Нервова булімія: що це, ознаки, причини, наслідки та лікування

10 лип. 2023 р.

Читати 8 хв

Оновлено: 3 жовт.

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 10 липня 2023 · Редакційна політика

Нервова булімія — розлад харчової поведінки, за якого повторюються епізоди переїдання з відчуттям втрати контролю, а після них виникає компенсаторна поведінка, спрямована на запобігання набору ваги. До неї можуть належати самовикликане блювання, використання проносних або сечогінних засобів, тривале голодування чи виснажливі фізичні навантаження. Вага й форма тіла при цьому надмірно впливають на самооцінку людини.

Нервова булімія належить до розладів харчової поведінки. Вона може виникати в людей різного віку, статі та комплекції. Людина може мати середню або високу масу тіла й водночас бути фізично тяжко хворою, тому зовнішність не дає змоги виключити булімію або оцінити її небезпеку.

Що таке нервова булімія

У повсякденній мові слово «булімія» часто використовують як скорочену назву нервової булімії. Клінічно йдеться про стійкий повторюваний патерн: епізод переїдання супроводжується відчуттям, що контроль над їжею втрачено, а далі людина намагається компенсувати з’їдене через поведінку, яка може шкодити здоров’ю. Після цього часто з’являються сором, провина, страх набору ваги й нові обмеження харчування, що підтримують цикл.

За матеріалами Національного інституту психічного здоров’я США, при нервовій булімії епізоди переїдання поєднуються з нездоровою поведінкою для запобігання набору ваги. Діагноз встановлює фахівець після оцінки всього патерну, його повторюваності, впливу на фізичне та психічне здоров’я й інших можливих причин симптомів. Окремий епізод переїдання або блювання сам по собі не визначає нервову булімію.

Ознаки нервової булімії

Булімія часто тривалий час залишається прихованою. Людина може їсти разом з іншими, працювати або навчатися як звичайно й не мати помітної зміни ваги. Близькі частіше помічають зміни в поведінці навколо їжі, таємність, різкі коливання настрою або фізичні наслідки повторного блювання.

Епізоди переїдання і втрата контролю

за короткий час людина з’їдає значно більше, ніж планувала або вважає для себе прийнятним;
під час епізоду виникає відчуття, що зупинитися або керувати кількістю їжі дуже важко;
їжа може споживатися швидко, наодинці або потай через сором і страх оцінювання;
після епізоду часто з’являються провина, тривога, відраза до себе або сильний страх набору ваги.

Компенсаторна поведінка

самовикликане блювання після їжі;
використання проносних або сечогінних засобів із метою вплинути на вагу;
тривале утримання від їжі або жорсткі харчові обмеження після переїдання;
надмірні фізичні навантаження, особливо якщо людина тренується попри виснаження, травму чи погане самопочуття.

Проносні та сечогінні засоби не «скасовують» засвоєння калорій і можуть спричиняти небезпечні порушення водно-сольового балансу. Якщо така поведінка вже стала регулярною, припинення й медичний контроль краще планувати разом із лікарем.

Емоційні та поведінкові зміни

постійні думки про їжу, вагу, форму тіла або необхідність «компенсувати» з’їдене;
дуже критичне ставлення до власної зовнішності й сильний страх набрати вагу;
уникання спільних прийомів їжі або подій, де складно контролювати харчування;
часті походи до ванної кімнати одразу після їжі, приховування упаковок, їжі або засобів для очищення;
дратівливість, тривога, пригнічення, сором і соціальне віддалення.

Фізичні ознаки

слабкість, запаморочення, втома або порушення сну;
частий біль чи подразнення горла, осиплість голосу після повторного блювання;
набряк слинних залоз біля щелепи, через що обличчя може виглядати припухлим;
підвищена чутливість зубів, пошкодження емалі та інші стоматологічні проблеми;
печія, біль або здуття живота, закрепи чи інші шлунково-кишкові симптоми;
порушення менструального циклу в частини людей.

