Сплутані пробудження: що це за NREM-парасомнія і чим вона відрізняється від лунатизму

22 вер.

Читати 14 хв

Автор: Український психологічний ХАБ · Опубліковано: 22 вересня 2026 · Редакційна політика.

Сплутане пробудження (англ. confusional arousal) — це епізод неповного пробудження з NREM-сну, під час якого частина мозкових систем уже переходить до неспання, а повна орієнтація, усвідомлення ситуації та адекватна відповідь на звернення ще не відновилися. Людина може сісти в ліжку, дивитися навколо, говорити уривчасто або незрозуміло, повільно реагувати, робити прості автоматичні рухи й потім знову заснути. Сплутані пробудження належать до NREM-розладів пробудження разом із лунатизмом і нічними жахами (Mainieri et al., 2023).

Один епізод після недосипання або різкого пробудження ще не встановлює клінічний розлад. Для діагностичної оцінки важливі повторюваність, типова картина епізодів, їхній час у структурі ночі, ризик травм, вплив на життя та виключення інших причин — від інших порушень сну до ліків, речовин або нічних епілептичних нападів. Сучасні огляди підкреслюють, що межі між окремими фенотипами NREM-парасомній реальні, але не завжди різкі (Lopez & Dauvilliers, 2024).

Що таке сплутані пробудження

У міжнародній медицині сну confusional arousals відносять до disorders of arousal — розладів пробудження з NREM-сну. До тієї самої родини входять sleepwalking (лунатизм, сомнамбулізм) і sleep terrors (нічні жахи). Їх об’єднує базовий механізм: пробудження починається, але не завершується повністю. Поведінка вже може з’явитися, тоді як орієнтація, критична оцінка ситуації, пам’ять і здатність повноцінно взаємодіяти із середовищем залишаються частково в режимі сну (Irfan & Schenck, 2025).

Найчастіше такі епізоди виникають із глибшого NREM-сну, особливо зі стадії N3, тому вони типовіші для першої частини ночі, коли повільнохвильового сну більше. Водночас клінічні спостереження показують, що епізоди можуть виникати й з інших стадій NREM, а сама картина залежить від віку, схильності, накопиченого тиску сну, його фрагментації та конкретного тригера (Irfan, Schenck, & Howell, 2021).

Як виглядає епізод

Типова сцена не схожа на повне пробудження. Людина може відкрити очі або сісти, мати розгублений чи «порожній» вираз обличчя, озиратися, бурмотіти, відповідати невпопад, повільно виконувати прості дії або не реагувати на прохання так, як реагувала б у стані повної пильності. Іноді поведінка обмежується кількома рухами в ліжку; іноді вона складніша. Після завершення епізоду людина часто знову засинає.

У старіших описах сплутані пробудження часто подавали як майже повністю автоматичний стан із відсутністю переживань і пам’яті. Новіші дослідження роблять картину складнішою: частина дорослих із розладами пробудження може згадувати фрагменти внутрішнього досвіду, образів або розмов. Тому повна амнезія є поширеною ознакою, але не абсолютним правилом (Idir, Oudiette, & Arnulf, 2022); дані про ментальний зміст епізодів.

Так само не варто уявляти, що людина під час епізоду нічого не чує. Дослідження, опубліковане у 2025 році, показало, що іноді пацієнти можуть вступати в коротку розмову, але якість відповіді та сприйняття співрозмовника варіюють. Це ще один аргумент на користь моделі змішаного, дисоційованого стану, а не простого перемикача «спить / не спить» (Idir et al., 2025).

Що відбувається з мозком під час неповного пробудження

Найкраще підтримана сучасними даними модель описує NREM-парасомнії як дисоціацію станів сну й неспання: різні нейронні мережі переходять до неспання не синхронно. У моторних або емоційних системах можуть з’являтися режими активності, подібні до неспання, тоді як частина фронтопарієтальних мереж зберігає ознаки сну. Саме тому людина здатна рухатися або говорити, але водночас має обмежену орієнтацію та контроль (Idir, Oudiette, & Arnulf, 2022).

Це встановлена клінічна модель, але деталі нейробіології ще уточнюються. У 2026 році запропоновано нову норадренергічну гіпотезу механізмів NREM-парасомній; її варто розглядати саме як сучасну теоретичну модель, а не як доведений остаточний механізм (Bellesi & Castelnovo, 2026).

