Опитування в психологічному дослідженні: інтерв’ю, анкети та якість запитань

Український психологічний ХАБ
19 вер. 2023 р.
Читати 8 хв

Оновлено: 9 лист. 2023 р.

У психології немає одного універсального «методу питань і відповідей». Коли дослідник отримує дані через відповіді людей, він може використовувати опитування, анкету чи опитувальник, структуроване або напівструктуроване інтерв’ю та інші способи збирання самозвітних даних. Вони споріднені, але виконують різні методологічні функції.

Опитування в психологічному дослідженні — це систематичне збирання відповідей від вибірки людей про їхні думки, переживання, оцінки, наміри, досвід або повідомлену поведінку. Якість таких даних визначається не лише щирістю респондента. На результат впливають вибірка, формулювання й порядок запитань, варіанти відповіді, спосіб проведення, властивості вимірювального інструмента та контекст, у якому людина відповідає.

Тому відповідь респондента варто розуміти як вимірювання, створене конкретною процедурою, а не як прямий доступ до «внутрішньої психіки». Саме ця різниця відділяє наукове опитування від простого набору запитань.

Що таке опитування в психології

У сучасній методології survey research — опитувальне дослідження — використовують, щоб описувати, що представники певної популяції думають, відчувають або повідомляють про свою поведінку, а також щоб порівнювати групи й виявляти статистичні зв’язки. У новому Handbook of Research Methods in Social and Personality Psychology опитування розглядається через логіку сукупної похибки: важливими є охоплення популяції, вибірка, невідповіді, похибки вимірювання, попереднє тестування запитань і режим збору даних.

Опитування особливо доречне, коли дослідницьке запитання стосується того, що люди можуть повідомити про себе або свій досвід: оцінок, переконань, суб’єктивного благополуччя, симптомів у межах валідованого інструмента, спогадів, звичок чи намірів. Для поведінки, яку можна безпосередньо реєструвати, фізіологічних процесів або причинних ефектів часто потрібні інші джерела даних чи інший дизайн.

Чому назва «метод питань і відповідей» неточна

Фраза «питання і відповіді» описує зовнішню форму взаємодії, але не визначає метод. Те саме запитання може бути елементом масового онлайн-опитування, клінічного інтерв’ю, психометричного опитувальника, якісного дослідження або когнітивного тестування анкети. Методологічний зміст з’являється тоді, коли зрозуміло, кого опитують, що саме вимірюють, як сформульовані запитання, як фіксуються відповіді та які висновки допускає дизайн.

Cambridge Handbook of Research Methods in Clinical Psychology об’єднує survey та interview methods під широкою парасолькою методів отримання повідомлених даних, але окремо розрізняє їх і пропонує різні рішення для вибору формату та побудови інструмента. Отже, корисніше говорити про опитування, інтерв’ю, анкетування та самозвіт, ніж про один універсальний «метод питань і відповідей».

Опитування, анкета, опитувальник, інтерв’ю та самозвіт: у чому різниця

Опитування

Опитування — це спосіб організації збирання відповідей від певної вибірки. Воно включає рішення про цільову популяцію, вибірку, спосіб контакту, режим проведення, запитання, шкали відповідей і правила аналізу. Опитування може бути онлайн, телефоном, особисто, поштою або поєднувати кілька режимів.

Анкета

Анкета — це форма або набір запитань, які респондент заповнює чи за якими його опитують. У наукових текстах слова «анкета» та «опитувальник» іноді перетинаються за значенням, тому вирішальними є не назва, а структура інструмента, спосіб оцінювання та наявність даних про його якість.

Психологічний опитувальник

Опитувальник у психометричному сенсі зазвичай має визначену структуру, правила підрахунку показників та емпіричні дані про надійність і валідність. Наприклад, окремими інструментами є Опитувальник когнітивних помилок CFQ та особистісний опитувальник Айзенка EPI. Сам факт наявності багатьох запитань ще не робить анкету психологічним тестом.

