ЧАСТИНА 2
📚 У своїх роздумах я спиратимуся на роботу та досвід у цій галузі одного з найвідоміших у світі фахівців із травми, який понад тридцять років вивчав посттравматичний стресовий розлад доктора Бессел Ван Дер Колка.
👉 Коли ми чуємо про психологічну травму, проблема здається нам надуманою: посттравматичний стресовий розлад приписується хіба що ветеранам воєн чи жертвам насильства. Тільки ось проблема в тому, що війна не єдине лихо, що руйнує людські життя. Щоб зустрітися з травмою, необов'язково брати участь у бойових діях. Травми трапляються з нами, нашими друзями та сусідами.
🔗 Дослідження, проведене в США центрами з контролю та профілактики захворювань, показало, що кожен п'ятий американець піддавався сексуальному насильству в дитинстві, кожного четвертого били батьки, і приблизно в кожній третій парі трапляється фізичне насильство. У чверті з нас у дитинстві були близькі родичі алкоголіки і кожен восьмий ставав свідком, як били його маму. Будучи людьми, ми належимо до надзвичайно витривалого виду. Однак жахливі події незмінно залишають свій відбиток. Темні секрети передаються з покоління до покоління. Вони залишають відбиток на нашому розумі та емоційному стані, здатності відчувати радість і відчувати близькість і навіть на фізіології та імунній системі.
❗️Травма зачіпає не тільки тих, хто стикається з нею безпосередньо, а й оточуючих.
Солдати повернулися з війни лякають своїх близьких нападами люті та емоційною відчуженістю. Дружини чоловіків, які страждають від ПТСР часто впадають у депресію. Діти, схильні до депресії матерів страждають від тривожності і невпевненості в собі.
👉 Людям, які в дитинстві зіткнулися з насильством у сім'ї, часто виявляється складно побудувати стабільні, довірчі відносини в дорослому житті. Травма, за своїм визначенням, нестерпна і жахлива, тому пережили її, намагаються витіснити зі своєї пам'яті, не говорити про те, що сталося, вдавати, що нічого не трапилося.
😏 Для забезпечення цієї стратегії, яка часто підтримується суспільством, доводиться докладати неймовірних зусиль і дуже часто сил на життя не залишається зовсім. Травма призводить до реальних фізіологічних змін, включаючи переналаштування тривожної системи мозку, збільшення активності гормону стресу, а також перебудову ситмеми, яка відповідає за відсіювання зайвої інформації. Ці зміни пояснюють, чому люди, які пережили травму, стають надпильними і більш замкнутими у своєму повсякденному житті. Вони також допомагають зрозуміти, чому ці люди припускаються одні й ті ж помилки, виявляючись не в змозі винести з них урок.
🧩 Тепер нам відомо, що їхня поведінка не є наслідком морального занепаду, нестачі сили волі або поганого характеру - це результат реальних змін, що відбулися в психіці та мозку. Великий розвиток знань про процеси, що відбуваються після травми, також відкрив нам можливості для зменшення, а то й зовсім повного усунення завданих збитків психіці.
🔎 Про те, як ми можемо допомогти собі або своїм близьким, продовжимо говорити в наступних статтях.