але він не є окремим діагнозом у клінічній класифікації.