👀 Чи буває у вас так, що ви щоразу відкладаєте якусь справу на потім під типовим приводом на кшталт "сьогодні не час", "у мене зараз мало часу для цього", "я недостатньо добре почуваюся, щоб це робити"? І щоразу ви обіцяєте собі, що зробите заплановане завтра чи почнете щось нове з понеділка? Буває? Час іде, а справа так і залишається невиконаною.
💬 Найчастіше така втеча від запланованого спричинена страхом. Страхом зіткнутися із завданням, з яким ви можете не впоратися, або натрапити на переживання, від яких ви впевнено біжите.
📝 Наприклад, ви ніяк не можете сісти та написати звіт, який потрібно було здати ще тиждень тому. Весь час відкладаєте на потім, кожен день чимось "не такий", аби почати. Постійно шукаєте, чим би себе зайняти важливішим, аби не сісти за роботу над звітом.
❓ Що ж відбувається? Чому так? Ви, мабуть, переконані, що тут не обійшлося без лінощів? У цій ситуації психолог допоміг би опрацювати питання, чого ви боїтеся і якого негативного досвіду так завзято намагаєтеся уникнути? Але щоб стало зрозуміліше на практиці, наведу приклад. Витоки страху розпочати роботу над тим самим звітом, наприклад, можуть ховатися будь-де: можливо, справа в прискіпливому начальнику, який завжди повертає звіти на доопрацювання, що з часом сформувало у вас страх не впоратися. Або, можливо, це ще страх зі школи, коли ви здавали якусь роботу, а викладач міг висміяти вас при всьому класі, і це сформувало у вас страх оцінювання вашої роботи. Або не виключено, що батьки нав'язали вам переконання, що ви нічого по-нормальному зробити не можете, і тому у вас виник страх братися за щось нове.
🧩 Втеча від будь-якої діяльності - це завжди страх зустрітися з травмуючим досвідом з минулого. Тут важливо розібратися, з яким саме. І навчитися чітко розмежовувати "я боюся того, що буде" через те, що мене вже травмувало раніше, або "я боюся того, чого ніколи не було, але може статися". Пам'ятайте, що минулий досвід повинен залишитися досвідом, а не несвідомою призмою, через яку ви дивитеся на всі подібні ситуації.