Наявність або відсутність будь-якої окремої ознаки не встановлює діагноз. Значення має поєднання поведінки, думок, фізичних змін і того, як вони впливають на здоров’я та повсякденне життя.

Чи може булімія бути при нормальній або високій вазі

Так. NIMH прямо зазначає, що розлади харчової поведінки виникають у людей з різною масою тіла, а при нервовій булімії людина може мати середню або високу вагу. Через це булімію легко пропустити, якщо орієнтуватися лише на зовнішність.

Медичний ризик також не визначається одним числом на вагах. Повторне блювання, зневоднення, електролітні порушення, супутні психічні труднощі та інтенсивність компенсаторної поведінки можуть бути клінічно важливими незалежно від комплекції.

Чому виникає нервова булімія

Єдиної причини нервової булімії не існує. Сучасні дані описують поєднання генетичних, біологічних, психологічних, поведінкових і соціальних чинників. У різних людей їхня роль відрізняється, а розлад може підтримуватися взаємодією жорсткого обмеження харчування, сильного занепокоєння вагою й формою тіла, труднощів з емоційною регуляцією, стресу та засвоєних способів справлятися з переживаннями.

Булімія не пояснюється «слабкою волею», одним конфліктом, вихованням або соціальними мережами. Такі фактори можуть мати значення в історії конкретної людини, але професійна оцінка розглядає ширшу картину та супутні стани.

Чим булімія відрізняється від нервової анорексії та розладу переїдання

При нервовій анорексії центральними є стійке обмеження харчування, сильний страх набору ваги або поведінка, що перешкоджає її відновленню, та значно низька для конкретної людини маса тіла. В окремого підтипу анорексії також можуть бути епізоди переїдання й очищувальної поведінки, тому межу між розладами визначають за повною клінічною картиною.

При розладі переїдання також повторюються епізоди втрати контролю над їжею, однак регулярна компенсаторна поведінка для запобігання набору ваги не є визначальною ознакою. Саме систематичне поєднання переїдання і компенсації є ключовою рисою нервової булімії.

Загальну карту діагнозів, типових ознак і шляхів звернення по допомогу зібрано в матеріалі «Розлади харчової поведінки».

Чому нервова булімія небезпечна

Найсерйозніші ризики пов’язані з повторною компенсаторною поведінкою. Блювання, проносні, сечогінні засоби та значні обмеження їжі можуть спричиняти зневоднення й порушення рівнів електролітів. Такі зміни здатні впливати на роботу серця, нирок і нервової системи.

За даними NIMH, серед можливих наслідків нервової булімії є хронічне подразнення горла, збільшення слинних залоз, руйнування зубної емалі, рефлюкс та інші шлунково-кишкові проблеми, тяжке зневоднення й електролітний дисбаланс. NHS також вказує на можливі судоми, проблеми із серцем і нирками та інші ускладнення.

Булімія впливає і на психічне здоров’я. Сором і таємність можуть посилювати ізоляцію, а супутні тривожні або депресивні симптоми, самопошкодження чи суїцидальні думки потребують окремої оцінки й допомоги.

Коли потрібна термінова медична допомога

Термінова оцінка потрібна, якщо на тлі повторного блювання, голодування, використання проносних чи сечогінних засобів виникають непритомність, судоми, біль у грудях, сильна слабкість, сплутаність свідомості, ознаки вираженого зневоднення, неможливість утримувати рідину або швидке погіршення фізичного стану. Негайної допомоги також потребують суїцидальні думки, намір завдати собі шкоди або небезпечна поведінка.

Рекомендації NICE передбачають невідкладну медичну допомогу при тяжкому електролітному дисбалансі, тяжкому зневодненні, вираженому недоїданні або ознаках органної недостатності. У таких ситуаціях планова консультація психолога не замінює медичної оцінки.

В Україні екстрену медичну допомогу можна викликати за номером 103, а єдину екстрену службу — за номером 112. Державна служба України з надзвичайних ситуацій підтверджує ці номери як актуальні екстрені контакти.