Інтерв’ю

Інтерв’ю передбачає взаємодію з інтерв’юером. Воно може бути структурованим, коли порядок і формулювання максимально стандартизовані, напівструктурованим, коли є обов’язкові теми й простір для уточнень, або відкритішим у якісному дослідженні. Прикладом спеціалізованої дослідницької процедури є Інтерв’ю про прив’язаність у дорослих (AAI).

Самозвіт

Самозвітні дані, або self-report, — це дані, у яких людина повідомляє інформацію про себе. Їх можна отримувати через анкету, опитувальник, щоденник або інтерв’ю. Самозвіт є типом джерела даних, а не синонімом будь-якого опитування: респондент може відповідати і про іншу людину, сім’ю, організацію чи подію.

Відкриті й закриті запитання

Закриті запитання пропонують наперед визначені варіанти відповіді: категорії, шкалу частоти, рівень згоди або інший формат. Вони спрощують стандартизоване порівняння між респондентами та кількісний аналіз, але сам набір варіантів задає рамку відповіді.

Відкрите запитання дозволяє відповідати власними словами. Воно корисне, коли дослідник ще не знає всіх значущих категорій або хоче отримати детальніший опис досвіду. Водночас такі відповіді потребують кодування чи якісного аналізу, а різні респонденти можуть давати дуже різний обсяг інформації.

У сильному дизайні тип запитання визначається дослідницькою метою. Питання «як часто це відбувалося за останні сім днів?» вирішує інше завдання, ніж «розкажіть, що ви відчували в цій ситуації».

Як формулювання запитання змінює відповідь

Запитання є частиною вимірювального інструмента, тому його формулювання може систематично змінювати дані. AAPOR у рекомендаціях із дизайну опитувань радить робити запитання конкретними, короткими, зрозумілими для цільової аудиторії, нейтральними та присвяченими одному поняттю за раз. Важливими є також логічний порядок, повнота варіантів відповіді й відповідність режиму проведення.

Одне запитання — один зміст. Формула «Наскільки ви задоволені роботою і зарплатою?» змішує два різні об’єкти оцінювання.
Конкретний часовий інтервал. «Останнім часом» різні люди розуміють по-різному; «за останні 7 днів» задає спільну рамку.
Зрозумілі слова. Термін, який очевидний дослідникові, може мати інше значення для респондента.
Нейтральне формулювання. Запитання не має підштовхувати до «правильної» або соціально схвалюваної відповіді.
Повні й несуперечливі варіанти. Категорії мають охоплювати реалістичні відповіді та не перекриватися без потреби.
Логічний порядок. Попередні запитання можуть активувати певні спогади або оцінки й змінити відповідь на наступне.
Послідовні шкали. Значення крайніх і проміжних пунктів має бути зрозумілим і однаково інтерпретованим.

Що відбувається між запитанням і відповіддю

Відповідь формується через кілька когнітивних операцій: людина має зрозуміти запитання, пригадати релевантну інформацію, сформувати оцінку й співвіднести її з доступними варіантами відповіді. На кожному етапі можливі систематичні похибки. Огляд Джона Кросніка в Annual Review of Psychology показує, що спосіб формулювання шкал, норми звичайної розмови та когнітивне навантаження здатні змінювати патерни відповідей.

Похибка пам’яті: давні або часті події важко точно підрахувати й датувати.
Соціальна бажаність: люди можуть коригувати відповідь, коли тема чутлива або поруч є інтерв’юер.
Схильність погоджуватися: частина респондентів частіше обирає «так» або «згоден» незалежно від змісту твердження.
Спрощене відповідальне реагування: за втоми, складності чи низької мотивації людина може обрати достатньо прийнятну, а не максимально продуману відповідь.
Ефект контексту: попередні запитання, вступний текст і навіть порядок варіантів можуть змінити рамку, у якій людина оцінює себе або ситуацію.

Похибка опитування виникає не лише в запитаннях

Навіть ідеально сформульована анкета не компенсує проблеми з тим, кого охопило дослідження. Сучасна survey methodology розглядає якість як сукупність кількох джерел похибки.

