Терапія базована на менталізації (MBT): що це, як працює та доказова база
- Український психологічний ХАБ
- 3 дні тому
- Читати 10 хв
Терапія базована на менталізації (MBT; Mentalization-Based Treatment) — структурований психотерапевтичний підхід, у якому центральним завданням є підтримувати й відновлювати здатність людини розуміти власні та чужі дії через думки, почуття, наміри, потреби й інші психічні стани. Метод співрозробили британський психіатр Ентоні Бейтман і психолог та психоаналітик Пітер Фонагі.
MBT не вчить «читати думки» й не виходить із припущення, що терапевт знає, що насправді відбувається в голові іншої людини. Навпаки, одна з ключових установок методу — зберігати цікавість і невизначеність: ми можемо висувати припущення про психічні стани, але маємо перевіряти їх, а не сприймати як очевидні факти.
Підхід спочатку розробляли передусім для людей із межовим розладом особистості (МРО). Згодом з’явилися адаптації для інших клінічних груп. Водночас сучасна доказова картина нерівномірна: для МРО досліджень найбільше, але навіть тут не доведено, що MBT стабільно перевершує інші якісно організовані психотерапевтичні програми.
Менталізація і MBT — не одне й те саме
Менталізація — це психологічне поняття: здатність помічати психічні стани в собі й інших і пов’язувати їх із поведінкою. Наприклад, людина може не просто подумати «він мене ігнорує», а зупинитися й розглянути кілька можливостей: співрозмовник сердиться, розгубився, зайнятий, не зрозумів повідомлення або сам боїться контакту.
MBT — це вже клінічний метод, який використовує менталізацію як центральний терапевтичний фокус. Тому сторінка про менталізацію відповідає на запитання «що це за психічна здатність?», а сторінка про MBT — «як побудована психотерапія, що цілеспрямовано працює з цією здатністю?».
На Українському психологічному ХАБі поняття менталізації розглянуто окремо: Менталізація.
Хто розробив терапію базовану на менталізації
Клінічний метод MBT співрозробили Ентоні Бейтман і Пітер Фонагі. Важливо не спрощувати цю історію до формули «Бейтман створив MBT» або «Фонагі створив MBT»: метод формувався в їхній спільній клінічній і теоретичній роботі.
Так само не слід приписувати Бейтману або Фонагі авторство самого терміна «менталізація». Фонагі та його колеги істотно розвинули сучасну розвиткову, пов’язану з теорією прив’язаності, і клінічну рамку менталізації, а Бейтман разом із Фонагі перетворив її на структуровану психотерапевтичну програму.
Персональні хаби: Ентоні Бейтман і Пітер Фонагі.
Як формувався MBT
Історія MBT почалася не з готового мануалу. У 1999 році Бейтман і Фонагі опублікували рандомізоване дослідження психоаналітично орієнтованої програми часткової госпіталізації для 38 людей із МРО. У назві статті ще не було сучасної назви Mentalization-Based Treatment, тому коректніше розглядати цю програму як раннього клінічного попередника MBT, а не механічно називати її першим рандомізованим дослідженням уже сформованого MBT.
У 2004 році в Oxford University Press вийшла книга Psychotherapy for Borderline Personality Disorder: Mentalization-Based Treatment, де підхід уже був представлений як окрема психотерапевтична модель. У 2006 році Бейтман і Фонагі опублікували практичний посібник Mentalization-based Treatment for Borderline Personality Disorder: A Practical Guide. Наступне велике керівництво 2016 року розширило опис методу на роботу з розладами особистості, а Cambridge Guide to Mentalization-Based Treatment 2023 року узагальнив подальший розвиток підходу.
Тобто MBT не виник як одна техніка. Він поступово оформлювався з клінічної програми в структуровану систему оцінювання, формулювання випадку, індивідуальної й групової роботи, кризового планування, командної взаємодії та контролю якості.
Що відбувається з менталізацією під сильними емоціями
Здатність менталізувати не є постійною рисою на кшталт «є або немає». Вона може погіршуватися, коли зростає емоційне напруження, активується система прив’язаності, людина відчуває загрозу відкидання, сором, гнів або страх.