Сплутані пробудження і лунатизм: головна різниця

Сплутане пробудження і лунатизм належать до однієї родини NREM-розладів пробудження, тому мають спільний механізм і можуть траплятися в однієї людини. Головна клінічна відмінність — складність і просторовий масштаб поведінки. При сплутаному пробудженні поведінка зазвичай залишається в ліжку або біля нього: людина сідає, перебирає постіль, говорить, дивиться навколо, виконує прості автоматичні дії. При лунатизмі з’являється амбуляція: людина встає і ходить, іноді виконує складніші дії (Irfan, Schenck, & Howell, 2021).

Межа не завжди виглядає як дві окремі категорії. Один епізод може початися як сплутане пробудження, а потім перейти в ходіння; в іншої людини протягом життя можуть траплятися різні фенотипи розладів пробудження. Тому лунатизм коректніше розуміти як споріднений прояв із більш вираженою руховою поведінкою, а не як зовсім інший механізм.

Чим сплутані пробудження відрізняються від нічних жахів

Нічний жах також виникає з NREM-сну, але в його картині домінує різке й інтенсивне автономне та емоційне збудження: крик, виражений страх, тахікардія, пітливість, прискорене дихання, іноді різкі рухи. Для сплутаного пробудження типовіші дезорієнтація, повільність, нерозуміння ситуації та неадекватні відповіді без такого виразного вибуху страху (Mainieri et al., 2023).

Сплутане пробудження, інерція сну і sleep drunkenness

Звичайна інерція сну виникає вже після фактичного пробудження: людина усвідомлює, що прокинулася, але певний час залишається сонною, повільнішою та менш продуктивною. Сплутане пробудження — це інший феномен: сама процедура пробудження залишається неповною, і поведінка розгортається всередині змішаного стану між сном і неспанням.

Термін sleep drunkenness історично використовували поруч зі сплутаними пробудженнями, але в сучасній літературі він також позначає виражену й тривалу інерцію сну, особливо при розладах гіперсомнолентності. Тому механічно перекладати будь-яку важкість пробудження як «сплутане пробудження» не варто (Trotti, 2017).

Чим це відрізняється від кошмару та сонного паралічу

Після нічного кошмару людина зазвичай прокидається достатньо повно, швидко орієнтується і нерідко пам’ятає зміст страшного сновидіння. При сплутаному пробудженні домінує неповне неспання й дезорієнтація, а яскрава пам’ять про сюжет не є центральною ознакою.

При сонному паралічі ситуація майже дзеркальна: усвідомлення неспання вже є, але довільні рухи тимчасово заблоковані механізмами REM-сну. При сплутаному пробудженні рухи можливі, зате свідоме орієнтування й контроль залишаються неповними. Обидва феномени пов’язані з переходами між станами сну і неспання, але належать до різних механізмів.

Чому виникають сплутані пробудження

Сучасна модель поєднує схильність до NREM-парасомній із чинниками, які збільшують тиск глибокого сну, фрагментують сон або провокують часткові пробудження. До відомих підсилювачів належать депривація сну, нерегулярний графік, стрес, шум і біль, алкоголь, деякі седативні та снодійні препарати, синдром неспокійних ніг або періодичні рухи кінцівок і обструктивне апное сну. Наявність одного такого чинника не означає, що саме він спричинив парасомнію, але він може підвищувати ймовірність епізоду в схильної людини (Irfan, Schenck, & Howell, 2021).

Розлади пробудження також мають сімейну схильність, але генетична картина залишається неповною. Огляд 2022 року описує сімейну агрегацію як переконливу клінічну закономірність, водночас підкреслює обмеженість генетичних досліджень (Idir, Oudiette, & Arnulf, 2022).

Чому недосипання може посилити епізоди

Після недосипання зростає гомеостатичний тиск сну: організм прагне компенсувати втрату, і глибокий NREM-сон може ставати інтенсивнішим. Якщо в цей період виникає пробуджувальний стимул — шум, дихальна подія, рух, біль або зовнішнє втручання — перехід до неспання іноді залишається неповним. Саме тому достатня тривалість і регулярність сну є частиною базової профілактики для людей зі схильністю до NREM-парасомній, хоча самі по собі правила сну не замінюють діагностику, коли епізоди часті, небезпечні або атипові.