Охоплення: частина цільової популяції може не потрапити до рамки вибірки.
Вибірка: учасники можуть істотно відрізнятися від популяції, на яку поширюють висновок.
Невідповіді: люди, які не беруть участі або пропускають окремі запитання, можуть систематично відрізнятися від тих, хто відповів.
Вимірювання: слова, шкали, режим опитування та поведінка інтерв’юера можуть змінювати відповіді.
Обробка даних: кодування відкритих відповідей, очищення, ваги та правила роботи з пропущеними значеннями також впливають на результат.

Тому велика кількість відповідей сама по собі не гарантує репрезентативності. Важливіше знати, як сформована вибірка, хто мав шанс потрапити до неї, скільки людей відповіло й як дослідники врахували потенційні зміщення.

Онлайн, телефоном, особисто чи на папері

Режим проведення є частиною методу. Онлайн-форма часто дешевша й швидша, особисте або телефонне інтерв’ю дозволяє пояснити складне запитання, а паперова анкета може бути доречною там, де цифровий доступ нерівномірний. AAPOR підкреслює, що кожен режим має власні переваги, витрати та джерела похибки.

Присутність інтерв’юера може підтримати мотивацію й допомогти пройти складну структуру запитань, але водночас посилити соціально бажані відповіді на чутливі теми. Самозаповнення зменшує цей міжособистісний вплив, проте залишає респондента сам на сам із неоднозначними формулюваннями. У змішаних опитуваннях дослідник додатково перевіряє, чи не створює сам режим систематичних відмінностей між групами.

Надійність і валідність: чи справді опитувальник вимірює потрібне

Надійність описує стабільність і узгодженість вимірювання, а валідність — наскільки обґрунтовано інтерпретувати показник як міру заявленого психологічного конструкта. Це різні властивості. Інструмент може давати стабільні числа й водночас слабко відображати те, що дослідник хоче виміряти.

Для психологічного опитувальника важливі дані про структуру шкал, внутрішню узгодженість або інші види надійності, зв’язки з релевантними зовнішніми показниками, відмінності між групами, мовну адаптацію й те, для якої популяції інструмент перевіряли. Один зі способів оцінювання надійності через розщеплення тесту пояснює матеріал про формулу Спірмена–Брауна.

Назва «психологічний тест» або «опитувальник» не замінює психометричної перевірки. Саме тому в матеріалах про 16PF Кеттелла та CFQ окремо розглядаються не лише запитання, а й те, що відомо про вимірювальні властивості інструментів.

Чим опитування відрізняється від експерименту

Опитування зазвичай описує відповіді людей і статистичні зв’язки між змінними. Воно може показати, що дві характеристики пов’язані, але сам по собі такий зв’язок не встановлює, що одна характеристика спричинила іншу. На відповіді та на самі змінні можуть одночасно впливати треті фактори.

У експериментальному методі логіка інша: дослідник систематично змінює незалежну змінну, порівнює умови й контролює альтернативні пояснення. Опитування та експеримент можуть поєднуватися — наприклад, експеримент може використовувати валідований опитувальник як залежну змінну, — але роль інструмента вимірювання не слід плутати з дизайном дослідження.

Як дослідники перевіряють, чи люди однаково розуміють запитання

До великого збору даних запитання варто тестувати. Один із найкорисніших підходів — когнітивне інтерв’ювання. CDC Collaborating Center for Questionnaire Design and Evaluation Research використовує його, щоб з’ясувати, як респонденти інтерпретують запитання, чому дають помилкові відповіді та чи однаково різні групи розуміють формулювання.

Когнітивне інтерв’ю не вимірює сам психологічний конструкт. Воно тестує роботу запитання як інструмента: що людина вважає ключовим словом, який період згадує, як обирає категорію відповіді, де вагається й чому. Пілотне опитування додатково показує технічні проблеми, пропуски, дивні розподіли відповідей, надмірну тривалість і помилки логіки переходів.