У такі моменти припущення легко починають переживатися як безсумнівні факти. Наприклад, думка «вона, мабуть, сердиться на мене» може швидко перетворитися на впевненість «вона мене ненавидить». Реакція тоді будується вже не на перевіреній інформації, а на переживанні, яке здається очевидною реальністю.
Завдання MBT — не переконати людину, що її інтерпретація «неправильна», а допомогти знову відкрити простір для дослідження: що я зараз відчуваю; що я думаю; що я знаю напевно; чого не знаю; що ще могло відбуватися з іншою людиною; як моє припущення вплинуло на мою дію.
Яка терапевтична позиція в MBT
У MBT терапевт прагне сам залишатися в стані менталізації. Це означає не демонструвати всезнання, а ставити уточнювальні запитання, перевіряти власні припущення й допомагати людині досліджувати досвід у теперішній взаємодії.
У керівництвах Бейтмана і Фонагі серед принципів описано короткі й зрозумілі інтервенції, увагу до афекту, співвіднесення розмови з актуальною подією, уточнення та дослідження різних перспектив. Якщо емоційне збудження настільки високе, що здатність осмислювати психічні стани різко падає, терапевт не намагається відповідати ще складнішими інтерпретаціями.
Це одна з причин, чому MBT не зводиться до інтелектуального аналізу. Мета не в тому, щоб створити найскладніше пояснення поведінки, а в тому, щоб підтримати достатньо гнучке й реалістичне розуміння себе та інших саме тоді, коли це стає важко.
Як структурована терапія
Конкретний формат MBT залежить від програми, клінічної групи та служби, тому не існує однієї універсальної схеми сеансів для всіх випадків. Класичні програми для розладів особистості є структурованими й зазвичай включають кілька компонентів.
Початковий етап може містити клінічне оцінювання, спільне формулювання проблем, пояснення моделі менталізації, визначення цілей, перегляд медикаментозного лікування за потреби, кризовий план і домовленості про рамки терапії. У деяких програмах перед основною роботою проводиться вступна психоосвітня група MBT-I.
Основний етап може поєднувати індивідуальну та групову психотерапію. Група створює особливо насичене міжособистісне середовище: учасникові доводиться одночасно помічати власні реакції й припускати психічні стани кількох інших людей. Саме тому групова робота може бути корисною, але й потребує чіткої структури та підготовлених терапевтів.
Окремими елементами програми є регулярний перегляд формулювання та цілей, командне обговорення, моніторинг результатів і планування завершення терапії. Тривалість і частота залежать від протоколу та клінічної ситуації; адаптовані MBT-програми можуть суттєво відрізнятися від класичних форматів.
Для чого MBT спочатку розробляли при межовому розладі особистості
Найбільша історична й дослідницька база MBT пов’язана з межовим розладом особистості. Для МРО характерними можуть бути нестабільні міжособистісні стосунки, виражена емоційна реактивність, імпульсивність і самопошкоджувальна або суїцидальна поведінка. Але наявність окремих таких проявів не означає автоматично діагноз МРО — діагностика потребує професійного клінічного оцінювання.
Модель MBT припускає, що в частини людей із МРО здатність менталізувати особливо вразлива в емоційно значущих стосунках. Тому терапія працює не лише із симптомом, а з процесом, через який непевність щодо власного або чужого психічного стану може швидко перетворюватися на конфлікт, відчай, імпульсивну дію або розрив контакту.
Про розлад докладніше: Межовий розлад особистості (МРО).
Що показали ранні рандомізовані дослідження
У дослідженні 1999 року програма часткової госпіталізації, з якої згодом розвивався MBT, показала кращі результати за низкою показників порівняно зі стандартною психіатричною допомогою. Через невелику вибірку й ранню форму лікування це дослідження важливіше як історичний доказ можливості структурованої психотерапевтичної роботи, ніж як остаточне підтвердження сучасного MBT.
