Відчуття реальності — це складне психічне явище, яке пов'язане із здатністю людини адекватно сприймати та інтерпретувати навколишній світ, визначаючи межу між об'єктивною дійсністю та суб'єктивними уявленнями, фантазіями або спогадами. Це поняття тісно пов'язане з такими аспектами, як усвідомлення часу, простору, власної ідентичності, а також розуміння причинно-наслідкових зв'язків у світі.
У психології відчуття реальності розглядається як важлива складова психічного здоров'я та нормального функціонування особистості. Воно передбачає гармонійну взаємодію когнітивних, емоційних та сенсорних систем, що забезпечує людині можливість адекватно оцінювати ситуації, приймати рішення та планувати дії, виходячи з об'єктивних умов.
Основні аспекти відчуття реальності:
1. Об'єктивність: Людина може відокремлювати власні думки, емоції і фантазії від реальних подій, які відбуваються у зовнішньому світі.
2. Контекстуальність: Відчуття реальності передбачає усвідомлення контексту ситуації, розуміння місця подій у просторі та часі, а також здатність усвідомлювати власні дії як частину цього контексту.
3. Когерентність: Це здатність вибудовувати логічний, зв'язний погляд на реальність, де події та об'єкти поєднуються в одну зрозумілу картину світу.
4. Стабільність і послідовність: Відчуття реальності передбачає стабільність сприйняття і мислення, при якій зовнішній світ не зазнає суттєвих змін у свідомості індивіда без об'єктивних причин.
5. Критичність: Здатність людини усвідомлювати можливі викривлення у сприйнятті реальності та коригувати їх на основі об'єктивних даних або взаємодії з іншими людьми.
Порушення відчуття реальності можуть виникати внаслідок різних психічних розладів, таких як шизофренія, депресія, тривожні розлади, дисоціативні розлади тощо. Такі стани характеризуються тим, що людина втрачає здатність чітко розрізняти, що є дійсним, а що вигаданим, що відбувається в її внутрішньому світі, а що — у зовнішньому. Наприклад, при галюцинаціях людина може сприймати вигадані образи як реальні, а при деперсоналізації чи дереалізації вона може відчувати себе відстороненою від реальності або відчувати навколишній світ як нереальний, "сонний".
З точки зору психології розвитку, формування відчуття реальності відбувається поступово. Дитина починає усвідомлювати межу між своїм уявним світом і реальністю в процесі дорослішання, коли її когнітивні та емоційні здібності розвиваються і зміцнюються. Соціальне оточення, досвід взаємодії з іншими людьми, а також роль батьків у формуванні критичного мислення є вирішальними факторами для становлення адекватного сприйняття реальності.
Відчуття реальності в сучасному світі може бути поставлене під загрозу завдяки розвитку технологій віртуальної та доповненої реальності, а також поширенню масової культури, яка іноді змішує вигадку і реальність. Людина, яка проводить багато часу у віртуальних світах або піддається впливу неправдивої інформації, може втрачати здатність розрізняти, що є справжнім, а що — ні, що вимагає особливої уваги психологів і педагогів у процесі формування у людей стійкого і критичного відчуття реальності.
Таким чином, відчуття реальності — це основоположна функція психіки, яка дозволяє людині успішно адаптуватися до умов зовнішнього середовища і ефективно взаємодіяти з ним. Його порушення можуть серйозно впливати на якість життя людини і потребують професійної допомоги для відновлення здорового психічного стану.