Часто здається, що ви перебуваєте на межі депресії або вже опинилися в ній, робите все «не до кінця», «не на максимум», і відчуваєте почуття провини перед собою за цю непродуктивність… Впізнали у цих словах свій стан? Давайте розбиратися...

💬 Візьмемо увесь ресурс вашої психіки за 100%. До війни всі ці відсотки у повному обсязі були задіяні для вирішення буденних справ: ви обдумували власне фінансове становище, роботу, робочі питання, сімейні справи та стосунки, стан власного здоров’я, здоров‘я близьких тощо.
🚀 А зараз питома частка цього ресурсу витрачається на питання, пов‘язані з війною (власна безпека і безпека близьких, страх отримати поранення, розлука з рідними та друзями, ризик або факт руйнування майна, втрата джерела доходу, переїзд, пережиті події у цілому). У когось психіка задіює на це 5%, а в когось 50% в залежності від її адаптивності та конкретних життєвих обставин. І лише решта йде на вирішення буденних справ.
➡️ Але якщо за цих умов ви продовжите порівнювати себе, свої сили та продуктивність з довоєнними часами, це неодмінно матиме результатом стрес, тривогу та напруженість. Тому не варто уявляти, наче нічого не відбувається. Ситуація змінилася. Ви змінилися. А відтак, не міряйте себе «довоєнними мірками» і, виставляючи діапазон власної «планки», робіть собі «знижку» через війну 🙏