У 2009 році Бейтман і Фонагі опублікували рандомізоване випробування амбулаторного MBT у порівнянні зі структурованим клінічним веденням (SCM). Обидві групи суттєво покращилися, але за частиною показників проблемної поведінки зміни в MBT відбувалися швидше. Самі автори наголошували на потребі незалежних повторних досліджень.
Ця деталь принципова: SCM — не «відсутність лікування», а активний структурований клінічний підхід. Тому порівняння MBT із SCM є значно суворішою перевіркою, ніж порівняння з мінімальною допомогою.
Що каже Cochrane
Кокранівський огляд 2020 року включив 75 рандомізованих досліджень психотерапії для МРО загалом. Найчастіше вивчали діалектично-поведінкову терапію, а MBT була другою за кількістю досліджень серед спеціалізованих підходів.
Для MBT порівняно зі звичайним лікуванням огляд виявляв сприятливі сигнали щодо деяких результатів, зокрема самопошкодження й суїцидальності. Але визначеність цих оцінок була низькою. Аналізи також не дали надійних підстав стверджувати, що один тип психотерапії загалом має стабільно більший ефект за інші.
Отже, формула «MBT доведено найефективніша для МРО» не відповідає цьому огляду.
Метааналіз 2024 року: важлива поправка щодо самопошкодження
Систематичний огляд і метааналіз 2024 року об’єднав 14 досліджень MBT і підліткової адаптації MBT-A, загалом 612 учасників. У дослідженнях «до — після» зменшення самопошкодження, симптомів МРО та депресії виглядало обнадійливо.
Але коли MBT порівнювали з активними контрольними умовами, зокрема звичайним лікуванням або SCM, переваги щодо самопошкодження не підтвердилися. Автори дійшли висновку, що наявні дані не підтримують пріоритет MBT або MBT-A саме як кращого вибору для лікування самопошкодження.
Це не означає, що MBT «не працює». Це означає інше: покращення під час терапії ще не доводить, що саме цей метод кращий за якісну альтернативу.
Огляд 2025 року: MBT перспективна, але ризик упереджень високий
Огляд стану науки, опублікований 2025 року, оновив пошук рандомізованих випробувань MBT для МРО до 1 квітня 2025 року й ідентифікував 14 таких випробувань. Автори характеризують MBT як один із найбільш досліджених спеціалізованих методів для МРО, але водночас усі включені рандомізовані випробування були оцінені як такі, що мають високий ризик систематичних похибок.
Серед обмежень — переважно європейські та жіночі вибірки, вибування учасників, відмінності в увазі й інтенсивності між умовами та можливий вплив прихильності дослідницьких команд до методу. Це знижує впевненість у тому, наскільки результати можна переносити на різні клінічні системи й популяції.
Нове випробування 2026 року: MBT і SCM обидва дали покращення
У липні 2026 року опубліковано пілотне рандомізоване дослідження в Південній Кореї. 64 амбулаторні пацієнти з МРО протягом 12 місяців отримували MBT або SCM; обидві програми включали щотижневі індивідуальні та групові сесії.
Кількість суїцидальних спроб за рік зменшилася в обох групах, а статистично значущої різниці між MBT і SCM за первинним результатом не було. У групі MBT спостерігалися стійкіші покращення за деякими вторинними показниками, зокрема депресивними симптомами, труднощами менталізації та психологічною стійкістю.
Оскільки це пілотне дослідження з невеликою вибіркою, воно не закриває питання про порівняльну ефективність. Але воно добре ілюструє сучасну картину: MBT може бути корисною, проте якісно організоване SCM також є активним лікуванням, а не слабким «контролем».
Чи застосовують MBT поза межовим розладом особистості
Так, існують адаптації MBT для інших груп, але рівень доказів різний.