Алкоголь і ліки: важливе уточнення

Алкоголь і деякі препарати можуть змінювати архітектуру сну, збільшувати його фрагментацію або змінювати поріг пробудження. Це не означає, що будь-який епізод після прийому препарату автоматично є побічною дією. Якщо сплутані пробудження з’явилися після початку, підвищення дози або комбінації снодійних, седативних, психотропних чи інших препаратів, їх варто обговорити з лікарем. Самостійно різко скасовувати призначені препарати не слід.

Сплутані пробудження у дітей

У дитинстві NREM-розлади пробудження трапляються частіше, ніж у дорослому віці, і для багатьох дітей з віком слабшають. Типовий дитячий епізод може виглядати як раптове сидіння в ліжку, плач або бурмотіння, розгубленість, слабка реакція на заспокоєння та повернення до сну. Важливо оцінювати не лише сам факт епізоду, а його частоту, безпеку, якість сну дитини та можливі тригери (Mainieri et al., 2023).

Поодинокі короткі епізоди в здорової дитини без травм, вираженої денної сонливості та інших підозрілих симптомів часто не потребують складних обстежень. Натомість дуже часті події, травмування, нетипові рухи, порушення дихання уві сні, різка зміна звичної картини або значний вплив на сім’ю є підставою для професійної оцінки.

Сплутані пробудження у дорослих

У дорослих розлади пробудження теж існують і не є виключно дитячою проблемою. Водночас новий початок у дорослому віці, особливо коли епізоди короткі, дуже стереотипні, повторюються багато разів за ніч, виникають у будь-якій частині ночі або супроводжуються незвичними рухами, потребує ширшої диференційної оцінки (Lopez & Dauvilliers, 2024).

Чи є сплутані пробудження небезпечними

Більшість коротких сплутаних пробуджень, у яких людина залишається в ліжку, мають низький ризик травми. Ризик зростає, якщо поведінка стає складнішою, людина встає, стикається з меблями, виходить із кімнати, реагує оборонно на фізичне втручання або поруч є сходи, відчинені вікна, скло, гострі предмети чи інші небезпечні об’єкти.

Дані про NREM-парасомнії показують, що травми й небезпечна поведінка можливі, особливо при складніших фенотипах. Тому перша практична мета — не зупинити будь-який епізод, а зменшити ризик ушкодження та з’ясувати чинники, які підтримують пробудження (Idir, Oudiette, & Arnulf, 2022).

Що робити під час епізоду

Якщо людина перебуває в безпечному місці, зазвичай немає потреби спеціально домагатися повного пробудження. Краще зберігати спокій, говорити коротко й тихо, не сперечатися з тим, що людина в цей момент сприймає, і не створювати додаткового сенсорного навантаження. Якщо вона намагається встати або рухається до небезпечної зони, пріоритетом стає м’яке перенаправлення й фізична безпека.

Різке струшування, крик або силове стримування можуть посилювати дезорієнтацію чи оборонну реакцію. Огляди з менеджменту NREM-парасомній радять близьким уникати непотрібних спроб активно розбудити людину та зосереджуватися на спокійній безпеці (Mainieri et al., 2023). Це не абсолютна заборона на пробудження: якщо є безпосередній ризик падіння, виходу на вулицю, доступу до небезпечних предметів або іншої загрози, необхідно діяти для запобігання травмі.

Що робити між епізодами

Корисно спочатку навести порядок у фактах: протягом кількох тижнів записувати приблизний час засинання, час епізоду, тривалість сну, недосипання, алкоголь, хворобу з температурою, стрес, нові ліки та спостереження партнера або батьків. Якщо безпечно й етично, коротке домашнє відео типового епізоду може допомогти лікареві точніше відрізнити NREM-парасомнію від інших нічних подій (Mainieri et al., 2023).

Базові заходи включають достатню тривалість сну, стабільніший режим, зменшення хронічного недосипання, безпечне спальне середовище та обговорення потенційних тригерів. Гігієна сну тут є підтримувальною стратегією, а не універсальним лікуванням парасомнії. Якщо епізоди пов’язані з апное сну, руховим розладом, препаратом або іншим станом, важливо працювати саме з цією причиною.

