Гіпертензія — це стійке підвищення артеріального тиску, яке може бути симптомом або самостійним захворюванням. Артеріальний тиск — це сила, з якою кров тисне на стінки артерій, і він залежить від сили серцевого скорочення, об'єму циркулюючої крові та стану судинної системи. Гіпертензія виникає, коли ці фактори виходять за межі норми, і показники тиску постійно перевищують допустимі значення.
У більшості випадків гіпертензія розвивається поступово, протягом тривалого часу, і часто не має чітких симптомів на початкових стадіях. Людина може тривалий час не помічати, що в неї підвищений тиск, через що це захворювання нерідко називають "тихим вбивцею". Однак з часом гіпертензія може викликати серйозні ускладнення, такі як інсульт, інфаркт, серцева недостатність або ураження нирок.
Існує кілька типів гіпертензії:
1. Первинна (есенціальна) гіпертензія: Найпоширеніший тип, на який припадає до 90-95% усіх випадків. Причини її виникнення точно не встановлені, але вважається, що вона є результатом комбінації генетичних факторів та впливу навколишнього середовища, таких як стрес, нездоровий спосіб життя, надмірне споживання солі, ожиріння, відсутність фізичної активності та паління.
2. Вторинна гіпертензія: Це підвищення артеріального тиску, яке є наслідком інших захворювань або станів, таких як хвороби нирок, ендокринні порушення (наприклад, синдром Кушинга або феохромоцитома), вади серця або деякі медикаментозні засоби (стероїди, контрацептиви та інші).
Діагностика гіпертензії ґрунтується на вимірюванні артеріального тиску. Нормальними вважаються показники, які не перевищують 120/80 мм рт. ст. Якщо систолічний тиск (верхній показник) перевищує 140 мм рт. ст., а діастолічний (нижній показник) — понад 90 мм рт. ст., ставлять діагноз "гіпертензія".
Лікування гіпертензії включає зміни у способі життя та медикаментозну терапію. Серед основних рекомендацій для контролю тиску: зниження споживання солі, регулярна фізична активність, контроль ваги, відмова від паління та зменшення вживання алкоголю. У випадках, коли зміни способу життя недостатні, лікарі призначають гіпотензивні препарати, які допомагають знизити тиск до безпечних рівнів.
Психологічні аспекти гіпертензії також грають важливу роль. Стрес, тривожність і депресія можуть сприяти розвитку або погіршенню гіпертензії. Хронічний стрес здатен впливати на вегетативну нервову систему, що може призвести до стійкого підвищення тиску. У зв'язку з цим, психотерапія та техніки релаксації, такі як медитація, йога та контроль дихання, можуть бути корисними для людей з гіпертензією.
Таким чином, гіпертензія — це багатофакторне захворювання, яке потребує комплексного підходу до діагностики, лікування та профілактики, а також розуміння психологічних та фізіологічних аспектів її розвитку.