Любов до себе це поняття, що використовується у психології для опису здорової емоційної та психологічної ставлення до самого себе. Вона є важливим аспектом психічного благополуччя й розвитку особистості. Любов до себе передбачає прийняття себе таким, яким ти є, з розумінням своїх міцних та слабких сторін, при цьому відчуваючи почуття власної гідності.
Поняття "любов до себе" було вперше використане американським психологом Ерихом Фроммом у 1956 році в його книзі "Мистецтво любити". Згідно з Фроммом, любов до себе - це не нарцисизм або егоїзм, а глибоке розуміння себе і своїх потреб, здатність приймати власні почуття та навички самореалізації. Це також включає в себе здорову корекцію негативних уявлень про себе, самосприйняття і навчання розвиватися як особистість.
Любов до себе має важливе значення для психічного здоров'я людини. Вона допомагає створити позитивне відношення до себе, зберегти внутрішню гармонію та збалансованість емоційного стану. Люди, які мають здорову любов до себе, зазвичай відчувають більше задоволення від життя та успішніше впораються з труднощами.
Недолік любові до себе може призводити до розвитку низки проблем, таких як низька самооцінка, депресія, тривожність та інші психічні розлади. Тому важливо розвивати цей аспект своєї особистості, працюючи над самоусвідомленням, прийняттям і самореалізацією.
У психологічному контексті, любов до себе можна розглядати як процес, що триває все життя, і вимагає постійної уваги та роботи. Це може включати в себе самостійне вивчення своєї особистості, здійснення розвитку і самореалізації, а також здоровий спосіб життя та звернення до професійних психологів у разі необхідності.
Таким чином, любов до себе є важливою складовою психічного благополуччя та процесом, який потребує уваги, роботи та саморозвитку протягом усього життя. Вона допомагає зберегти гармонію з собою, розвиватися як особистість та досягати спокою та щастя у житті.