Як встановлюють діагноз

Для типового розладу пробудження детальний клінічний анамнез і опис очевидця часто дають основну інформацію. Лікаря цікавить, у якій частині ночі виникає подія, чи людина встає з ліжка, як реагує на звернення, чи є крик і сильне автономне збудження, що вона пам’ятає зранку, скільки триває епізод і чи є інші симптоми сну (Mainieri et al., 2023).

Полісомнографія не потрібна кожній людині з типовим коротким епізодом. Відеополісомнографію частіше використовують, коли картина атипова, почалася в дорослому віці, має високий ризик, може бути схожою на епілептичні напади або REM-парасомнію, чи коли потрібно перевірити супутнє апное сну або рухові події.

Нормальна ніч у лабораторії не скасовує реальні домашні епізоди: парасомнія може просто не проявитися під час конкретного дослідження. Саме тому сучасні автори наголошують на поєднанні клінічного опису, домашнього відео за можливості та об’єктивного дослідження тоді, коли воно справді показане (Lopez & Dauvilliers, 2024).

Чому трекер сну не ставить діагноз

Споживчий годинник або браслет може приблизно оцінювати сон і пробудження, але не визначає зі клінічною точністю, чи конкретна подія була сплутаним пробудженням, лунатизмом, нічним жахом, епілептичним нападом або іншим феноменом. Дані трекера можуть бути додатковим контекстом, але не замінюють опис епізоду, клінічний анамнез і, за показаннями, відеополісомнографію.

З чим сплутані пробудження можна переплутати

Диференційна діагностика потрібна насамперед тоді, коли картина нетипова. Серед станів, які можуть нагадувати NREM-розлад пробудження, — епілепсія з гіпермоторними нападами, пов’язаними зі сном (sleep-related hypermotor epilepsy), інші нічні епілептичні напади, розлад поведінки у REM-сні (REM sleep behavior disorder), нічні панічні атаки, дисоціативні епізоди, пробудження через обструктивне апное сну, медикаментозно або речовинно зумовлена нічна сплутаність (Mainieri et al., 2023).

Особливо важливо не називати будь-яку нічну дезорієнтацію парасомнією у літньої людини, у людини з новою неврологічною симптоматикою, гарячкою, інтоксикацією або тривалою сплутаністю вже після повного пробудження. Така картина виходить за межі типового короткого NREM-епізоду й потребує медичної оцінки.

Які ознаки змушують думати про інший стан

До діагностичних червоних прапорців належать новий початок у дорослому або старшому віці; дуже короткі й майже однакові за рухами епізоди, що повторюються багато разів; виражені фокальні або балістичні рухи; події в будь-якій частині ночі; тривала сплутаність після повного пробудження; значна денна сонливість; гучне хропіння й паузи дихання; травми; підозра на судоми; різка зміна поведінки після нового препарату або речовини.

Лікування: що справді відомо

Багато NREM-парасомній є доброякісними й не потребують спеціального лікування, якщо епізоди рідкі, короткі та безпечні. Коли втручання потрібне, першим кроком зазвичай є безпека, достатній сон, зменшення провокувальних чинників і лікування супутніх розладів сну (Irfan & Schenck, 2025).

Для поведінкових і психологічних методів доказова база існує, але залишається обмеженою. Систематичний огляд 2023 року включив 72 публікації; більшість були описи окремих випадків або серії випадків, а методи й критерії результату сильно різнилися. Деякі дані підтримують багатокомпонентні когнітивно-поведінкові програми, заплановані пробудження, роботу з режимом сну, релаксацію та гіпноз, проте якість доказової бази не дозволяє перетворити жоден із цих методів на універсальну самодопомогу (Mundt et al., 2023).

Ліки іноді використовують при тяжких або небезпечних NREM-парасомніях, але для сплутаних пробуджень немає однієї стандартної таблетки з високоякісною доказовою базою для всіх. Вибір залежить від фенотипу, частоти, супутніх порушень сну, інших захворювань і вже прийнятих препаратів. Це зона індивідуального рішення лікаря, а не експерименту із седативними засобами.

Коли варто звернутися по професійну допомогу

Звернення до лікаря, який працює з розладами сну, невролога або іншого відповідного фахівця особливо доречне, якщо епізоди почалися вперше в дорослому віці, стають частішими або інтенсивнішими, призводять до травм, включають вихід із ліжка чи дому, порушують сон сім’ї, супроводжуються вираженою денною сонливістю, хропінням і зупинками дихання, або мають стереотипні рухи, схожі на напади.

