✍️ Олеся Вороніна, психолог в напрямку Транзактний аналіз, КПТ, арт-терапія @voronina_alesia
🤔 Чому ми критикуємо?
Коли ми маємо ідею досконалого образу, то мало що може відповідати йому. Критикуючи ми ніби звіряємо когось із внутрішнім зразком і говоримо про невідповідність. Ще гірше, коли в цей ідеальний образ поміщено власне "Я" і тоді людина критикує з позиції "Я - ок, ти - не ок", порівнюючи інших зі своїм "бездоганним" самоуявленням. І тоді це звучить "Я б так не зробив", "А мені це не п
одобається ... я би" "А ось я ..." і т.д.
І ще гірше, коли людина критикує інших і собою теж незадоволений. І тоді це виражається як роздратування та негативізм.
🙌 У будь-якому разі, в основі критики лежить неприйняття себе та бажання впливати, впливати на зовнішній світ, щоб відчути це прийняття. Де зв'язок? Коли людина критикує, вона підносить себе або знецінює іншого, це дає відчуття переваги та контролю. І тоді чи " я більше наближений до ідеалу ніж ти " чи " мені легше, що не самотній у своїй невідповідності цьому ідеалу.
🧩 Так чи інакше ця ідея "ідеальності" виникла в дитинстві як спроба заслужити любов батька. Дитина, не отримавши безумовну любов значущого дорослого, прийняла рішення, що вона недостатньо хороша і якщо вона стане кращою або якоюсь особливою, то її полюблять. Людина дорослішає, а потреба залишається, і критика - це така спроба психіки хоч трохи наблизитися до тієї відповідності, яка дозволить бути коханою та прийнятою.
Критика, до речі, завжди в компанії перфекціонізму, низької самооцінки, пасивності, страху самовираження та інших "подружок".
💌 Любіть себе просто так і немає жодних ідеалів
📲 Звертайтесь! @voronina_alesia