Найпомітніший новий результат стосується антисоціального розладу особистості. У багатоцентровому британському дослідженні MOAM, опублікованому 2025 року в The Lancet Psychiatry, 313 чоловіків з антисоціальним розладом особистості, які перебували під пробаційним наглядом, рандомізували до звичайної пробації або до пробації плюс адаптованої MBT-ASPD. Через 12 місяців рівень агресії був суттєво нижчим у групі MBT-ASPD. Це важливий результат, але він стосується специфічної судово-психіатричної популяції чоловіків і не дає підстав автоматично переносити ефект на всіх людей з антисоціальним розладом особистості.
Для роботи з дітьми й сім’ями картина менш визначена. Метааналіз 2026 року виявив невеликі статистично незначущі ефекти для батьківського рефлексивного функціонування, високу неоднорідність досліджень і непослідовні результати. Лише меншість включених програм чітко відповідала стандартизованим протоколам MBT.
Тому словосполучення «MBT застосовується при…» не слід автоматично перекладати як «ефективність MBT доведена при…».
MBT і структуроване клінічне ведення (SCM)
Structured Clinical Management, або SCM, — структурований загальноклінічний підхід, який поєднує ведення випадку, підтримувальні втручання, розв’язання проблем, кризове планування та координацію допомоги. Ентоні Бейтман відіграв важливу роль у його клінічному оформленні та мануалізації разом з іншими авторами.
SCM важливий для розуміння доказів щодо MBT, бо в кількох випробуваннях він виступає активною умовою порівняння. Якщо обидві добре структуровані програми дають значні покращення, це може свідчити не лише про специфічні техніки одного методу, а й про цінність послідовної терапевтичної структури, клінічного менеджменту, супервізії та стабільної команди.
На цьому етапі Український психологічний ХАБ не створює окремий публічний URL для SCM: метод уже зафіксовано в графі знань, але самостійний український пошуковий інтент поки недостатній.
MBT і діалектично-поведінкова терапія (DBT)
MBT і DBT — різні структуровані підходи. MBT організує роботу навколо здатності менталізувати, особливо в емоційно напружених стосунках. DBT історично робить сильний акцент на поведінковому аналізі, навичках регуляції емоцій, толерантності до дистресу, усвідомленості та міжособистісній ефективності.
З наявних даних не випливає універсальне правило «MBT краща за DBT» або навпаки. Вибір психотерапії має враховувати клінічні потреби, уподобання людини, доступність підготовленої команди, здатність залучатися до програми та інші умови.
Настанова NICE щодо МРО рекомендує обговорювати з людиною докази для різних видів психотерапії та залучати її до вибору типу, тривалості й інтенсивності лікування. NICE також наголошує на структурованій допомозі та супервізії терапевтів, а питання відносної ефективності MBT, DBT та інших програм досі залишає серед дослідницьких завдань.
Статус MBT в Україні
В офіційному Переліку методів психотерапії з доведеною ефективністю, затвердженому наказом МОЗ України № 2118 від 13 грудня 2023 року, використано саме назву «Терапія базована на менталізації». У переліку метод зазначено для групи F60–F69 — розладів зрілої особистості та поведінкових розладів.
Це важливий український нормативний орієнтир для назви методу, але не доказ того, що MBT є найкращою терапією для кожної людини або кожного розладу особистості. Сам документ уточнює, що застосування конкретного методу до конкретного розладу чи стану визначається стандартами медичної допомоги та відповідними клінічними протоколами.
Чого MBT не може гарантувати
MBT не гарантує припинення самопошкодження, суїцидальної поведінки, конфліктів або симптомів розладу особистості. Навіть у рандомізованих дослідженнях результати різняться, частина людей вибуває з лікування, а активні альтернативи нерідко також дають суттєві покращення.
MBT також не є самодопомогою, яку можна відтворити за набором вправ з інтернету. Клінічні програми передбачають оцінювання, формулювання випадку, терапевтичні рамки, кризове планування, підготовку фахівців і супервізію.
Якщо людина має актуальний ризик самогубства або серйозного самопошкодження, вибір довготривалої психотерапії не замінює негайної професійної оцінки й кризової допомоги.