Негайна медична допомога потрібна за загальними правилами невідкладних станів — при серйозній травмі, тривалому порушенні свідомості після фактичного пробудження, проблемах із диханням, першому підозрюваному судомному нападі або іншій гострій симптоматиці. Це вже питання безпеки, а не просто класифікації парасомнії.

Як підготуватися до консультації

Найкорисніша інформація для лікаря — не загальна фраза «вночі поводжуся дивно», а конкретна картина. Запишіть час засинання й приблизний час подій; скільки триває епізод; чи людина сидить, встає або ходить; чи реагує на ім’я; чи є крик, сильний страх, пітливість; що пам’ятає зранку; які ліки й речовини використовує; чи є хропіння, паузи дихання, рухи ніг, денна сонливість. Якщо партнер може безпечно зняти типовий епізод, відео іноді має більше діагностичної цінності, ніж дуже загальний словесний опис.

Науковий статус і діагностичні критерії

Сплутані пробудження — не побутова назва будь-якого стану «я прокинувся і нічого не розумію». У класифікації розладів сну це один із фенотипів NREM-розладів пробудження. Класичне діагностичне ядро включає повторні епізоди неповного пробудження, знижену або невідповідну реакцію на спроби взаємодії, обмежену пам’ять про епізод і відсутність кращого пояснення іншим розладом сну, медичним станом, ліками або речовинами (Mainieri et al., 2023).

Водночас сучасна наука переглядає надто жорстке трактування окремих критеріїв. Повна амнезія та повна відсутність внутрішнього досвіду виявилися менш універсальними, ніж припускали старі описи. Огляди 2023–2024 років прямо вказують на недостатню чутливість цих ознак і пропонують розрізняти рівні діагностичної впевненості замість очікування «ідеального» набору симптомів (Mainieri et al., 2023); (Lopez & Dauvilliers, 2024).

Практичний наслідок важливий: людина може мати справжній NREM-розлад пробудження й водночас іноді пам’ятати фрагмент епізоду, вимовляти осмислені слова або реагувати на партнера. І навпаки, ранкова амнезія сама по собі не доводить парасомнію. Діагноз встановлюють за цілісною картиною.

Який термін використовувати українською

Для цього матеріалу канонічним українським терміном є «сплутане пробудження» у однині та «сплутані пробудження» у множині. В англомовній літературі використовується confusional arousal / confusional arousals. В українських джерелах можна зустріти також «конфузійне пробудження» або «сплутане збудження», але вони менш прозорі для читача і можуть змішуватися з іншими значеннями слова «збудження». Англійський термін корисно знати для пошуку наукових джерел і медичної документації.

Наскільки часто це трапляється

Єдиного надійного числа для «частоти сплутаних пробуджень» немає. Оцінки сильно залежать від віку, того, чи рахують хоча б один епізод за життя, регулярні епізоди або клінічно значущий розлад, а також від способу опитування. Великий популяційний телефонний огляд дорослих на межі 1990-х і 2000-х років повідомляв про confusional arousals приблизно у 2,9% вибірки, тоді як ширші огляди disorders of arousal дають інші діапазони (Ohayon et al., 2000).

Сучасні огляди стабільно сходяться в одному: NREM-розлади пробудження частіші в дитинстві й зменшуються з віком, але не зникають у дорослій популяції. Тому фраза «це буває тільки у дітей» науково некоректна (Idir, Oudiette, & Arnulf, 2022).

Пам’ять, сновидіння і свідомість під час епізоду

Сплутане пробудження не означає, що мозок перебуває в порожньому стані без будь-яких образів чи переживань. Сновидіння та сновидноподібна ментальна активність можливі не лише в REM-сні, а й у NREM-сні. У пацієнтів із розладами пробудження описані уривки сюжетів, відчуття загрози, образи людей або об’єктів, які «накладаються» на реальну спальню, та дії відповідно до такого внутрішнього контексту (Castelnovo et al., 2021).

Це не робить епізод психозом і не означає, що людина повністю прокинулася. Саме поєднання елементів сну й неспання є центральною ідеєю станового дисоціювання. Воно пояснює, чому в одній події можуть одночасно бути відкриті очі, рухи, фрагменти мовлення, хибне трактування обстановки та слабка подальша пам’ять.