Як відбувається професійна оцінка

Оцінка нервової булімії включає розмову про епізоди переїдання, відчуття втрати контролю, компенсаторну поведінку, ставлення до ваги й тіла, зміни харчування, фізичні симптоми, супутні психічні труднощі та ризик самопошкодження. Фахівець також з’ясовує, як давно триває патерн і наскільки він впливає на навчання, роботу, стосунки та повсякденне життя.

Фізичний стан оцінюють окремо. За клінічної потреби лікар перевіряє пульс і тиск, призначає лабораторні аналізи, зокрема для оцінки рідини та електролітів, а також електрокардіограму. NICE радить оцінювати електролітний баланс у людей із компенсаторною поведінкою та розглядати ЕКГ з урахуванням тяжкості очищення, слабкості, електролітних порушень та інших факторів ризику.

Мета оцінки — визначити сам розлад, медичний ризик, супутні стани й необхідний рівень допомоги. Онлайн-тест, індекс маси тіла або один симптом не можуть виконати цю роботу.

Як лікують нервову булімію

Нервова булімія піддається лікуванню, а відновлення є реальною метою. План допомоги враховує вік, тяжкість симптомів, фізичний стан, супутні розлади, попередній досвід лікування та доступність спеціалізованої допомоги. Зазвичай поєднуються психотерапія, медичний нагляд і робота з харчовою поведінкою.

Лікування дорослих

Для дорослих NICE рекомендує розглядати керовану самодопомогу, сфокусовану на нервовій булімії та побудовану на когнітивно-поведінкових матеріалах. Якщо такий формат не підходить або не дає достатнього ефекту, розглядають індивідуальну когнітивно-поведінкову терапію, сфокусовану на розладах харчової поведінки.

У такій терапії працюють над регулярнішим харчуванням, жорсткими обмеженнями, циклом переїдання й компенсації, переконаннями про вагу та форму тіла, емоційними тригерами й профілактикою рецидиву. Детальніше про принципи когнітивно-поведінкової терапії можна прочитати в окремій канонічній статті Українського психологічного ХАБу.

Допомога дітям і підліткам

Для дітей і підлітків NICE рекомендує сімейну терапію, сфокусовану на нервовій булімії. Родину залучають як ресурс відновлення: без звинувачення дитини чи батьків, із підтримкою регулярного харчування, зменшенням компенсаторної поведінки та поступовим поверненням вікової самостійності. Якщо сімейний формат не підходить або не допомагає, може розглядатися індивідуальна когнітивно-поведінкова терапія, сфокусована на розладі харчової поведінки.

Медичний і харчовий супровід

Повторне блювання або використання проносних і сечогінних засобів може вимагати контролю електролітів, серцевого ритму, функції нирок і стоматологічного стану. Харчові рекомендації мають бути частиною узгодженого плану, особливо якщо є значні обмеження їжі, супутні захворювання або фізичні ускладнення.

Загальне пояснення ролі психотерапії та різних форматів психологічної допомоги допоможе зорієнтуватися, хто за що відповідає в команді. При нервовій булімії психологічна робота не замінює лікаря, коли є фізичні ризики.

Чи використовують ліки

Ліки не є обов’язковими для кожної людини з нервовою булімією і не мають бути єдиним методом лікування. NICE прямо рекомендує не використовувати медикаменти як самостійне лікування булімії. Американська психіатрична асоціація розглядає медикаментозну терапію як можливу частину лікування окремих дорослих у поєднанні зі спеціалізованою психотерапією.

Рішення про конкретний препарат приймає лікар після оцінки фізичного стану, інших ліків, супутніх розладів і ризиків. Самостійно добирати або змінювати психотропні препарати за статтею в інтернеті небезпечно.

Коли потрібен стаціонар або інтенсивніша допомога

Більшість людей можуть отримувати допомогу амбулаторно, якщо фізичний і психічний стан дозволяють забезпечити безпеку. Денна програма або стаціонар можуть знадобитися при тяжких медичних ускладненнях, значному електролітному дисбалансі чи зневодненні, високому ризику самопошкодження або коли безпечне лікування неможливо організувати амбулаторно. Рішення залежить від сукупної клінічної оцінки.

