Нейробіологічні прояви ПТСР

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) впливає на роботу мозку і тіла комплексним чином, викликаючи постійну "бойову готовність" та перепрограмовуючи реакцію на стрес. Як нейробіолог, я поясню цей процес через зміни в ключових ділянках мозку, нейромедіаторів, та реакцій тіла.

1. Основні зміни в мозку

• Мигдалеподібне тіло (амігдала)

  • Мигдалеподібне тіло є центром обробки емоцій, особливо страху. При ПТСР спостерігається гіперактивність амігдали, що робить людину більш чутливою до загроз. Це означає, що будь-який стимул, схожий на травматичний досвід, може викликати сильну реакцію страху або тривоги, навіть якщо загроза відсутня.

• Гіпокамп

  • Гіпокамп відповідає за формування спогадів та їхнє збереження. У людей з ПТСР спостерігається зменшення об'єму гіпокампа, що впливає на здатність обробляти та зберігати нові спогади. Це також може пояснювати труднощі з концентрацією та сплутаність думок у людей із ПТСР. Крім того, гіпокамп грає роль у розрізненні минулих і поточних подій, тому спогади про травму можуть відчуватися як реальні або поточні, що викликає флешбеки.

• Префронтальна кора

  • Префронтальна кора контролює наші реакції на страх, емоції та рішення. У людей із ПТСР вона часто гірше працює, що означає, що їм важко контролювати реакції на страх або відокремити минуле від теперішнього. Це призводить до перебільшеної реакції на стресові ситуації і неспроможності "заспокоїти" страхову реакцію.

2. Нейрохімічні зміни

• Кортизол і адреналін

  • Кортизол — це гормон стресу, який зазвичай допомагає тілу заспокоїтися після стресу. У людей із ПТСР рівень кортизолу може бути заниженим, що призводить до того, що тіло не може ефективно знижувати рівень стресу після травматичних спогадів або реакцій. Водночас, рівень адреналіну, який відповідає за миттєву реакцію "бий або тікай", може бути підвищеним, через що тіло залишається у стані постійної бойової готовності.

• ГАМК і глутамат

  • ГАМК — це інгібіторний нейромедіатор, який допомагає заспокоїти нервову систему. У людей з ПТСР спостерігається зниження активності ГАМК, що ускладнює зниження гіперзбудження мозку. Глутамат, навпаки, може бути надмірно активним, підсилюючи збудження і реакцію на стрес.

3. Фізіологічні реакції тіла

• Постійна напруга

  • Через гіперактивність симпатичної нервової системи тіло часто перебуває у стані напруги. Це проявляється через м'язову напруженість, прискорене серцебиття, підвищену пітливість і підвищений артеріальний тиск.

• Порушення сну

  • Люди з ПТСР часто страждають від нічних кошмарів і безсоння через постійну тривогу і надмірну активність мигдалеподібного тіла. Ці проблеми зі сном також пов'язані з дефіцитом кортизолу і нездатністю організму розслабитися.

• Гіперчутливість до зовнішніх стимулів

  • Через гіперзбудженість мозку люди з ПТСР можуть реагувати на звичайні стимули як на потенційні загрози. Наприклад, гучні звуки або різкі рухи можуть викликати реакцію страху або паніки, навіть якщо вони не становлять реальної небезпеки.

4. Флешбеки і дисоціація

• ПТСР пов'язаний з повторними флешбеками, коли людина відчуває травматичний досвід так, ніби він відбувається знову. Це може бути наслідком порушень у роботі гіпокампа, який не здатен чітко розмежовувати минуле і теперішнє. Дисоціація, коли людина відчуває себе "відключеною" від реальності, також є типовим проявом ПТСР і може бути захисним механізмом для уникнення травматичних спогадів.

При ПТСР тіло та мозок перебувають у стані постійної готовності до небезпеки через порушення в роботі таких ділянок, як мигдалеподібне тіло, гіпокамп та префронтальна кора. Зниження рівня кортизолу і надмірна активність адреналіну призводять до хронічної напруги, тривожності та фізичних симптомів. Це пояснює, чому люди з ПТСР часто відчувають страх, стрес і перебувають у стані надмірної тривожності навіть у безпечних умовах.