✍️ Рина Полянська, @Rina_psyhologist сертифікований психолог, КПТ- та арт-терапевт
💬 Декілька днів тому отримала в Інстаграмі запитання під одним із рилсів: «Я вимагаю від свого сина багато! Бо я даю йому все, чого в мене не було. І вимагаю більшого! Адже я
прагну для свого сина кращого життя!»
🚨 Чи нормально це – вимагати від дитини?
🙏 Вимагати від дітей - то нормально... Але не можна
вимагати від дитини більшого, кращого, досконалішого, системнішого, ніж Ви вимагаєте від себе. Вимогливість потрібно показувати на прикладі Вашого ставлення до себе і власного життя... Але дитина все одно має торувати в житті і власний шлях - дослухатися, вчитися, враховувати ваш досвід, але йти своєю стежкою в житті і робити власні вибори, бачити, як на практиці працюють дорослі категорії: відповідальність, планування, працьовитість тощо
🙌 Важливо знати межі і відчувати баланс. Перше – треба не плутати
вимогливість до дитини і намагання реалізуватися через дитину. Тобто, коли батьки не хочуть йти у свої страхи і долати їх, вони починають надмірно вимагати від дітей, і тоді починається щось недобре... Друге – не слід забувати, як важливо, серед іншого, давати дитині право проживати своє дитинство і насолоджуватися ним, щоб потім, вирвавшись від батьків у доросле життя, дитина не почала «додавати» собі тих дитячих миттєвостей і радощів, яких «недоотримала» від батьків, а будувала своє свідоме доросле життя. Третє – вимоги мають відповідати не Вашим мріям і цілям, а загальноприйнятим стандартам (наприклад, вимагати ходити на набридлий вокал - не ок, а вимагати знайти хобі, яке дитині до душі, і розвиватися в ньому, - ок)
💬 А як ви вважаєте? Діліться в коментарях ⤵️
📲 Якщо потрібна психологічна допомога, натискайте на нік і записуйтеся: @Rina_psyhologist
Comments