Як підтримати близьку людину

Розмова про булімію може викликати сором, страх і заперечення. Найкорисніше говорити про конкретні зміни, які ви помітили, та про турботу щодо здоров’я, не перетворюючи розмову на оцінку зовнішності або суперечку про «силу волі».

оберіть спокійний момент і назвіть конкретні спостереження: часте блювання, таємні епізоди їжі, запаморочення, виснажливі тренування або різке уникання спільних прийомів їжі;
уникайте компліментів чи критики ваги, форми тіла й кількості з’їденого;
запропонуйте допомогу з організацією візиту до лікаря або спеціаліста з розладів харчової поведінки;
підтримуйте лікування, не перетворюючи стосунки на нагляд за кожним прийомом їжі або походом до ванної кімнати;
за ознак медичної нестабільності або суїцидального ризику організуйте екстрену допомогу.

До кого звертатися по допомогу

Почати можна із сімейного лікаря, педіатра або психіатра. Лікар оцінить фізичний стан і ризики та, за потреби, організує спеціалізоване лікування. Психолог або психотерапевт із досвідом роботи з розладами харчової поведінки відповідає за психологічну частину допомоги.

Звернення має сенс навіть тоді, коли симптоми здаються «ще недостатньо серйозними», вага не змінилася або людина не впевнена, чи відповідає її досвід діагнозу. Раннє професійне оцінювання дає змогу раніше зупинити небезпечний цикл і перевірити фізичні наслідки.

Поширені запитання

Чи може людина з булімією мати нормальну вагу?

Так. Нервова булімія трапляється при різній масі тіла. Зовнішність не показує ані наявність розладу, ані рівень медичного ризику.

Чи будь-яке переїдання означає булімію?

Ні. Для нервової булімії значення має повторюваний патерн переїдання з відчуттям втрати контролю та компенсаторної поведінки, а також надмірний вплив ваги й форми тіла на самооцінку. Клінічну оцінку проводить фахівець.

Чи обов’язково при булімії викликати блювання?

Ні. Компенсаторна поведінка може мати різні форми, зокрема тривале голодування, надмірні фізичні навантаження або використання проносних чи сечогінних засобів. Саме тому розлад не завжди помітний для оточення.

Чим булімія відрізняється від компульсивного переїдання?

При обох станах можуть повторюватися епізоди переїдання з втратою контролю. При нервовій булімії вони регулярно поєднуються з поведінкою, спрямованою на компенсацію з’їденого. При розладі переїдання така регулярна компенсація не є визначальною ознакою.

Чи лікують булімію тільки психотерапією?

Психотерапія є центральною частиною лікування, але допомога також може включати медичний нагляд, оцінку фізичних ускладнень і харчовий супровід. За медичної нестабільності потрібне лікування відповідного рівня інтенсивності.

Чи потрібні при булімії антидепресанти?

Не кожній людині. Лікар може розглядати медикаменти в окремих випадках як частину комплексного лікування, зокрема з урахуванням супутніх станів. Медикаменти не повинні бути єдиним лікуванням нервової булімії.

Чи можна повністю відновитися після нервової булімії?

Так, відновлення можливе. Лікування може тривати різний час, а іноді включати періоди покращення та повернення симптомів. Спеціалізована допомога, медичний контроль і підтримка близьких підвищують шанси на стійке відновлення.

Де знайти психологічну підтримку

Якщо епізоди переїдання, блювання, використання проносних чи сечогінних засобів, голодування або виснажливі тренування повторюються й пов’язані зі страхом набору ваги, варто звернутися до лікаря та фахівця з психічного здоров’я. У каталозі фахівців Українського психологічного ХАБу можна знайти психолога або психотерапевта й уточнити досвід роботи з розладами харчової поведінки. За фізичної нестабільності звернення до психолога не замінює медичного огляду.

Психологічна енкциклопедія