Як зрозуміти, чи підходить саме MBT
Питання «чи підходить мені MBT?» не вирішується лише за назвою діагнозу. Корисно обговорити з фахівцем:
які проблеми є головними цілями терапії;
чи є досвід різких зривів у розумінні себе або інших під сильним емоційним навантаженням;
який формат програми доступний — індивідуальний, груповий або комбінований;
яку підготовку та супервізію має команда;
як організовано кризовий план і взаємодію з іншими службами;
як будуть оцінювати зміни й переглядати план лікування;
які є альтернативні методи та що відомо про їхню ефективність у подібній ситуації.
На Українському психологічному ХАБі можна знайти психолога або психотерапевта через каталог фахівців.
Поширені запитання
Чи є MBT психоаналізом?
MBT історично виросла з психоаналітичної, розвиткової та пов’язаної з теорією прив’язаності традицій, але сучасний метод має власну структуровану клінічну модель. Він не тотожний класичному психоаналізу: терапевтичні інтервенції зазвичай коротші, прозоріші, орієнтовані на актуальний психічний стан і взаємодію «тут і тепер».
Чи вчить MBT читати думки інших людей?
Ні. Навпаки, MBT виходить із того, що психічний стан іншої людини ніколи не можна знати з абсолютною певністю. Мета — краще помічати власні припущення, відрізняти їх від фактів і залишатися відкритим до альтернативних пояснень.
Скільки триває MBT?
Є різні протоколи й адаптації, тому однієї універсальної тривалості немає. Класичні програми для розладів особистості зазвичай є структурованими й довготривалими, а дослідницькі програми можуть тривати 12, 18 місяців або інший період. Тривалість конкретної терапії визначається протоколом, клінічними потребами й доступною службою.
Чи доведено, що MBT найкраща терапія для межового розладу особистості?
Ні. MBT належить до найбільш досліджених спеціалізованих психотерапій для МРО, але сучасні огляди не дають підстав називати її універсально найкращою. Дані свідчать про можливу користь, водночас якість частини доказів низька, ризик упереджень у рандомізованих випробуваннях високий, а перевага над активними контрольними програмами часто не підтверджується.
Чи використовують MBT для підлітків, сімей або інших розладів?
Так, існують адаптації для підлітків, сімей, антисоціального розладу особистості та інших клінічних контекстів. Але адаптація методу й доказ його ефективності — різні речі. Для кожної популяції потрібно окремо оцінювати якість досліджень.
Ключові джерела
Bateman AW, Fonagy P. Effectiveness of partial hospitalization in the treatment of borderline personality disorder: a randomized controlled trial. 1999. PMID 10518167; DOI 10.1176/ajp.156.10.1563.
Bateman A, Fonagy P. Randomized controlled trial of outpatient mentalization-based treatment versus structured clinical management for borderline personality disorder. 2009. PMID 19833787; DOI 10.1176/appi.ajp.2009.09040539.
Bateman A, Fonagy P. Mentalization-Based Treatment for Personality Disorders: A Practical Guide. Oxford University Press, 2016. DOI 10.1093/med:psych/9780199680375.001.0001.
Hajek Gross C et al. Efficacy of mentalization-based therapy in treating self-harm: A systematic review and meta-analysis. 2024. PMID 38279664; DOI 10.1111/sltb.13044.
Jørgensen MS et al. Mentalization-Based Therapy for Borderline Personality Disorder: State-Of-The-Science and Future Directions. 2025. PMID 40659413; DOI 10.1002/cpp.70120.
Shin H et al. A pilot randomized controlled trial of mentalization-based treatment and structured clinical management for outpatients with borderline personality disorder in South Korea. 2026. PMID 42421108; DOI 10.1186/s40479-026-00354-2.
Fonagy P et al. Mentalisation-based treatment for antisocial personality disorder in males convicted of an offence on community probation in England and Wales (MOAM). 2025. PMID 39978982; DOI 10.1016/S2215-0366(24)00445-0.
Spollen T et al. Mentalization-Based Therapy for Children and Families: A Systematic Review and Meta-Analysis of the Recent Literature. 2026. PMID 42029892; DOI 10.1177/13591045261446027.