Вивчена безпорадність – це стан, внаслідок якого індивід втрачає віру в свою здатність впливати на довкілля чи уникати негативних ситуацій, незважаючи на наявність реальних можливостей для цього.
Цей психологічний термін започаткував Мартін Селігман в 1960-х роках під час його досліджень над причинами депресії. Селігман спостерігав за поведінкою собак, які були безвихідно змушені витримувати мучні подразники, і зрозумів, що вони згодом перестали намагатися уникнути неприємності, навіть коли вони мали можливість це зробити.
Ознаками вивченої безпорадності є:
1. Пасивність. Люди і тварини, що переживають вивчену безпорадність, часто виявляють відсутність дій для уникнення негативних обставин, навіть коли вони мають реальну можливість запобігти неприємній ситуації.
2. Відчуття безнадії. Особистість може почати вірувати, що нічого не може змінити ситуацію, змусивши їх відчувати себе безсилами.
3. Зниження мотивації. Вивчена безпорадність може призвести до відчуття загальної втоми або нездатності до дії, що в свою чергу призводить до зниження мотивації.
4. Депресивний стан. Складовою вивченої безпорадності може бути депресія. Індивід може відчувати себе похмуро, відсутнім та безнадійно.
Ознаки вивченої безпорадності не є беззмінними індикаторами. З психотерапевтичної перспективи, вони можуть бути преодолені. Інструменти, які можуть допомогти включають позитивне мислення, особисті стратегії справляння і терапевтичну підтримку.
Вивчена безпорадність - це потужний психологічний феномен, який може суттєво впливати на поведінку і самопочуття індивіда. Розуміння цього терміна дає нам можливість краще розуміти себе та інших, протистояти подібним викликам і підтримати наші емоційні потреби.