📝 Тетяна Шестак, психолог, травматерапевт, арт-терапевт, сексолог, cхема-терапевт
💬 У мене на зустрічі жінка. Мало не плаче: "Скажіть мені, будь ласка, як допомогти чужій дитині в істериці?". Ця добра жінка з чоловіком прийняли до себе родичів, які втікали від війни: батько, мама і двоє діточок 5 і 8 років. У 8-річного хлопчика часто трапляються істерики. Він б’є свою 5-річну сестричку, тягає за коси, матюкає маму, а ще – пинає ногами хазяйського улюбленого кота. Те, що він перебив і знищив вже багато чого в домі, пів біди… Але ж безвинного кота шкода. Як же хлопчику допомогти ? Ці істерики бачать тато й мама, реагують спокійно, точніше – ніяк. Мама теж дістає кулаків і матюків, але у неї така метода виховання – говорити тихим голосом, колись дитина почує. "Не треба на дитину кричати". Тато мовчки забирається з місця подій. Не хоче втручатися взагалі.
🙏 Два літніх господарі будинку і бідний кіт терплять у своєму домі ґвалт і насильство з пів року. Коли вони просять батьків повпливати на сина, заспокоїти його, тато кожного разу повідомляє, що вони скоро поїдуть, тільки-но помешкання знайдуть. Мама має свій підхід до виховання дітей. І живуть собі далі. До речі, господарі цю родину ще і годують своїм коштом, бо біженці ж. "Ми навіть не можемо запросити в гості власних онуків, щоб не травмувати їх таким товариством", – жаліється жінка. "А кого Вам шкода більше за всіх?", – питаю. "Кота. Бо він тепер живе під дахом. Втік. Я б з чоловіком кудись втекла", – плаче.
🧩 Історія про те, як ми, часом, намагаючись дати добро, спасти, будуємо пастку самі для себе. Моя клієнтка наївно чекала, коли ж поїдуть її родичі. "Та хто ж вам поїде від такого добра? Прихистили, дали дві кімнати під житло, купили купу одягу, взуття та ще і годують. А! Забула…. Ще ж і машину допомогли купити. Точніше, віддали свою, на якій майже не їздили, з домовленістю колись отримати за неї гроші"
👉 Розбираємося. Коли за своїм прагненням допомогти ми забуваємо про особисті кордони, то дім, тарілки, меблі й навіть кіт зазнають шкоди. Моя клієнтка, а тим більше її родичі не мають сформованих особистих кордонів. Бо! Для дитини батьки встановлюють особисті кордони, даючи зрозуміти: так можна робити, тут можна покричати, а так – ні. А сестричку, кота, маму взагалі не можна бити. До людини можна доторкатися за згодою. Коли дитина не відчуває особистих кордонів, вона влаштовує істерики та пекло для свого оточення. Чому? Бо! Наша нервова система так влаштована, що вона потребує відчувати свої, й чужі відповідно, особисті кордони. Це основа психологічної стабільності, безпеки будь-якої людини. Дитяча психіка не може впоратися з відсутністю кордонів (як в такому випадку) і дитина агресує, як би провокуючи дорослих зупинити себе, поставити на своє місце = показати дитині її кордони. Але ж батьки того не роблять і хлопчик надалі бешкетує.
🙌 Проте батьки в цій історії теж не мають вибудованих чітких кордонів, бо на чужій території живуть, харчуються і жодної поваги, дискомфорту від цього не відчувають.
📝 Кінець історії. Моя клієнтка з чоловіком після нашої консультації за два дні знайшли для родичів соціальне житло. Одразу стали для них "поганими", вислухали у свій бік купу образ. Але з тієї пори живуть собі спокійно і приймають в гості своїх власних онуків з радістю, а за родичами не сумують.
📲 Якщо Ви відчуваєте проблеми з відсутністю/слабкими особистими кордонами, запрошую звернутися до мене за допомогою. Розв’яжемо разом ваші складні питання.
З повагою, ваш психолог Тетяна Шестак