Приклади різних способів отримання відповідей у психології

Інтерв’ю про прив’язаність у дорослих (AAI) — приклад напівструктурованого дослідницького інтерв’ю зі спеціальною процедурою кодування.
Опитувальник когнітивних помилок (CFQ) — приклад самозвітного інструмента, де важливі структура показника та валідність.
Особистісний опитувальник Айзенка (EPI) — приклад стандартизованого особистісного опитувальника.
16PF Кеттелла — багатошкальний інструмент оцінювання рис особистості.
Метод репертуарних решіток — структурований спосіб отримання й аналізу особистих конструктів, який показує, чому сама схема «запитання — відповідь» ще не описує метод.

Як критично читати результати опитування

Яку саме популяцію автори хочуть описати і хто реально потрапив до вибірки?
Як учасників набирали: випадково, через панель, соцмережі, студентську вибірку, клініку чи інший канал?
Яке точне формулювання запитань і які варіанти відповіді бачили респонденти?
Чи використовували готовий валідований інструмент, його адаптацію або авторську анкету?
Як проводили опитування: онлайн, особисто, телефоном, на папері чи в кількох режимах?
Скільки людей не відповіло або вибуло й чи могло це систематично змінити результат?
Чи відповідає висновок реальному дизайну: опис, порівняння, асоціація або причинне твердження?
Чи доступні методика, анкета, правила кодування та достатньо деталей, щоб зрозуміти, як отримано цифри?

Критичне читання не зводиться до питання «скільки людей опитали?». Якість визначає весь шлях від дослідницького запитання до вибірки, інструмента, процедури та інтерпретації.

Що опитування дає психології

Опитування дозволяє систематично збирати дані про досвід, оцінки й повідомлену поведінку великої кількості людей, порівнювати групи, відстежувати зміни в часі та перевіряти зв’язки між психологічними змінними. Воно особливо цінне для явищ, де сам досвід людини є частиною предмета дослідження.

Сила методу виникає з дисципліни вимірювання: чіткої мети, доречної вибірки, перевірених запитань, відповідного режиму, прозорого аналізу та висновків, які не виходять за межі дизайну. Саме так «питання і відповіді» перетворюються на психологічне дослідження.

Поширені запитання

Чи є «метод питань і відповідей» окремим методом психології?

У сучасній методології коректніше говорити про опитування, інтерв’ю, анкетування, опитувальники та самозвітні методи. «Питання і відповіді» описують зовнішню форму, але не визначають дизайн, вибірку, інструмент і допустимі висновки.

Чим анкета відрізняється від опитувальника?

Терміни частково перетинаються. Анкета зазвичай означає форму з набором запитань, а психологічний опитувальник часто має стандартизовану структуру, правила підрахунку та дані про психометричні властивості. Оцінювати варто конкретний інструмент, а не лише його назву.

Чим опитування відрізняється від інтерв’ю?

Опитування є ширшим способом організації збору відповідей від вибірки й може проводитися в різних режимах. Інтерв’ю передбачає взаємодію з інтерв’юером і може бути одним із режимів опитування або окремою якісною чи клінічною процедурою.

Чи можна за відповідями точно визначити психологічний стан людини?

Відповіді є одним джерелом даних. Їхня інтерпретація залежить від валідності інструмента, контексту, мети дослідження та інших доступних даних. У клінічній оцінці опитувальник може доповнювати професійне інтерв’ю та інші джерела інформації, але його показник має тлумачитися в межах призначення інструмента.

Чому однакову тему різні опитування можуть вимірювати по-різному?

Результат змінюють конкретні формулювання, часові рамки, порядок запитань, шкали відповідей, спосіб набору вибірки, режим проведення та час збору даних. Тому порівнювати варто не лише відсотки, а й методику.

Що краще: відкриті чи закриті запитання?

Вибір залежить від мети. Закриті запитання забезпечують стандартизовані відповіді й простіший кількісний аналіз. Відкриті дають більше свободи для неочікуваних відповідей і детальнішого опису, але потребують окремого кодування чи якісного аналізу.

Психологічна енкциклопедія