Прогноз і перебіг

Для багатьох дітей епізоди стають рідшими в міру дозрівання нервової системи. У частини людей схильність зберігається і в дорослому віці, особливо коли є хронічне недосипання, фрагментація сну або інші підсилювачі. Сам факт наявності сплутаних пробуджень не дозволяє передбачити індивідуальний перебіг.

Клінічне значення визначається не назвою феномену, а його наслідками. Рідкі короткі епізоди без ризику можуть потребувати лише пояснення й профілактики. Часті, травматичні, складні або нові епізоди в дорослого потребують пошуку причин і супутніх розладів. Такий підхід відповідає сучасному розумінню NREM-парасомній як спектра станів із різною тяжкістю (Irfan & Schenck, 2025).

Чого не варто робити

Не варто самостійно ставити діагноз за одним нічним епізодом, даними смартгодинника або відео з соціальної мережі. Не варто навмисно позбавляти себе сну, щоб «перевірити», чи повториться подія. Не варто використовувати алкоголь або седативні засоби як спосіб «глибше заснути»: для схильної людини вони можуть погіршити архітектуру сну або ускладнити пробудження.

Так само не варто будувати лікування навколо універсальних інтернет-порад. Систематичний огляд психологічних і поведінкових втручань показує, що доказова база поки значно слабша, ніж здається з популярних описів: переважають неконтрольовані серії випадків, а добре стандартизованих випробувань мало (Mundt et al., 2023).

FAQ

Сплутане пробудження — це те саме, що лунатизм?

Ні. Це споріднені NREM-розлади пробудження. При сплутаному пробудженні людина зазвичай залишається в ліжку або біля нього й поводиться дезорієнтовано; при лунатизмі ключовою ознакою стає вставання та ходіння. Водночас один фенотип може переходити в інший, тому межа не завжди абсолютна.

Чи може людина говорити під час сплутаного пробудження?

Так. Можливі бурмотіння, короткі фрази й навіть часткова відповідь на запитання. Однак відповідь може бути дивною або залежати від внутрішнього змісту епізоду; дослідження показують значну варіабельність комунікації (Idir et al., 2025).

Чи обов’язково людина нічого не пам’ятає?

Ні. Часткова або повна амнезія типова, але сучасні дані показують, що дорослі інколи пам’ятають фрагменти переживань, образів чи розмов. Відсутність повної амнезії сама по собі не виключає NREM-розлад пробудження.

Чи може стрес спричинити сплутане пробудження?

Стрес може бути одним із провокувальних чинників, особливо коли він фрагментує сон або скорочує його тривалість. Але причинність не зводиться до формули «стрес = парасомнія»: зазвичай діє поєднання індивідуальної схильності, тиску сну, фрагментації та конкретних тригерів.

Чи треба будити людину?

Якщо вона в безпеці, зазвичай немає потреби наполегливо будити її. Спокійне спостереження та м’яке перенаправлення часто достатні. Різке пробудження може посилити дезорієнтацію. Якщо є безпосередня небезпека, безпека має пріоритет: потрібно зупинити ризик падіння, виходу назовні чи контакту з небезпечним предметом.

Чи може смартгодинник підтвердити сплутані пробудження?

Ні. Побутовий трекер не є діагностичним інструментом для розрізнення NREM-парасомній. Він може дати додаткові дані про режим або можливі пробудження, але діагноз спирається на клінічну картину, опис очевидця й, за потреби, спеціалізоване дослідження.

Чи бувають сплутані пробудження тільки з N3?

Найтиповіше вони виникають із глибокого NREM-сну N3, особливо в першій частині ночі. Проте клінічно NREM-парасомнії можуть виникати й з інших NREM-стадій, тому час і стадія є важливими підказками, а не єдиним тестом.

Чи переростають діти сплутані пробудження?

У багатьох дітей частота NREM-парасомній зменшується з віком. Це не гарантія для кожної дитини: важливі частота, безпека, супутні порушення сну й те, чи зберігаються епізоди в підлітковому або дорослому віці.

Чи є сплутане пробудження психозом?

Ні. Типове сплутане пробудження — це феномен неповного пробудження з NREM-сну. Дивні слова або неправильне сприйняття обстановки всередині короткого нічного епізоду не є доказом психозу. Якщо сплутаність, галюцинації або дезорієнтація тривають у стані повного неспання, це вже інша клінічна ситуація й потребує окремої оцінки.